за нормами виробітку

,

де n — планова кількість виробів; Н_вир — годинна норма виробітку одного працівника, натуральних одиниць.

Тест К.52. Недоліками формального планування є перелік альтернативи є дуже обмежений, приймається механістичний погляд на майбутнє, нехтується людською стороною планування і суб*активним характером соціальних систем.

Тест К.53. Проведіть порівняння внутрішньоцехового і міжцехового планування за відношенням до процесу виробництва, за видами робіт, за планово-обліковим періодом, за виконавцями: __________.

Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов'язаних виробни­чих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечен­ня узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх по­стачання та обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварта­лах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання - програма випуску продукції у планово­му періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об'ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції у цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному пред­мету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточ­нюються та коригуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцеховепланування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, які задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому пла­нуванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що над­ходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Ціль планування роботи дільниць - це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробни­чо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці - майстер за допомогою ВДБ.

Тест К.54. Показник інтегрального використання обладнання розраховується в ході аналізу рівня використання виробничої потужності, його динаміка дозволяє виявити Ступінь використання виробничих потужностей, його економічний зміст полягає у добутку коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)., для його розрахунку використовуються дані про Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (норма часу на обробку і- тої деталі; час машинної і машинно-ручної обробки і- тої деталі; кількість і- тих деталей; кількість видів деталей, що обробляються;) та Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (норма часу на обробку і-ї деталі; кількість ї-х деталей; кількість видів деталей, що обробляються; дійсний фонд роботи обладнання), його рекомендованим значенням є те, значення, що є максимально наближеним до???, його напрямом позитивних змін є???? (збільшення або зменшення; дати додаткові пояснення).

Тест К.55. Метод залежно від цілей та завдань, які постають перед підприємством у наступному плановому періоді планування рекламного бюджету має такі переваги - чітке окреслення цілей, пов'язування ви­трат з виконанням завдань плану, легкість визначення ефективності витрат на рекламу, а також такі недоліки - склад­ність визначення цілей та конкретизації завдань.

Тест К.56. Метод „за типовим представником” застосовується для планування (виробництва нової продукції) потреби в матеріалах, є різновидом методу аналогії, використовується на підприємствах, де виробництво багатономенклатурне. За типовий представник приймають виріб, що найбільш повно відображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є,. Потреба в матеріалах за методом „за типовим представником” може бути визначена за формулою

Пм = Нвт * Nг,

де Нвт - норма витрат на типового представника;

Nг - програма випуску всіх виробів даної групи..

Тест К.57. Показник інтенсивного використання обладнання розраховується в ході аналізу рівня використання виробничої потужності, його динаміка дозволяє виявити зміну впливу інтенсивного використання обладнання на обсяг виробництва продукції., його економічний зміст полягає у відношення фактичного виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання до максимально можливого або планового виробітку, для його розрахунку використовуються дані про 1) на робочому місці (групі робочих місць): (норма часу на обробку і- тої деталі; час машинної і машинно-ручної обробки і- тої деталі; кількість і- тих деталей; кількість видів деталей, що обробляються;) По підприємству (при оцінці спож ивання електроенергії)( спожита за рік електроенергія; встановлена потужність усіх струмоприймачів; дійсний фонд роботи обладнання.)

(дайте 2 варіанти розрахунку цього показника: на робочому місці і по підприємству), його рекомендованим значенням є те, значення, що є максимально наближеним до???, його напрямом позитивних змін є??? (збільшення або зменшення; дати додаткові пояснення).

Тест К.58. Головний сенс планування полягаєу підвищенні продуктивності та ефективності діяльності організації, шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін..

Тест К.59. Метод динамічних коефіцієнтів застосовується для планування потреби в матеріальних ресурсах, є різновидом методу прямого розрахунку, використовується на підприємствах, де відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральному виразі, а також норми витрат матеріальних ресурсів. Потреба в матеріалах за методом динамічних коефіцієнтів може бути визначена за формулою

Пм = Вмф * Івп * Ін,

де Вмф - фактичні витрати матеріалів за минулий період;

Івп - індекс зміни виробничої програми;

Ін - індекс середнього зниження норм витрат матеріалів у плановому періоді,

Тест К.60. Показник екстенсивного використання обладнання розраховується в ході аналізу інтегральних показників виробничої потужності, його динаміка дозволяє виявити рівень використання обладнання за часом, його економічний зміст полягає у відношенні фактичної кількості годин роботи обладнання до кількості годин його роботи за планом, для його розрахунку використовуються дані про норму часу на обробку, кількість деталей, дійсний фонд роботи обладнання, а також номінальний фонд роботи обладнання

На робочому місці розраховується за формулою:

де Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;

N і - кількість ї-х деталей;

т - кількість видів деталей, що обробляються;

Фд - дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві:

Кекс = Фд / Фн,

де Фд - дійсний фонд роботи обладнання;

Тест К.61. Метод «усе, що ви можете собі дозволити» планування рекламного бюджету має такі недоліки: відсутність зв'язку ви­трат на рекламу зі стратегією фірми та небезпека того, що взагалі не залишиться коштів на рекламу.

