Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Позбавлення права спадкування. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності






Усунення від права на спадкування - це відсторонення спадкоємця від спадкування на підставах, прямо встановлених законом.

Спадкоємців, усунених від права на спадкування, прийнято називати " недостойними". Стаття 1224 ЦК України розрізняє серед недостойних спадкоємців осіб, які не мають права на спадкування (частини 1-4), та осіб, які усуваються від права на спадкування на підставі рішення суду (частина 5).

Відповідно до ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Проте це правило не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2010 спадкоємця Ч. було усунено від права на спадкування на тій підставі, що він ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві - своїй матері: забирав у неї гроші, які витрачав на наркотичні речовини та алкогольні напої, був неодноразово засуджений до різних строків покарання, після звільнення з місць позбавлення волі створював для матері умови, які не давали їй можливості проживати у квартирі. 29.12.2006 відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, завдав матері тілесні ушкодження, після яких вона померла. Ч. був визнаний винним у скоєнні злочину та засуджений до 9 років позбавлення волі.

Із ч. 1 ст. 1224 ЦК України не випливає, що спадкоємці повинні діяти виключно з метою заволодіння спадщиною. Таке розуміння зумовило б неправильне й обмежене застосування цієї норми. Тому й особи, які вчинили вбивство спадкодавця чи спадкоємця не лише з корисливих мотивів, а із ревнощів, помсти, з метою приховати інший злочин, з хуліганських та інших мотивів, мають усуватися від спадщини, оскільки вони своїми умисними діями об'єктивно сприяли тому, що їх закликають до спадщини, чи їх частка внаслідок таких дій, спрямованих проти інших спадкоємців, автоматично збільшується.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Наведене правило стосується особи, яка була зобов'язана утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7).

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23.12.2008 було усунено від права на спадкування дружину спадкодавця - С, яка після того, як почав хворіти спадкодавець, переїхала до свого будинку і не надавала жодної допомоги своєму чоловікові, не спілкувалася з ним та не була присутня на похороні та поминках.

Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу. Згідно із ч. 1 ст. 45 СК України недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Крім того, в порядку ч. 1 ст. 43 СК України смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним. А тому навіть після смерті одного з подружжя шлюб може бути визнаний недійсним і, відповідно, інший з подружжя усувається від права на спадкування.

За рішенням супу особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Це правило поширюється на всіх спадкоємців, зокрема й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Постановою Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7 розкривається поняття " безпорадний стан" як стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування (п. 6).

Зауважимо, що інститут усунення від права на спадкування не є абсолютною новелою чинного ЦК України та був урегульований ст. 528 ЦК УРСР 1963 p., яка передбачала дві групи підстав для позбавлення права на спадщину - навмисне позбавлення життя спадкодавця або кого-небудь зі спадкоємців, а також позбавлення батьківських прав і злісне ухилення батьків і повнолітніх дітей від виконання покладених на них законом обов'язків з утримання спадкодавця.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.