Право на житло.

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Конституційні прав, свобод та обов'язків людини і громадянина»

Поняття, сутнiсть та змiст соцiальних прав i свобод людини i громадянина. Конституцiйно-правовi способи захисту соцiальних прав i cвобод.

Виконавець

студент факультету стаціонарного

навчання 2 курсу ЮД – 247 групи

набір 2012 року

Чумак Б.Ю

Перевірив

Щербина Є.М.

Дніпропетровськ 2014

План:

1. Право на працю та відпочинок.

Право на страйк.

3. Право на соціальний захист, та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї.

Право на житло.

5. Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

6. Конституцiйно-правовi способи захисту соцiальних прав i cвобод.
Висновок
Список використаної літератури

Вступ:

Значну питому вагу у системі основних конституційних прав і свобод людини і громадянина займають соціальні права і свободи, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведінку або діяльність у соціальній сфері. Ця поведінка або діяльність насамперед пов'язана з можливістю людини працювати та відпочивати, захищати свої соціально-економічні права, отримувати соціальний захист, мати право на достатній життєвий рівень, отримувати належну медичну допомогу та користуватися страховою медициною тощо. Реалізація соціальних прав і свобод сприяє формуванню соціальної держави, стабілізує суспільне життя.

Отже, соціальні права та свободи людини і громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров'я

Відповідно до чинної Конституції, систему соціальних прав складають: право на працю (ст.43); право на страйк (ст.44); право на відпочинок (ст. 45); право на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48); право на охорону здоров'я (ст. 49).

1.Право на працю та відпочинок

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду, трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю є визначальним для групи соціальних прав, і серед них — право працюючих на страйк з метою захисту своїх соціальних прав та інтересів і право на відпочинок. На відміну від Конституції Української РСР 1978 року, де право на працю було пов'язане із гарантованим наданням роботи, у нині діючій Конституції воно сформульоване як свобода праці, що більшою мірою відповідає міжнародним стандартам [1; с.226].

Згідно зі ст. 43 Конституції України, змістом права на працю є можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Крім того, ст, 43 Основного Закону:

1) гарантує кожному: а) рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; б) право на належні, безпечні і здорові умови праці; в) право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; г) право на своєчасне одержання винагороди за працю; д) захист від незаконного звільнення;

2) зобов'язує державу: а) створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю; б) реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб;

3) забороняє використання: а) примусової праці (при цьому не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан); б) праці жінок і неповнолітніх на не-безпечних для їхнього здоров'я роботах [2; с.224].

Право на відпочинок безпосередньо пов'язане з правом на працю. Згідно з Конституцією України:

" Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У відповідності з Конституцією України мінімальна тривалість відпочинку, оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови права на відпочинок визначені у Кодексі законів про

працю України, а також у Законі України " Про відпустки " від 15 листопада 1996 р. Зокрема встановлені такі види відпусток, як щорічні (основні і додаткові), творчі і соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (ст. 4) та мінімальна тривалість щорічної основної відпустки не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік з часу укладання трудового договору.

Держава, має взяти на себе обов'язок розробити і здійснити національну політику у справах від-починку, яка б передбачала створення і підтримання в належному стані мережі оздоровчих закладів та закладів від-починку, в тому числі за місцем проживання громадян, гарантії оздоровлення та відпочинку, доступу до занять туризмом, фізичною культурою для всіх громадян за до-ступну плату, забезпечення спеціального режиму роботи зазначених закладів, покладення обов'язку щодо забезпечення права на відпочинок громадян на певні державні органи, встановлення відповідальності за порушення даного права, підтримку наукових досліджень в галузі забезпечення тривалого активного життя громадян тощо [2; с.228].