Загальний огляд вегетативної (автономної) нервової системи

У вегетативній нервовій системі, як і в соматичній, розрізняють центральну й периферичну частини. Центральна частина міститься в головному та спинному мозку і являє собою скупчення нервових клітин (ядра, центри). Периферична частина складається з нервових вузлів і волокон. Нервові волокна вегетативної нервової системи відрізняються від волокон соматичної нервової системи як морфологічно, так і функціонально. Кожне нервове волокно по всій довжині переривається, поділяючись на двоє волокон. Перше відгалуження у вигляді відростків вегетативних центрів виходить із головного та спинного мозку в складі передніх корінців спинномозкових або черепних нервів. Ці відростки мають назву передвузлових (прегангліо- нарних) волокон. Вони доходять до периферичних вегетативних вузлів, а від них ідуть відростки нейронів, що називаються післявуз- ловими (постгангліонарними). Вони безпосередньо контактують з органом, який іннервують. Прегангліонарне волокно покрите мієліном, а тому його іменують білим, а постгангліонарне — сіре, немієлінізоване. Вегетативну нервову систему поділяють на симпатичну й парасимпатичну частини. Внутрішні органи, як правило, іннервуються обома частинами. Імпульси від однієї частини збуджують діяльність органа, а від іншої — гальмують. Так, симпатична частина прискорює роботу серця, а парасимпатична — гальмує. І навпаки, парасимпатична нервова система прискорює перистальтику кишок, a симпатична — уповільнює. Тобто ці системи відрізняються одна від одної функціонально.

Під час збудження симпатичної частини вегетативної нервової системи виділяється норадреналін, а парасимпатичної — ацетилхолін. Симпатична частина вегетативної (автономної) нервової системи (рис. 176). Її центри містяться в бічних рогах сірої речовини спинного мозку, починаючи від VIII шийного до III поперекового сегмента. Периферичний відділ симпатичної нервової системи складається з нервових вузлів, які утворюють правий і лівий симпатичні стовбури, що лежать з боків хребта від основи черепа до куприка. Вузли з’єднуються між собою пучками нервових волокон, а крім того, сполучними гілочками зв’язані з передніми гілками соматичних нервів. Це вузли превертебральні.

В шийному відділі кожен стовбур має три шийних симпатичних вузли, 10—12 грудних, 5 — поперекових, 4 — крижових, 1 — куприковий. У куприковому відділі обидва стовбури з’єднуються між собою.

Шийні вузли — парні, до них належать верхній, середній і нижній. Найбільший із них верхній вузол. Від кожного з цих вузлів відгалужуються серцеві гілки, які доходять до серцевого сплетення. Від шийних вузлів ідуть гілочки також і до кровоносних судин, утворюючи навколо них судинні сплетення. Уздовж судин симпатичні нерви доходять до органів. Від верхнього шийного вузла відходять внутрішній і зовнішній сонні нерви, які утворюють сплетення навколо однойменних артерій.

Середній шийний вузол невеликий. Іноді його у людини не буває. Нижній шийний вузол часто об’єднується з першим грудним, внаслідок чого утворюється великий шийно-грудний вузол. Шийні симпатичні вузли зв’язані з шийними спинномозковими нервами, які утворюють шийне та плечове сплетення.

Від шийних симпатичних вузлів ідуть симпатичні нервові волокна до слинних залоз, глотки, гортані та зіниць ока, які вони розширюють.

У грудному відділі вузли лежать на головках ребер. Від них відходять два нерви: від 6—9 вузлів — великий нутрощевий, а від 10—11 вузлів — малий нутрощевий. Обидва нерви проходять крізь діафрагму в черевну порожнину й закінчуються в черевному сплетенні. До складу черевного сплетення належать численні нервові вузли, від них до органів черевної порожнини відходять нерви, з черевним сплетенням з’єднується правий блукаючий нерв.

Від грудних вузлів також відходять гілки до органів заднього середостіння, аортального, серцевого й легеневого сплетень.

Від вузлів черевного відділу симпатичного стовбура йдуть волокна до черевної частини аорти й поперекових нервів.

Від крижового відділу симпатичного стовбура, який складається з 4 вузлів, відходять волокна до крижових і куприкових нервів. У ділянці малого таза є підчеревне сплетення, утворене гілками симпатичного стовбура. Від нього відходять нервові волокна до органів малого таза. Парасимпатична частина вегетативної (автономної) нервової системи (рис. 177). Центри парасимпатичної нервової системи містяться в середньому й довгастому мозку, а також у крижовій частині спинного мозку (від II до IV сегментів).

ВІД головного мозку нервові волокна парасимпатичної нервової системи йдуть у складі чотирьох пар черепних нервів — III, VII, IX, X. Разом із III парою черепних нервів — окоруховим нервом відходять парасимпатичні волокна до гладеньких м’язів очного яблука. На своєму шляху прегангліонарне волокно заходить у війчастий вузол. Від цього вузла починається постгангліонарне волокно, імпульси якого викликають звуження зіниці.

З VII парою — лицевим нервом відходить парасимпатичний нерв — барабанна струна, яка іннервує нижньопідщелепну й під’язикову слинні залози. Прегангліонарні волокна підходять до крилопіднебінного й підщелепного вузлів, від яких постгангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи безпосередньо йдуть до слинних залоз. У складі великого поверхневого кам’янистого нерва парасимпатичні волокна іннервують слізну залозу, слизові залози порожнини носа й рота.

В складі IX пари (язикоглоткового нерва) разом із малим поверхневим кам’янистим нервом парасимпатичні волокна іннервують привушну слинну залозу. Переривається волокно в однойменному вузлі.

Важливим парасимпатичним нервом є X пара — блукаючий нерв, який іннервує органи шиї, грудної клітки та черевної порожнини. Блукаючий нерв у названих порожнинах утворює численні сплетення з симпатичними нервами (серцеве, бронхіальне, легеневе, черевне). Від крижового відділу спинного мозку прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи йдуть до підчеревного сплетення, від якого починаються постгангліонарні нервові волокна, що іннервують низхідну ободову, сигмоподібну й пряму кишки, сечовий міхур, внутрішні та зовнішні статеві органи.

Особливістю парасимпатичної нервової системи є те, що її нервові вузли містяться біля органа, який вона іннервує, або в його стінці, тому постгангліонарні нервові волокна значно коротші за прегангліонарні. Вважають, що парасимпатичних волокон немає в гладеньких м’язах шкіри і скелетних м’язах, надниркових залозах та селезінці.

Вищими центрами вегетативної нервової системи є сірий бугор проміжного мозку та смугасте тіло півкуль великого мозку. Виявлено також центри кори півкуль, які впливають на функції вегетативної нервової системи. Наявність функціонального зв’язку кори мозку з внутрішніми органами забезпечує кортикальну регуляцію їхньої діяльності, в тому числі й серця та судин