Добування.

1. Синтезують прокаїну гідрохлориду з анастезину реакцією переестерефікації β -діетиламіноетанолом у присутності натрію алкоголяту:

2. Прокаїну гідрохлорид можна синтезувати іншим шляхом, виходячи з п- нітротолуену:

Властивості. Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. На язиці викликає почуття заніміння. Дуже легко розчинний у воді, розчинний у 96 %-ному спирті, практично нерозчинний в ефірі.

Ідентифікація:

1. Фізико-хімічними методами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопіія.

2. Субстанція дає реакції на хлориди.

3. Субстанція дає реакцію на первинні ароматичні аміни.

4. При додаванні розчину натрію гідроксиду утворюється основа прокаїну – масляниста рідина:

Кількісне визначення:

1. Нітритометрія (див. Анестезин)

2. Алкаліметрія за зв'язаною кислотою хлористоводневою. Титрування ведуть у присутності хлороформу, який екстрагує основу, що виділяється, індикатор – фенолфталеїн.

3. Аргентометрія за пов' язаною кислотою хлоридною. Зберігання. У добре закупорених банках із темного скла. Застосування. Місцево–анестезуючий засіб. При всмоктуванні і при безпосередньому введенні у кров впливає на весь організм у цілому. Зменшує утворення ацетилхоліну і знижує збудливісь периферійних холінореактивних систем. Блокує вегетативні ганглії. Зменшує спазми гладкої мускулатури, знижує збудливість м'яза серця.

В організмі прокаїну гідрохлорид відносно швидко гідролізується, утворюючи п -амінобензойну кислоту і діетиламіноетанол. Діетиламіноетанол виявляє помірні судинорозширюючі властивості. Прокаїну гідрохлорид застосовують для блокад і анестезії.

Прокаїнаміду гідрохлорид (ДФУ)