Кущові форми декоративних рослин: технології їх вирощування і використання при ландшафтній організації території

Кущ - життєва форма (біоморфа) багаторічних рослин, які мають декілька одерев'я-нілих скелетних осей (головна лише на початку життя) із здерев'янілими пагонами висотою 0, 5-5 м в яких бічні пагони розгалужуються над землею.

Багато рослин в різні періоди свого життя можуть рости як в формі куща, так і в формі дерева (вільха сіра; чайні кущі), які не піддають обрізці і формуються у вигляді дерева висотою до 10 метрів (гірська сосна (Pinus mugo), яловець звичайний).

Постійно зростає популярність декоративних листяних кущів, оскільки за ними нескладно доглядати. При їх вирощуванні відпадає необхідність щорічно готувати грунт, висаджувати, регулярно поливати та підживлювати, викопувати восени і зберігати до весни. В основному робота зводиться до обрізки зайвих гілок та періодичному підживленню і поливу.

Основними властивостями листопадних декоративних кущів є:

- квітки, їх забарвлення, запах та період цвітіння, декоративні якості листя, форма крони, декоративність плодів.

Серед них є пряморостучі та грунтопокривні види, які пригнічують ріст бур'янів. Умовно кущі поділяють на гарноквітучі (кизильник, барбарис…) і декоративно-листяні.

Декоративно квітучі листопадні кущі називають багаторічні деревні рослини з кількома стовбурами, що гарно квітнуть. Їх цвітіння може тривати від кількох тижнів (бузок), до кількох місяців (перстач). Декоративно листяними кущами називають рослини, які вирощують переважно або виключно заради гарного листя.

Кущі з їх рясним цвітінням, чудовим листям відіграють значну роль в оформленні саду будь-якого стилю. З декоративних листопадних рослин и формують різні декоративні композиції.

Інтерес до декоративних листопадних кущів помітно зростає. Їх висаджують не тільки по периметру ділянки, але і в змішаних бордюрах - міксбордерах, де ростуть цибулинні, трав'янисті багаторічники, літники та інші рослини. Багато листопадних кущів ефектно виглядають в ізольованих посадках, окремо від інших рослин.

Окремо зростаючий кущ призначений приваблювати погляд, робити ландшафт цікавим і відволікати увагу від менш цікавих деталей саду. У бордюрі оголені стебла запущеного куща приховують іншими рослинами

Вирощування декоративних кущів в садових композиціях в значній мірі залежить від якісного садивного матеріалу, який розмножують вегетативним і насіннєвим способами.

Серед способів вегетативного розмноження декоративних кущів найбільш поширеними є поділ куща, відводками або живцями.

Розміри посадкової ями повинні бути достатніми для того, щоб ком землі з усіх боків заповнювався шаром грунтосуміші товщиною 8-10 см. Посадкова яма повинна бути глибокою, щоб після посадки верхня частина земляного кома була на 3 см нижче рівня ґрунту.

Рослини перед посадкою звільняють із контейнера не руйнуючи грунт і кореневу систему, а рослини з оголеною кореневою системою переносять в попередньо підготовлену посадкову яму, заповнюючи простір між земляною грудкою і стінками ями ґрунтовою сумішшю і поступово її ущільнюють від основи саджанця.

Після посадки навколо стебла формують невелике поглиблення для води та проводять мульчування.

Догляд за декоративними чагарниками передбачає стримування їх росту і стимулювання цвітіння шляхом своєчасної і правильної обрізки.

При легкій обрізці видаляються кінці гілок, стимулюючи ріст бруньок нижче зрізу. Легка обрізка обмежує ріст пагонів у довжину, але крона рослини стає більш густою. Сильна обрізка іноді зводиться до проріджування, коли деякі гілки видаляють до основи, а ті що залишилися отримують додаткове живлення. Зрізи повинні бути гладкими, а нерівності на зрізах зачищені і замазані садовим варом.

Кожна обрізка переслідує три мети:

- видалити слабкі, відмерлі і хворі гілки та пошкоджені стовбури;

- при формуванні крони дерев і чагарників видаляють здорові, але небажані пагони, щоб направити ріст рослин в потрібному напрямку;

- кущі обрізають, щоб рік від року регулювати кількість і якість цвітіння.

