Висновки до I розділу

Тривожність - певний психологічний стан або стійка властивість особистості, що виражається в занепокоєнні, хвилюванні, тривозі. Стан тривоги та тривожність, як схильність людини до переживання цього стану, виникає без певного джерела; тривога – неясне передчуття небезпеки, «страх невідомо чого».

Тривожна людина відчуває себе безпорадною та неспроможною прийняти рішення та вирішити ситуацію; стан тривоги заважає їй зробити це та фізично знесилює людину, дезорганізує її поведінку та діяльність. Проте оптимальний рівень тривожності є необхідною складовою здорової особистості, оскільки допомагає стимулювати, активізувати її до дій та є сигналом про можливі труднощі, допомагає ефективно пристосуватися до дійсності та виконує адаптивну функцію.

При розуміння тривожності як властивості темпераменту в якості причини виникнення визнаються властивості нервової та ендокринної систем, зокрема слабкість нервових процесів; індивідуально-психологічні особливості особистості. А тривожність як психологічний стан зумовлює внутрішній конфлікт особистості. Тривожність має свої типи, види та рівні прояву.

У юнацькому віці відбувається корінна перебудова емоційної сфери, що зумовлено внутрішньою логікою психічного розвитку і пов'язана зі становленням мислення. Вона зачіпає практично всі сфери взаємовідносин студента з оточуючими і веде до формування якісно нових переживань, з новими адаптивними можливостями. Поряд з позитивними, є й негативні моменти такої перебудови. Трансформація переживання веде до емоційної нестабільності юнака. Емоційна нестійкість посилюється, відбуваються зміни в соціальній ситуації його розвитку та біологічні зміни, пов'язаними з процесами статевого дозрівання. Ці фактори збільшують навантаження на емоційну сферу і можуть провокувати дезадаптаційні зриви і кризи в юнацькому віці. Таким чином, юнацький вік як кризовий період у розвитку особистості студента є більш сензитивним до підвищення рівня тривожності.

Зниження рівня тривожності можливе методами арт-терапії.
Арт-терапія - це напрямок в психотерапії, психокорекції та реабілітації, заснований на заняттях клієнтів (пацієнтів) творчістю.
Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання. Існує дві форми арт-терапії: пасивна та активна. При пасивній формі клієнт «споживає» художні твори, створені іншими людьми: розглядає картини, читає книги, прослуховує музичні твори. При активній формі арт-терапії клієнт сам створює продукти творчості: малюнки, скульптури і т.д. У випадку роботи з тривожністю використовують дерективну арт-терапію, тобто завдання перед людиною ставиться прямо: задається тема малюнка, проводиться керівництво пошуком кращої форми вираження, надається допомога. Використовуються матеріали, що вимагають широких вільних рухів, захоплюють все тіло, а не тільки області кисті та пальців. Застосовують ізотерапию, музичну терапію, ліплення глиною, бібліотерапію та ін.

Розділ I I Емпіричне дослідження психологічних особливостей тривожності в студентському віці

2.1 Процедура та методики дослідження

Одним із завдань дослідження було емпіричне визначення психологічних особливостей тривожності студентів.

У дослідженні прийняли участь студенти 1-6 курсів (18- 23 років) денної форми навчання: 30 дівчат та 30 хлопців. Досліджувані жіночої статі навчаються в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, представники чоловічої статі є студентами таких вищих начальних закладів, як Київський політехнічний інститут та Національний авіаційний університет. У своєму дослідженні ми використали тести і опитувальники, щоб визначити рівень тривожності досліджуваних.
Спочатку проводилась коротка бесіда, а згодом кожному досліджуваному була пред’явлена батарея методик та бланк відповідей.
Досліждувані мають приблизно однаковий фізичний та матеріальний стан.

Для дослідження особливостей тривожності у студентів, ми обрали такі методики:
1. Шкала тривоги Спілбергера
2. Опитувальник «Самопочуття, активність, настрій»
3.Особистісний опитувальник Айзенка (використовували шкалу нейротизму)
4. Опитувальник оціночної тривожності

Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory - STAI) є інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність, як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини). Розроблено Ч.Д.Спілбергером і адаптована Ю.Л.Ханіним.
Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливе, тому що ця властивість багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особиста тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в часі.Особи, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього появу стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу.Більшість з відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити тільки або особистісну тривожність, або стан тривожності, або більш специфічні реакції. Єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан є методика, запропонована Ч. Д. Спілбергером. Російською мовою його шкала була адаптована Ю. Л. Ханіним.

При аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з подшкал може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної).При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31 - 44 бали - помірна; 45 і більше - висока. Особи, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього поява стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу. Особам з високою оцінкою тривожності слід формувати почуття впевненості й успіху. Їм необхідно зміщати акцент з зовнішньої вимогливості, категоричності, високу значимість в постановці завдань на змістовне осмислення діяльності та конкретне планування по підзадач. Для низькотривожних людей, навпаки, потрібне пробудження активності, підкреслення мотиваційних компонентів діяльності, збудження зацікавленості, висвітлення почуття відповідальності у вирішенні тих чи інших завдань.Стан реактивної (ситуативної) тривоги виникає при попаданні в стресову ситуацію і характеризується суб'єктивним дискомфортом, напруженістю, занепокоєнням і вегетативним збудженням. Природно, цей стан відрізняється нестійкістю в часі і різною інтенсивністю в залежності від сили впливу стресової ситуації. Таким чином, значення підсумкового показника по даній подшкалі дозволяє оцінити не тільки рівень актуальної тривоги випробуваного, а й визначити, чи знаходиться він під впливом стресової ситуації і яка інтенсивність цього впливу на нього.Особистісна тривожність являє собою конституційну межу, яка обумовлює схильність сприймати загрозу в широкому діапазоні ситуацій. При високій особистісної тривожності кожна з цих ситуацій буде мати стресовим впливом на суб'єкта і викликати у нього виражену тривогу. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями. Зіставлення результатів по двом подшкалам дає можливість оцінити індивідуальну значимість стресовій ситуації для випробуваного. Шкала Спілбергера в силу на своєї відносної простоти і ефективності широко застосовується з різними цілями: визначення вираженості тривожних переживань, оцінка стану в динаміці і ін.

Тест САН - різновид опитувальників станів і настроїв. Розроблено співробітниками 1 Московського медичного інституту імені І. М. Сеченова В. А. Доськина, Н. А. Лаврентьєва, В. Б. кулі і М. П. Мірошниковим в 1973 р.САН являє собою карту (таблицю), яка містить 30 пар слів, що відображають досліджувані особливості психоемоційного стану (самопочуття, настрій, активність). При розробці методики автори виходили з того, що три основні складові функціонального психоемоційного стану - самопочуття, активність і настрій можуть бути охарактеризовані полярними оцінками, між якими існують континуальна послідовність проміжних значень. Однак отримані дані про те, що шкали САН мають надмірно узагальнений характер. Факторний аналіз дозволяє виявити більш диференційовані шкали: " самопочуття", " рівень напруженості", " емоційний фон", " мотивація". САН знайшов широке поширення при оцінці психічного стану хворих і здорових осіб, психоемоційної реакції на навантаження, для виявлення індивідуальних особливостей і біологічних ритмів психофізіологічних функцій.
Процедура проведення.Інструкція.Необхідно співвіднести свій стан зі шкалою 3 2 1 0 1 2 3 кожної пари ознак. Наприклад, між парою тверджень " Самопочуття хороше" і " Самопочуття погане" розташовані цифри 3 2 1 0 1 2 3 Цифра " 0" відповідає середньому самопочуттю, яке обстежуваний не може віднести ні до поганого, ні до хорошого. Що знаходиться зліва від " 0" одиниця відображає самопочуття - вище середнього, а цифра три - відповідає прекрасному самопочуттю. Ті ж цифри в цьому рядку, що стоять праворуч від цифри " 0", аналогічним чином характеризують самопочуття досліджуваного, якщо воно нижче середнього. Таким чином, послідовно розглядається і оцінюється кожен рядок даного опитувальника.У кожному разі, щодо кожної пари тверджень Ви здійснюєте свій вибір, відзначаючи необхідне значення шкали " 3 2 1 0 1 2 3".
Інтерпретація результатів.Отримана за кожною шкалою сума знаходиться в межах від 10 до 70 і дозволяє виявити функціональний стан індивіда в даний момент часу за принципом. < 30 балів - низька оцінка; 30 - 50 балів - середня оцінка; > 50 балів - висока оцінка.Слід згадати, що при аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих його показників, а й їх співвідношення. Справа в тому, що у людини, що відпочила оцінки активності, настрою і самопочуття зазвичай приблизно рівні. А в міру наростання втоми співвідношення між ними змінюється за рахунок відносного зниження самопочуття і активності в порівнянні з настроєм.

Особистісний опитувальник Айзенка - серія з декількох авторський опитувальників, за заявою Айзенка, спрямованих на діагностику особистості, хоча насправді опитувальник виявляє темпераментні характеристики. За класифікацією Q-L-T відносяться до Q-даних.
Третій особистісний опитувальник EPIEPI (Eysenck Personality Inventory) опублікований в 1963 р і містить 57 питань, 24 з яких направлено на виявлення екстраверсії-інтроверсії, 24 інших - на оцінку емоційної стабільності-нестабільності (нейротизму), решта 9 складають контрольну групу питань, призначену для оцінки щирості випробуваного, його ставлення до обстеження та достовірності результатів. Г. Айзенк розробив два варіанти даної методики (А і В), які відрізняються тільки текстом опитувальника. Інструкція, ключ і обробка даних дублюються. Наявність двох форм дозволяє психологу проводити повторне дослідження.У Росії адаптований А.Г. Шмельовим.
В нашому дослідженні ми використовували шкалу нейротизму.
Нейротизм - описує деяку властивість-стан, що характеризує людину з боку емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів. Фактор цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, які характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю і прекрасною адаптованістю, а на іншому - надзвичайно знервований, нестійкий і погано адаптований тип. Велика частина людей розташовуються між цими полюсами, ближче до середини (згідно нормальному розподілу). Нейротизм характеризує емоційну стійкість або нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Нейротизм, за деякими даними, пов'язаний з показниками лабільності нервової системи. Емоційна стійкість - риса, яка виражає збереження організованої поведінки, ситуативної цілеспрямованості у звичайних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, товариськості. Нейротизм виражається в надзвичайному нервуванні, нестійкості, поганий адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності і занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності, нестійкості в стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність, імпульсивність; нерівність в контактах з людьми, мінливість інтересів, невпевненість в собі, виражена чутливість, вразливість, схильність до дратівливості. Нейротична особистість характеризується неадекватно сильними реакціями по відношенню до стимулів. У осіб з високими показниками за шкалою нейротизму в несприятливих стресових ситуаціях може розвинутися невроз. Представлення результатів за шкалами екстраверсії і нейротизму здійснюється за допомогою системи координат. Інтерпретація отриманих результатів проводиться на основі психологічних характеристик особистості, що відповідають тому чи іншому квадрату координатної моделі з урахуванням ступеня вираженості індивідуально-психологічних властивостей і ступеня достовірності отриманих даних.

Опитувальник оціночної тривожності – психометрична шкала, розроблена для виміру індивідуальних відмінностей в оцінці тривожності як ситуативно-специфичну особистісну якість. Опитувальник розміщений на одному листку, що включає в себе інструкцію, 20 пунктів і місце для відповіді респондентів. Респондентів просять відповісти, наскільки часто вони відчуваюсь симптоми тривожності до, під час и після екзаменів. Методика в цілому виявляє індивідуальні відмінності в схильності людини відчувати тривожність в ситуації оцінювання, її підшкали дозволяють виміряти два основних компонента оціночної тривожності: хвилювання та емоційність.
Індивіди з високим рівнем оціночної тривожності схильні сприймати ситуації оцінювання як загрозливі.
На екзаменах, контрольних роботах вони часто напружені, емоційно збуджені, мають побоювання і погані передчуття. До того ж вони схильні відволікатись на самокритику, замість того щоб зосередитись на запропонованих завданнях. Саме ці сторонні думки негативно позначаються на результатах виконання завдання.
Методика адаптована для виміру оціночної тривожності студентів та старшокласників.
Опитувальник оціночної тривожності розроблений таким чином, що може бути пред’явлений одній людині чи цілій групі осіб. Методика не має часових обмежень, але більшість людей заповнюють її за 8-10 хвилин.
При пред’явленні методики її слід називати «опитувальник ставлення до екзаменів, контрольних и перевірочних робіт», як написано на титульному листі методики. Автор наголошує на тому, що необхідно уникати при пред’явленні методики термін «тривожність».
Як вказано в інструкції, для того, щоб виразити свій стан, студентам потрібно обвести в круг один з чотирьох пунктів, що знаходяться справа. Як правило, студенті не потребують допомоги і коментарів під час заповнення. Якщо під час заповнення опитувальника оціночної тривожності виникають які-небудь питання, необхідно підтримати студента фразою, що не схиляю до якоїсь відповіді, наприклад: «Просто дайте відповідь, яка найкраще описує те, як ВИ себе зазвичай відчуваете».

Добираючи такі методики, ми керувались тим, що саме вони дозволять всебічно розглянути поняття «тривожність» у студентів.

2.2 Психологічні особливості тривожності в студентському віці

З метою дослідження особливостей тривожності у студентів, ми сформували батарею з чотирьох психодіагностичних методик, результати аналізу яких дозволяють сформувати картину досліджуваного явища.

Проаналізуємо результати дослідження за методикою Шкала тривоги Спілбергера.
Вона має дві підшкали: ситуативна тривожність та особистісна. Та 3 рівні: низька тривожність, помірна та висока.
У результаті дослідження, ми виявили, що у досліджуваних переважає помірний рівень ситуативної тривожності. Отже більше 80% студентів мають низький або помірний рівень ситуативної тривожності.
Табл. 2.1.
Статеві особливості прояву ситуативної тривожності у студентському віці (за методикою Спілбергера)

Помірний рівень ситуативнох тривожності виявлений у 73.3 % дівчат та 70 % хлопців, тобто у 43 досліджуваних з 60.
Низький рівень ситуативної тривожності виявлений у 6.7 % дівчат та у 13.3 % хлопців, тобто у 6 людей з 60 загалом.
Високий рівень ситуативної тривожності спостерігається у 20 % результатів дівчат та у 16.7 % хлопців, 11 досліджуваних в цілому.

Рис. 2.1. Статеві особливості прояву ситуативної тривожності в студентському віці

Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в часі.
На графіку чітко видно, що більність досліджуваних має помірний рівень ситуативної тривожності, а це говорить про те, що вони можуть справлятися з тривогою та вона не є руйнівною для їх здоров’я.
18, 3% мають високий рівень ситуативної тривожності та потребують корекції цього рівня для нормально функціонування, так само як і досліджувані з низьким рівнем.
Особи, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього появу стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу.

Результати дослідження говорять про те, що рівень ситуативної тривоги у більшості в нормі, тобто мають помірні показники, що говорить про оптимальний рівень тривоги, що лише стимулює, проте не заважає людині.
Значних статевих відмінностей у рівні ситуативної тривожності не виявлено, хлопці та дівчата маюсь пають помірний рівень її прояву.

Табл. 2.2.
Первинні описові статистики статевих особливостей прояву ситуативної тривожності у студентському віці (за методикою Спілбергера)

У досліджуваних дівчат більше виражена ситуативна тривожність, аніж у хлопців; індивідуальна варіативність показників ситуативної тривожності більша у дівчат.

Табл. 2.3.
Статеві особливості прояву особистісної тривожності у студентському віці (за методикою Спілбергера)

За результатами дослідження у студентів переважно помірний та високий рівень особистісної тривожності. Кожен третій досліджуваний має високий рівень особистісної тривожності, тобто відносяться до категорії високо тривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього появу стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу. Дуже висока особистісна тривожність може свідчити про наявність невротичного конфлікту і викликати емоційні і невротичні зриви, а також психосоматичні захворювання

Особам з високою оцінкою тривожності слід формувати почуття впевненості й успіху. Їм необхідно зміщувати акцент з зовнішньої вимогливості, категоричності, високої значимості в постановці завдань на змістовне осмислення діяльності та конкретне планування підзадач.
Особистісна тривожність являє собою конституційну межу, яка обумовлює схильність сприймати загрозу в широкому діапазоні ситуацій. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями.

Рис. 2.2. Статеві особливості прояву особистісної тривожності в студентському віці

Досліджуючи особистісну тривожність за допомогою Шкали тривоги Спілбергера, ми виявили у дівчат високі показники тривожності (53.3 % с усіх досліджених дівчат).

У досліджуваних хлопців переважає помірний рівень особистісної тривожності, 73.3 % з опитаних хлопців, у дівчат переважає високий рівень особистісної тривожності, 53. 3 % опитаних дівчат.
Загалом по всім опитуваним з 60 чоловік переважає помірний рівень тривожності 60%, тобто 36 людей.
Більше половини дівчат має високий рівень тривожності.
Отже, отримані результати дослідження свідчать про наявність статистично значущих відмінностей в рівні вираженості особистісної тривожності в студентському віці: у дівчат прояв особистісної тривожності значно вищий, ніж у хлопців.

табл. 2.4.
Первинні описові статистики статевих особливостей прояву особистісної тривожності у вибірках

У досліджуваних дівчат в середньому високий рівень особистісної тривожності, тоді як у вибірці хлопців – помірний. Тобто дівчата більш схильні до тривожної поведінки. Варіативність показників особистісної тривожності віща у дівчат.

Результати дослідження психологічного стану за методикою, що спрямована відображати особливості особливості психоемоційного стану (самопочуття, настрій, активність) – САН.

Табл.2.5
Статеві особливості рівня прояву самопочуття у студентському віці (за методикою САН)

Згідно отриманих даних більше ніж у 93% досліджуваних рівень самопочуття визначається як задовільний, актуальний функціональний стан є комфортним.

Рис 2.3 Статеві особливості рівня прояву самопочуття у студентському віці.

Отримані дані свідчать, що у переважної більшості досліджуваних хлопців (73, 3%) високий рівень самопочуття і жодний із досліджуваних не оцінює власне самопочуття як погане, а от у дівчат переважна більшість досліджуваних (53.3%) має середній рівень самопочуття, 13.3 % характеризують власне самопочуття як погане (низький рівень).

Табл.2.6
Первинні описові статистики статевих особливостей прояву самопочуття в студентському віці

У групі дівчат в середньому середній рівень самопочуття, у хлопців- високий, що говорить про їх стан як кращий. Варіативність показників прояву самопочуття вища у дівчат.

Табл.2.7
Статеві особливості рівня прояву активності у студентському віці (за методикою САН)

Серез досліджуваних студентів 90% мають оптимальний рівень активності, проте більшість все ж має посередню активність. Активність є важливою складовою студентського віку, оскільки студентам неохібно встигати дуже багато, щоб задіяти вся сфери життя.

Рис 2.4 Статеві особливості рівня прояву активності у студентському віці.

Результати свідчать те, що у групи дівчат та хлопців переважає середній рівень активності, проте у групі дівчат більше досліджуваних має низький рівень.

табл.2.8.
Первинні описові статистики статевих особливостей прояву активності в студентському віці

В середньому у студентів переважаю середній рівень активності, у дівчат показники активності нижчі аніж у хлопців. Індивідуальна варіативність показників активності віща у дівчат.

Табл.2.9.
Статеві особливості рівня настрою у студентському віці (за методикою САН)

Більш ніж 90% студентів оцінюють свій настрій як середній та високий, тобто мають добрий емоційний стан.

Рис 2.5 Статеві особливості рівня прояву настрою у студентському віці.

За отриманими даними, у групі дівчат та хлопців переважає високий рівень настрою, показники середнього рівня настрою однакові. У групі дівчат є досліджувані, що мають низький рівень настрою, у групі хлопців таких досліджуваних не виявлено.

Табл.2.10.
Описові статистики статевих особливостей рівня настрою у студентському віці

У груп дівчат та хлопців виявили високий рівень настрою, проте у хлопців віще, ніж у дівчат. Індивідуальна варіативність вища у групі дівчат.

При аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих його показників, а й їх співвідношення. Справа в тому, що у людини, що відпочила оцінки активності, настрою і самопочуття зазвичай приблизно рівні. А в міру наростання втоми співвідношення між ними змінюється за рахунок відносного зниження самопочуття і активності в порівнянні з настроєм.

Рис. 2.6. Статеві особливості прояву самопочуття, активності та настрою у студентів.

Загалом дійсно показники настрою у дівчат значно вищі у порівнянні з показниками активності та настрою, що може говорити про стомленість, що є фізіологічним критерієм тривожності у співвідношенні з іншими методиками.
У групі хлопців такої різниці не виявлено, проте активність у них нижча, аніж результати інших шкал.

Також ми використали методику Особистісний опитувальник Айзенка, з якої ми використали шкалу Нейротизму. Нейротизм - описує деяку властивість-стан, що характеризує людину з боку емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів. Фактор цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, які характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю і прекрасною адаптованістю, а на іншому - надзвичайно знервований, нестійкий і погано адаптований тип. Велика частина людей розташовуються між цими полюсами, ближче до середини (згідно нормальному розподілу). Нейротизм характеризує емоційну стійкість або нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Нейротизм, за деякими даними, пов'язаний з показниками лабільності нервової системи. Емоційна стійкість - риса, яка виражає збереження організованої поведінки, ситуативної цілеспрямованості у звичайних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, товариськості. Нейротизм виражається в надзвичайному нервуванні, нестійкості, поганий адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності і занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності, нестійкості в стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність, імпульсивність; нерівність в контактах з людьми, мінливість інтересів, невпевненість в собі, виражена чутливість, вразливість, схильність до дратівливості. Нейротична особистість характеризується неадекватно сильними реакціями по відношенню до стимулів.
У осіб з високими показниками за шкалою нейротизму в несприятливих стресових ситуаціях може розвинутися невроз.

У широкому сенсі нейротизм можна визначати як нездатність ефективно регулювати негативні емоції (van Egeren, 2009). Негативні емоції схильні виникати, коли люди вважають, що вони погано справляються з досягненням своїх цілей (Carver & Scheier, 1990).

Трьома основними емпірично отриманими компонентами нейротизму є дратівливість, незахищеність і емоційність (Saucier & Ostendorf, 1999).

Табл.2.11.
Статеві особливості рівня нейротизму у студентському віці (шкала нейротизму, за методикою Айзенка)

У досліджуваних дівчат переважає середній рівень нейротизму, у 46, 7 % Трохи менша кількість дівчат має високий рівень 40% опитаних дівчат. Та 6, 7 % (2 дівчини) має дуже високий рівень нейротизму, що говорить про нестабільність, сильні реакції на подразники, дратівливість, невміння справлятися з негативними емоціями; такий рівень тривожності може бути спусковим механізмом для виникнення захворювань та є небезпечним для здоров’я людини.
Ще у 2 дівчат виявили низький рівень нейротизму, що говорить про їх емоційну стабільність.

