Еволюція менеджменту як наукової дисципліни.

Менеджмент – (управління) це управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль) виробництвом на базі застосування сучасних методів, форм, принципів і структур управління для досягнення поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку та ін.). Тип раціонального управління в умовах ліберальної економіки. Його ознаки: опора на економічні механізми управління, врахування людського чинника, професійність, маркетинг, використання стратегічного аналізу, гнучкість організаційних форм, інноваційність (Фінансовий менеджмент, Поддєрьогіна).

Менеджмент – це процес мотивації, планування та контролю працівників організації, що забезпечують реалізацію цілей (Мескон).

Менеджмент – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань (Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко).

Предмет – структура організаційних, управлінських та між особових (системних) відносин.

Об’єкт – трудові колективи, окремі підприємці, що мають статус підприємств, об’єднань, асоціацій.

Суб’єкт – працівники керованої системи організації.

Мета - забезпечення прибутковості або доходності в діяльності організації, завдяки раціональній організації виробничого процесу.

Менеджмент одночасно повинен вирішувати три завдання:

n Отримання прибутку

n Скорочення власних витрат

n Розширення ринкового сегменту (ринку збуту)

Еволюція (лат. evolutio, від evolvo — розгортання) — поступовий розвиток сутності при збереженні її якості в процесі кількісних змін

Еволюція менеджменту як наукової дисципліни представляє собою ряд етапів, які часто співпадали:

· етап розвитку науки про управління людьми в процесі виробництва—школа наукового управління (1885-1929 pp.), школа" фордизму" (1899-1945 pp.), класична або адміністративна" школа (1920-1950 pp.). Він базувався на підвищенні ефективності організації на засадах удосконалення виробничих процесів та операцій;

· етап формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських
стосунків — школа психології та людських відносин (1939—1950 pp.), школа
поведінкових наук (1950 р. - наш час). Етап пов'язаний із визнанням людини
пріоритетним фактором виробничо-господарської діяльності;

· етап побудови систем управління, орієнтованих на ринок (з другої половини ми­нулого століття) - пов'язаний із виникненням на підприємствах проблем перевиробництва, що викликані незабезпеченим попитом;

· етап активного застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важ­ливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управ­лінські рішення - школа науки управління (1950 р. - наш час). Етап пов'язаний ізшироким застосуванням в менеджменті математики;

· етап формування системних (з кінця 50-х років) та ситуаційних (з 60-х років
минулого століття) підходів - пов'язаний з розглядом організації як системи, ді­
яльність якої постійно залежить від змінного набору обставин;

· етап комп'ютеризації управлінських процесів (з 1980-х pp.) - пов'язаний із роз­витком інформаційних та комп'ютерних технологій.