Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ІІ. Розвиток економічної думки в Україні
|
|
Перші письмові пам'ятки економічної думки України пов'язані з періодом Київської Русі. В " Руській правді" Ярослава Мудрого (ХІ ст.), " Повчанні Володимира Мономаха" (ХІ ст.), " Слові о полку Ігоревім" (ХІІ ст.), літописах XI-XIV ст. велика увага приділялась захисту феодальної власності, питанням державності, державної єдності і зміцненню влади великого князя, засуджувалась надмірна експлуатація підданих.
" Руська правда" стала першим кодексом законів Древньоруської держави, зміст якого не тільки відображав існуючі тут економічні, політичні та суспільні відносини, а й сприяв їх формуванню, зміцненню панівного становища князів. У ній міститься багатий матеріал про організацію господарства князів у формі вотчини, ряд статей присвячено охороні земельної власності, визначена відповідальність за порушення польових меж, дається точне уявлення про грошову систему та позики, передбачені жорстокі заходи щодо приборкання експлуатованих, придушення їхнього протесту.
У XVII ст. економічна теорія ще не виділялась в окрему галузь науки.Суспільно-економічна думка в Україні була проникнута антикріпосницькими, демократичними ідеями. Зокрема, відомий просвітитель Яків Козельський (1729-1795) у 60-70-х роках виступав проти кріпосницького гноблення і безправності народних мас, малював картину справедливого суспільства, де " всі повинні працювати", аналізував економічні категорії сучасного суспільства: гроші, вартість, прибуток, кредит, капітал, просте і розширене відтворення тощо.З кінця XVIIІ ст. в Україні відбувається процес формування економічної науки як окремої галузі знань. У цей період Василь Каразін (1773-1842) – ліберальний економіст пропонував повністю ліквідувати панщину і перейти до грошової ренти, прискорювати розвиток промисловості, зміцнити грошовий обіг і державні фінанси.У першій половині ХІХ ст. професор Харківського університету Тихон Степанов (1795-1847) видав перший курс в нашій країні політичної економії " Записки про політичну економію" (1844 р.), в яких виступав прихильником вчення Адама Сміта, різко критикував погляди Мальтуса, був прихильником вільної торгівлі, засуджував протекціонізм, розглядав такі кардинальні питання, як суть і джерела багатства, природа й праця, цінність, суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, кредит, процент тощо. Отже, він торкнувся майже всіх основних проблем політичної економії і заклав підвалини фундаментальної економічної освіти в Харківському університеті, де згодом одержав освіту " найвідоміший слов'янський економіст" (за Й.Шумпетером) М.І.Туган-Барановський.Видатним науковцем, політекономом та господарським діячем ХІХ ст. був Микола Христофорович Бунге (1823-1895). Вихованець, а згодом професор і ректор Київського університету. Теоретичні погляди Бунге в більшій мірі маржиналістські. Головна сфера наукового інтересу – грошовий обіг, фінанси, кредит, банківська справа. Основні праці: " Теорія кредиту" (1852), " Основи політичної економії" (1870), " Банківські закони і банківська політика" (1874), " Про відновлення металевого обігу в Росії" (1877), " Державні рахунки та фінансова звітність в Англії" (1890). В останній своїй праці " Нариси політико-економічної літератури" (1895) він виступає з критикою К.Маркса та ідей соціалізму.Напевне, більш плідною ніж наукова, була державницька діяльність М.Х.Бунге. У 1881-1886 рр. він посідав місце міністра фінансів, а з 1887-1895 рр. був головою Комітету міністрів. Він посилив державне залізничне будівництво, викуповував приватні залізниці для поліпшення їх використання. Рятував від банкрутства великі підприємства та банки. Для поліпшення становища робітників та селянства заснував фабричну інспекцію та відмінив подушну подать. Провадив заходи по впорядкуванню бюджету та поліпшенню грошового обігу в Російській імперії. Сучасні історики народного господарства говорять, що усі відомі економічні реформи С.Ю.Вітте та П.А.Столипіна підготовлені плідною діяльністю М.Х.Бунге.Розвитку економічної науки сприяв професор Київського університету Іван Васильович Вернадський (1821-1884). Він був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію, намагався довести, що протекціонізм суперечить " природним" економічним законам. Свої економічні погляди І.Вернадський найповніше викладав у журналі " Економічний покажчик", який був на той час унікальним виданням.Неможливо не відзначити Володимира Навроцького (1847-1882), був чи не найкращим дослідником економіки Галичини. Сфери дослідницькихінтересів: причини зубожіння галицького селянства в пореформений (після1848 р.) період, причини та напрямки трудової міграції галичан. У статті " Подвійна крейда" В.