Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






І. Конкуренція - рушійна сила розвитку ринкових відносин.






Перш за все звернемо увагу курсантів на той факт, що важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Дослівно конкуренція в перекладі з латинської мови означає " зіштовхуватися", що характеризує економічну боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції. Конкуренція за своєю природою виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника активно впроваджувати науково-технічні досяг­нення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці й т. ін.

Далі з’ясуємо, що таке конкуренція.

Конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між окремими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції одним і тим же споживачам.

Конкуренція ставить такі завдання:

1) перемогти своїх конкурентів;

2) завоювати споживача;

3) завоювати ринок;

4) забезпечити сталий прибуток.

Які ж умови виникнення конкуренції? До них слід віднести:

1) Наявність на ринку великого числа незалежних виробників будь-якого конкурентного продукту. Якщо виробництво зосереджене у руках одного власника, як в умовах адміністративно-командної системи, коли при створенні багатьох видів продукції домінував один вироб­ник — держава, тоді утворюється монополія, яка, по суті, заперечує конкуренцію.;

2) Свобода вибору господарської діяльності виробників, тобто вони самі вирішують, що, скільки і як виробляти;

3) Відповідність між попитом і пропозицією. Інакше, якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі продукції. За наявності дефі­циту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції;

4) Наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця мож­ливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошо­вий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

Історично зародження і виникнення конкуренції відносять до простого товарного виробництва.

В радянські часи лише державні та кооперативні підприємства були покупцями засобів виробництва. Вони створювали запаси дефіцитних засобів виробництва, що приводило до омертвіння значного капіталу.

В умовах ринкової економіки існують такі види конкуренції:

1) чиста (проф. А.С.Гальчинський) або досконала (проф. Е.М.Воробйов);

2) монополія (проф. Е.М.Воробйов) або недосконала (проф. С.В.Мочерний);

Досконала конкуренція – це ринок, на якому діє багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ виробників до будь-якої економічної діяльності. Кожний виробник, будучи дуже малою часткою в загальному випуску, немає можливості впливати на ціну, а тому пристосовується до ринкової ціни.

Форми досконалої конкуренції:

· Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками однієї галузі, які через безліч причин формують індивідуальну вартість виробництва. Сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки та техніки тощо.

· Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях і отримують неоднакову масу продукту за однакових витрат капіталу.

· Міжнародна конкуренція – це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньо- та міжгалузеву конкуренцію.

Недосконала конкуренція – це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами. Лише декілька великих фірм виробляють основну масу товару. Вони перешкоджають появі на ринку нових конкурентів і здійснюють значний контроль над цінами.

Форми недосконалої конкуренції:

· Олігополістична конкуренція („оліго” грецькою мовою - малий) – це наявність невеликої кількості великих фірм, що продають однорідну продукцію чисельним покупцям. Такі фірми погоджують свою політику, контролюють ринок і перешкоджають проникненню на нього нових фірм.

· Монополістична конкуренція – це відносно велика кількість продавців (від 10 до 100), що пропонують численним покупцям різнорідну продукцію, вихід на ринок є відносно нескладним, але кожна фірма має знайти свою “нішу” і закріпити за собою групу покупців методом нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми, торгова марка). Це конкурентна боротьба між монополіями – економічними союзами виробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, щоб контролювати ринок збуту й отримувати монопольно високий прибуток.

Досконала конкуренція і чиста монополія – це скоріше ідеальні моделі, а в повсякденній практиці зустрічаються олігополія і монополістична конкуренція.

Конкуренція за характером конкурентної боротьби поділяють на сумлінну та несумлінну (нечесну).

В конкурентній боротьбі використовуються наступні методи сумлінної конкуренції:

1) поліпшення якості товарів і послуг;

2) швидке оновлення асортименту продукції;

3) її дизайну;

4) використання реклами;

5) надання гарантій і післяпродажних послуг;

6) тимчасове зниження цін, умов оплати.

Також використовуються й такі “мирні” методи обмеження конкуренції, як укладання концернами угод про єдину політику.

Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни.

Сумлінна конкуренція поділяється на:

– Цінову конкуренцію – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Іноді за рахунок тимчасової втрати частини прибутку. Цінові методи були поширені на ранніх етапах підприємницької діяльності. В сучасних умовах такі методи застосовуються дуже рідко. Зустрічається переважно прихована цінова конкуренція, коли впроваджується новий товар із суттєво кращими якостями, а ринкова ціна підвищується незначно, що рівноцінно продажу товару за зниже6ними цінами.

– Нецінову конкуренцію – це боротьба за споживачів між товаровиробниками шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє поліпшенню якості, надійності та асортименту продукції. Така конкуренція по суті ґрунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведення, ефективніших методах збуту (надання кредиту для покупців, сервісне обслуговування тощо). На Заході в сучасних умовах нецінову конкуренцію, як правило, ведуть олігополії.

В конкурентній боротьбі використовується і нечесна конкуренція - це діяльність господарського суб’єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів.

Способи здійснення нечесної конкуренції:

1) дезінформація споживачів про споживчі властивості товарів і послуг;

2) використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару певної фірми без її дозволу;

3) поширення неправдивої інформації про товари своїх конкурентів;

4) тиск на постачальників ресурсів і банки, для того щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів, у наданні кредитів;

5) підкуп, переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів (встановлення вищих окладів, надання різних пільг);

6) порушення законів країни. Наприклад, у ряді країн встановлено, що продавець не має права пропонувати товар за ціною, нижчою, ніж собівартість, прагнучи усунення конкурентів. Але, на практиці цього правила не завжди дотримуються.

Світова практика свідчить, що і цінова і нецінова конкуренції нерідко супроводжуються порушенням загальноприйнятих правил і норм конкурентної боротьби. Для протидії проявам нечесної конкуренції створюються відповідні органи: антитрестовське управління Міністерства Юстиції та Федеральна комісія з торгівлі у США; Федеральне управління картелів у Німеччині; Рада у справах конкуренції у Франції; комісія із справедливих угод у Японії. В Україні для захисту конкуренції створений Антимонопольний комітет України.

Зрозуміло, що конкуренція має свої негативні і позитивні сторони. Курсанти повинні виділити їх.

Негативні сторони конкуренції:

1) витіснення дрібних виробників великим капіталом;

2) розорення одних і збагачення інших;

3) посилення соціальної несправедливості;

4) зростання майнової диференціації (розшарування) населення;

5) зростає безробіття;

6) посилюється інфляція.

Позитивні риси конкуренції:

1) рушійна сила ринкової економіки;

2) перемагає виробник якісної продукції;

3) стимулює найменші затрати виробництва;

4) сприяє впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, передової організації праці;

3) стимулює економію всіх ресурсів;

4) спонукає постійно оновлювати асортимент продукції.

Доречним буде звернути увагу курсантів на питання, хто підводить підсумки конкуренції. Відповідь буде однозначною: самі споживачі, які віддають перевагу певним товарам, тобто саме їх купують.

Отже, конкуренція – головна рушійна сила розвитку ринкових відносин.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.