У хлопців також переважає середній рівень тривожності, що складає 60 % з опитаних хлопців, тобто 18 осіб з 30. Значно менше людей, ніж у групі дівчат мають високий рівень нейротизму – 23, 3 %, тобто 7 людей. Опитувані хлопці с низьким рівнем складають 16, 7%.

Рис 2.7 Статеві особливості рівня нейротизму у студентському віці

Згыдно отриманих даних у дівчат рівні середній та високий майже однакові і значно менше показник низького рівня, проте є дуже високий, що може говорити про певні порушення у цих досліджуваних. У хлопців середній рівень кількісно випереджає інші.

табл.2.12.
Описові статистики статевих особливостей рівня нейротизму у студентському віці

У дівчат та хлопців в середньому рівень нейротизму має середнє значення, проте у хлопців він нижче, що говорить про їх більшу емоційну стійкість.
Індивідуальна варіативність вища у дівчат.

Наступна методика, яку ми проводили має назву Опитувальник оціночної тривожності -психометрична шкала, розроблена для виміру індивідуальних відмінностей в оцінці тривожності як ситуативно-специфичної особистісної якості. Респондентів просять відповісти, наскільки часто вони відчуваюсь симптоми тривожності до, під час и після екзаменів. Методика в цілому виявляє індивідуальні відмінності в схильності людини відчувати тривожність в ситуації оцінювання, її підшкали дозволяють виміряти два основних компонента оціночної тривожності: хвилювання та емоційність.
Індивіди з високим рівнем оціночної тривожності схильні сприймати ситуації оцінювання як загрозливі.
На екзаменах, контрольних роботах вони часто напружені, емоційно збуджені, мають побоювання і погані передчуття. До того ж вони схильні відволікатись на самокритику, замість того щоб зосередитись на запропонованих завданнях. Саме ці сторонні думки негативно позначаються на результатах виконання завдання.

Більше 90% досліджуваних студентів мають оптимальний рівень оціночної тривожності, тобто ситуація оцінки не викликає високий рівень тривоги.

Табл.2.13
Статеві особливості прояву оціночної тривожності в студентському віці (за методикою Опитувальник оціночної тривожності).

За результатами дослідження, можемо сказати, що у групі дівчат превалює середній рівень тривожності (60 % опитаних дівчат), тоді як у групі хлопців переважає низький рівень ситуативної тривожності 73, 3 %.

Рис.2.8. Статеві особливості оціночної тривожності в студентському віці

Згідно даних у хлопців переважає низький рівень оціночної тривожності, а у групі дівчат середній; також у групі хлопців високий рівень відсутній зовсім, тоді як у дівчат складає 13, 3%.

табл.2.14.
Описові статистики статевих особливостей прояву оціночної тривожності в студентському віці

В середньому у хлопців низький рівень ситуативної тривожності, тоді як у дівчат – середній, тобто вони більш схильні тривожитись в ситуації оцінки.
У дівчат більша індивідуальна варіативність.

Також у методики є підшкали, що дозволяють виміряти два основних компонента оціночної тривожності: хвилювання та емоційність.

Табл 2.15.
Статеві особливості прояву хвилювання в студентському віці (за методикою Опитувальник оціночної тривожності).

У групі дівчат за шкалою хвилювання низький і середній рівні мають однакове відсоткове значення – 46, 7% та переважають над рівнем високого хвилювання, що складає 6, 7%, це 2 людини з 30.
У групі хлопців низький рівень хвилювання кількісно випереджає інші та складає 73, 3 %, тоді як середній – 20 %, високий 6, 7%.

Рис 2.9 Статеві особливості прояву хвилювання в студентському віці

За результатами дослідження, у хлопців значно переважає низький рівень хвилювання, тоді як у групі дівчат низький та середній рівні однакові.
Високий рівнь хвилювання у досліджуваних групах однаковий.

Табл.2.16
Описові статистики статевих особливостей прояву хвилювання в студентському віці

За отриманими даними у середньому у хлопців низький рівень хвилювання, тоді як у дівчат – середній. Індивідуальна варіативність вища у хлопців.

Табл. 2.17
Статеві особливості прояву емоційності в студентському віці (за методикою Опитувальник оціночної тривожності).

За шкалою емоційності у групі дівчат переважає середній рівень емоційності та складає 40 %, трохи менше, 36, 7 %, опитуваних з високим рівнем емоційності, з низьким – 23, 3%.
У групі хлопців переважає низький рівень емоційності- 66, 7%, середній рівень складає 33, 3%, серед досліджуваних хлопців немає представників високого рівня емоційності.

Рис 2.10 Статеві особливості прояву емоційності в студентському віці

У результаті діагностики виявили, що у групі хлопців переважає низький рівень емоційності, високого рівня зовсім немає. У дівчат переважає середній рівень, проте все рівні майже однакові за показниками.

Табл.2.18
Описові статистики статевих особливостей прояву емоційності в студентському віці.

