Вимоги до робочого місця водія. Безпомилковість керування автомобілем залежить не тільки від психофізіологічних особливостей людини

Безпомилковість керування автомобілем залежить не тільки від психофізіологічних особливостей людини, але і від умов, у яких відбувається процес керування. До таких умов варто віднести, в першу чергу, умови на робочому місці Водія - у кабіні автомобіля.

Великий вплив на працездатність здійснює правильне положення водія за кермом автомобіля, що визначає стан його готовності. Водій повинен сидіти рівно, а його спина повністю прилягати до спинки сидіння, ноги - легко діставати до педалей, а руки, що лежать на кермовому колесі, повинні бути злегка зігнуті в ліктях. Така посадка дає можливість прийняти найбільш природне положення, не створювати стомлення від тривалої поїздки, а також забезпечує максимальний огляд, вимагає найменших зусиль при роботі кермовим колесом, педалями і важелями.

Ноги на педаль зчеплення, гальмову педаль і педаль керування дросельною заслінкою ставляться так, щоб каблук опирався на підлогу кабіни. Під час руху права нога перебуває на педалі керування дросельною заслінкою, а під час гальмування - на педалі гальма. Ліва нога опирається на підлогу ліворуч від педалі зчеплення і при необхідності переноситься на педаль зчеплення або на кнопку ножного перемикача світла.

Як відзначалося вище, однією з основних умов забезпечення безпеки руху на дорозі е правильне сприйняття водієм дорожньої обстановки.

Зрозуміло, що водій повинен бачити дорогу не тільки перед собою. Для забезпечення безпеки руху на кожному автомобілі встановлюється дзеркало заднього виду, за допомогою якого водій може оглядати дорогу за своїм автомобілем. Досвід показує, що водій, що не спостерігає за дорогою і за автомобілем, в умовах інтенсивного руху не може забезпечити безпеки руху, особливо при маневруванні й обгоні транспортних засобів. Крім того, на роботу водія впливає ряд факторів, які прискорюють стомлення і перевтому. До них можуть бути віднесені недоліки в устаткуванні робочого місця водія, мікроклімат кабіни.

Мікроклімат кабіни - це сукупність температури, вологості і швидкості руху повітря. Вплив його на організм багато в чому залежить від стану здоров'я водія, ступеня загартованості організму до впливів несприятливих метеорологічних факторів і робочого одягу. Основне призначення одягу полягає в підтримці температури тіла на постійному рівні і захисті його від пилу, бруду, мікробів і механічних ушкоджень. Разом з тим необхідно, щоб тканина одягу були м'якою, еластичною, а весь одяг зручний і не заважав роботі водія. Температура повітря в кабіні залежить від температури навколишнього середовища, ступеня нагрівання двигуна і обшивки, умов вентиляції. Найбільш сприятлива температура 18 — 20° С. При занадто високій температурі в кабіні (25° С і вищій) значно знижуються психофізіологічні характеристики водія, порушуються функції центральної нервової системи, знижується увага, здатність до зосередження, слабне почуття обережності, збільшується час реакції водія, і він допускає більше помилок. Розвитку перегрівання сприяють: висока вологість повітря, що обмежує віддачу тепла; непроникний для вологи одяг, ожиріння, втома, перенесені важкі хвороби. Під вологістю повітря розуміють рівень вмісту в ньому водяної пари. У повітрі, насиченому водяними парами, різко утрудняється тепловіддача шляхом випаровування.

Знижена температура повітря викликає посилену віддачу тепла і сковує рухи рук і ніг водія, знижує їх швидкість і точність, що може привести до помилок при керуванні автомобілем.

Повітря кабіни автомобіля може містити пари бензину і шкідливі домішки відпрацьованих газів: вуглеводні, окиси азоту, чадний газ, що може привести до отруєння організму. Ступінь отруєння і його проявів надзвичайно різноманітні і залежать від концентрації чадного газу в повітрі і тривалості впливу його на організм водія. Основними напрямками в боротьбі з отруєннями є: правильне регулювання двигуна; ретельна установка гумових прокладок, що закривають отвори в підлозі кабіни; підвищення ефективності системи вентиляції. Гранично допустимий вміст у повітрі парів бензину 0, 3 мг/л. Підвищена концентрація парів палива і шкідливих домішок відпрацьованих газів у повітрі кабіни позначається на погіршенні роботи органів зору і слуху, порушенні координації рухів, передчасному настанні втоми, появі сонливості.

