Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Аналіз використання робочого часу.
Умовою виконання виробничої програми, раціонального використання трудових ресурсів є економне ефективне використання робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за період часу, що аналізується, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Аналіз використання робочого часу проводиться за даними статистичної звітності (форма 3-ПВ " Звіт про використання робочого часу"), балансу робочого часу та оперативного табельного обліку. Інформаційне забезпечення аналізу використання робочого часу протягом дня, що міститься в офіційній статистичній звітності, є недостатнім, бо в ній містяться (наводяться) дані лише про документовані (офіційно зафіксовані) внутрішньозмінні простої працюючих, у тому числі робітників. Тому велике значення для виявлення реальної суми внутрішньозмінних втрат робочого часу мають матеріали обробки разових спостережень, фотографування і самофотографування робочого дня. При розрахунку балансу робочого часу використовуються як нормативні матеріали, так і дані за попередні періоди (наприклад, неявки з причин хвороби), а також дані табельного обліку явок і неявок на роботу з розшифруванням причин останніх. Баланс робочого часу складається по господарюючому суб'єкту в цілому, кожному виробничому підрозділу та категорії працюючих. У балансі робочого часу розраховуються календарний, табельний, максимально можливий і явочний фонди робочого часу. У процесі аналізу використання робочого часу виконуються наступні завдання: Ä загальна оцінка повноти використання робочого часу; Ä виявлення факторів і розміру їх впливу на використання робочого часу; Ä з'ясування причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу; Ä розрахунок впливу простоїв на продуктивність праці та зміну обсягу виробництва. Використання робочого часу за категоріями робітників оцінюється за допомогою двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці. Перший показник, що характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від наступних факторів: Ä кількість вихідних і святкових днів; Ä кількість днів чергової відпустки, інших видів відпусток, передбачених законодавством; Ä кількість днів непрацездатності; Ä неявки на роботу з дозволу адміністрації; Ä прогули тощо. Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від: Ä величини нормативно встановленого робочого тижня; Ä часу простою протягом робочого дня (зміни), зафіксованого в обліку; Ä часу інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо); Ä часу понадурочної роботи (збільшує величину показника) тощо. Під час аналізу визначаються відхилення фактичних показників від запланованих, проводиться порівняння їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюються конкретні причини можливих відхилень.
|