Законодавче забезпечення книговидавничої справи.

Книгозна́ вство, бібліологія — комплекс суміжних, тісно пов'язаних, але відносно самостійних наукових дисциплін суспільного циклу, що вивчають книгу, процеси її створення, розповсюдження та використання, а також галузі культури та народного господарства, що виконують ці процеси (Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги. — Київ: Знання, 2014. — 405 с.).

Книгозна́ вство - наука про книгу як об’єктивне явище соціальної дійсності, синонім до поняття бібліологія. Вивчає книгу як предмет матеріал. культури, її осн. елементи, типи й види; розкриває її функції (Мигонь К. Наука о книге: Очерк проблематики. Москва, 1991).

Книгознавство – теоретична дисципліна про книгу і книжкову справу, синонім поняття бібліологія. Вивчає книгу як предмет матеріальної культури, її основні елементи, типологію, розкриває функції книги, у т. ч. соціальну; подає визначення книгознавства як теоретичної науки, його об'єкт, предмет, структуру, розкриває книгознавчі методи досліджень, зв'язки зі спорідненими дисциплінами тощо. На сьогодні загальноприйнятої дефініції К. не існує (Українська бібліотечна енциклопедія на сайті НПБУ).

Книговидавнича справа як складова частина видавничої справи - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, які займаються створенням, виготовленням і розповсюдженням книжкової продукції.
Складовими частинами книговидавничої справи є видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, визначені Законом України " Про видавничу справу" в частині, що стосується книжкових видань (ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні (ст.2) м.Київ, 6 березня 2003).

Закон України — нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, — конституційною більшістю голосів).

Постанова Верховної Ради України — нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України - це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.

Кодекси України - (лат. codex — книга) — зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили.

Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов'язковий для виконання підлеглими. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті.

Рішення - це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставленої цілі.

Законодавчу систему України з видавничої справи складає низка законів, кодексів та урядових постанов. Ре-дактор-видавець зобов'язаний не лише досконало засвоїти їх, а й ретельно стежити за змінами й доповненнями, які пе­ріодично приймаються на парламентському чи урядовому рівнях. Адже від цього залежатиме ефективність діяльності видавництва чи видавничого підрозділу, повнота реалізації намірів, проголошених у видавничій програмі.

Умовно українську законодавчу базу, якою регулюються відносини у сфері видавничої справи, можна поділити на дві групи: