Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Витрати виробництва, їх суть і класифікація.Прибуток на капітал, маса і норма






Витрати виробництва — вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Вони поділяються на:

- Зовнішні (явні) витрати — витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових і транспортних послуг тощо).

- Внутрішні (неявні) витрати — витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Вони включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні власних ресурсів.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, виділяють:

1. витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);

2. витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним). Вони в свою чергу поділяються на:

- Постійні, які мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати

на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата тощо)

- Змінні витрати безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо)

- Граничні витрати — приріст витрат на

виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції

- Середні витрати — середня величина витрат на виробництво одиниці продукції:

- Сукупні — сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів

виробництва; сума постійних і змінних витрат:

 

Прибуток на капітал - складна, багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами вияву категорія ринкової економіки

Існуть різні підходи до його трактування:

1. Прибуток як винагорода за вмілу оцінку ризиків і невизначеності. Був започаткований американським вченим Ф. Найтом, який вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані й непередбачувані ризики.

2. Прибуток як винагорода за новаторство, впровадження технічних, комерційних, організаційних та фінансових нововведень. Був обґрунтований австро-американським дослідником Й. Шумпетером у книзі " Теорія економічного розвитку" на основі дослідження прибутку як потужної творчої сили розвитку ринкової економіки.

3. Прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції. Цей підхід був започаткований америк. економістом Е. Чемберліном та

англійською дослідницею Дж. Робінсон. На їх думку, за умов монополізації існують можливості завищення цін і формування

доходу, джерелом якого є реалізована в ціні монопольна влада.

Маса прибутку — це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку

до всього авансованого капіталу.

П' = П/К*100%, де П' — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина

авансованого капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.