У досліджуваних дівчат виявлений середній рівень прояву емоційності в середньому, у хлопців – низький. Індивідуальна варіативність показників прояву емоційності вища у дівчат.
Висновки до II Розділу
У своєму дослідженні ми виявили психологічні особливості прояву тривожності в студентському віці. Для цього використали батарею з 4-х методик, що дозволило нам з різних сторін дослідити феномен тривожності та сформувати висновки щодо особливостей прояву тривожності в студентському віці. В загальному у досліджуваних студентів виявлений помірний, адаптивний, рівень тривожності, що є необхідною складовою здорової особистості; оптимальний стан, що дозволяє їм функціонувати та навчатись. Фізіологічну схильність студентів до переживання тривоги ми виявили за допомогою оцінки рівня нейротизму та особистісної тривожності. Рівень нейротизму у більшості посередній, проте виявили студентів, у яких він дуже високий. Дослідили, що студенти схильні до прояву тривоги, проте на момент дослідження не проявляли її понаднормово, тобто ситуативна тривожність на момент дослідження була у нормі, що також позначилось на психоемоційному стані, а саме самопочутті, активності та настрої. Рівень самопочуття високий більше ніж у половини, тоді як рівень активності середній у більшості. Рівень оціночної тривожності у більшості студентів на низькому рівні, що також говорить оптимальний на період дослідження стан студентів. Переважаючий помірний та низький рівень ситуативної тривожності підтверджується високими показниками самопочуття, активності та настрою, а також низькими показниками оціночної тривожності.
Також ми виявили відмінності у проявах тривожності у групах дівчат та хлопців: дівчата більш схильні до переживання стану тривоги та проявляли тривожність у момент дослідження, що також позначилось на їх психоемоційному стані – показники значень активності, самопочуття та настрою значно нижчі, аніж у хлопців, та схильні сприймати ситуацію оцінки як таку, що викликає тривогу. Хлопці більш стабільні та менш тривожні. У групах хлопців виявлено студентів, що мають високий рівень ситуативної та особистісної тривожності, високий рівень нейротизму та низькі показники настрою, активності та оцінюють самопочуття як погане, що говорить про високий рівень тривоги, що потребує корекції. У групі дівчат таких студентів більше, аніж у групі хлопців, там виявлено досліджуваних, що мають дуже високий рівень нейротизму, що вже може свідчити про відхилення в цілому, а також про високу тривожність та необхідність її корекції. У більшості досліджуваних оптимальний стан, проте деяким необхідна робота з психологом.

Розділ III Арт-терапевтичні методи подолання підвищеної тривожності в студентському віці

3.1 Корекційна робота методами арт-терапії
Студентський вік, за визначенням Б.Ананьєва, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта спричиняє величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості, формує склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Умови теоретичного й практичного навчання є своєрідним полігоном для тренування адекватних реакцій на різноманітні стимули соціального та фізичного середовища. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, ерудованості, широти інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій тощо. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, наполегливості, ретельності і акуратності в навчальній діяльності[6]. Тривожність впливає на успішність діяльності людей. Як встановлено, тривожність сприяє діяльності в достатньо простих для індивіда ситуаціях і заважає – в складних, при цьому істотне значення має початковий рівень тривожності людини.[1]

У ході дослідження, нами було виявлено студентів, що мали високий рівень тривожності, що потребував корекції.
Корекцію високого рівня тривожності ми вирішили проводити за допомогою арт-терапевтичних методів.
Даний вид методів був обраний, оскільки через творчість людина не тільки досягає розслаблення, але і розкриває себе в повній мірі. Будь-яка творчість допомагає нам розвиватися, натхнення стимулює до нових звершень, а продукти творчості є відображенням не марності потраченного часу. Арт-терапія – це різноманіття методик та способів досягнення мети. Творчість нас оточує всюди, оскільки ми можемо не тільки створювати щось, але і споглядати та відчувати те, що створили інші. Все це допомагає нам достягти гармонії та спокою, позбутися зайвих думок та допоможе у подоланні тривожності. Певний вид терапії творчістю може використовувати кожна людина без особливої підготовки та сама може коригувати певні стани. Наприклад, коли людина відчуває тривогу, може знизити її прослуховуючи улюблену музику або ж починаючи танцювати. Такі прості та доступні методи розслабляють та підвищують настрій. Перегляд улюблених фільмів або ж малювання, робота з глиною чи піском позитивно впливають на емоційний стан та зменшують прояви тривоги.
Різноманіття арт-терапевтиних методів дозволяє підбирати індивідуально до кожної людини відповідні, що допожуть саме їй у вираженні почуттів, досягненню стану рівноваги та гармонії.
Можна використовувати такі методи як:
1) ізотерапія - терапія образотворчим мистецтвом, в першу чергу малюванням;

2) ігротерапія - це психокорекційне використання гри, яке впливає на розвиток особистості, сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, допомагає зняти напруженість, підвищує самооцінку, дозволяє повірити в себе в різних ситуаціях спілкування, оскільки в процесі гри знімається небезпека соціально значущих наслідків;

3) фототерапія - це терапія, заснована на застосуванні фотографії або слайдів для вирішення психологічних проблем, а також для розвитку та гармонізації особистості;

4) пісочноа терапія - психокоректувальний метод, спрямований на вирішення особистісних проблем, зняття внутрішньої напруги, з використанням піску;

5) казкотерапія - метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом;

6) музикотерапія - це контрольоване використання звуків і музики в лікуванні та реабілітації клієнтів, що представляє собою діяльність, що включає: відтворення, фантазування, імпровізацію за допомогою людського голосу і вибраних музичних інструментів або прослуховування спеціально підібраних музичних творів;

7) танцювальна терапія - це психотерапевтичне використання танцю і руху як процесу, що сприяє інтеграції емоційного і фізичного стану особистості;

8) кольоротерапія - це немедикаментозний метод лікування, заснований на тому, що кожна з біологічно активних зон організму реагує на один з кольорів: вплив кольором відбувається на орган зору, а через нього і через зоровий аналізатор - на нервову систему та ін.

Системний опис арт-терапевтичного процессу

Одна з особливостей арт-терапевтичного процесу полягає в тому, що відносини клієнта і арт-терапевта опосередковуються продуктом творчої діяльності клієнта і відображать процес творчої експресії.

Творчі потенції у різних людей перебувають на різних рівнях підсвідомості, і «витягнути» їх до свідомості можливо лише з огляду на людську індивідуальність.

