За повними витратами

Розв'язання завдань з формування та розподілу виробничих накладних витрат

Приклад 1. У звітному періоді підприємство виготовляло два види продукції А та Б, при цьому мало показники діяльності, ін­формація про які подана в табл. 2.1.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ

табл. 2.1.

Підприємство розподіляє свої накладні витрати відповідно до годин прямої праці виробничих робітників. Залишки незаверше­ного виробництва та запаси готової продукції на початок і кінець звітного періоду відсутні. Визначити;

1) розподілені виробничі накладні витрати;

2) нерозподілені накладні витрати;

3) вплив на собівартість реалізованої продукції нерозподіле­них накладних витрат.

Розв'язання прикладу 1:

1. Визначаємо нормативну ставку розподілу постійних наклад­них витрат. Для цього скористаємося формулою:

Нормативна ставка постійних НВ = Планові (нормативні) постійні накладні витрати/Планова (нормативна) база розподілу

За умовою даного прикладу ставка дорівнюватиме 6 грн/год (25 200: 42 000).

2. Визначаємо розподілені постійні накладні витрати. Для цього помножимо нормативну ставку розподілу постійних на­кладних витрат на фактично досягнутий рівень бази розподілу. В нашому прикладі в ролі бази розподілу виступають години прямої праці виробничих робітників, що становлять 40 000 год. Тому розподілені постійні накладні витрати складуть 240 000 грн (6 х 40 000).

3. Обчислюємо нерозподілені постійні накладні витрати як різ­ницю між фактичними постійними накладними витратами та роз­поділеними постійними накладними витратами. У нашому при­кладі вони становлять 10 000 грн (250 000 - 240 000).

4. Розподіляємо змінні накладні витрати між окремими проду­ктами. Оскільки всі вони вважаються розподіленими, то достат­ньо визначити фактичну ставку їх розподілу, скориставшись фо­рмулою:

Фактична ставка змінних НВ = Фактичні змінні накладні витрати/

Фактична база розподілу. і розмежувати змінні накладні витрати відповідно до фактич­но використаних годин прямої праці кожним з продуктів.

Отже, фактична ставка розподілу змінних накладних витрат становить 4, 25 грн/год (170 000: 40 000). Змінні накладні витрати віднесені на:

— продукт А становлять 127 500 грн (30 000 * 4, 25);

— продукт Б становлять 42 500 грн (10 000 * 4, 25).

5. Розподіляємо постійні накладні витрати між окремими проду­ктами, скориставшись нормативною ставкою розподілу, визначеною в пункті 1. Таким чином, постійні накладні витрати віднесені на:

— продукт А складають 180 000 грн (30 000 * 6);

— продукт Б складають 60 000 грн (10 000 * 6).

6. Встановлюємо вплив нерозподілених накладних витрат на собівартість реалізованої продукції.

Оскільки у нашому прикладі відсутні залишки готової про­дукції на початок та кінець звітного періоду, то можемо вважати, що собівартість готової продукції ідентична собівартості ре­алізованої продукції, за виключенням впливу на неї нерозподі­лених накладних витрат, що призведуть до її збільшення. Таким чином, собівартість реалізованої продукції дорівнює 2 010 000 грн (2 000 000+10000).

Приклад 2. У звітному періоді підприємство виготовляло один вид продукції, при цьому мало показники діяльності, інфор­мація про які показана в табл. 2.2. Підприємство розподіляє свої накладні витрати за допомогою нормативної ставки розподілу, яка в звітному періоді склала 1, 5 грн на годину праці основних виробничих робітників.

Таблиця 2.2.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТ У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ, грн

Залишки незавершеного виробництва й запаси готової продук­ції на початок та кінець звітного періоду відсутні. Визначити:

1) розподілені виробничі накладні витрати;

2) нерозподілені накладні витрати;

3) собівартість реалізованої продукції, якщо відомо, що не­розподілені накладні витрати в кінці звітного періоду списують на рахунок «Собівартість реалізованої продукції».

