Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






П. Методи, прийоми, засоби.






Зазначити, які методи, прийоми, засоби навчання застосовуються під час лекції для досягнення визначених завдань.

Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

розповідь; бесіда (репродуктивна, пошукова, проблемна, аутентична - обговорення особистісних поглядів, життєвих міркувань студентів тощо); мозкова атака (брейнстормінг); дискусія; діалог; кейс-метод (розповідь про подію, що сталась у житті людини);

Методи, прийоми переконування:

апеляція до висловлювань відомих людей; проведення доказів; висловлювання аргументів «за» і «проти»; апеляція до позитивних і негативних емоцій студентів; діагностичне питання.

Методи, прийоми розвитку мислительних дій:

аналіз; синтез; порівняння; розрізнення; аналогія; узагальнення; екстраполяція; міркування (просте, складне, вільне, доказове); дедукція; індукція.

III. Наочність:

Таблиці, схеми, графіки, макети, приладдя, тощо.

Технічні засоби навчання: кодоскоп, діапроектор, комп’ютери тощо.

 

ІV. Основні питання лекції: (не більше чотирьох на одну лекцію).

V. Рекомендована література:

Основна (конкретно вказати: автор, назва, рік видання, сторінки)

Додаткова (––– ’’ ––––).

VІ. Основні питання, що розглядаються під час лекції:

Хід лекції:

Розкрити зміст інформації, що висвітлюється під час лекції, описати дії викладача, застосування методів навчання та виховного впливу на студентів, зазначити питання для обговорення, дискусії, діалогу.

І. Вступна частина (до 10 хв.)

привітання викладача зі студентами;

налагодження зв’язку із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначення її місця і ролі у системі навчального курсу, прогноз подальшого її розгляду;

повідомлення теми лекції, створення у студентів позитивної установки на її вивчення;

визначення основних питань лекції, повідомлення рекомендованої літератури;

захоплення уваги студентів, психологічна підготовка до розгляду основних питань лекції, виокремлення їхнього зв’язку з майбутньою професійною діяльністю (зазначити інформацію, методи, питання для обговорення).

ІІ. Основна частина (70-75 хв.)

висвітлення кожного питання окремо;

показ логічного переходу від одного питання до іншого,

здійснення підсумку після кожного етапу;

опис шляху обгрунтування понять, термінів, теорій, концепцій тощо, виокремлення критеріальних ознак, складових, основних елементів;

показ логіки пояснення, інтерпретації явищ;

опис дій викладача з метою забезпечення розуміння, осмислення студентами змісту;

розкриття кожного методу, прийому формування мислительних дій, що застосовуються під час лекції;

зазначення міжпредметних зв’язків, практичних прикладів, спрямованості навчальної інформації на професійну діяльність студентів;

виокремлення питань для бесіди, дискусії чи діалогу, отримання зворотнього зв’язку;

опис дій викладача для розвитку інтересу до змісту лекції.

ІІІ. Заключна частина (5-10 хв.)

здійснення логічних висновків про основні поняття, положення, що розглядаються;

повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінка спільної взаємодії зі студентами;

визначення характеру підготовки до семінарського заняття й обговорення аналізу зазначених питань, положень на занятті;

коротке повідомлення питань, проблем, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв’язку з висвітленими, створення позитивних очікувань;

подяка студентам за увагу.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПІДГОТОВКИ

І ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарські заняття є ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються лекції.

Семінар (від лат. “ seminarium ” – “ розсадник ”, переносно – “ школа ”) – це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо.

Основними дидактичними цілями їх проведення є:

w забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;

w спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

w оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

v навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

v розливальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

v виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

v діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Отож, визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

© під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їх провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосо­ву­вати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній прак­тич­ній діяльності тощо;

© до семі­нар­сь­ких занять ставляться загально­дидактич­ні вимоги (науко­вість, доступ­ність, єдність форми і зміс­ту, забезпе­чення зворот­но­го зв’язку, проблем­ність та ін.);

© у мето­диці проведення семінарських занять є певні особливості, зумов­лені логікою ви­кла­­дання конкретної дисципліни;

© необхідно забезпечити ви­со­кий рівень мотива­ції (вив­чен­ня теми слід розпочи­на­ти із з’ясуван­ня її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);

© дотри­мання прин­ци­пу профе­сійної спрямова­ності та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дис­цип­лі­­нами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів;

© важливим є також формування професійної культури і мислен­ня;

© у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати ор­га­­нічну єдність теоретич­ного і дослідницько-експерименталь­ного пізнан­ня;

© семінарські заняття мають гармо­ній­но поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.

Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є:

ü активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд;

ü викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування;

ü така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття;

ü якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарсь­ких занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять, зокрема:


Види семінарських занять

Вид семінару Його коротка характеристика
Семінари-бесіди w найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: “Чому...? ”, “Як Ви вважає­те...? ”, “Чим можна пояснити...? ” тощо); w дискусія (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди; найбільш поширеними і ефективними є: “ круглий стіл ”, форум, дебати, симпозіум (базуються на обміні думками між усіма учасниками, що привчає студентів самостійно мислити, сприяє роз­витку аналітичних навичок, розвиває здатність до ви­важеної аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших); w може проводитися шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару;
Наукові семінари   w характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, нави­чок; дидактичні цілі і зав­дан­ня цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студен­тів про проведену науково-пошукову роботу; w проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо
З викорис­танням ігрових ситуацій w проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: “Що, де, коли? ”, “Рейн-ринг”, “КВК” та ін.); w ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-х осіб); студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо); w різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти- журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару)
Міжпред­метні семінари проводяться одним або різними виклада­чами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.

Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:

× повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття);

× опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури;

× підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття);

× підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз;

× підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта);

× виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта);

× написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять);

× виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв’ю тощо).

 

Алгоритм підготовки до семінарського заняття:

§ проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

§ опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов’язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття;

§ намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування;

§ запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи викладача кафедри педагогіки;

§ складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів.

Структура семінарського заняття

Етапи Характеристика
Організаційна частина Мета — мобілі­зувати студентів до навчання; активізувати їхню увагу; створити робо­чу атмосферу для проведення заняття; містить привітан­ня викладача зі студентами, виявлення відсутніх, перевірку підготовленості до заняття
Мотивація та стимулювання навчальної діяльності Передбачає фо­рмування потреби вивчення конкретного навча­льного матеріалу, повідомлення теми, мети та за­вдань завдань. Мотивації сприяє чітке усвідомлення його мети, що полягає у досягненні кінцевого, заплановано­го результату спільної діяльності викладача й студентів
Обговорення навчальних питань семінару Полягає в обговоренні й керуванні процесом розгляду основних питань семінару відповідно до обраного виду і методики його проведення. Викладач має подбати про поетапне обговорення, сприйман­ня, розуміння, закріплення і застосування студентами вивченої навчальної інформації.
Діагностика правильності засвоєння студентами знань Допомагає викладачеві та студентам з'ясувати причину неро­зуміння певного елемента змісту навчальної інфомації, невміння чи помилко­вості виконання інтелектуальної або практичної дії. Здійснюється за допомогою серії оперативних ко­роткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронт­альних опитувань, тренінгу тощо), з використанням комп'ютерної техніки
Підбиття підсумків Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань заняття (аналіз того, що було розглянуто, мотивацію діяльності групи і окремих студентів, оцінювання їхньої роботи)
Повідомлення завдання для самостійної роботи Містить пояс­нення щодо змісту завдання, методики його виконання

ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Цілеспрямованість – висунення проблеми, намагання поєднати теоретичний матеріал з його практичним використанням у майбутній професійній діяльності.

2. Планування – виокремлення головних питань, пов’язаних з профілюючими дисциплінами, наявність новинок у списку літератури, тощо.

3. Організація семінару – уміння починати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей студентів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача.

4. Стиль проведення семінару – пожвавлений, з постановкою гострих питань, з дискусією або млявий, який не викликає інтересу.

5. Ставлення викладача до студентів – поважне, урівноважене, в міру вимогливе чи байдуже.

6. Ставлення студентів до викладача – поважне чи байдуже, критичне.

7. Управління групою – викладач швидко встановлює контакт з учасниками семінару, впевнено та вільно тримається, взаємодія з групою носить педагогічно доцільний характер та охоплює всіх студентів чи, навпаки, робить багато зауважень, розмовляє на підвищених тонах, спирається в роботі на декількох студентів, а інші залишаються пасивними.

8. Коментарі та висновки викладача – кваліфіковані, доказові, переконливі, чи, навпаки, некваліфіковані, неістотні, не містять у собі теоретичних зауважень.


Зразок оформлення плану конспекту

семінарського заняття

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

 

 

Кафедра світової літератури

Кафедра педагогіки

 

 

ПЛАН – КОНСПЕКТ

семінарського заняття на тему:

( вказується ТЕМА)

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.