Питома активність джерела – визначає розміри активної частини, а значить, і геометрію контролю, нерізкість зображення і роздільну здатність методу.

Розміри фокусної плями радіоізотопних джерел визначаються проекцією області, зайнятої радіоактивними джерелами на тонку частину ампули, звідки виходить ІВ, чи на площину перпендикулярну напрямові поширення ІВ (рис.2.3).

Наявність радіоактивних домішок – в джерелі ІВ приводить до погіршення виявлення дефектів при використанні джерел низькоенергетичного випромінювання;

Період піврозпаду Т_1/2 радіоізотопних джерел ІВ визначає періодичність заміни джерел, затрати на їх придбання і заховання.

Енергія Е радіоізотопних джерел ІВ визначається властивостями використовуваного ізотопа і супутніх домішок. ПЕД залежить від сумарної активності ізотопу, розміщеного в об’ємі активної частини джерела. Підвищення ПЕД можливе в результаті відповідного збільшення розмірів активної частини.

Слід відмітити, що в деяких випадках це небажано, так як виграш в продуктивності контролю не компенсується програшем через погіршення виявлюваності дефектів і різкості зображення. Крім того для низькоенергетичних джерел (наприклад; ¹⁷⁰ Tm) збільшення розмірів активної частини приводить до зміни енергетичного спектру через самопоглинання його низькоенергетичних складових матеріалів активної частини джерела.

I – сталева зварена ампула для ⁶⁰ Co; II – подвійна стальна зварена ампула для ¹³⁷ Cs; III – алюмінійова завальцьована ампула для ¹⁷⁰ Tm, ⁷⁵ Se, IV – сталева ампула на різьбі для ²⁰⁴ Tl і Be, V – внутрішня скляна ампула і зовнішня сталева зварена ампула для ²¹⁰ Po і Be

Рисунок 2.3 – Конструкції радіоактивних джерел

випромінювання

Другим способом підвищення ПЕД випромінювання джерел є збільшення їх питомої активності, яка характеризується кількістю ізотопа в одиниці об’єму (маси) джерела. Питома активність ізотопа залежить від густини потоку нейтронів, в якому джерело піддається активації, мікроскопічного поперечного перерізу взаємодії нейтронів з активованим ізотопом, а також від самопоглинання ІВ матеріалом джерела.

Саме тому питома активність джерела має граничне значення. Вона в основному визначається густиною потоку нейтронів реакторів, яка досягає 10¹¹¸ 10¹⁵ 1/(см²× с) і часом активації, протягом якого ізотоп піддається опроміненню нейтронами в каналі реактора.

ПЕД випромінювання радіоізотопного джерела в зв’язку з радіоактивним розпадом постійно зменшується. Відносне зменшення ПЕД ІВ з часом наведено на рис. 2.4.

Рисунок 2.4 – Радіоактивний розпад джерел ІВ з часом

Радіоактивні джерела g-випромінювання – це ампули, заповнені g-активним ізотопом, які можна поділити на такі групи:

1) високоенергетичні з ефективною енергією Е_еф ³ 0, 8 МеВ (⁵⁴ Mn, ⁶⁰ Co);

2) середньоенергетичні – 0, 3 < Е_еф < 0, 8 МеВ (¹⁹² Ir, ¹³⁷ Cs);

3) низькоенергетичні – Е_еф £ 0, 3 МеВ (¹⁷⁰ Tm, ⁷⁵ Se).

Основні технічні характеристики найбільш використовуваних радіоактивних джерел g- і b-випромінювання наведені у табл. 2.1, 2.2.

Таблиця 2.1 – Основні радіаційно-фізичні характеристики

радіоізотопних джерел g-випромінювання

Джерело g-випромі- нювання	ПЕД g-випромі-нювання, Р/с	Питома активність, (Кі/г)	Енергія основних ліній, МеВ	Період пів-розпаду Т1/2
170Tm	2, 79·10–7	350 –1000	g=0, 084 (3%) b=0, 867 (24%) b=0, 950 (76%)	129 днів
75Se	5, 36·10–5	—	g=0, 136 (61%) g=0, 265 (71%) g=0, 400 (16%)	120, 4 дні
192Ir	1, 29·10–4	150–250	g=0, 296 (26.6%) g=0, 316 (81.8%) g=0, 468 (56.5%) g=0, 609 (11%) b=0, 240 (15%) b=0, 535 (38%) b=0, 670 (41%)	74, 4 дні
137Cs	0, 86·10–4	10–25	g=0, 661 (82, 5%) b=0, 520 (92%)	29, 6 років
60Со	3, 57·10–4	10–120	g=1, 17 (99, 9%) b=1, 39 (100%) b=0, 318 (99, 9%)	5, 25 років

У деяких джерелах при одержанні основного ізотопу не вдається повністю позбутися радіоактивних домішок. Наприклад, в джерелах ¹³⁷ Cs присутні до 7 % ¹³⁴ Cs з численними лініями в діапазоні від 0, 086 МеВ до 1, 57 МеВ і з періодом піврозпаду Т_1/2 =2, 07 року.

Таблиця 2.2 – Основні характеристики радіоізотопних