Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Список використаних джерел. 1. Про акціонерні товариства : Закон України від 17.09.2008 р
|
|
1. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50–51. – Ст. 384.
2. Вінник О. М. Господарське право: навч. посіб. / О. М. Вінник. – 2-е вид., змін. і допов. – К.: Правова єдність, 2008. – 766 с.
3. Вінник О.М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» / О.М. Вінник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.
4. Вінник О.М. Договори акціонерного товариства / О.М. Вінник // Юрид. Україна. – 2009. – № 11–12. – С. 216–227.
5. Виговський О. І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про акціонерні товариства» / О.І. Виговський. – К.: Юстиніан, 2009. –
880 с.
6. Жорнокуй Ю.М. Закон України «Про акціонерні товариства»: позитивні та проблемні аспекти [Текст] / Ю.М. Жорнокуй // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. –
Вип. 48. – С.32-40.
7. Єфименко А. П. Акціонерні угоди: панацея чискринька Пандори? / А.П. Єфименко // Юридичнийрадник. – 2008. – № 4. – С. 26–29.
8. Щербина В.С. Поняття та зміст правового режиму майна суб’єктів господарювання / В.С. Щербина // Юридична Україна. – 2007. – № 1. –
С. 71‑ 79.
Розмежування понять «цивільне зобов’язання» та «господарське зобов’язання»
| легальне визначення | ст. 509ЦК 1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. | ст. 173ГК 1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. |
| Сєліванова Ірина: Загалом обидва кодекси солідарні, що зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. | ||
| Суб’єктний склад | за ред. Дзери: Суб'єктами зобов'язання, як і будь-яких цивільних правовідносин, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Правомочна сторона у зобов'язальних правовідносинах дістала назву кредитора, а зобов'язана — боржника. У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший — виключно як боржник. Наприклад, у зобов'язанні із заподіяння шкоди потерпіла особа завжди є тільки кредитором, а заподіювач шкоди — завжди боржником. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'язання є водночас і кредитором, і боржником, зокрема продавець і покупець у договорі купівлі-продажу, замовник і підрядчик у договорі підряду, орендар і орендодавець у договорі оренди. Такі зобов'язання мають назву двосторонніх. Стефанчук: Суб'єктами цивільних зобов'язань, як уже було зазначено, є кредитор і боржник. Кредитором визнається та сторона у зобов'язанні, яка наділена стосовно іншої сторони правом вимоги щодо вчинення або ж відмови від учинення певної дії. Тобто можна зробити висновок, що кредитор здійснює панування над поведінкою боржника. Боржник же своєю чергою, визнається стороною зобов'язаною, тобто суб'єктом зобов'язання, який повинен здійснити на користь кредитора певну дію чи утриматися від її виконання. Проте цей розподіл суб'єктів не означає, що в будь-якому зобов'язанні беруть участь лише дві особи. Річ у тім, що не слід ототожнювати поняття " сторони" та " особи", бо в зобов'язанні справді є дві конкретно визначені сторони (ст. 510 ЦК), однак на кожній зі сторін може бути по декілька осіб. Таке зобов'язання має назву зобов'язання з множинністю осіб. | Щербина: особливий суб склад. Госп зобов виникає між суб господарювання й іншим учасником (-ами) відносин у сфері господарювання. Суб госп зобов – зобов’язана сторона й управнена сторона – це не лише боржник і кредитор, які традиційно характерні для цивільно-правових (майново-госп - за ГК) зобов’язань, але й суб’єкти організаційно-господарських повноважень. Подцерковський: в визначенні господарського зобов'язання поняття «зобов'язана сторона» ширше від поняття «боржник», а поняття «управнена сторона» ширша за поняття «кредитор». Це пояснюється тим, що значна частина господарських зобов'язань виходить за межі приватноправових зобов'язань, де традиційно застосовується поняття боржника і кредитора. Господарські зобов'язання, які використовуються в сфері публічних відносин (наприклад, зобов'язання дочірнього підприємства перед материнською компанією), вимагають застосування більш універсальних понять, таких як «зобов'язана сторона» і «управнена сторона». |
| об’єкт | Об’єктом (предметом) зобов’язання є дії сторін, або утримання від їх вчинення. Дії як об’єкт зобов’язання можуть полягати у переданні майна, виконанні роботи, наданні послуги, сплаті грошей тощо. Об’єктом зобов’язання може також виступати утримання від вчинення дій, тобто пасивна поведінка зобов’язаної сторонни. за ред Дзери: Юридичним об'єктом зобов'язання, як і будь-яких цивільних правовідносин, визнається певна поведінка зобов'язаної особи. Однак характерною рисою зобов'язання є те, що на перший план у зобов'язанні виступають позитивні дії боржника, а чисто негативна поведінка (утримання від вчинення певних дій), як правило, виступає лише доповненням або наслідком активної функції, яку виконує боржник. Крім того, якщо