Суспільство і природа

Це головна складова головного питання Ф про місце людини в світі.

Етапи:

- Залежність від природи. Багатство засобів існування.

- З розвитком засобів виробництва людина починає відчувати владу над природою. Багатство засобів виробництва.

- Постіндустріальне суспільство. Домінування сфери послуг.

- Інформаційне суспільство (коли більше 50 % населення працює в сфері інформаційного обслуговування – США і Японія). Постає проблема діалогу з природою.

Географічне середовище – частина природи, яка торкається людини і з якою здійснюється обмін речовиною, енергією, інформацією. Сюди входить поверхня Землі (літосфера), атмосфера, гідросфера, біосфера, ноосфера (частина Всесвіту, засвоєна розумом).

Географічне середовище змінюється і збіднюється.

Концепція географічного детермінізму – така т.з., за якою саме географічне середовище є визначальним фактором розвитку, економіки, складу мислення і дій, менталітету.

Демографія – вивчає динаміку і статику народонаселення.

1850 р. – перший мільярд;

1930 р. – 2-й;

1976 р. – 4-й;

1987 р. - 5-й.

Лекція 51

Суспільство вивчають соціальна Ф, соціальна психологія, соціологія, психологія.

Дюркгейм: ”Суспільсьво – неіндивідуальна духовна реальність, яка заснована на колективних уявленнях”.

Вебер: „Суспільство є продукт соціальної взаємодії людей, які утворюють культуру”.

Маркс: „Суспільство – сукупність економічних відносин, які склались історично”.

Парсолс: „Суспільство – система відносин між людьми, основу яких складають цінності”.

Шилз:

1. Суспільство не є органічною частиною більш великої системи;

2. Шлюби мають бути посередині цієї спільноти;

3. Має територію;

4. Є самоназва і історія;

5. Є система керування;

6. Існує довше середньої тривалості життя людини;

7. В ньому існує загальна система цінностей, норм, законів і правил.

Структуру соціуму визначають 3 види діяльності людей:

- праця;

- спілкування;

- пізнання.

Існує 3 види суспільних відносин:

- економічні;

- соціально-політичні;

- духовно-культурні.

3 функції суспільства:

- матеріально-економічна – забезпечує існування і відтворення суспільства;

забезпечення соціально-політичних і етичних прав, які гарантують існування людей;

духовно-інтелектуальна – науково-естетичний розвиток людей.

Погляди на історичний процес

2 типи історичного процесу історії

- Маркс – основу розвитку суспільства складають економічні відносини, які складають фундамент суспільства та всі інші відносини над цим базисом. Існує вплив культури та духовності на економіку. Є 5 суспільно-економічних формацій: первинне суспільство, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне.

Недоліки: Рабовласницьке було тільки в районі Середземного моря; комуністичний устрій був не всюди.

- Деніел Бел:

1. Традиційне;

2. Індустріальне;

3. Постіндустріальне суспільство.

Традиційне суспільство основане на сільському господарстві. Головне багатство – земля. Соціальні інститути – армія і церква. Культура – авторитарна, типова і обов’язкова. Низький темп розвитку, жорсткий соціальний контроль, обмеження свободи, неприйняття інновацій у всіх сферах.

Індустріальне – велике машине виробництво, головне багатство – копалини і гроші. Центр – споживання, швидкий ріст матеріального добробуту. Система трипартизму – соціальна стабільність забезпечується власниками, державою і профспілками. Гнучкі соціальні структури, висока соціальна лабільність.

Постіндустріальне суспільство – з 60-х рр. XX ст. Переорієнтація економіки від товаровиробництва до сервісу. Домінування наукомістких галузей промисловості (high-tech). Радикальні зміни соціальної структури суспільства. Диференціація по кваліфікації. Розвиток знань про технології. Пріоритетна роль – університет. В економіці - плюралізм форм власності.

Протиріччя:

- Інтернаціоналізм не долає націю;

- НТП погано контрольований і не має соціального спрямування;

- Збільшується тривалість життя старших поколінь;

- „Рівність” статей.

Інформаційне суспільство – інформаційне обслуговування (в т.ч. ЗМІ і освіти). Виробництво знання є головною галуззю економіки. Основне багатство – інформація.

Другий (цивілізований) підхід до аналізу суспільства.

Ознаки цивілізації:

- забезпечує комфорт більшості населеня;

- надання загальних людських прав більшості населення;

- духовно-моральний компонент цивілізації – знання, навички і т.д..

Цивілізації: Єгипетська, Китайська, Давньосемітична (Вавілон, Ассирія, Фінікія, Хаудея), Іранська, Єврейська, Грецька, Римська, Арабська, Германо-Романська, Мексиканська, Перуанська.

4 форми діяльності: релігійна, культурна (теоретична, естетична і технічна), політична і суспільно-економічна. Перші 5 цивілізацій – підготовчі. Перша оформлена цивілізація – Єврейська (релігійна), Грецька (культурна), Римська (політична), Європейська (наукова і промислова), Слов’янська – покликана гармонійно виявити всі 4 форми.

Шпенглєр розуміє культуру як окремий організм: Єгипетська, Індійська, Вавілонська, Китайська, Греко-Римська, Візантійсько-Арабська, Західно-Європейська, культура Майя.

Гумільов: потреба синтезувати географію, історію та біоенергетичні підходи до історії. Етноси мають енергетичне поле.

Сьогодні є 5 цивілізацій: Західно-християнська, Православна християнська цивілізація, Індійська, Китайсько-Конфуціанська, Ісламська.

Лекція 52