Водойми

Водніресурси для вирощуваннярибирозміщенні на територіїобластінерівномірно. Штучнериборозведення проводиться в системі СВАТ “Вінницярибгосп” (ставковий фонд 5919 га), на рибоводно-меліоративнихстанціях, обласнійорганізації УТМР та в системіобласногоуправління с/г та продовольства.

Збільшуєтьсячастка в риборозведеннімалихоренднихпідприємств.

Для проведенняпромисловогорибальства на 2001 рікбуловиділено квоту у розмірі 20.05 т, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровськомуводосховищах.

Незаконневикористаннярибнихресурсів в природнихводоймахобластінабулозагрозливихрозмірів, особливо в груповихйогопроявах.

В період нересту буловстановлено контроль за охороноюрибнихзапасів, особливаувагазверталась на охоронунерестовищ та шляхівпідходуплідниківціннихвидівриб.

Великого техногенного та антропогенного впливу, щозначнопогіршуєїхекологічний стан, зазнаютьприродніводоймиобласті.

ВнаслідокбудівництваДністровськоговодосховищарічкаДністернижчегребліДністровської ГЕС маєсильнутечію при значнихдобовихколиванняхрівня води, погіршилосяпрогрівання води. Ціфакторисприяли тому, що в межах Могилів-Подільського району практично зникливидирибзанесені до Червоної книги України: стерлядь, вирезуб, чоп. Нерестилища всіхвидівзмістилисявище за течією і знаходяться в межах Хмельницької та Чернівецької областей.

Значнівикиди золи з Ладижинської ТЕС призвели до замуленняверхів'яГлибочанськоговодосховища, виходять з ладу нерестилища ціннихвидівриби: коропа, карася, плітки, що негативно впливає на відтвореннярибнихзапасів.

Зарегульованість стоку на Дмитренківському та Сутиськомуводосховищахпризводить до інтенсивногозамуленняводойм, внаслідокмайже 50 % площі водойм заросли водною рослинність. Постійних користувачів на водоймахнемає, рибо - меліоративніроботи та зарибленняводосховищ не проводиться, в результатізменшуються запаси ціннихвидівриб.

Найбільше в областіЛадижинськеводосховищевикористовувалосяпромислом СВАТ " Вінницяриба” з 1965 по 1999 роки. В зв'язку із зменшеннямрибнихзапасівводосховища на даний час, за клопотаннямоблдержадміністрації перед Головрибводом, Ладижинськеводосховищепромислом не використовується. В той же час це водосховищемаєнайкращукормову базу та умови для риборозведення. При правильнійексплуатаціїрибопродуктивність з 25 кг/га можна довести до 1 ц/га за рахунокзарибленнярослиноїдними видами риби(білого та строкатоготовстолоба). З 1999 року водосховище переведено на режим спеціальноговикористання. Крім того з 2001 року на режим спеціальноговикористанняпереведеніСутиське, Дмитренківське та Супрунівськеводосховища.

У водоймахобластізустрічаються 4 видирибизанесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведеніпромисловоговиловурибизустрічаютьсяприлови в промислі 1-2 шт. в основному марена дніпровська.

Луки

Лучні степи поділяють на рівнинні та гірські (Кримські). В їх травостої домінують злаки: ковили, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я поширені конюшина, гадючник, маренка, шавлія луч на та ін.; з ефемерів та ефемероїдів — незабудка, переломник, крупка.

Типові (справжні) степи характеризуютьсяпереважаннямцерофільнихдерниннихзлаків і типчака. Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густийтрав'янийпокрив, у ньомупоширені також ковили, тонконіг, стоколос, вика, конюшина; з різнотрав'я — горицвітвесняний, молочай степовий, шавлія, астрагал. Типчаково-ковилові степи в минуломуобіймалипросториПричорноморськоїнизовини. У трав'яномупокривіпереважаликсерофітні злаки: типчак, ковилаукраїнська, келерія, з різнотрав'я — кахрис, ферула, будяк, пижмо та ін. Полиново-злакові степи булипоширенівздовж Азово-Чорноморськогоузбережжя. У травостояхкоріннихфітоценозівдомінуваликсерофітнідернинні злаки (типчак, ковили, житняк), полини, з галофільних — камфоросма, кермектаін.

Чагарникові степи в минуломумалипоширення на Донецькомукряжі та сходіУкраїни. В них представленізаростікарагани, кам'янисто-степовогочагарнику.

Напівсаванні степи трапляються невеликими ділянками у Кримських горах. У цих степах до злаківдомішуютьсясубтропічні (напівсаванні) види, ефемероїднерізнотрав'я. У трав'яномупокривіпоширені також люцерна, бурачок пустельний, пирійповзучий, горошок та ін.

Луки залежно від умов місцезростанняподіляються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. У заплавних луках поширенізаростілози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, до якихприєднуютьсяконюшина, жовтець, щавель, деревійта ін. На суходільних луках ростутьмітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки.

Низинні луки прив'язані до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. У їхньомутрав'яномупокривідомінуютьвівсяницячервона, тимофіївкалучна, осока звичайна, конюшиналучна та біла. Луки використовуються як сінокіснівгіддя. Гірські луки поширені в Українських Карпатах. У трав'яномупокривігірськихлуківпереважаютьвівсяниця, білоус, конюшина, лялвенець. У субальпійськомупоясісформувалисябілоусникові луки, ростуть також тимофіївка, осока вічнозелена, вівсяниця.

Валютною рослинністюзайнятомайже 2 % територіїУкраїни. Найбільше її на Поліссі, а в напрямку на південь її кількість і площізменшуються. Так, заболоченість і заторфованістьПоліссяоцінюється у 5%, Лісостепу—1, 6, Степу — 0, 3, Карпат — 0, 4.

В Українінайбільшепоширенінизинні болота. Евтрофніболотаживлятьсяповеневими й підземними водами, поверхневим стоком, а тому багаті на органічніречовини, мінеральнісолі, мул. У їхньомурослинномупокривідомінуютьтрав'яні й трав'янисто-моховіугруповання. У них переважають осоки, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З лісовихугрупованьнайбільшепоширенавільхачорна; ростутьболотні, сосна, береза, верба, чагарники з верби та берези.