Психіка і свідомість

Психічні процеси - це динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ. Всі психічні процеси можна підрозділити на пізнавальні (до них відносяться відчуття і сприйняття, уявлення і пам'ять, мислення і уява); емоційні (активні і пасивні переживання); вольові (рішення, виконання, вольове посилення і т. д.). Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини.

Психічний стан - це визначений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який проявляється в підвищеній або зниженій активності особистості.

Психічні властивості - це стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини. До психічних властивостей відносять темперамент, здібності, характер, спрямованість. Психічні властивості синтезуються й формують складні структурні утворення особистості, до яких необхідно віднести:

o життєву позицію особистості (систему потреб, інтересів, переконань, ідеалів, що визначає спрямованість, вибірковість і рівень активності людини);

o темперамент (систему природних властивостей людини - рухливість, врівноваженість поведінки і тонус активності, що характеризує динамічну сторону поведінки);

o здібності (систему інтелектуально-вольових і емоційних властивостей, що визначає творчі можливості особистості);

o характер як систему відносин і способів поведінки. Єдність вищих психічних функцій утворює свідомість людини.

Свідомість - це вища, властива людині форма узагальненого відображення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей навколишнього світу, формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, в результаті чого досягається пізнання і перетворення навколишньої дійсності. Функція свідомості полягає у формуванні цілей діяльності, в попередньому уявному побудові дій і передбаченні їх результатів, що забезпечує розумне регулювання поведінки і діяльності людини.

До властивостей свідомості належать пізнання та переживання, отже, сюди включені також мислення і емоції. Основна функція мислення - виявлення об'єктивних зв'язків між явищами зовнішнього світу. Основна функція емоцій - формування суб'єктивного ставлення людини до предметів, явищам, людям. Реально існуючи в єдиному потоці свідомості, образ і думка можуть, окрашиваясь емоціями, ставати переживанням.

Виділяють два шари свідомості (В. П. Зінченко):

1) буттєво свідомість (свідомість для буття). Воно включає в себе: а) біодинамічні властивості рухів, досвід дій; б) чуттєві образи;

2) рефлективна свідомість (свідомість для свідомості). Воно включає значення і сенс.

Вінцем розвитку свідомості є формування самосвідомості, який дозволяє людині не тільки відображати зовнішній світ, але, виділивши себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином відноситися до себе. Головна функція самосвідомості - зробити доступними для людини мотиви і результати його вчинків і дати можливість зрозуміти, яким він є насправді, оцінити себе. Якщо оцінка виявиться незадовільною, то людина може або зайнятися самовдосконаленням, саморозвитком, або, включивши захисні механізми, витіснити ці неприємні відомості, уникаючи травмуючого впливу внутрішнього конфлікту.

На закінчення перелічимо відмітні ознаки свідомості:

1) обумовленість соціальними умовами;

2) творче перетворення дійсності;

3) прогнозує характер діяльності;

4) відображення світу в його суттєвих зв'язках і відносинах;

5) наявність самосвідомості.