обидва суб'єкти водночас виступають як кредитор і боржник, то в такому зобов'язанні можна виділити два юридичні об'єкти — дії кожного учасника, які вчиняються ним при виконанні функцій боржника. Що стосується матеріального об'єкта, то в ряді зобов'язань за наявності двох юридичних об'єктів існує тільки один матеріальний об'єкт. Наприклад, у безоплатному договорі зберігання майна буде один-єдиний матеріальний об'єкт — майно, яке здане на зберігання. Якщо ж ми звернемося до юридичних об'єктів, тобто до тих дій, які сторони повинні вчинити, то в цьому випадку буде також два юридичні об'єкти: 1) збереження майна зберігачем; 2) своєчасне одержання майна поклажодавцем. У ряді зобов'язань (зокрема в тих, які виникають з сплатних договорів) двом юридичним об'єктам відповідають два матеріальні об'єкта. Наприклад, у поширеному договорі купівлі-продажу двом юридичним об'єктам (передача майна та передача грошей) відповідають і два матеріальні об'єкти — майно та гроші. | Щербина: особливий характер дій, що їх зобов’язаний вчинити (або утриматися від певних дій) один суб’єкт на користь іншого. Це дії господарського чи управлінсько-господарського характеру. Вінник: господарський характер дій зобов’язаної сторони полягає у виконанні робіт/послуг, переданні майна, сплати грошей, наданні інформації тощо чи утриманні таких дій. Управлінсько-госп характер дій може проявлятись, зокрема, у прийнятті рішення про створення суб’єкта господарювання, поданні визначеного законом комплекту документів для реєстрації такого суб’єкта господарювання, отримання ліцензій та інших дозволів, затвердження інвестиційного проекту будівництва, укладенні договору, його пролонгації та ін. |
| зміст | Змістзобов’язання складають права та обов’язки сторін. Суб’єктивний обов’язок боржника щодо вчинення певних дій чи утримання від них називається боргом, а суб’єктивне право кредитора – правом вимоги. за ред. Дзери: Зміст зобов'язальних правовідносин, як і будь-яких інших цивільних правовідносин, утворюють суб'єктивні права та обов'язки його учасників. Разом з тим із ст. 509 ЦК України випливає особливість змісту зобов'язальних правовідносин, яка виявляється в тому, що правомочність кредитора набуває форми права вимоги, а обов'язок боржника має форму боргу, як обов'язку виконання вимоги кредитора. Оскільки зобов'язання є правовідносинами майнового характеру, то і зміст їх становлять суб'єктивні права та обов'язки також майнового характеру. Однак, як відзначається у літературі, зміст зобов'язання не завжди вичерпується правом вимагати вчинення виключно дій майнового характеру (або утримання від вчинення таких дій). Кредитор має право також вимагати вчинення і дій не-майнового характеру. Так, 1.Б. Новицький стверджував, що зміст зобов'язання не обмежується правом вимагати вчинення тільки тих дій, які спрямовані на передачу, пристосування і т. п. майна або взагалі тим чи іншим чином пов'язані з майном (наприклад, внаслідок оплатності). Змістом зобов'язання може охоплюватися право вимагати вчинення будь-якої правомірної, що має серйозний характер, потребує захисту та заслуговує на захист дії особи (позитивної або негативної). | Подцерковський: Зміст господарського зобов'язання, на думку В.С. Шелестова, являє собою «сукупність суб' єктивних прав та обов' язків учасників відносин з організації господарської діяльності, безпосередньому її здійсненню». Важливо відзначити ще одну особливість змісту господарського зобов'язання — воно не вичерпується тільки взаємними правами та обов'язками сторін. Господарське зобов'язання часто одночасно породжує зобов'язання сторін перед державою. Наприклад, суб'єкт господарювання, що уклав договір банківського рахунка, зобов'язаний повідомити податкову інспекцію про факт відкриття поточного рахунка. До виконання ним цього обов'язку банк не вправі проводити видаткові операції за рахунком. Вінник: змістом госп зобов’язання є дії господарського чи управлінського характеру, які на вимогу управленої сторони має виконати чи від вчинення яких має утриматись зобов’язана сторона. |
| характер норм, що регулюють | диспозитивний за ЦК Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. | Подцерковський: Слід відзначити, що ГК України закріплює переважно диспозитивний характер норм, що регулюють господарські зобов'язання (ч.З ст. 173 ГК). Наприклад, сторони тут можуть передбачити в договорі додаткові умови, наявність яких закон не вимагає. Однак така диспозитивність є «усіченою», оскільки подібним правом учасники наділяються виключно в межах, які не суперечать закону. Слід враховувати, що обсяг диспозитивності сторін в господарських зобов'язаннях суттєво менший ніж обсяг диспозитивності сторін в загальноцивільних зобов'язаннях. Причина цьому: наявність організаційного фактору в господарських правовідносинах, скованість суб'єктів антимонопольними і більш жорсткими податковими обмеженнями, поширеність уніфікованих вимог товарного обігу тощо. Крім того, в ч. З ст. 6 ЦК України вказується, що «сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за власним розсудом». Дане правило ГК України не використовує. Навпаки, в ст. 6 ГК відмічається, що межі свободи здійсненню підприємницької діяльності визначені законом.. |