Тест К.62. Система оперативного планування виробництва – це сукупність різних мето­дик та технологій планової роботи, яка характеризується ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації, має визначені обсяг попиту на продукцію і послуги, витрати і планові показники, масштаб та тип виробництва, організаційну структуру підприємства й інші фактори.

Тест К.63. Фондоозброєність розраховується в ході аналізу технічної оснащеності праці, його динаміка дозволяє виявити величину основних виробничих фондів, які використовує один працівник, його економічний зміст полягає у співвідношенні середньорічної вартості основних засобів і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства, для його розрахунку використовуються дані про середньорічну вартість основних засобів, грн. і середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб:

Фоз = Sср / Ч,

його рекомендоване значення залежить від коефіцієнта змінності, а також від продуктивності праці, його напрямом позитивних змін є зростання, яке є основою підвищення продуктивності праці, яка повинна зростати швидше, ніж фондоозброєність. В іншому разі знижується фондовіддача (обсяг виробництва продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів), а значить, погіршується використання основних виробничих фондів (збільшення або зменшення; дати додаткові пояснення), він вимірюється у тис.грн, або це може бути безрозмірна величина.

Тест К.64. Планування включає: 1) встановлення цілей і завдань; 2) розробку програми дій; 3) визначення необхідних ресурсів, їх джерел та безпосередніх виконавців; 4) доведення планів до цих виконавців і досягнення цілей.

Тест К.65. Класифікація витрат, що формують основу плану-бюджету рекламної діяльності організації (за Зав‘яловим П.С.), включає такі 3 групи: ПЕРША ГРУПА — статті витрат, що покриваються з бюджету рекламного відділу фірми: Оплата рекламної діяльності (газети, журнали, буклети, усна реклама і тд), адміністративні витрати (оплата зарплати всього персона, транспортні витрати і тд), операційні витрати (оплата роботи друкарень, телебачення, радіо)

ДРУГА ГРУПА — статті витрат, що включаються або виключаються з бюджету на розсуд підприємства: 1) організація і проведення розпродажів і ярмарків; 2) пожертвування на благодійні цілі; 3) розробка інструкційних карт; 4) виробництво упаковки; 5) рекламування за допомогою прес-агентств; 6) розробка прайс-листів; 7) телефонні розмови з продавцями рекламованої продукції; 8) спеціальні знижки з цін; 9) участь у торгових організаціях; 10) фінансова підтримка споживачів; 11) підготовка аналітичних звітів; 12) витрати на створення, оформлення й експлуатацію демонстраційних залів; 13) рекламні витрати торгових організацій; 14) діяльність з рекламування продукції серед працівників свого підприємства.

ТРЕТЯ ГРУПА — статті витрат, що, як правило, не включаються в бюджет і фінансуються за статтею «Загальні витрати": 1) виготовлення зразків рекламної продукції; 2) демонстрація реклами; 3) участь у виставках; 4) опитування населення; 5) оплата приміщення, у якому розміщається відділ; 6) амортизація використовуваного устаткування; 7) телефонні розмови; 8) транспорт, використовуваний для реклами продукції; 9) страхові внески; 10) премії; 11) участь в асоціаціях і інших організаціях, що відноситься до рекламної діяльності; 12) рекламування діяльності продавців продукції; 13) внески в спеціальні рекламні фонди торгових організацій; 14) науково-дослідна робота з питань реклами й ін.

Тест К.66. Показник вихідної виробничої потужності розраховується в ході аналізу максимально можливого річного обсяг випуску продукції на кінець розрахункового періоду, його економічний зміст полягає у визначенні номенклатури, асор­тименту та якості за умови найбільш повного використання про­гресивної технології та організації виробництва, його рекомендованим значенням є значення, встановлене за порівнянням з продуктивністю праці, методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва,

ВП_вцх = ВП_вх + ВП_вв - Вп_вив,

де Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Вп_вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

його напрямом позитивних змін є збільшення (збільшення або зменшення), для його розрахунку використовуються дані фінансової звітності підприємства: баланс, форма №2 Звіт про фінансові результати, він вимірюється у натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Тест К.67. Будь-яка система оперативного планування виробництва включає такі елементи: 1) методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов'язані роботи цехів та ділянок; 2) вибрану планово-облікову одиницю; 3) тривалість планового періоду; 4) склад супроводжуючої документації і способи та прийоми розрахунків планових показників.

