Структура уроків іноземної мови.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів (структурна одиниця уроку). В цілісній структурі уроку ІМ виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компнентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку.

Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці (привітання, приведення до готовності співпрацювати, повідомлення цілей уроку) та створення іншомовної атмосфери.

Особлива увага приділяється мовленнєвій зарядці, що сприяє настройці артикуляційного апарату учнів на ІМ та переключення їх з рідної на іноземну мову. Мовленнєва зарядка проводиться у формі бесіди за певною природною ситуацією (привід –актуальна подія чи новина). Стереотипні формальні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, не дають учням необхідного настрою для комунікативної практики на уроці.

Крім бесіди для мовленнєвої зарядки можна виконувати аудіювання коротких оповідань, жартів, огляд поточних подій, розучування рисівки, вірша, прислів’я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки.

В ході основної частини уроку вирішуються основні завдання. Вона може включати такі компоненти: введення нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення вивченого і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення нового матеріалу слід правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Особливістю навчального процесу з ІМ є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але недостатньо засвоєного матеріалу. Характер тренування чи практики буде залежати від мети, поставленої вчителем. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку умінь) вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення виченого. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, але й актуалізацію навичок та вмінь у межах вивчених тем.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється безпосередньо в ході навчального процесу (поточний контроль), або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний чи підсумковий контроль). Останні вид контролю може займати частину уроку або цілий урок.

Перевірка домашнього завдання може здійснюватися двома способами: на окремомому, присвяченому для цього етапі уроку, або шляхом включення домашньої вправи у відповідну класну вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання та робить можливим контроль та оцінювання вионання домашнього завдання.

Кінець уроку повинен підсумовувати те, що було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. Важливо записати домашнє завдання на дошці, пояснити його учням, перевірити, як учні його зрозуміли та записали в щоденник. Учитель підсумовує успіхи учнів, торкається недоліків їх роботи, оголошує та мотивує оцінки, записує їх в журнал та щоденники.

В даній структурі уроку не всі компоненти присутні (обов’язкові). (Див. таб. 1). Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв’язок залежать від типу уроку.