Населення міста складали три національні громади: русьа (українська), польська, вірменська. Кожна з громад мала свій магістрат, власне судочинство, окремі герби і печатки.

ІСТОРІЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО

На території Кам'янця-Подільського люди жили здавна. Тут знаходять знаряддя праці доби верхнього палеоліту (40-30 тис. років тому), старожитності трипільської культури IV-III тис. до н.е. (велике селище в урочищі Тата-риськи, декілька місцезнаходжень в Старому місті), поселення черняхівської культури (II-V ст. н.е.). На правому березі Смотрича, в районі Гончарної башти, виявили рештки східнослов'янського селища. Проте міський осередок, як довели археологи І.Винокур і М.Петров, сформувався на території Старого міста в другій половині XII ст. Тоді ж виникло неве-лике дерев'яне укріплення на території Старої фортеці. Кам'янець входив до складу Пониззя (одна з областей Галицько-Волинського князівства).

На початку XIV ст. край було спустошено татарами. Близько 1362 р. Поділлям заволодів великий литовський князь Ольгерд. Він передав край своїм племінникам - князям Коріатовичам. їх першою столицею став Смотрич (в 30 км на північ від Кам'янця).

Легенди розповідають, що під час полювання на оленів брати Коріатовичі потрапили на півострів, оточений водами Смотрича. Вони вирішили збудувати місто. 7 лютого 1374 р. Юрій і Олександр Коріатовичі надали жителям міста привілей на самоврядування за магдебурзьким правом (пізніше цим правом користувалася польська громада міста). Близько 1375 р. Кам'янець став столицею Поділля. Літописи приписують Коріатовичам будівництво кам'яної фортеці в Кам'янці.

Про Юрія Коріатовича відомо, що в 1374 р. він став " господарем" Молдавії, проте незабаром його там отруїли. У 1374-1380 pp. Поділлям правив Олександр Коріатович. 1375 року, перебуваючи в Кракові, він надав краківським купцям привілей на торгівлю з Поділлям. У 1380-1391 pp. правив його брат Костянтин. Останнім з братів Коріатовичів князював наймолодший — Федір (12), який, за висловом літописця " з підданства і повинності великого князя литовського вибився".

У 1393 р. великий литовський князь Вітовт завоював Поділля. Федір Коріатович з багатьма подолянами змушений був покинути рідний край та оселитися в Закарпатті. Західне Поділля, разом із Кам'янцем, Вітовт передав польському королеві Владиславові II (Ягайлові).

На рубежі XIV-XV ст. статус міста ще декілька разів змінювався. Ягайло передав Західне Поділля " на князівських правах" краківському воєводі Спиткові, а після його смерті (1399 р.) - своєму братові, литовському князеві Свидригайлу. Пізніше місто знову стало королівським. У битві під Грюнвальдом (1410р.) три загони подолян билися у складі польського війська. На їхніх прапорах сяяло сонце - давній символ краю.

У 1411 р. Ягайло уступив Західне Поділля Вітовтові. Після смерті Вітовта польський загін при підтримці місцевої шляхти в 1432 р. захопив місто. У 1434 р. Кам'янець став центром Подільського воєводства у складі Польського королівства.

Чотири рази в Кам'янці побував польський король Ягайло (у 1404, 1410, 1411 і 1417 рр.), двічі - КазимирЯгелончик (в 1448 і 1460 pp.). В 1502 р. король Олександр підтвердив привілеї міста Кам'янця, що надавалися його попередниками. Гербом Подільського воєводства було затверджено сонце на білому полі.

Місто вважалося за один з головних бастіонів Польського королівства у боротьбі з татарами. В 1430-1630-х роках було відбито понад 40 нападів татар, турок і молдаван. Не випадково середньовічний Кам'янець називали " редутом християнства". На спорудження стін і башт фортеці дали кошти навіть римські папи Юлій II і Лев X. Тому одна з башт, споруджена у 1503-1513 pp., має назву Папської.

Населення міста складали три національні громади: русьа (українська), польська, вірменська. Кожна з громад мала свій магістрат, власне судочинство, окремі герби і печатки.

Для української спільноти гербом було зображення святого Миколая (10), для вірменської - Агнця Божого (9), для польської - святого Юрія на коні (8). Вчені допускають, що святий Юрій спершу був гербом всього міста, адже саме його зображено на печатці князя Олександра Коріатовича (11). Цей герб також вміщено на Надворітній вежі (з боку міста) Руської брами (13).

Руська громада одержала підтвердження на управління згідно своїх старих звичаїв у 1467 р. У 1491 р. король Казимир Ягелончик встановив, що кам'янецькі русини з вини своїх війтів зазнавали утисків, багато з них втратили свої будинки та покинули місто. Король відновив давні привілеї громади та надав нові. Зокрема, війт руської громади мав право судити у всіх справах згідно прав руських, " включно з правом меча".

Представники руської громади переважно селилися у північній частині міста, а також у долині. Однією з найдавніших пам'яток цієї громади є Петропавлівська церква, збудована близько 1580 р. (16). Вірмени, як вважають вчені, прибули до Кам'янця з Криму, де вони жили протягом довгого часу (там вони засвоїли так звану вірмено-половецьку мову, яку вживали в побуті). До Кам'янця вірмени принесли з собою чудотворну ікону Божої матері (22). На території Польського королівства вірменська громада Кам'янця була однією з найбільших, поступаючись за впливом лише вірменській громаді Львова.

У Кам'янці вірмени селилися переважно в південній частині міста, над якою велично підноситься дзвіниця колишнього собору, що одночасно є і оборонною вежею. Одна з найдавніших вірменських пам'яток - церква св.Миколая. В її стіну вставлено камінь з написами і зображенням хреста. Центром життя громади був собор, який не зберігся.

Кам'янецькі вірмени отримали привілей на самоврядування у 1496 р. За привілеєм вони мали право займатися різними ремеслами та звільнялися від роботи при королівських млинах (крім воєнного часу). Серед представників вірменської громади було чимало купців, які займалися торгівлею зі Сходом (Туречиною, Персією, Кримом). Зберігся вірменський торговий будинок (27, 30) і торгові склади (29).

Найдавніший відомий опис Кам'янецького замку відноситься до 1494 р. Тоді в замкові з боку міста знаходилася брама з баштою, з північного боку - Пільна брама. Гарнізон замку мав на озброєнні 11 гармат і одну велику " тарасницю". Декілька башт з'явилося в замку на початку XVI ст.: Папська, споруджена на кошти кам'янецького римо-католицького єпископа Якуба Бучацького башта Ковпак, Біла (кошти на її побудову надав примас Польщі архииєпископа; Ян Ласький), Рожанка, збудована на пожертву влоцлавського єпископа Креслава з Курозвенока та інші. У 40-х роках XVI ст. роботами над посиленням фортеці керував королівський архітектор Якуб Бретфус (Іов Претвич). На башті Новій східній збереглась плита з текстом його присвяти: " 1544, Боже, тобі єдиному слава. Іов Претвич, архітектор". В розпорядженні гарнізону фортеці на той час було 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебузів та 20 мушкетів.

Міські укріплення з кам'яними баштами та стінами з бійницями з'являються в XV ст. У XVI - першій половині XVII ст. вони значно розбудовуються. В долині Смотрича були споруджені могутні вузли оборони, що одночасно були і шлюзами: Польська (35) і Руська (17) брами. Через них можна було потрапити в місто, попередньо подолавши броди. У випадку небезпеки шлюзи опускалися і рівень води в річці піднімався.