Підбір, характеристика та використання витких декоративних рослин в озелененні.

Ліановидні декоративні рослини є незамінними для прикраси архітектурних елементів, паркових споруд і будівель. У містах і селах вони доповнюють озеленення і радують погляд квітами, а восени – ефектним забарвленням листя, плодів, вдало вписують в природний ландшафт наявні будівлі та споруди.

При підборі для вирощування ліан враховують їх декоративні і біологічні особливості з точки зору естетичного впливу на навколишнє середовище залежно від форми, будови, величини і забарвлення листя, квіток, плодів.

Використання ліановидних декоративних рослин при вертикальному озелененні в значній мірі залежить від їх біологічних особливостей і морфологічних ознак. Їх висаджують для озеленення будівель, стовпів та опор, огорож, альтанок, перелогів, арок, підпірних стін, стін будівель, балконів і лоджій, господарських споруд.

Ліани, не будучи в змозі вільно триматися в повітрі, знаходять вертикальну опору за допомогою вусиків або придаткових коренів і піднімаються над землею. Квітучі або ряболи-сті форми ліан прикрашають садові архітектурні форми, альтанки, паркани, грати, декорую-чи і створюючи затишну тінь у саду. Actinidia (актинідія), Campsis (кампсис), Clematis (кле-матіс), Hedera (плющ), Lonicera (жимолость), Partenocissus (партеноцісус), Vitis (виноград), Wisteria (гліцинія), лимонник.

Ліани - рослини різних, не завжди споріднених між собою видів, але вони мають одну спільну ознаку - нестійке стебло, яке потребує опори. Ліани бувають листопадними і вічнозе-леними, дерев'янистими (живуть багато років) і трав'янистими (щорічно відмирають). Серед трав'янистих ліан зустрічаються як однорічні, так і багаторічні рослини. Для всіх ліан характерна незначна товщина стебла при дуже великій довжині та здатність до інтенсивного росту (до 15 см на добу). У помірному кліматі вони рідко перевищують 25 м. За способом утримуватися на опорі ліани поділяють на 5 груп:

Ліани, які спираються спеціальних органів прикріплення не мають. Утримання рос-лин відбувається за допомогою шипів, колючок, черешків листя і гілок, нерідко віддалених під прямим кутом або навіть загнутих донизу (троянда (Rosa), ожина (Rubus), дереза (Lyci-um) …).

Ліани, які закріплюються за допомогою придаткових коренів, що розвиваються на стеблах з боку, в напрямку до опори, особливими клейкими виділеннями. Коріння форму-ється у вологому середовищі і при затіненні (плющ (Hedera), кампсіс (Campsis), деякі види роду гортензій (Hydrangea), дикого винограду (Vitis)…).

Виткі ліани - найбільш поширена група. При наявності вертикальної опори стебло обвиває її подібно спіралі, в більшості випадків проти годинникової стрілки (види кирказону (Aristolochia), луносемянику (Menispermum), жимолості (Lonicera), іпомеї (Ipomoea)…). Лимонник (Schizandra) і хміль (Humulus) завжди в'ються у напрямку руху годинникової стрілки. Різні види пасльону солодко-гіркого (Solanum dulcamara) можуть обвивати опори як за го-динниковою, так і проти годинникової стрілки. А у деяких тропічних ліан один і той же придаток може завиватися то в одному напрямку, то в іншому.

Вусиконосні ліани - найдосконаліша група рослин, які підіймаються на опори за до-помогою вусиків (видозмінених стебел, суцвіть або листя). Частіше за інших зустрічаються вусики листового походження. У гороху (Pisum) і вики (Vicia) ними стали три верхніх части-ни листка, у гарбуза (Cucurbita) - середня його жилка. Іноді вусики володіють страхуваль-ним механізмом кріплення. В одних ліан це здуття на кінцях вусиків, які зростаються з опорами при дотику (окремі види родини виноградових (Vitaceae), при зустрічі з опорою на кін-чиках вусиків утворюються окремі особливі платівки, що виділяють клейку речовину висо-кої якості, що відчепити їх, не розірвавши, неможливо). Маючи такі дисковидні присоски, дівочий виноград тріостренний (Parthenossus tricuspidata) піднімається по поверхням без опор. У кобеї лазачої (Cobaea scandens) кожен вусик має по два гачки. При найменшому до-тику, вони загинаються. Вусики обвивають опору по спіралі із швидкістю, яка залежить від: виду і віку рослин, погодних умов місця вирощування. Обвившись навколо опори на зразок пружини, одні вусики зберігають еластичність, інші дерев’яніють, залишаючись пружними. Довжина вусиків різноманітна і може сягати 30 см і більше.

Ліани-листолази підіймаються на опори за допомогою черешків молодих листів. Зі-ткнувшись з опорою, черешки листя розпочинають мимовільний рух, який призводить до їх закручування. Через деякий час черешок потовщується і стає більш міцним. Наприкінці ве-гетації листові пластинки у листопадних ліан - листолазів опадають, а черешки залишають-ся прикріпленими до опори протягом двох і більше років (ломоносів (Clematis), княжики (At-ragene), настурції (Tropaeolum).

Дуже часто ліани володіють не одним, а декількома способами прикріплення до опори. Окремі види витких, вусиконосних ліан та ліан-листолазів в ряді випадків виявляються рослинами, що спираються. А ліана з грізним назвою деревогубець (Celastrus) підіймається на опору, не тільки спираючись на гострі шипоподібні брунькові чешуйки, але й обвиваючи її своїм стеблом, на якому утворюються корінці-присоски, які вростають в опору.

З урахуванням розмірів вони бувають крупномірні, середніх розмірів, низькорослі.

При вирощуванні найбільш поширеним є вегетативний спосіб розмноження (поділ, живцювання, відведення), який забезпечує розмноження видів, що не утворюють насіння або воно низької якості.

Посадка та догляд. При озелененні архітектурних елементів, паркових споруд, буді-вель і в ландшафті в'юнкові декоративні рослини висаджують в різних місцях і ґрунтових умовах. Прийнято виділяти два типові випадки, які визначають характер агротехніки їх ви-рощування: включення їх в уже існуючі зелені насадження і посадка вздовж огорож, біля будівель із твердим покриттям.

У першому випадку рослини висаджують як звичайні кущі. Викопують лунки які відповідають величині рослин і ґрунтовим умовам. Швидкорослі види висаджують в лунки 40х40х40 см, а маломірні 30х30х30 см. На менш родючих, переважно насипних ґрунтах, їх розміри збільшують на 10-15 см, що дає можливість вносити необхідну кількість поживних речовин створюючи сприятливі умови не тільки для вкорінення, а й для подальшого їх росту і розвитку, принаймні впродовж 4-5 років, поки рослина не зміцніє. При посадці 2-3-річних рослин, поряд із кореневою системою зменшують і їх надземну частину. Сама посадка про-водиться з дотриманням всіх правил і агротехнічних вимог. У перші 2-3 роки після посадки на відміну від подальших років проводять догляд за рослинами, який зводиться головним чином до поливу, обкопування, підживлення, підрізкі, видаленню сухих гілок і зміцненню (для деяких видів) кореневої системи.

Полив проводиться з урахуванням особливостей місця вирощування, біологічних особливостей рослин, часу їх посадки. Практика показує, що для новопосаджених рослин в літній сезон доцільно проводити полив 2 рази, а для решти - 1 раз на десять днів. Весною за наявності опадів полив проводять раз на 20 днів. Кількість води для одноразового поливу залежить від розвитку рослин, місця їх вирощування.

Обкопування. Обкопування допомагає поліпшенню загального стану рослин, знищу-ються бур'яни, зберігається волога, поліпшується аерація ґрунту, створюються сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Новопосаджені рослини в перші 2-3 роки окопують раз на 20 днів, а інші - раз в 30-40 днів.

Підживлення в’юнких і повзучих декоративних рослин проводять як органічними, так і мінеральними добривами, які повинні сприяти збільшенню квіткової маси і подовжен-ню термінів цвітіння та стимулювали ріст рослин. Максимальний ефект досягається при використанні малих і середніх доз добрив.

Внесення підвищених доз добрив, стимулює надмірний ріст рослин, а молоді пагони часто не встигають затвердіти і вимерзають взимку. З органічних добрив застосовують пере-прілий гній (для посилення росту і цвітіння), кісткове борошно (для посилення цвітіння), а з мінеральних - азотні (аміачну селітру - для росту) і фосфорні (суперфосфат - для цвітіння) добрива.

Добрива вносять протягом вегетації (мінеральні, швидко діючі) або восени і взимку (гній, фосфорні, повільно діючі добрива). Навесні і влітку їх можна вносити в розчиненому стані.

Обрізка відіграє значну роль при догляді за декоративними рослинами видаляючи сухі і зламані та хворі частини рослини та регулюючи їх ріст. Її проводять восени або ран-ньою весною. Підрізуванням омолоджують старіючі, хворі рослини, обмежують ріст рослин, які (плющ) обвивають стовбури деревних рослин, особливо хвойних, спраляючи шкідливий вплив, в результаті якого дерева гинуть. Підрізку рослин проводять восени або ранньою весною.