Розв 'язання прикладу 2:

1. Визначаємо фактичні накладні витрати. За умовою даного прикладу до них будуть віднесені витрати на оплату праці управ­лінського персоналу цеху, використані допоміжні матеріали, амортизація виробничого устаткування та будівлі цеху, витрати на освітлення й опалення виробничого підрозділу. Таким чином, фактичні накладні витрати складуть 67 000 грн (15 000 + 10 000 + 30 000+12 000).

2. Обчислюємо розподілені накладні витрати. Для цього по­множимо нормативну ставку розподілу накладних витрат на фак­тично досягнутий рівень бази розподілу. В нашому прикладі в ролі бази розподілу виступають години прямої праці виробничих робітників, що становлять 45000 год. Тому розподілені накладні витрати складуть 67 500 грн (1, 5 * 45 000).

3. Визначаємо

нерозподілені накладні витрати = фактичні накладні витратами - розподілені накладні витрати.

У нашому прикладі утворилися зайворозподілені накладні витрати в сумі 500 грн, оскільки розподілені накладні витрати перевищили фактичні накладні витрати (67 500 > 67 000).

4. Встановлюємо собівартість реалізованої продукції. Для цього спочатку визначимо собівартість готової продукції. За умо­ви даного прикладу до неї включатимуться використані основні матеріали, витрати на оплату праці основних виробничих робіт­ників та розподілені накладні витрати. Ця сума складе 142 500 грн (25 000 + 50 000 + 67 500).

Оскільки у прикладі 2 відсутні залишки готової продукції на початок та кінець звітного періоду, то можемо вважати, що собівар­тість готової продукції ідентична собівартості реалізованої проду­кції, за виключенням впливу на неї зайворозподілених накладних витрат, що призведуть до її зниження. Таким чином, собівартість реалізованої продукції дорівнює 142 000 грн (142 500 - 500).

2.2.3. Розв'язання завдань з формування собівартості продукції в розрізі замовлень

Приклад 3. Підприємство використовує систему позамовного калькулювання і має два виробничі підрозділи: механічний та складальний цехи, де виготовляється замовлення X. Нормативна ставка розподілу накладних витрат застосовується для кожного підрозділу. Механічний цех використовує як базу для розрахунку ставки накладних витрат кількість машино-годин роботи облад­нання, а складальний — кількість годин прямої праці.

Розрахувати загальну собівартість замовлення X.

С/в = НЗВп.п. + МВ + ВОП + ІПВ + РНВ - НЗВк.п.

де, НЗВп.п, НЗВк.п – залишки незавершеного виробництва

МВ - фак­тичні прямі матеріальні витрати

ВОП - прямі витрати на оплату праці

ІПВ - інші прямі витрати

РНВ - розподілені накладні витрати

Розв 'язання прикладу 3:

1. Визначаємо прямі витрати, необхідні для виготовлення за­мовлення. За умовою прикладу замовлення X проходить послідовну обробку у двох цехах: механічному та складальному, Тому йо­го прямі витрати складатимуться з матеріальних витрат і витрат на оплату праці виробничих робітників, понесених у цих двох цехах. Тобто прямі витрати складають 8700 грн (2000 + 1200 + 5500).

2. Розрахуємо нормативні ставки розподілу накладних витрат. За умовою прикладу для розмежування окремих груп накладних витрат підприємство використовує різні бази розподілу, а відпо­відно встановлює дві цехові ставки розподілу.

Таким чином,

цехова ставка розподілу нв (по­в'язаних з діяльністю механічного цеху)= нормативні накладні витрати(пов'язані з діяль­ністю даного цеху)/ на нормативну кількість машино-годин, від­працьованих у цьому цеху = 10 грн на машино-годину (200 000: 20 000).

Цехова ставка розподілу накладних витрат( пов'язаних з діяльністю складального цеху) = нормативні накладні витрати(пов'язані з діяльністю даного цеху)/ нормативну кількість годин прямої праці(відпрацьованих у цьому цеху) = 20 грн на годину (800 000: 40 000).

