Первісних коней буланих .

Розривають – понукають,

Понукають ще й ригочать,

Та пропащі, себе крають

На святих дитячих мощах.

СЛАВА УКРАЇНІ

Ховайтеся люди,

Бо йдуть москалі,

Розіпнуть до свята,

Бо ми вже не ті.

А я вишиванку

Яскраву надів,

Малечу до ранку

У церкву повів,

У храмі вже рясно

Від люду та слів,

У кошику – паски,

У серці – порив.

У брам на світанку

Зустрів панотця,

Та він мене з ганку

Вітав від Творця,

Та замість святого –

Христос вже воскрес

Промовив він Слово

До мене з небес.

Про рідну країну,

Про славу її

Два слова тих линуть

За обрій землі!

Славлю Україну! -

Найкраща з пісень

Від Бога та Сина

В самий Великдень!

І серце не може

Не вразитись тим,

Із щирістю, Боже,

Я Вам відповім:

Я славлю Героїв, -

Для мене святі,

Всі ті, що за волю

Воскресли в Хресті!

Криголам російських відносин

Прямує на світ, тому що він «прав»,

А той, що вигукне: «Брехати досить»,

Своє життя на осуд поклав …

У криголама проти світу достатньо потуги –

Смертю відблискує залізна міць

У вбивці, нажаль, не буває туги,

Коли він оточений зграєю вбивць.

Молитва за Україну

Як у Римі на престолі

До добра та миру

Випускали із неволі

Горлицю білу.

До Бога, в небо чисте,

У скрутну годину

Молилось товариство

За вільну Україну!

Хай вона, як горлиця,

В сяйві біла – біла

З неволею впорається,

Та розправить крила!

Зазіхнули на скрижалі

Ворон та сорока,

Задзьобати зажадали

Білу синьо оку.

Налетіла та сорока

Наче кривда зла

Що панує, та без Бога,

Та жалю не зна.

Налетіла скаженіла –

Було людям лихо:

На майдані кров кипіла,

Лютий смертю дихав.

Хто не бачив – не повірить,

Що було, та й годі,

Бо тікала вже та сіра

По нові пригоди.

Тільки в небо зазирнула

Голуба сині очі,

У надії, - все минуло, -

Ворон злий наскочив.

Щоб стогнала – гойкотала,

Щоб не знала волі,

Точив ворон дзьоб – тесало

По святої крові.

Назбирав всі темні сили

Смерті догодити,

Щоб від жаху вже сивіли

Підлітки та діти.

Щоби стало білим чорне

Чорним стало біле

Дзьобом тиснув він по скроні,

Пазурами в крила.

Та мольба народу сильна,

Бо вона від Бога,

Стала горлиця та вільна, -

Справжня перемога!

Тож розправ, моя країно,

Свої білі крила,

Нездоланна та єдина,

З нами Божа сила!

Як у Римі на престолі

До Отця та Сина

Люди різних вір і крові

Славили Україну.

--------------------

Для денного вірша – замацаний папір,

Для здобуття життя – окремий візерунок,

Хтось крізь буденності накреслював псалтир,

Хтось міркував, існуючи за чиєсь – там рахунок.

Хтось плюндрував, хтось зраджував, а час на самоті

Гуляв собі, стираючи минуле,

Ми рахували складки в животі,

Немов життя десь поруч промайнуло,

Та раптом біля гухнула війна,

Повісткою розірвана по скронях,