Тест К.68. Виробничі запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка є на підприємствах, що вже вступила в сферу виробництва, але ще не використо­вується безпосередньо у виробничому процесі.. Виробничі запаси вимірюються у натуральних, умовно-натуральних і вартісних одиницях. Основні завдання створення виробничих запасів є такими: 1) обслуговування споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримуван­ня споживачів, пов'язаний із можливістю постачання продукції у будь-який час); 2) гнучкість виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої про­дукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час І не виробляється); 3) визначеність виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша. необхідність страхування створенням резервних запасів); 4) згладжування виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максималь­ного збуту без збільшення обсягу виробництва); 5) отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отри­мати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому. У господарській діяльності запаси поділяють на групи: 1) сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання по­слуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; 2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де­талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів; 3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; 4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утриму­ються підприємством із метою подальшого продажу. На підприємстві утворюються такі види запасів: 1) транспортний; 2) підготовчий; 3) технологічний; 4) поточний; 5) резервний (страховий); 6) сезонний.

Тест К.69. Показник середньорічної виробничої потужності розраховується в ході аналізу використання обладнання і виробничих потужностей, його економічний зміст полягає у тому, що він необхідний для планування загальної величини та коефіцієнта використання потужності, його рекомендованим значенням є значення 0, 8, встановлене за порівнянням з середньорічною виробничою потужністю розвинутих індустріальних країн (зокрема США), його напрямом позитивних змін є його збільшення (цього можна досягти за рахунок зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною, підвищення рівня використання потужностей в цехах, які не досягли проектної потужності, зменшення втрат робочого часу), для його розрахунку використовуються дані фінансової звітності підприємства: „Баланс виробничої потужності”, „Звіт про продукцію”, „Звіт про витрати”, „Звіт про прибутки і збитки” та інші., він вимірюється у в тих самих показниках, у яких планується випуск продукції.

Тест К.70. Планування — це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: 1) аналіз виробничо-господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.; 2) прогнозування, оцінку і оптимізацію показників фінансової стійкості; 3) розробку і реалізацію бюджету, оперативних і стратегічних рішень.

Тест К.71. Управління запасами – це визначення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів та прийняття рішення про кількість замовлені чи їх обсяг. Управління запасами включає такі основні етапи: 1.Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому

періоді.

2. Визначення цілей формування запасів.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів.

4.Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей,

що включаються до складу оборотних активів.

5.Формування ефективних систем контролю за рухом запасів на

підприємстві.

6.Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів

товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції..

Тест К.72. Показник календарного фонду часу розраховується в ході аналізу використання робочого часу, його економічний зміст полягає у сумі всіх явок і неявок або добутку середньоспискової чисельності на кількість календарних днів у році., він виступає основою для встановлення ____________; для його розрахунку використовуються дані про виходи і невиходи на роботу або про середньоспискову чисельність працівників та кількість календарних днів у році, він вимірюється у людино-днях.

Тест К.73. До витрат, які враховуються під час планування рекламної діяльності організації (за Зав‘яловим П.С.), але які не включаються до плану-бюджету реклами і фінансуються за статтею «Загальні витрати", входять: 1) виготовлення зразків рекламної продукції; 2) демонстрація реклами; 3) участь у виставках; 4) опитування населення; 5) оплата приміщення, у якому розміщається відділ; 6) амортизація використовуваного устаткування; 7) телефонні розмови; 8) транспорт, використовуваний для реклами продукції; 9) страхові внески; 10) премії; 11) участь в асоціаціях і інших організаціях, що відноситься до рекламної діяльності; 12) рекламування діяльності продавців продукції; 13) внески в спеціальні рекламні фонди торгових організацій; 14) науково-дослідна робота з питань реклами й ін..