Основні концепції арт-терапевтичного процесу

наступні:

1. Психотерапевтичні відносини представляють собою відкриту «живу» систему, що включає в себе в якості основних елементів клієнта і психолога, а також образотворчий матеріал / продукцію.

2. Ця система має низку характеристик (наявність інформаційних каналів, що зв'язують її елементи один з одним і з зовнішнім середовищем;).

3. Будучи відкритою системою, психотерапевтичні відносини в арт-терапії мають певні структурні і функціональні характеристики.

Структурні і функціональні характеристики психотерапевтичних відносин

Структурні характеристики пов'язані з наявністю зовнішніх границь системи психотерапевтичних відносин, особистостях, а також міжособистісних кордонів, визначених нормами поведінки клієнта і психолога і рольовими аспектами їх взаємодії.

До функціональних характеристик даної системи можна віднести різноманіття форм поведінки і станів клієнта і психолога в ході їх прямої і опосередкованої художньої експресії, спрямованої на досягнення психотерапевтичного результату.

Різні чинники психотерапевтичного впливу і використовувані в арт-терапевтичному процесі інтервенції можуть розглядатися в якості внутрішніх ресурсів і механізмів, необхідних для досягнення визначених психотерапевтичних результатів.

Зміни, що відбуваються можна на різних етапах арт-терапевтичного процесу можна розглядати на трьох основних рівнях:

внутрішньоособистісному (зміни у стані, установках, способах психічного реагування клієнта і психолога);

міжособистісному (зміни у відносинах клієнта і психолога);

соціальному (зміни у відносинах клієнта з середовищем, професійним і більш широким соціальним оточенням).

Творча продукція виступає третім елементом системи психотерапевтичних відносин в арт-терапії та значною мірою відображає системні зміни на різних етапах арт-терапевтичного процесу різного рівня (внутрішньоособистісного, міжособистісного, соціального). Більш того, художня експресія і творча продукція є не тільки «дзеркалом», а й одним

з факторів цих змін.

Основні етапи арт-терапевтичного процесу такі:

1) підготовчий етап;

2) етап формування системи психотерапевтичних відносин і початку творчої діяльності клієнта;

3) етап зміцнення і розвитку психотерапевтичних відносин і найбільш продуктивної творчої діяльсті клієнта;

4) завершальний етап.

Таким чином, подолання тривожності в рамках застосування арт-терапії можна виразити в чотирьох «Я» - «Я усвідомлюю», «Я відчуваю», «Я дію», «Для мене важливо». І в процесі створення художніх робіт, спрямованих на розвиток стресостійкості, важливо прагнути до усвідомлення, прийняття та актуалізації подолання тривоги.

Для саморегуляції в сфері почуттів, емоційного стану необхідна правильна оцінка значимості події.

Ми розробили програму, що спрямована знизити рівень тривоги у студентів, покращити їх емоційний стан, досягти стану спокою та задоволення та навчитись «закріплювати» цей стан та повертатись до нього. Програма містить методи арт-терапії, що підходять для вираження почуттів та розвитку креативності студентів та допомагають оминути всі бар’єри та захисні механізми, що є у тривожних студентів.

3.2 Психокорекційна програма роботи з тривожними студентами з використанням методів арт-терапії

Заняття №1

Знайомство. Ритуал вітання, обговорення правил знаходження в кабінеті та роботи в групі.

Ведучий: «У мене в руках клубок ниток. Мені б хотілося дізнатися, який у вас настрій і з чим ви сьогодні прийшли. Спочатку я скажу про себе, потім намотаю свій шматок нитки на пальчик і передам клубок нитки тому, хто сидить зліва. Він зробить те ж саме, розповість про себе і передасть клубок наступному. Головна умова, щоб клубок побував у кожного, і тільки один раз.»

Вправа 1 «Безпечні місця» (спрямована візуалізація)
Мета: вправа сприяє розслабленню, створенню сприятливої атмосфери.

Інструкція: «Закрий очі і уяви собі кімнату, в якій тобі тепло, радісно і абсолютно безпечно. Ця кімната належить тільки тобі. Тут тебе ніхто не може образити, ніхто не може увійти, якщо тільки ти сам того не захочеш. Що знаходиться в твоїй кімнаті? Чи є там ліжко, стіл, фіранки, килим? Чи є стілець? Він великий і м'який або дерев'яний і жорсткий? Чи є вікна? Фіранки запнуті або відсмикнути? Чи є полки? Що на них? Журнали або книги? М'які іграшки? Ігри? Кімната світла чи темна? Не відкриваючи очей, ще раз оглянь свою безпечну, затишну кімнату.

Розплющивши очі, намалюй цю кімнату».

Вправа 2 «Моя картка»
Мета: усвідомлення себе, самосприйняття.

Інструкція: «Намалюй картинку, яка зображує різні аспекти твоєї особистості. Як виглядає твоя приємна сторона? Як - зла? А як - перелякана або смілива? У нас безліч сторін особистості. Ти можеш зобразити різні сторони своєї особистості як завгодно».

Вправа 3 «Уявний звір»
Мета: усвідомлення себе, самосприйняття, пошук того, що може заспокоїти та надати впевненості.

Інструкція. Студентам пропонують намалювати уявну тварину. Потім просять уявити себе цим звіром, розповісти про себе, використовуючи всього п'ять слів.

«Що мені в собі подобається...»

Цю вправу можна почати з загального обговорення, наприклад, того, «що нам подобається в самих собі». Або поговорити про якості чи поведінку, які ми цінуємо, а потім зобразити це у вигляді рухів.

«Я подобаюся собі, коли я рухаюся так...»

«Я відчуваю себе слабким, коли я роблю так...»

«Я відчуваю себе сильним, коли я виглядаю таким...»

Після завершення вправ та обговорення учасники прощаються до наступної зустрічі.