3. Визначаємо

розподілені накладні витрати (віднесені на за­мовлення) = перемножені нормативні цехові ставки на фактично досягнуті рівні баз розподілу, що стосуються даного замовлення.

Отже, розподілені накладні витрати, пов'язані з ме­ханічною обробкою замовлення, складають 1500 грн (10 • 150), тоді як розподілені накладні витрати, пов'язані з ручною оброб­кою замовлення, — 4000 грн (20 • 200).

4. Визначаємо собівартість замовлення X. Оскільки залишки незавершеного виробництва на початок та кінець звітного пері­оду відсутні, то

собівартість замовлення = прямі витрат + розподілені накладні витрати = 14 200 грн (8700 + 1500 + 4000).

У звітному періоді встановлено наступні норми використання ресурсів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

НОРМИ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ У ЗВІТНОМУ ПЕРІОДІ

Визначити:

— собівартість напівфабрикату, переданого з цеху 1 до цеху 2;

— собівартість готової продукції, сформованої в цеху 2.

Розв 'язання прикладу 4:

1. Визначаємо кількість одиниць, закінчених обробкою у цеху 1 і переданих до цеху 2. Для цього скоригуємо число розпочатих у звітному періоді одиниць продукції на залишки незавершеного виробництва на початок та кінець періоду. Отже, кількість гото­вих одиниць складає 11 400 од. (200 + 12 000 - 800).

2. Розрахуємо

вартість незавершеного виробництва на поча­ток періоду (в розрізі норм використання ресурсів у цеху 1) = перемножимо норми використання ресурсів у цеху 1 (пода­ні в табл. 2.4) * на кількість незавершених обробкою одиниць на початок періоду в цьому цеху. = 14 800 грн [(2 * 15 + 2*20 + 2*2)*200].

3. Визначаємо вартість незавершеного виробництва на кінець періоду в розрізі норм використання ресурсів у цеху 1 так, як це було виконано у пункті 2 даної задачі. Таким чином, вартість не­завершеного виробництва на кінець періоду складає 59 200 грн [(2-*15 + 2*20 + 2*2)-800].

4. Обчислюємо собівартість напівфабрикату (С/вНФ), виго­товленого в цеху 1 і переданого до цеху 2, скориставшись фор­мулою:

С/вНФ = НЗВп.п. + МВ + ВОП + РНВ - НЗВк.п.

де, НЗВп.п, НЗВк.п – залишки незавершеного виробництва

МВ - фак­тичні прямі матеріальні витрати

ВОП - прямі витрати на оплату праці

РНВ - розподілені накладні витрати

Отже, собівартість напівфабрикатів дорівнює 848 100 грн (14 800 + 362 000 + 481 500 + 49 000 - 59 200).

5. Визначаємо

середня собівартість одиниці напівфабрикату переданого до цеху 2 = загальні витрати, (що формують собівартість напівфабрикатів) / кількість одиниць, повністю закінчених обробкою в цеху 1.

Отже, собівартість на­півфабрикату складає 74, 39 грн (848 100: 11 400).

6. Визначаємо кількість закінчених обробкою одиниць у цеху 2. Для цього скоригуємо число розпочатих у звітному періоді одиниць продукції на залишки незавершеного виробництва на початок та кінець періоду. Таким чином, кількість готових оди­ниць становить 11 600 од. (500 + 11 400 - 300).

7. Встановлюємо

вартість незавершеного виробництва на по­чаток періоду (в розрізі норм використання ресурсів у цеху 2) = норми використання ресурсів у цеху 2 (пода­ні в табл. 2.4) * на кількість незавершених обробкою одиниць на початок періоду в цьому цеху. = 65 500 грн [(5 *10 + 3*25+ 2*3)*500].

