Структура бібліографознавства

Розрізняють два напрями диференціації бібліографознавства: аспектний та об'єктний.

Аспектний напрям показує, в якому аспекті вивчається те чи інше явище бібліографії. Частіше за все розрізняють такі аспекти: теорія, історія, організація і методика. Кожний з аспектних розділів бібліографознавства має свій особливий підхід до вивчення об'єкта, тобто має свій предмет.

Теорія бібліографії встановлює закономірності бібліографії; виявляє її функції, об'єкт, методи, види; розробляє термінологію та наукові визначення найважливіших понять.

Історія бібліографії вивчає походження та розвиток окремих явищ бібліографії, їх обумовленість соціальними та економічними чинниками, їх зв'язок з позабібліографічними явищами; допомагає виявленню та збереженню цінного досвіду минулого.

Організація бібліографії покликана дати наукове обґрунтування функціонування бібліографічних служб, забезпечити координацію та кооперування їх діяльності, планомірний розвиток бібліографії; наукову організацію бібліографічної праці.

Методика бібліографії вивчає та розробляє прийоми, правила та способи практичної бібліографічної діяльності; сприяє впровадженню в бібліографію методів, які розроблені в суміжних галузях знань; має на меті раціоналізацію та підвищення ефективності бібліографічної справи.

Об'єктний напрям диференціації бібліографознавства пов'язаний із відокремленням особливих ділянок бібліографічної практики, які можуть досліджуватися. Бібліографічну практику можна поділити за різними ознаками, і в кожному випадку виділити особливі об'єкти бібліографознавства. Причому в деяких випадках за різними ознаками розрізняють одні й ті ж самі явища.

Зразок визначення об'єктів бібліографознавства подано О. П. Коршуновим у формі таблиці " Структура бібліографознавства", де по вертикалі перелічені об'єкти дослідження, а по горизонталі — аспекти їх вивчення. На пересіченні об'єкта і аспекту вивчення визначається конкретна ділянка бібліографознавства.