Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання В.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).

31 жов.2004р. відбувся перший тур виборів Президента України. В другий тур (21лис.) вийшло 2 лідера В. Ющенко і В. Янукович.

Проте, представники Ющенка опротестували ці рішення у Верховному Суді України, який скасував рішення ЦВК і призначили пере голосування на 26гр.2004р. У Києві відбулися грандіозні безпрецедентні для України мітинги на підтримку В. Ющенка (до 500тис. учасників), які тривали більше двох тижнів. Учасники протестів у Києві блокували Будинок уряду та Адміністрації Президента.

20гр. відбувся третій тур президентських виборів. Переконливу перемогу здобув Віктор Ющенко – майже 52% голосів, а Янукович – трохи більше 44%. Прихильники Януковича спробували оскаржити результати виборів у ВС України, але безрезультатно. 23січ.2005р. відбулася урочиста інавгурація Президента України Віктора Ющенка.

Зміни до конституції України в грудні 2004 р. Трансформація політичної системи від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської. Вплив цього чинника на подальший розвиток політичних процесів в Україні.

8 грудня 2004р після багатоденного протистояння в парламенті Верховна Рада внесла зміни до Конституції 1996 року. Зміни набрали чинності з 1 січня 2006 року.

Згідно зі змінами до Конституції відбувся перерозподіл повноважень між парламентом і президентом: форма правління в Україні змінилася з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Політична реформа розширює повноваження Верховної Ради, кабінету міністрів і обмежує повноваження президента. Президент, будучи главою держави, керує зовнішньою політикою країни, обороною, внутрішньою безпекою, а також главами місцевих адміністрацій. Всі інші питання внутрішньої політики віднесені до компетенції Кабінету Міністрів. Термін повноважень парламенту збільшується з 4 до 5 років.

Реформа 8 грудня 2004р носить половинчастий і неоднозначний характер. З одного боку, вона кладе кінець існувала в країні системі з сильним президентом, «безвідповідальною» Радою і безпорадним урядом, з іншого - під виглядом демократизації і зміцнення поділу влади фактично цементує клановий характер української політики. Звільнившись від диктату президента, прем'єр-міністр все одно не зможе проводити самостійний курс, оскільки члени його кабінету будуть безпосередньо підпорядковуватися Верховній Раді, а точніше - кланам-партіям, що висунули їх.

У 2004-му парламент вносив до Конституції зміни в умовах державної кризи, в який переросли чергові президентські вибори. Все це не найкращим чином позначилося на виваженості та узгодженості окремих положень Основного Закону. При проведенні реформи сторони думали не стільки про ефективність державного управління, скільки про захист власних корпоративних інтересів.

Політична реформа, яка вступила в дію з січня 2006 року, розбалансувала владу, не додала ефективності й гармонії в питанні взаємодії між Президентом, парламентом, урядом, центром і регіонами, створила " законодавчий хаос" та системну " системну конституційну кризу". Стали намічатися нерозв'язні суперечності між Президентом і парламентом, які призвели до призначення дострокових парламентських виборів 2007р.