Форма проведення. Бесіда. Как важно, чтоб в миг той немотьі За сильного тебя хоть кто-то принял, От широтьі своей душевной придал Тебе значенье большее

Как важно, чтоб в миг той немотьі За сильного тебя хоть кто-то принял, От широтьі своей душевной придал Тебе значенье большее, чем тьі^

Евгений Евтушенко

Підлітковий вік для сімейної педагогіки — важкий вік Недаремно межа між періодами — підлітковим і юністю — умовна

В цьому віці як ніколи відображається закон

нерівномірності індивідуального розвитку Всі підлітки так чи інакше зустрічаються з одними і тими ж про­блемами, які повинні бути зрозумілі і батькам Про це ми і поговоримо з вами в нашій бесіді на тему «Куль­тура бажань підлітків Обмеження і дисципліна бажань — важлива умова правильного виховання Виховання умінь керувати бажаннями»

Перша загальна закономірність і гостра пробле­ма підліткового віку — це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до відно­шень, заснованих на взаємному довір'ї, повазі, але безпринципово зростаючій рівності В багатьох сім'ях, особливо авторитетних, ця перебудова про­ходить боляче і сприймається батьками як непослух, зухвала поведінка тощо. Але подивимося на цей процес з іншого боку, з точки зору формуючої особистості.

В очах дитини мати і батько виступають в декількох образах: як виток емоційного тепла і підтримки, без яких дитина відчуває себе беззахисною і безпорад­ною; як влада, директивна інстанція, розпорядник благ, наказів і потурань; як зразок, приклад для наслідування, втілення мудрості і кращих людських якостей; як старший друг і порадник, якому можна довірити все. Але співвідношення цих функцій і психічна значимість кожної з них з віком змінюється.

В основі емоційної прихильності дитини до батьків одвічно лежить залежність від них. Зростаючи, особ­ливо в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Дуже погано, коли їй не вистачає батьківської любові, але надлишок емоційного тепла також шкідливий. Він утруднює формування внутрішньої автономії, породжуючи стійку вимогу в піклуванні, залежність, як межу характеру. Надто ком­фортне батьківське гніздо не стимулює виростаючу пташку до польоту в складний дорослий світ.

Люблячі матері, не здатні мислити дитину окремо від самих себе часто не розуміють цього. Але підліток не може подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків і не переключивши своїх відношень з ними в нову, більш складну систему емоційної прихильності, центром якої є не батьки, а він сам. Положення «маминого синочка» починає його нервувати не тільки тому, що викликає глузування ро­весників, але і тому, що пробуджує в них самих почут­тя залежності, з яким підліток бореться. Відчуваючи охолодженість, багато батьків думають, що діти їх роз­любили, скаржаться на їх черствість тощо. Але після того, як критичний період минає, емоційний контакт з батьками, якщо вони самі його не змарнували помил­ковим вихованням, звичайно, встановлюється, але вже на більш високому, свідомому рівні.

З великою повагою і тактом до складного внутрішнього світу дитини необхідно ставитись завжди. Але особливо чутливого відношення потре­бують діти, коли вступають в підлітковий вік. Саме в цей перехідний, складний для дитини час батьки впа­дають у крайнощі. З одного боку, надто велика ще інерція відношень до дитини як до маленької, цілком залежної від нас, від нашої волі, дуже сильна звичка керувати кожним рухом дитини, дуже велике бажання керувати ним безумовно, як і раніше. З іншого боку, багато батьків готові надати своїм дітям самостійність, повністю випускають їх з-під контро­лю. не цікавлячись, де, з ким і як проводять час син або донька, що їх хвилює, про що вони думають, до

чого прагнуть, така байдужість старших — велика біда для підлітків.

В підліткові все змінюється: поведінка, погляди, смаки, інтереси; в ньому так багато нового, не­постійного, і тому йому необхідна допомога з боку батьків. Якщо її немає, то зростає ймовірність поми­лок, відхилень і падінь.

Давайте розглянемо життєву ситуацію.

Лідія Петрівна дуже зайнята на виробництві. Співробітники характеризують її як ділову, принципову жінку, можливо, не дуже емоційну, надто черству. В неї два сини, до яких мати відноситься уважно, суворо, вимогливо. Вона контролює захоплення і заняття своїх хлопчиків, знає їх товаришів, буває в школі. Лідія Петрівна хоче, щоб хлопці виросли справжніми чо­ловіками, а не «мямлями», «хлюпіками», тому вислухо­вувати скарги, проявляти співчуття до їх невдач вва­жає зайвим. Але ідейні уявлення про те, якими повинні підростати майбутні справжні чоловіки, покине співпадають з дійсністю. Діти часто хворіють, старший простуджується, кашляє, у молодшого будь-які не­приємності чомусь супроводжуються незрозумілими болями в животі. Хлопчаки недостатньо самостійні, пасують перед труднощами, менш активні, ніж їхні ро­весники. Вони охоче виконують чиєсь доручення і за­вдання, ніж проявляють ініціативу. Все це турбує їх енергійну маму.

Запитання для обговорення.

1. Як ви думаєте, в чому справа?

2. Чому материнські настанови не втілюються в ре­альність? Може справа в спадковості? Чи ви бачите інші причини?

3. Не здається вам, що ці діти позбавлені головного — тепла, участі, емоційної підтримки?

4. Чи, на вашу думку, хлопцям більше підходить жорстке, чоловіче виховання?

5. А, може, мати виступає в нетрадиційній ролі, ви'- конуючи функції батька?

6. Як ви ставитесь до постійних хвороб дітей?