Під час роботи водій сприймає шум від працюючих агрегатів автомобіля, шум від руху автомобіля по дорозі і зовнішній вуличний шум. Надмірний шум впливає на органи слуху і кору головного мозку. Він порушує нормальні умови роботи водія; відволікає його, знижує увагу, збільшує час реакції, утрудняє сприйняття звукових сигналів інших транспортних засобів і слухове спостереження за роботою агрегатів свого автомобіля. Тривалий вплив шуму послабляю пам'ять. Постійні сильні і високочастотні шуми викликають головні болі, нудоту, запаморочення.

Джерелами коливань і вібрацій є нерівності дороги, швидкість руху, неврівноважені деталі автомобіля. Людина сприймає коливальні й ударні навантаження м'язами і вестибулярним апаратом. Тривалий вплив вібрацій шкідливо позначається на організмі людини, погіршує кровообіг, знижує гостроту зору, особливо бінокулярного. Вібрації знижують діяльність нервової системи, зменшуючи здатність концентрувати увагу.

2. Фізичні і психофізіологічні вимоги до водіїв транспортних засобів

Фізичні й психофізіологічні вимоги до водіїв транспортних засобів можуть бути визначені виходячи з аналізу діяльності водія автомобіля. Водій повинен сприймати велику кількість інформації про характер і режим руху всіх його учасників, про стан значної кількості параметрів дороги, навколишнього середовища, засобів регулювання, про стан вузлів і агрегатів автомобіля (за допомогою різних приладів) і т.д. Водій повинен не тільки сприймати великий потік інформації, але й аналізувати, у результаті чого приймати відповідне рішення і на його підставі виконувати певні дії. Весь цей процес, від сприйняття до здійснення дії, вимагає певної витрати часу. З огляду на швидкоплинність сформованої шляхово-транспортної ситуації, водій може виконати неправильні дії. До них приводять наступні причини:

недолік (дефіцит) часу на весь процес сприйняття, переробки, ухвалення рішення та здійснення
відповідної дії;

сприйняття водієм вихідної інформації не відповідає дійсності (наприклад, червоний сигнал
світлофора прийнятий за зелений);

інформація сприйнята правильно, однак її переробка невірна (наприклад, водій при наближенні до
перехрестя вважає, що палаючий жовтий сигнал світлофора зміниться зеленим, однак включається червоний);

4)сприйняття, переробка інформації правильні, однак ухвалене ріпіенняневірне(наприклад, замість маневру, єдиновірного в сформованій шляхово-транспортній ситуації, водій приймає рішення негайно гальмувати);

5) всі передуючі відповідній дії елементи процесу (сприйняття, переробка інформації, ухвалення рішення) правильні, однак помилковою є сама дія (наприклад, прийняте правильне рішення провести екстрене гальмування, однак водій помилково натискає на педаль акселератора, збільшуючи тим самим швидкість).

Необхідно відзначити, що перераховані причини можуть статися, крім того, наслідком психічного стану водія в цей момент. Ось чому водієві при керуванні автомобілем важливо зберігати тривалий час оптимальний психічний стан, при якому найбільш швидко і якісно протікає весь процес, від сприйняття інформації до здійснення відповідних дій, у постійно мінливих шляхово-транспортних ситуаціях. Відхилення в ту або іншу сторону від оптимального психічного стану утрудняють процес сприйняття і переробки інформації і тим самим збільшують імовірність помилкових дій водія. Саме тому психічні особливості водія мають велике значення для продуктивної і безаварійної роботи.

Для правильного розуміння індивідуально-психологічних особливостей водія недостатньо тільки вивчення окремих психічних процесів, необхідне знання психічних властивостей, що характеризують людину як особистість. Адже особистості властиві різноманітні якості, взаємозалежні між собою. Це — здатності, інтереси, темперамент, характер, схильності, відношення до своєї професії та інших видів діяльності, до суспільної роботи і т.д. Особистісні якості водія багато в чому визначають його професійні якості, що підтверджується існуючим виразом «Людина водить автомобіль так, як вона живе».

Статистика говорить про велику кількість дорожньо-транспортних випадків (ДТП) з вини водія.

Аналіз цих подій дозволяє виявити фактори, що їх викликали (перевищення швидкості, недотримання черговості проїзду перехресть і т.п.), однак не завжди вдається з'ясувати істинні причини ДТП. І якщо можна кваліфікувати дії водія, що зробив ДТП, як необережні, легковажні та ін., то причину подібних дій насамперед варто шукати в самій особистості водія з його переживаннями, життєвими потребами, конфліктами, радостями і прикростями. Це закономірно. Турботи, неприємності, образи не залишають водія навіть під час їзди, хоча увага його повинна бути повністю спрямована на сприйняття дорожньої обстановки. І якщо підчас цієї досить напруженої діяльності водій думає про свої конфлікти, то негативний емоційний стан може стати причиною дорожньо-транспортного випадку.

