Формування американської нації та її культури в пізній колоніальний період

Зміцнення влади метрополії, починаючи з часів Реставрації, потім — після «Славної революції» 1688 ро­ку—в період правління Оранського дому, відбувалося в ситуації перманентного наростання суперечностей між соціально-економічними інтересами колоній і політико-економічними амбіціями англійської корони. Розвиваючись традиційним для колоній шляхом, американська економіка орієнтувалася, головним чином, на виробництво сільсько­господарської та промислової сировини, яка використову­валася для збагачення метрополії. Звичайно, це затримувало технічний прогрес, ускладнювало рух колоній іманентним для них шляхом буржуазного розвитку. Особливість остан­нього визначалася господарською спеціалізацією Півдня, Півночі та Центру Північноамериканського континенту, яка склалася на межі XVII—XVIII століть.

На початку XVIII століття з переходом до плантаційних форм експлуатації докорінно змінюється соціально-класова структура колоніального суспільства, де расові відмінності збігалися зі становими, з розподілом на рабів і рабовласни­ків. Склалася розвинута інституція поневолення. Ця зміна в соціально-економічному бутті колоній супроводжувала­ся глибинними процесами соціальної, расової, етнічної ідентифікації американських негрів.

У Новому Світі африканці опинилися у становищі не лише відірваності від культурних, етнічних, соціальних коренів. Вони перестали розглядатися як особистості.

На формування уз братерства впливала расова дискримі­нація, ідеологія «білої вищості» і довічної «расової неповно­цінності» чорних. Ідеї расизму глибоко проникли у свідо­мість американських колоністів, гальмуючи темпи асиміляції, які були різними в Південних і Північних колоніях.

На відміну від жорстоких рабських кодексів Півдня, законодавство північноамериканських колоній розглядало рабів не лише як приватну власність. Вони мали певні юридичні права, позбавлення їх життя визначалося як тяжкий злочин. У Нью-Йорку, Філадельфії виникли перші благодійні школи для негрів.

Розвиток буржуазних відносин у більш «чистому» вигля­ді був характерним для центральних колоній (Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі) та Півночі. Перевага фермер­ського типу ведення господарства, зростання його комерційного напряму й пов'язана з цим виробнича спеціалізація стимулювали активність місцевої промисловості. Це, у свою чергу, зумовило велике зростання чисельності населення за рахунок неанглійцш — німців, шотландців, ірландців, афри­канців. Унаслідок цього значно збільшилася кількість міст.

Прогрес, досягнутий колоніальною економікою в се­редині XVIII століття, не змінив, проте, її основного напря­му. Американське суспільство залишалося сільськогоспо­дарським.

Сільськогосподарська праця ідеалізується масовою свідо­містю як діяльність, якою споконвіїсу займалися американ­ці, починаючи з піонерів переселенського руху. Вона постає основною запорукою життєвості й гармонійного розквіту суспільства і його громадян. Пізніїле образ людини землі — фермера — стереотипізується національною свідомістю як уособлення божественної обраності, праведності життя, но­сія найбільш шанованих чеснот майбутньої американської нації — працелюбності, патріотизму, природності, чесності. Не випадково Америку уявлятимуть як країну незалежних фермерів, що є основою її свободи. Надовго цей стереотип стане глибоко вкоріненою культурною традицією.

Значний вплив на формування американської нації мав розвиток політико-правових відносин, зростання політичної самосвідомості колоністів.

До другої половини XVIII століття в американському суспільстві, на відміну від західноєвропейського, соціально-класова диференціація була менш виразною через більшу «мобільність» населення. Тому, незважаючи на поглиблення класового розмежування, форми соціального протесту не досягли тієї гостроти й масштабів, які характеризували суспільне життя країн Старого Світу. Крім того, цьому сприяла й наявність великого простору «вільних» земель Дикого Заходу, що давало змогу уникати жорстоких репре­сій від переможців у тому чи іншому класовому конфлікті.

На зміну «політиці законодавчих дебатів» прийшла «політика вулиці», політика масових виступів «низів», виникли перші революційно-демо­кратичні організації «Синів свободи», які відіграли важливу роль у визвольному русі, у становленні міжколоніальних зв 'язків.

Початок і середина XVIII століття позначені культурною, суспільною й політичною діяльністю видатного представни­ка американської нації, ім'я якого найбільше вшановуєть­ся народами Америки, — Бенджаміна Франкліна (1706— 1790 pp.). Син ремісника, він прославився в наукових колах як учений з передовими поглядами, який зробив ряд винаходів, пов'язаних із природою електрики, пропагуючи наукове природознавство та виступаючи проти релігійного фанатизму. Американський учений залишив також науко­ві роботи, присвячені питанням історії й політекономії.