Навроцький розкриває грабіжницький характер податкової системи Австро-Угорщини, щодо галицького селянства.Ідеї трудової вартості були відображені в творах відомого політичногодіяча і науковця Сергія Подолинського(1850-1891). Він різко критикував кріпосницький характер реформи 1861р., виступав проти поміщицького землеволодіння. Важливе місце серед представників політичної економії в Україні належить професору Київського університету Миколі Зіберу(1844-1888), який захистив дисертацію про еволюцію трудової теорії вартості від Д.Рікардо до К.Маркса. М.Зібер значну увагу в своїх працях приділяє розвитку машинного виробництва, простежує процес виникнення грошей, аналізує їхні функції, а також досліджує капітал, прибуток, трудову теорію вартості.Відомим для свого часу економістом був Іван Франко (1856-1916) – видатний український письменник, громадсько-політичний діяч, людина енциклопедичних знань. Показуючи в своїх творах боротьбу праці з капіталом, Франко розкрив суперечності між ними. Надзвичайно важливого значення він надавав політичній економії, відводячи їй одне з центральних місць у системі загальноосвітніх наук, вважаючи, що вона " безперечно найважливіша з усіх наук". Певний вплив на його економічні погляди мав марксизм, який був тоді дуже популярним. Він став першим перекладачем українською мовою окремих глав " Капіталу" К.Маркса і " Анти-Дюрінга" Ф.Енгельса, але не поділяв поглядів Маркса на шляхи переходу до соціалізму та його устрою. У творчій спадщині Франка-економіста вражає обізнаність із світовою економічною думкою різних епох і народів. Найвизначнішим українським економістом був Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919). Він був теоретиком економічної науки, міністром фінансів Центральної Ради Української Народної Республіки, професором Київського університету, академіком АН України. Економіста-теоретика такого масштабу Україна не знала ні до, ні після нього.Вчений зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, критику економічних доктрин марксизму. В праці " Теоретичні основи марксизму" він у 1905 р. зробив висновок, що в нових умовах теорія Маркса лише " почасти справедлива". Світове визнання М.І.Туган-Барановський отримав за дослідження теорії ринку й економічних криз, розробку концепцій економічної кон'юнктури, яку високо оцінили економісти багатьох країн ще за життя вченого. Але найвищим досягненням в його теоретичній спадщині є номіналістично-кількісна, або кон'юнктурна теорія грошей, яку він виклав в праці " Паперові гроші і метал" (1917 р.). Туган-Барановський цією теорією на п'ятдесят років випередив кількісну теорію грошей американського професора Мілтона Фрідмена.Важливе значення для становлення економічної теорії як науки має його підручник " Політична економія. Курс популярний" (1919 р.). У ньому автор по-своєму розкриває багато відомих економічних категорій і понять: капітал, капіталістичне господарство, обмін і ціни, торгівля, гроші, кредит та банки, кооперація та її види.| ПЕРІОДИ | ЕКОНОМІКА РАННЬО-ІСТОРИЧНОГО ПЕРІОДУ 1 КИЇВСЬКОЇ РУСІ | ЕКОНОМІКА ПЕРІОДУ ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ | ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ | |||||
| ДЕРЖАВНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ | початок національної державності: Київська Русь | втрата національної державності і залежність України від Литви, Польщі, Австро-Угорщини та Росії | відродження національної державності, політичної та економічної незалежності | |||||
| Е Т А П И | ДО VII СТ. | IX ст. | XIV-XIX ст. | 4 XIX- ПОЧ. XX СТ. | 1917- | 1945-1965 | 1965-1991 | з 1991 р. |
| ЕКОНО МІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ | становлення розвиток індивідуальних виробництв | формування суспільної економічної системи | розвиток поміщицьких товарно-грошових відносин | розвиток промисловості | становлення централізованого планового господарства | відбудова зруйнованого війною господарства | структурні зміни в економіці | Перехід доекономіки ринкового типу |
Рис. 2. Історичні особливості економіки України
Певне відродження економічної думки України розпочалося з 60-х років ХХ ст. – років так званої “політичної відлиги”. Саме тоді з’являються дослідження українських вчених В.Корнієнка, І.Лукінова, Ю.Пахомова, А.Покритана, А.Агафонова, А.Чухна, І.Ястремського, в працях яких акцентується увага на проблемах впровадження госпрозрахунку, місця і ролі товарно-грошових відносин в економічному розвитку.
У 80 – 90-х роках широко відомими стали імена українських вчених А.Гальчинського і В.Пинзеника – фахівців з теорії макроекономічного регулювання і фіскальної економічної політики, М.Савлука і А.Мороза – спеціалістів з теорії грошей, грошового обігу і кредиту, В.Ющенка – знавця банківської справи, теорії і практики монетарної економічної політики.
|
|