Заняття №2.
Заняття починається з привітання та створення робочої атмосфери.
Техніка «Я і інший»
(модифікація О.Тарариної)
Мета: усвідомлення особистісних проекцій, заглиблення в ресурс людини, що творить.
Завдання:
1. Побачити і сприйняти свою маску як частину себе;
2. Відчути себе у контакті з іншою людиною і навчитись виражати свої почуття до партнера символічними засобами, наприклад, - за допомогою гриму;
3. Бережливо і чуттєво прожити, побачити, усвідомити характерологічні якості свої та іншої людини;
4. Отримати досвід партнерського контакту в моменті дотику до зони обличчя;
5. Освоїти нові засоби вираження своїх відчуттів;
6. Отримати розуміння своїх власних ресурсних станів в даний момент життя і усвідомити свій потенціал.

Інвентар: театральний грим; фарби для малювання по тілу; олівці для аквагриму; рідина для зняття макіяжу; ватні подушечки; вологі і сухі серветки; музикальний супровід.

Час роботи: 60 хв.
Алгоритм роботи:
Вступ. Група ділиться на пари. Партнери домовляються між собою, хто перший малює, хто- другий. Спочатку на лице наноситься основа. Вправа виконується під легку, ненав’язливу музику або у повній тиші.
Інструкція. Учасникам пропонують загримувати лице партнера так, як він це бачить. Важливо у малюнку проявити два типи якостей: ті, які уже виражені в людині і є сильними сторонами, та ті, які доки не очевидні, але є особистісним потенціалом розвитку. Гримуються без дзеркала один за одним 20-30 хв. В момент малювання важливо отримувати задоволення як від процесу створення образу, так і від процесу отримання його. Обом сторонам в процесі малювання пропонують відслідковувати свої відчуття та емоції. По закінченню роботи обидва партнери описують на листку формату А4 ті якості, які вони побачили що проявлялися і не проявлялися у своєму партнері, а також свої припущення про те, як зміниться людина коли її потенційні якості проявляться, які можливості будуть відкриті. Потім всі фотографуються і тільки потім можуть подивитись на себе у дзеркало. Можливе обговорення роботи в парі (що хотіли передати, що отримали, які відчували емоції, переживання і т.п.)
Підвести підсумки, надати учасникам можливість виразити свої почуття і емоції відповідно досвіду роботи з гримом.

Заняття № 3
Заняття розпочинають я привітання та створення сприятливої атмосфери.

Вправа 1 " Мій настрій"

Мета: навчитись усвідомлювати свій настрій, керувати ним.
Студента просять зобразити настрій або почуття за допомогою тільки форм, ліній, кольорів, текстури, тональності і т.д., але не за допомогою конкретних предметів. Можна попросити зобразити його настрій зараз або ж як він себе відчував в якійсь конкретній ситуації.

До початку роботи потрібно обговорити, як різні кольори і форми можуть створити різний настрій (наприклад, червоний може висловлювати збудження, гнів або енергію; гладкі форми можуть здаватися більш спокійними, ніж гострі). Однак важливо пам'ятати про те, що сприйняття кольору або форми може відрізнятися у різних людей і народів. Не можна приписувати кольору і форми певному настрою або почуттю, не можна давати їм якесь одне тлумачення.
Інструкція для вправи «Мій настрій»: намалюйте свій настрій - такий, який він є прямо зараз. Може бути, він буде схожий на погоду, або на пейзаж, або це буде абстрактний малюнок. Домальовуйте образ до кінця - щоб він повністю відображав Ваш стан.

Опишіть свій настрій словами - який він? Можна задавати навідні запитання: веселий чи сумний? Від чого такий? Це очікування чогось або про минулі події? А який настрій ти б хотів?

Тепер змініть цей малюнок так, щоб він зображував той настрій, який ви хочете для себе. Змінити потрібно саме цей малюнок, не треба малювати новий. Можна домалювати нові деталі або замалювати його повністю, покрити лист і побачити з нового ракурсу іншу картину. Можна порізати і переклеїти частини в іншому порядку, міняйте свій настрій будь-яким способом! Головне - щоб у підсумку вийшов саме такий настрій, який б ви хотіли зберегти на довгий час (наприклад, спокійний або радісний, ніжний, або закоханий...)

Вправа 2 «Почуття»

Мета: навчитись виражати та усвідомлювати свої почуття.
Вправа починається з обговорення того, що таке почуття (звідки вони з'являються, навіщо вони нам потрібні, про що вони нам кажуть), і перерахування різних почуттів (наприклад, радості, смутку, гніву, подиву, нудьги, збентеження). Студенти малюють особу, що зображує будь-яке почуття на їх вибір (тут також підходять і комікси, і фігурки з паличок).

«Чому особа радісна / сумна / здивована? Про що думає персонаж? Чому?». Це пишеться в «хмарці» над особою, ця частина малюнка може бути представлена ​ ​ в будь-якій формі, включаючи безпредметну. Потім малюється один або кілька малюнків, кожен зображує ту саму особу, але з різними почуттями.

Ці малюнки можна використовувати в якості основи для вигадування історій про персонажів, або їх можна вибудувати в загальну «лінію історій». Ця вправа - гарна основа для написання оповідань або віршів про почуття.

Вправа 3 «Скринька щастя» (візуалізація)

Інструкція. «Уяви, що тобі дали чарівну скриньку. Вона може бути розміром з коробку з-під взуття, завбільшки з будинок або навіть більше. У цій скриньці можуть перебувати тільки радісні речі. Ти можеш покласти в скриньку все те, що тебе радує, і там це буде в цілості. Ти можеш заглянути в свою скриньку в будь-який момент, коли тобі потрібно підбадьоритися. Що ти покладеш в скриньку? Закрий очі і подумай про те, що приносить тобі радість. Намалюй або побудуй свою скриньку щастя і наповни її зображеннями того, що тобі подобається».

Вправа 4 «Скриня того, що мене засмучує» (візуалізація) <