| підстави виникнення | ст.509 ЦК 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. | Стаття 17 4. ГК Підстави виникнення господарських зобов'язань 1. Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; Подцерковський: Зобов'язання із спричинення шкоди або безпідставного набуття (збереження) майна належать до господарських тільки в тому випадку, коли обидва учасники є суб'єктами господарювання. Такі зобов'язання регулюються нормами ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зокрема, ЦК України передбачає загальні положення про механізм відшкодування шкоди (гл. 82 ЦК), а ГК України передбачає особливості при розрахунку збитків у сфері господарювання (гл. 25 ГК). у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Щербина: особливі підстави. Госп зобов виникає з підстав, передбачених ГК. Вінник: Підстави виникнення госп зобов передбачені ст. 174 ГК та ст.11 ЦК. Сєліванова: Як бачимо, принциповою відмінністю змісту статей ЦК та ГК є тільки порядок розміщення підстав виникнення відповідно цивільних та господарських зобов’язань |
| сфера | Щербина: особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають госп зобов – сфера господарювання. | |
| мета | В. М. Гайворонський, В. П. Жушман. Безпосередньою метою, для досягнення якої суб’єкти господарювання вступають у зобов’язальні правовідносини, є здійснення ними господарсько-оперативних дій (виготовлення і реалізація продукції, будівництво промислових, житлових та інших об’єктів, надання транспортних послуг і т. ін.), або ж господарсько-управлінських функцій (координація господарських зв’язків у якійсь галузі, наприклад енергетичній, створення і перерозподіл фондів тощо). | |
| Сєліванова Ірина: Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські (виникають при здійсненні господарської діяльності) та організаційно-господарські (виникають в процесі управління господарською діяльністю). Водночас згідно зі ст. 175 ГКУкраїни майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, які регулюються ЦК Україниз урахуванням особливостей, передбачених ГК. Поки що все зрозуміло. Залишилось розібратись, що таке майново-господарські зобов’язання, як ЦК регулює відносини майнового найму, та які особливості їх регулювання містяться у ГК? Зміст майново-господарських зобов’язань визначається ст. 173 ГК і майже повністю відповідає поняттю «цивільне зобов’язання» (ст. 509 ЦК України), за виключенням того, що ГК у понятті «господарське зобов’язання» визначає два його різновиди, про які раніше йшлося – майнове та організаційне, та підкреслює, що господарські зобов’язання виникають у сфері господарювання. господарське зобов’язання відрізняється від цивільного тим, що виникає в сфері господарювання, та має два різновиди – майнове та організаційне. Провести більш чіткішу лінію між ними дає змогу аналіз суб’єктного складу майнового господарського зобов’язання. Так, зі змісту ст. 175 ГК випливає, що майново-господарськими є зобов’язання, що виникають в сфері господарювання, якщо учасниками їх є суб’єкти господарювання та деякі не господарюючі суб’єкти. До перших, згідно ст. 55 ГК, належать: 1) юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці; 3) філії, представництва, та інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені для здійснення господарської діяльності. До других – не всі не господарюючі суб’єкти, а тільки юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо ж зобов’язання майнового характеру виникає за участю такого різновиду негосподарюючих суб’єктів, як фізична особа – не підприємець, воно (зобов’язання) не є господарським, відтак не регулюється ГК. Таким чином, можна зробити перший висновок. Майновим господарським зобов’язанням є таке, що виникає в процесі здійснення господарської діяльності. Серед його сторін не можуть бути фізичні особи – не підприємці. |
«Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблеми вдосконалення»
Із поваленням СРСР Україна почала перехід до від планової до ринкової економіки. В процесі становлення нових економічних відносин велике значення займає правове регулювання правового становища суб’єктів цих відносин та взаємодії між ними. В Україні з часу прийняття незалежності було прийнято ряд законів, які спрямовані на вищевказане регулювання: про про підприємництво, про підприємства, про господарські товариства. Важливого значення у зазначений період набув розвиток корпоративних відносин. Вони досліджувалися в науці: Спасібо-Фатєєва І.В. «Акціонерные общества: корпоративные правоотношения», Кибенко О.Р. «Корпоративне право», Вінник О.М. «Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище».
|
|