Мавзолей Джаніке-Ханим

Усипальня Джаніке-ханим являє собою монументальну будівлю восьмиграної форми з різним порталом з масивною аркою, що є прекрасним представником " сельджукської" архітектури. Всередині мавзолею надгробок і надпис арабською " Це гробниця великої Джаніке-ханим доньки Тохтамиш-хана, яка померла в місяць рамазан 841року (1437)"

Місцеві екскурсоводи залюбки розкажуть вам декілька легенд. Наприклад такі:

Перша. Донька володаря Тохтамиш-хана захищаючи фортецю від ворогів загибла в бою, нещасний батько на її честь збудував мавзолей. Або таку. Друга. Захворіла донька в хана тяжкою хворобою. Лікарі порекомендували для Джаніке чисте повітря Киркору. Але дівчина не винесла хвороби і померла. Або ще таку- третя- закохалася Джаніке в турецького бея (чи то був генуезець), але батько не дозволяв бути з коханим разом, нічого Джаніке не залишилось як з відчаю кинутися з гори на каміння. Або ще казковійша легенда - четверта. В осадному місті не було води. лише вона знає таємницю колодязя. Всю ніч вона носить воду, бо тільки така тоненька дівчина як вона може пробратися в вузький прохід та набрати води. Від перенапруження вона помирає.

Все це гарні легенди. Тільки правда зовсім інша. Джаніке по перше пережила свого батька на 32 роки. Він загинув в киргизьких степах. Його донька була одружена з Едігеєм - еміром ногайської орди. Політично-військові події відображаються сімейною трагедією для Джаніке. Чоловік воює проти її батька, для батька вона є зрадниця, саме через це Тохтамиш-хан вбиває матір Джаніке. Приблизно через двадцять років Джаніке втрачає брата Кадір-Берди хана, яки загинув в бою з її чоловіком. Після смерті брата вона стала головною в роду. і до самої смерті була правителькою Киркора. Для мусульманського світу це було незвично, жінка правителька мудро вела політику, а ще раніше в 1416р. здивувала мусульман своїм паломництвом до Меккі.

Середній обороний мур

Чуфут-Кале поділяється на дві частини (старе і нове місто) стіною, яка перетинає все плато. Датують її 6-7ст. Стіна складалася з двох куртин по 60м кожна, а висота муру була 7-8 м, товщина 4, 5-5м, після появи вогнепальної зброї її зміцнюють до 10 м. По краях муру були розташовані дві башти. Мур грав оборону роль до возведення Східного. Потім біля нього були збудована садиба та печерний комплекс Чауш-кобаси.

Печери Чауш-кобаси

Комплекс з двох печер, який довгий час вважався в'язницею. Але за археологічними дослідженнями, це виявилося підвальне приміщення багатої караїмської садиби[10, c. 12-14].