Тест К.74. Виробнича потужність підприємства – це це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми підприємства за його потужністю проходить у 2 етапи: 1) визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства; 2) Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства. В натуральних показниках виробничу потужність визначають на підприємствах, які виготовляють однорідну продукцію, а в вартісних показниках – на підприємствах, які виготовляють різнорідну продукцію (для багатономенклатурного виробництва). На підприємстві можуть діяти такі види потужностей: перспективна, проектна та діюча. Фактори, що формують виробничу потужність: структура і величина основних засобів; якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу; передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ; трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини; прогресивність технологічних процесів; режим роботи підприємства; ступінь спеціалізації; рівень організації виробництва та праці; якість сировини і ритмічність поставок; фонд робочого часу обладнання. Для визначення виробничої потужності необхідно мати дані про: 1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання; 2) кількість одиниць обладнання; 3) продуктивність обладнання; 4) трудомісткість виробничої програми; 5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку. Виробничу потужність підприємства визначають за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) підрозділів, які характеризуються тим, що враховуються заходи щодо ліквідації " вузьких місць" та можливої кооперації виробництва..

Тест К.75. Коефіцієнт завантаження устаткування розраховується в ході аналізу ступеня використання виробничої потужності, його динаміка дозволяє виявити не тільки рівень використання виробничої потужності, але й свідчить про величину потенційних резервів поліпшення такого використання, його економічний зміст полягає у співвідношенні сумарної машиномісткості, необхідної для виготовлення планової або фактичної кількості продукції, до реального фонду часу роботи встановленого устаткування при заданому режимі роботи підприємства або його підрозділів, для його розрахунку використовуються дані про число робочих днів, тривалість робочого дня, кількість встановленого обладнання, виробіток продукції на 1 машино-годину, час роботи одиниці устаткування, його рекомендованим значенням є значення, максимально близьке до 1, тоді устаткування використовується повністю.

Тест К.76. Основне завдання оперативно-календарного планування (ОКП) на підприємствах одиничного типу виробництва полягає у забезпеченні своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих підрозділів та ланок при більш коротких вироб­ничих циклах та менших витратах на виготовлення продукції. Планово-обліковою одиницею для ОКП одиничного виробництва в цілому складається із одного чи декількох конструктивно-закінчених виробів одного найменування, а для цеху - замов­лення являє собою товарний комплект деталей, вузлів, що входять у ці замовлення. Для цього типу виробництва характерним є взаємозв‘язок роботи виробничо-диспетчерського відділу підприємства з роботою служб технічної підготовки виробництва: відділами головного конструктора, головного меха­ніка. Календарно-планові розрахунки у одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному технологічному процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробу­вання виробу Календарно-планові розрахунки для одиничного виробництва містять показники:

1. розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

2. визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;

3. складання плану-графіка виконання замовлення;

4. складання зведеного графіка виконання замовлень, що встановленні у вироб­ничій програмі на плановий період;

5. розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ по календарних пе­ріодах (об'ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою ви­рівнювання завантаження по окремих планових періодах

Тест К.77. Під час порівняння матричних методів формування господарського портфеля організації (наприклад, методу Бостонської консалтингової групи і методу „Дженерал Електрик-МакКінсі”) слід відзначити такі переваги і такі недоліки кожного з цих методів:

До основних переваг матриці ”зро­стання — частка ринку”, розроб­ле­ної БКГ, належать: вико­ристан­ня об’є­к­тивних критеріїв привабливості та конку­рен­то­­спромож­ності СГЦ, зменшення рівня суб’єктивізму; забезпе­чен­ня поєднання видів діяльності; сприяння прийняттю обгрунто­ва­них рішень про ви­бір стратегічних позицій на ринку і розподіл кош­тів між окремими СГЦ. Водночас за­сто­су­ван­ня матри­ці ”зрос­тання — частка ринку” має чимало обмежень: результати аналізу вважають обгрунтованими, якщо СГЦ у майбутньому залишатиметься в тій же фазі ЖЦП, а очікуваний рівень неста­біль­ності буде незначним; визначення конкурентоспроможності за показником віднос­ної частки ринку є справедливим тільки для фази зростання за умови, що технологія стабільна, попит зростає швидше від про­по­зи­ції та конкуренція не дуже гостра; матрицю можна застосовувати в галузях з масовим вироб­ниц­­твом (за умови наявності “ефекту досвіду”); матриця грунтується на понятті “внутрішньої” конкурентної пере­ваги та не враховує “зовнішню”тощо.

Таким чином, використання портфельного аналізу дає змогу оцінити різні види діяль­ності організації, вибрати інвестиційні стратегії для кожного із них, прийняти рішення щодо коригування виробничої структури організації.

Матриця Бостонської консалтингової групи ґрунтується на двох критеріях, що не завжди забезпечує задовільний результат. Більш детальний варіант матриці Бостонської консалтингової групи був запропонований компанією " General Еlectric" у співпраці з консультативною компанією " МсКіпsеу", яку називають матриця " привабливість-конкурентоспроможність"