З його ім'ям пов'язують створення в 1727році Філадельфійської хунти, завдання якої полягало в освіті городян, появу в 1743 році Американського філософського товариства.

Культурно-просвітницька діяльність Б. Франкліна була однією зі складових єдиного процесу зростання само­свідомості національної буржуазії (яка формувалася на цей час), процесу значних змін у сфері ідеології та культури, розвитку освіти, науки, літератури й мистецтва.

Духовний клімат американських колоній, життєві сус­пільні настанови, американська культура праці значною мірою формувалися під впливом протестантської ідеології.

Успадковані від перших поселенців віра у велич здій­снюваної справи, працелюбність, вміння цінувати час і свої зусилля, бережливість, винахідливість у «новому мисленні» американців набувають романтичної привабливості. їх на­магаються наслідувати, спрямовуючи на досягнення осо­бистого матеріального достатку й соціального стану. Не випадково американський фольклор і література колоніаль­ного народу піднесено оспівують працю, відтворюють образ людини-трудівника, який пізніше виросте в один з стерео­типів національної американської свідомості. Усна народна творчість білих поселенців, негритянський фольклор наді­ляють легендарних героїв (Пола Бам'яна, Пікоса Білла, Джона Гемрі — лісорубів і бурильника) великою фізичною силою, енергією, господарською кмітливістю, наполегливіс­тю. Вони беруть гору над технікою, зводять гори, вирубу­ють каньйони, виривають річки, навіть жінки — героїні казок, переказів, пісень — найчастіше зображаються як мужні, сильні створіння. Всі ці риси властиві не лише міфологічним героям — людям, але і тваринам.

Переважно англійці за походженням, американські ко­лоністи не могли не створювати щось нове, національне, самобутнє інакше, ніж як на фундаменті європейської культури. Але особливості життя поселенців, специфіка їхнього життєвого устрою в цілому визначили шляхи та засоби зміни старого й народження нового. В горнилі на­родження національної культури переплавлялися звичаї й традиції багатьох народів Європи та Америки. Так, на більшій частині колоніальної Америки англійська мова стає основною в спілкуванні. Строкатість національного складу іммігрантів, вплив мовної культури аборигенів визначили своєрідність колоніального мовлення, на ґрунті якого сфор­мувалася єдина, відмінна від англійської, мова з великою кількістю неологізмів, сленгових елементів, специфічною вимовою.

Своєрідним поєднанням європейської, африканської та індіанської культур постає художня культура цього періоду. Якщо в XVII столітті панували релігійно-пієтичні настрої, домінували дидактичні поеми релігійного змісту й меди­тативна лірика, метафізична поезія, то XVIII століття стало найважливішою віхою в розвиткові американської літерату­ри, істотно змінивши співвідношення її жанрів на користь світських творів, передусім публіцистики.

Газетно-журнальна література, взаємодіючи з різними жанрами усної народної творчості, формує специфічну мовну культуру, яка орієнтувалася на певну «карнаваліза-цію» свідомості, народний стиль. У надрах масової культури розпочався процес оновлення жанрової і стильової літе­ратурної системи. Проповідь і анекдот, лекція й усна історія, есе й небувальщина, запозичуючи один у одного певні елементи, утверджують новий пафос — пізнання життя й самовизначення.

В цей період був підготовлений грунт для виникнення національно-самобутньої художньої літератури, розквіт якої припадає на епоху романтизму.

Специфічною була й ситуація у сфері образотворчого мистецтва. Прагматизм культурної свідомості американців зумовив виникнення й масову популярність портретного живопису.

Однак XVII—XVIII століття відмічені суттєвим явищем в американській культурі — створенням одного з найцікавіших різновидів американського фольклору — його афроамериканського, або негритянського елементу.Склавшись у результаті поєднання англокельт-ських та африканських музично-стилістичних рис, негри­тянська музика стала в майбутньому джерелом виникнен­ня специфічно американських жанрів — спірічуелсу, блюзу та інших.

Не лише музичне мистецтво відчувало на собі вплив африканської культури. Американська література XVIII сто­ліття, зображувальне мистецтво збагачуються творами пер­ших негрів-письменників -- Л. П. Примса, Ф. Вітлі, Ю. Геммона, художників — Дж. Джонсона, С. Мургеда. Стала широковідомою в культурному середовищі колоні­альної Америки діяльність лікаря Д. Диргема, математиків Т. Фуллера і Б. Баннекера. Талант чорних рабів-майстро-вих сприяв розвиткові декоративно-прикладного мистецтва, зокрема різьба по червоному дереву. Переплітаючись з художньою культурою білих колоністів, негритянська куль­тура поступово стає невід'ємним елементом становлення специфічного духовного обличчя американської нації.

Таким чином, XVIII століття в американській історії — час формування нової великої нації.