8. Визначаємо вартість незавершеного виробництва на кінець періоду в розрізі норм використання ресурсів у цеху 2 так, як це було здійснено у пункті 7 даної задачі. Отже, вартість незавершеного виробництва на кінець періоду дорівнює 39300 грн [(5 *10 + 3*25 + 2*3)*300].

9. Розрахуємо собівартість готової продукції (С/вГП), виготов­леної в цеху 2, скориставшись формулою:

С/вГП = НЗВп.п. + МВ + ВОП + РНВ + С/вНФ - НЗВк.п.

Таким чином, собівартість готової продукції складає 2 395 500 грн (65 500 + 580 700 + 870 500 + 70 000 + 848 100 - 39 300).

10. Визначаємо

собівартість одиниці готової продукції = загальні витрати (що формують собівартість го­тової продукції) / на кількість одиниць, повністю закінчених оброб­кою в цеху 2. = 206, 51 грн (2 395 500: 11 600).

Приклад 5. Підприємство використовує систему попроцесного калькулювання і має наступні дані щодо виготовлення продук­ції, подані у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

ВИХІДНА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПРИ ПОПРОЦЕСНОМУ КАЛЬКУЛЮВАННІ

Необхідно оцінити вартість готової продукції (напівфабрика­ту) та залишків незавершеного виробництва за методом ФІФО.

Розв 'язання прикладу 5:

1. Визначаємо кількість еквівалентних одиниць у незаверше­ному виробництві на початок періоду за кожною статтею витрат. Оскільки на початок періоду матеріальні витрати були списані на напівфабрикат повністю, то число еквівалентних одиниць на по­чаток періоду за статтею матеріальних витрат дорівнюватиме ну­лю. Конверсійні витрати на початок періоду складають 60 %. То­му

кількість еквівалентних одиниць у незавер­шеному виробництві на початок періоду (за цією статтею витрат) = кількість незакінчених обробкою одиниць* на від­соток недозавершеності = 2000 од. (5000 * 40 %).

2. Обчислюємо кількість еквівалентних одиниць у готовій продукції (ГП). Для цього з числа готових одиниць у звітному періоді виділимо ту частину, що стосується незавершених оди­ниць на початок періоду, оскільки вони дооброблятимуться як окрема партія продукції. Таким чином, за умовою прикладу кіль­кість розпочатих та закінчених у звітному періоді одиниць про­дукції складає 71 000 од. (76 000 — 5000).

3. Визначаємо кількість еквівалентних, одиниць у незавер­шеному виробництві на кінець періоду за кожною статтею ви­трат.

кількість еквівалентних одиниць у незавер­шеному виробництві на кінець періоду (за цією статтею витрат) = кількість одиниць у незаверше­ному виробництві на кінець періоду і відсоток завершеності за кожною статтею витрат.

Таким чином, кількість еквівалентних одиниць у незавершеному виробництві На кінець періоду за матеріальними витратами становить 9000 од. (9000 *100 %), а кількість таких одиниць за конверсійними витратами — 3150 од (9000 * 35 %).

4. Розрахуємо

Загальна кількість еквівалентних одиниць за кожною статтею витрат = НЗВп.п. + ГП + НЗВк.п.

Отже, за умовою прикладу число еквіва­лентних одиниць за матеріальними витратами дорівнює 80 000 (71 000 + 9000), а кількість одиниць за конверсійними витратами — 76 150 (2000 + 71 000 + 3150).

5. Визначаємо

Собівартість еквівалентної одиниці за кожною статтею витрат = відповідні витрати звітного періоду / кількість еквівалентних одиниць.

Тобто собівар­тість еквівалентної одиниці за матеріальними витратами ста­новить 8, 5 грн (680 000: 80 000), а собівартість еквівалентної одиниці за конверсійними витратами — 6, 3 грн (479 475: 76 150). Загальна собівартість еквівалентної одиниці — 14, 8 гпн (8, 5 + 6, 3).

6. Оцінюємо собівартість готової продукції (напівфабрикату) = кількість готових одиниць * собівартість екві­валентної одиниці.