ІІ. Методи пізнання економічних явищ

Термін “метод” (грецьке – methodas) означає шлях до чогось. У загальному значенні метод – це засіб пізнання.

Методи економічній теорії – це засоби пізнання, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних та упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Цей шлях пізнання (метод) слід узгоджувати з об’єктивними законами розвитку дійсності.

Всю систему прийомів, способів пізнання і перетворення світу вивчає наука методологія (“methodas” = шлях; “logos” = вчення).

До найважливіших методів ЕТ належать:

· діалектика (грецького походження і означає вміння вести спір), яка передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя в їхньому тісному взаємозв’язку та постійному розвитку. Це загальнонауковий метод пізнання;

Конкретно цей метод в ЕТ реалізується через метод наукової абстракції.

· метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання реальних економічних явищ шляхом виокремлення основних стійких типових ознак певного явища, абстрагованих (очищених) від всього неістотного. Наприклад, для визначення такої економічної категорії, як товар, потрібно абстрагуватись (відволікатись) від розмірів, ваги, кольору та інших несуттєвих, в даному випадку, характеристик предметів, що пропонуються у магазинах, і в той же час зафіксувати властивість, що їх об'єднує: всі ці речі - продукти праці, призначені для продажу. Результатом цього методу є формування понять, економічних категорій, законів;

· системний підхід – вивчення внутрішніх структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних прямих і зворотніх зв’язків;

· метод аналізу і синтезу - аналіз – процес розкладання цілого на складові частини, кожна з яких вивчається окремо, синтез – поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле з урахування зв’язків між ними, тобто це вивчення соціально-економічних явищ як за частинами (аналіз), так і в цілому (синтез). Наприклад, співставлення економічних показників окремих молокозаводів - це аналіз, а визначення загальногалузевих результатів господарювання усієї харчової промисловості України - синтез (рис.3).

Рис. 3. Аналіз і синтез

Завдяки поєднанню аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до складних об’єктів дослідження, які складаються з багатьох елементів. Такі об'єкти (системи) розглядаються як комплекс взаємопов'язаних частин (підсистем), а не просто механічне об'єднання розрізнених елементів.

· математичні та статистичні методи – поєднання кількісного і якісного аналізу. Якісна сторона виражає суть економічного явища, а кіьнісна – величину даної якості. Для економіста, наприклад, важливо розкрити не лише суть заробітної плати, а й визначити її величину та частку у формуванні життєвих засобів;

· порівняння – використовують для визначення схожості ті відмінності господарських явищ;

· метод історичного і логічного підходу, бо логічне є уявне відбиття історичного, а історичне є реальним процесом, тому співвідношення логічного й історичного представлене як співвідношення співіснування і перебігу в часі. Вони передбачають детальне вивчення соціально-економічних процесів у їх історичній послідовності, але одночасно з логічними узагальненнями, які дозволяють оцінити ці процеси в цілому та зробити загальні висновки.

Вчені детально досліджували конкретний хід та особливості побудови соціалізму в XX ст. в різних країнах. Цей історичний підхід в дослідженнях дав можливість багатьом з них прийти до логічних висновків про втрату працівниками в соціалістичних країнах стимулів до праці, про неефективність економіки, існування товарних дефіцитів тощо.

Кваліфіковане застосування цього методу відкриває шлях до розв’язання важливих економічних проблем сучасної України. А саме: Чому вільний (нерегульований) ринок, який був таким ефективним за часів А. Сміта, не став і не стане панацеєю в сучасних умовах? Чому дрібнотоварне господарство, на якому трималася економіка 19 ст., не виведе Україну в число цивілізованих країн? Чому кримінальні методи роздержавлення власності, характерні для первісного нагромадження капіталу в Європі у 16-17 ст.ст., не приведуть до створення в Україні в найближчі 100 років соціально орієнтованої економіки? і т. д.;

· загальнонаукові методи: індукція (лат. іnductіо - наведення) – рух думки від окремих факторів до загального висновку, тобто узагальнення; дедукція (лат. deductіо - виведення) – виведення частки із загального, шлях від загального положення до окремих висновків. Зміст індукції та дедукції виходить зі значення цих слів: окремі факти наводять на загальне (індукція), а з загального положення виводять, роблять конкретні висновки (дедукція) (рис. 4). Наприклад, факти збільшення цін на цукор, муку, крупи наводить на безрадісну думку про ріст цін в країні (індукція). В свою чергу, з загального положення про загальний ріст цін, можна вивести окремі показники підвищення споживацьких цін по кожному окремому виду продовольства (дедукція);

Рис 4. Індукція та дедукція

· метод аналогії – перенесення властивості одного явища на інше;

· економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою їх вивчення за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження (наприклад, економічні реформи). Наприклад, для перевірки ефективності нової системи оплати праці проводять її експериментальні дослідження на окремому підприємстві;

· економічне моделювання – це формалізований опис (побудова моделі) економічних явищ і процесів (за допомогою математики і економетрики), який абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічні моделі можуть бути представлені у словесній (логічній), математичній, табличній і графічній формах;

· графічний метод (від гр. grafo – пишу, креслю). Він ґрунтується на використанні різних креслень та малюнків – схем, таблиць, графіків та т.д. Завдяки цим інструментам забезпечуються компактність (стислість) та наочність у викладенні теоретичного матеріалу. Так, скажімо, графік зримо демонструє залежність тих чи інших величин одне від одного, наприклад, між цінами на квитки та числом кіноглядачів.

Усі розглянуті методи неминуче переплітаються і застосовуються ЕТ в єдності.

Головні елементи методу економічної теорії:

1) філософські і загальнонаукові принципи (розвитку, взаємодії, об’єктивності);

2) закони діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін; закон заперечення);

3) категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

4) закони і категорії економічної теорії (закони вартості, грошового обігу; категорії – вартість, гроші, прибуток).

Отже, сучасний економіст також повинен використовувати математику, статистику, моделювання процесів, постановку експериментів, дотримуючись системного підходу при пізнанні економічних явищ.