Термометрія

Термометрія (грецьк. therme — тепло і metreo— вимірюю) — вимірювання температури тіла — має важливе діагностичне зна­чення, оскільки часто дає змогу виявити хворих ще до появи ін­ших, специфічних клінічних симптомів, ізолювати їх від здорових тварин і надати лікувальну допомогу. За змінами температури тіла спеціалісти ветеринарної медицини можуть контролювати пере­біг хвороби, виявляти ускладнення, стежити за результатами і ефективністю лікування, прогнозувати закінчення хвороби. В зв'яз­ку з цим термометрія є обов'язковим і досить важливим методом дослідження, тим більше, що деяким захворюванням характерна цілком закономірна крива температурних коливань. Вимірюють температуру не лише у хворих тварин, а і в клінічно здорових при дослідженні на сап, проведенні диспансеризації, відбиранні тва­рин у господарствах-постачальниках перед транспортуванням в спеціалізовані господарства, або перед забоєм, при виникненні ін­фекційних захворювань, коли необхідно відокремити здорових тва­рин від хворих.

Температуру тіла вимірюють за допомогою ртутних максималь­них термометрів та електротермометрів різної конструкції. Медич­ний термометр виготовлений із тонкого скла і має шкалу з поділ­ками від 34 до 42, 5 °С; ветеринарний — округлий, виготовлений з щільнішого скла з підвищеним вмістом заліза і має шкалу, граду­йовану від 34 до 44 °С. Ртутний стовпчик завдяки звуженню капі­ляра на його початку утримується на тій максимальній висоті, яка є при вимірюванні температури, не опускаючись вниз.

У тварин температуру тіла вимірюють переважно у прямій киш­ці, у птахів — в клоаці або під крилом. Перед введенням ртутний стовпчик струшують, фіксуючи термометр знизу вказівним паль-

цем, обробляють його вазеліном і обережно вводять у пряму киш­ку. Протилежний кінець термометра фіксують на волосяному по­криві (щетині у свиней, вовні у овець). При введенні термометра, особливо великим тваринам, необхідно дотримуватись техніки без­пеки, надійно фіксувати тварин, стежити, щоб хвостове волосся у коней не потрапило разом з термометром у пряму кишку. Вимі­рюють температуру тіла протягом 5—7 хв, а потім термометр вий­мають, витирають ватою, дивляться температуру по шкалі. Після цього ртутний стовпчик обов'язково треба струснути, а термометр помістити в посудину з дезинфікуючим розчином, або обробити його цим розчином і помістити у футляр.

Температуру тіла у амбулаторне хворих тварин вимірюють один раз, а у тварин, які перебувають на стаціонарному лікуван­ні, — не менше як два рази на день: вранці між 7-ю і 9-ю, а ввече­рі між 17-ю і 19-ю год. У хворих тварин, які перебувають у тяж­кому стані, а також при проведенні підшкірної малеїнізації, тем­пературу вимірюють через кожні 2 год. Дані термометрії фіксують у журналі реєстрації хворих тварин, історії хвороби, на темпера­турних листках або графіках