7. Чи не є однією з причин їх тривалих хвороб той простий факт, що лише тоді вони бачать маму м'якою і уважною, ніж зазвичай?

(Відповіді батьків).

Підлітковий вік — це, як ми вже знаємо, час, коли проходить бурхливий розвиток і перебудова ор­ганізму.

Один із важливих моментів — це формування самосвідомості, самооцінки, появи гострої цікавості до самого себе. Підліток хоче розібратися в собі, в тих відносинах з навколишнім світом, які все більше ускладнюються.

Створення характеру у підлітковому віці займає суттєве місце. Активність, енергія, ініціативність, життєрадісність, бадьорість, оптимізм, розвиток во­льових рис — все це видно, як здається, неозброєним оком. «Почуття дорослості» у підлітка яскраво відоб­ражається у прагненні до самостійності, в бажанні добиватися, щоб дорослі рахувалися з його думкою. Звідси і потяг до відомої незалежності й самостійності, часом — уражене самолюбство і обра­за — гостра реакція на спробу дорослих зменшити привілеї підлітка.

Підлітковий вік — це вік, «коли часто змінюються інтереси; це роки критики і самокритики, коли підлітки особливо вимогливі і до людей, і до навчання, і до себе».

Саме зараз підліток поступово, з дня у день прохо­дить, або, краще сказати, входить в світ дорослих. І в житті підлітка, і в ньому самому відбувається багато змінюється як його об'єктивне положення в сім'ї і в школі, так і його самосвідомість.

Окрім цього, сам перехід з початкової школи в середню суттєво змінює його навчальну діяльність -змінюється і зміст, і форми навчання. Вивчення основ наук. до яких тісно приступають школярі, вимагає нові вимоги до мислення, до формування пізнавальних інтересів.

Підлітка приваблює героїзм в людях — сміливість, мужність, відвага, принциповість і твердість; він почи­нає обдумувати слова, вчинки, особисті якості людей;

поступово в нього складаються свої ідеали.

І вдома життя підлітка змінюється. На нього вже не дивляться як на маленького: дозволяють одному да­лекі поїздки, довіряють відповідальні доручення. включають до рішень важливих сімейних проблем.

З накопиченням знань, з ростом життєвого досвіду вирішується і збагачується кругозір підлітка, розвиваються погляди і переконання, він мало-помалу включаються в систему суспільних відносин. Все це і веде до того, що у підлітка з'являється новий погляд на світ і на себе — це показник того, що дитина дорослішає. Нове бачення себе і оточуючих і є те. що робить підлітка вже не дитиною.

Є дві системи відносин — з ровесниками і доросли­ми — підліток починає не тільки усвідомлювати, але і по-різному проявлятись в них. Багатьом батькам, ймовірно, доводилося з цим стикатися.

Ось для прикладу така ситуація.

«Бачила вашого Юру на вулиці з хлопцями, — роз­повідає сусідка Юрчиковій мамі. — От розкерувався! Цей піди сюди. цей зроби те, і всі його слухають. Пря­мо генерал!» — «Мій Юра? — здивувалася мама. — Ти­хий, слухняний, в будинку його голос не почути. Та хіба він вміє керувати?»

Вдома Юрою керують усі: і мама, і бабуся, і старший брат. Юра слухається, підкоряється. Але й тихо вчиться керувати сам! На вулиці, з ровесниками він вже впроваджує на практиці те, що засвоїв дома.

— Як, на вашу думку, чому Юра так себе поводить?

[Обговорення ситуації батьками].

А ось інший випадок.

«Дівчинка розбещена вдома, звикла до того, що всі її бажання виконуються, керує матір'ю, грубіянить. «Аня деспот в сім'ї», — з сумом каже бабуся.

Але з подружками Аня веде себе інакше. В їх ком­панії керують інші дівчата, більш самостійні, більш до­рослі, і Аня їм слухняно підкорюється.

— Як ви думаєте, чому себе так поводить Аня?

[Обговорення ситуації батьками].

Головна проблема дорослих — знайти для себе пра­вильну позицію у відношенні з підлітками.

Спробуємо подивитися на це очима самого підлітка. Його думки ніби підслухав В.О. Сухомлинський: «Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте мене пелюшками нагляду і недовіри, не нагадуйте і словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора. Це ціль мого життя. Я бачу, думаю про неї, хочу досягнути її, але зійти на цю вершину самостійно. Я вже піднімаюся, роблю перші кроки; і чим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше люди бачать мене. Від величності і безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого товариша. Я досягну своєї вер­шини, якщо буду спиратися на плече сильної мудрої людини. Але мені соромно і страшно сказати про це. Мені хочеться, щоб всі вважали, що я самостійно, своїми силами доберуся до вершини». Ось що сказав би підліток, якщо б він вмів сказати про те, що його турбує, і, головне, — він захотів відверто про все ска­зати».

Ви можете відповісти: «Нехай піднімається, лише б не впав, нехай бореться, тільки обережно, обереж­но...» Ні. співставити несумісне — так не буває? Наші рішення тут часто бувають співвідносні з ризиком. Прийняття ризику, навіть страждання, готовність і вміння терпіти — невід'ємні якості зрілого батьківського почуття.

Отже. головним завданням для вас. як для батьків, є те. що ви повинні враховувати культуру бажань підлітків, обмеження і дисципліну бажань — це і буде важлива умова правильного виховання.

Ми повинні добитися, щоб батько і мати, як вихова­телі, виступали в єдності — це означає навчити муд­рості материнської і батьківської любові, гармонії доб­роти і суворості, ласки і вимогливості.