Проблема людини в Ф

1. Людина як ф-ка проблема:

- походження людини;

- Специфіка ф-кого розуміння людини.

2. Образи людини в історії Ф.

3. Ф концепції про природу людини.

4. Сенс життя людини.

5. Ф смерті.

Поняття людина багаторівневе та багатогранне. Це поняття позначає окремого представника виду homo sapiens. Природа людини трьохчасткова, вона і виступає біосоціокультурною істотою. Це дає можливість аналізувати людину під різними кутами зору:

- сукупнісь суспільних відносин;

- діяльна, матеріально-предметна істота;

- є носієм певної культури.

Людина – це вища ступінь живих організмів на Землі, а також суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Для Ф проблема людини є однією з центральних проблем в історії Ф думки. З т.з. ідеалізму людина – це духовна істота, виникнення якої не детерміновані природою та історичною необхідністю. З т.з. матеріалізму людина – це частина природи і довкілля, під якими розумілись держава, законодавство тощо, проте не враховувався той факт, що середовище, яке змінює людину, саме є продуктом її діяльності.

В історії Ф неможливо знайти Ф напрямок, який не цікавився б буттям людини. Причиною різноманіття суджень про людину, яке демонструє історія Ф полягає в природі самої людини, таємниця якої належить до розряду вічних проблем і до якої Ф буде постійно повертатись в силу специфіки свого предмету. Проблему людини в Ф досліджує Ф антропологія. Ф антропологія в широкому змісті цього слова є вченям про людину. В вузькому змісті під Ф антропологією розуміється самостійний напрямок сучасної Ф, яка виникає в 20-х рр. XX ст. Представники – Плеснер, Гелен, Шелер. Таким чином Ф антропологія як самостійний розділ Ф знань досліджує родову сутність людини взагалі, незалежно від історичного етапу і конкретних умов суспільного життя. Людина є найбільш складний об’єкт досліджень. Складність полягає в тому, що вона поєднує такі протилежні субстанції як душа і тіло. Людина належить до світу живого і підкоряється біологічним законам, а також підлягає речовому і енергетичному впливу. З іншої сторони людина володіє мисленням і мовою, здатна усвідомити факт свого існування, висувати і реалізовувати життєві цілі, які відповідають її цінностям. Поведінка людини контролюється законами суспільства, а поведінка тварин чітко запрограмована системою умовних і безумовних рефлексів, які не дають вийти за рамки свого біологічного виду. Якою б складною не здавалась поведінка тварини, вона залишається інстинктивно-біологічною. Щоб з’ясувати сутність людини та сенс її існування потрібно пояснити її походження, яке задає спрямованість всіх подальших суджень в цій області.

До концепції Дарвіна особливих дискусій про походження людини не було.

2 основні концепції походження людини:

- Людина є продукт неживої, а потім і живої матерії (еволюційна теорія Дарвіна – 1859р.) стала основою науково-природничого тлумачення походження людини і розділяється більшістю вчених.

- Людина як результат творіння Бога або космічного розуму.

Ф дослідження походження людини породжують питання:

- Що таке життя?

- Коли і де з’явилась людина?

- Яка природа її духовності?

- Що обумовило її появу на Землі?

- Життя є космічним явищем чи тільки на нашій планеті?

- Чи є людина єдиною розумною істотою в Всесвіті?

Над рішенням цих питань крім Ф працює наукова думка, але на відміну від науки специфіка Ф полягає в тому, що вона є системою світоглядних ціннісних орієнтацій, з позицій якої і розуміється сутність будь-якого явища.

В цьому випадку принципову роль відіграє те, як бачить світ ф-оф, яка його життєва позиція.

Ф дає різні концепції людини, які свідчать про те, що єдиної основи для Ф розуміння людини немає і напевно не буде.