Незалежно від віку всі декоративні листопадні кущі вимагають своєчасної і правильної обрізки, спрямованої на видалення відмерлих та пошкоджених пагонів, стримування росту і формування гарної крони (шляхом стрижки та проріджування), стимулювання цвітіння та на омолодження старих кущів. Якщо питання обрізки і формування плодових дерев і ягід-ників відпрацьовані, то про технологію обрізки декоративних листопадних кущів інформації не достатньо.

Декоративність хвойних кущів проявляється в зовнішніх ознаках - розмірах і формі крони, архітектоніці і забарвленні листя, величині і забарвленні квітів і плодів Значною мірою вона залежить як від спадкових особливостей виду так і від зовнішніх умов. Максимальна їх декоративність проявляється в оптимальних для них умовах місцезростання.

Естетичні якості хвойних кущів змінюються з віком і за сезонами року. Якщо в молодому віці вони декоративні, головним чином, завдяки листю то потімзавдяки квіткам і плодам. Найвищої декоративності рослини досягають у середньому віці. Старі насадження ефектні стовбурами і кроною.

Оцінку декоративностідерев і чагарників проводять не лише за їх фізіомічністю, але й з урахуванням естетичних якостей окремих морфологічних частин рослин: стовбура, крони, листя, квітів, плодів та їх ароматичнихвластивостей.

Величина рослин. Для озеленення внутріквартальних територій використовують низькорослі кущі, які за величиною поділяють на: - високі - 2-5 м (ялівець звичайний…); - середні - 1-2 м (сосна гірська…); - низькі - 0, 5-1 м (ялівець козацький…).

За діаметром крони хвойні кущі об'єднують у групи: - високі -3-5 м; - середньої висоти - 1-3 м; - низькі-0, 5-1 м.

Характерними формами крон у чагарників є: - кулеподібна; - снопоподібна; - розложиста.

Декоративні якості хвої: її форма або орнамент, величина, колір, розташування на гіл-ках не лише підсилюють ефект основних властивостей, але є основним чинником в компо-зиції зелених насаджень.

Декоративність хвойних кущів великою мірою залежить від будови та розмірів.

За декоративністю хвоя буває:

- біло-жовтокінцева, коли на кінцях пагонів хвоя забарвлена в білий або золотистий колір;

- хвоя строкато (у кількох місцях) забарвлена в білий або жовтий колір.

Декоративність плодів визначають величиною, оригінальністю форми, яскравістю заба-рвлення, рясністю плодоношення і тривалістю збереженн плодів на гілках.

Декоративні якості стовбуа визначаються його фактурою і коліром кори.

За формою стовбур поділяють на: - збіжисті, викривлені. - повнодеревні, рівні.

Посадку хвойних кущіврозпочинають з появою нових приростів (з половини квітня до половини травня). Коли прирости сягають довжини кількохсантиметрів її завершують. Осіння посадка хвойних триває з серпня до початку жовтня. Хвойні більш вразливі до пересадки ніж листопадні. З хвойних найкраще, навіть у старшому віці, приймаються деякі ялівці.

Посадка хвойних кущів значною мірою залежить від їх величини і форми. При їх посадці, віддаль між посадковими місцями в ряду має відповідати висоті куща. Коли ж чагарники висаджують групами, то віддаль між рослинами відповідає половині висоти куща. Такі підходи є орієнтовними і стосуються в основному чагарників з піднесеними догори пагонами. Для чагарників із спадаючими пагонами або ж сланких вони будуть іншими, залежно від висоти і форми від 70 до 200 см.

Хвойні кущі вимагають до себе посиленої уваги після посадки, їх регулярно поливають в суху погоду, а у випадку пізньої посадки насипають довкола стовбура горбочок і закривати всю площу лунки сухимторфом, щоб запобігти промерзанню грунту і пошкодженню коріння. Хвойні породи погано переносять обрізку, тому їїпроводять на деяких видах ялівців і туй, які використовують у високих огорожах, вздовж шосейних доріг і залізниць, біля меморіалів та у випадку механічного пошкодження крон. Формуючу обрізку проводять залежно від швидкості росту пагонів: щорічно у швидкорослих порід і один раз у 2-4 роки у повільноростучих. При обрізуванні повільноростучих кущів в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі гілки обрізують до двотрирічної деревини.