Діяльність водія сприяє формуванню рис характеру, що мають безпосереднє значення в його професії. До таких рис відноситься відповідальність, ініціатива, воля, наполегливість і т.д.

3. Основні прийоми безпечного водіння автомобіля

Праця водія характеризується значною нервовою напругою при відносно невеликих фізичних зусиллях. Тому особливого значення набуває весь процес виконання змінного завдання водієм: від підготовки до виїзду на лінію до повернення в парк.

Перед виїздом на лінію водієві необхідно ретельно вивчити маршрут руху, на якому він має працювати, тобто виробити стратегію і тактику робочого часу. Розроблена стратегія дій водія на маршруті полягає у вивченні району, а також основних проміжних пунктів проходження. Водій повинен звернути увагу на характерні риси профілю, стан шляху, найнебезпечніші місця, типи доріг, по яких має вести автомобіль, на розташування крутих підйомів і спусків, місця можливого скупчення пішоходів, ділянки найбільш інтенсивного руху транспортних засобів, зупинки, намітити кілька варіантів зупинок власного транспортного засобу, визначити, які ділянки необхідно проїжджати у світлу, а які - у темну пору доби, тобто скласти програму проходження маршруту від моменту виїзду до моменту прибуття в пункт призначення. У випадку правильного складання стратегічної програми проїзду маршруту водій досить легко може пристосуватися і вибрати правильну тактику керування, розуміючи під нею безпечне подолання ділянок залежно від конкретних дорожніх умов.

Перед рушанням з місця водій повинен добре оглядітися і плавно починати рух. Для плавного, без ривка, рушання автомобіля з місця треба правильно включати зчеплення. Педаль зчеплення на одну третину ходу можна відпускати досить швидко, а далі до половини ходу треба відпускати повільно, одночасно, поступово збільшуючи швидкість обертання колінчатого вала. У цей момент відбувається зчеплення ведучого і веденого дисків, і крутний момент починає плавно передаватися від двигуна до ведучих коліс. Дуже важливо правильно визначити цей момент, саме від нього і залежить плавне рушання автомобіля з місця.

При рушанні навантаженого автомобіля, інерція спокою якого буде великою, швидкість обертання колінчатого вала перед включенням зчеплення необхідно збільшити. Таким чином, маючи відповідні навички, можна забезпечити швидке і у той же час плавне рушання.

Переходити на вищу передачу треба після того, як буде досягнута необхідна швидкість. Перемикання передач варто робити, користуючись наступними правилами:

1) чим більша різниця між передаточними числами сусідніх передач даної коробки і чим більша
швидкість, до якої зроблений розгін автомобіля до переходу на вищий щабель, тим більшою повинна бути
витримка в нейтральному положенні;

2) при переході з вищої передачі на нижчу при відсутності синхронізатора необхідно робити
«підгазовку», причому тим сильніше, чим більша швидкість автомобіля в момент перемикання і чим більша
різниця в передаточних числах передач, що перемикаються;

3) перемикати передачі треба тільки в порядку прямої послідовності, тобто з першої на другу, із другої
на третю і т.д.

Розгін (прискорення) при переході з однієї передачі на іншу необхідно робити якомога інтенсивніше, щоб швидше перейти на вищу передачу.

Розгін на кожній із проміжних передач варто вести до такої швидкості, щоб після її зниження (зачас перемикання передач) вона перебувала в межах, що допускаються тяговою характеристикою. Перемикання треба виконувати швидко, але без ривків. Недостатній розгін автомобіля при переході на вищі передачі характеризується помітним зниженням швидкості руху, стуками у двигуні і ривками при початку руху на вищій передачі. Крім втрати швидкості руху, це шкідливо відбивається на двигуні і трансмісії, викликаючи прискорене зношування їхніх деталей. Зайвий розгін автомобіля на проміжних передачах характеризується великою швидкістю обертання колінчатого вала двигуна, що збільшує витрату палива і прискорює зношування деталей двигуна.

Для зупинки автомобіля потрібно заздалегідь вибрати місце, подати відповідний сигнал для пішоходів і водіїв інших транспортних засобів, знизити швидкість руху. Гальмування варто робити плавно, поступово збільшуючи силу натискання на педаль гальма. Зупинений автомобіль необхідно зафіксувати стоянковим гальмом і включити одну з нижчих передач.

Плавне рушання автомобіля з місця, безшумне перемикання передач, відсутність ривків при включенні зчеплення, недопускання великої швидкості обертання колінчатого вала двигуна на холостому ходу і при перемиканні передач, швидкий розгін характеризують майстерність водіння автомобіля.