Дослідження впливу навколишнього середовища на діяльність гірськолижніх курортів Сколівського району

Розвиток рекреації зараз і в майбутньому ще більше буде пов’язаним з використанням значного простору. Це “ вторгнення” має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивна сторона полягає, перш за все, в резервуванні значних просторів з мало зміненою природою виключно для рекреаційного використання чи з обмеженим промисловим, сільськогосподарським використанням. Це резервування розповсюджується перш за все на гірські і заболочені місцевості, а також приміські зони для розвитку щонедільної рекреації [ 33 ].

Рекреаційне природовикористання характеризується і серйозними негативними наслідками для природних комплексів. Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, мають певні запаси. Можна говорити про їх вичерпаність, яка теоретично визначається порогом навантаження на них, вище якого ресурси або суттєво змінюються в сторону меншої привабливості, або ж деградують. Надмірна експлуатація ресурсів водночас приводить до їх знищення [ 14 ].

Історико-культурну спадщину і природні ресурси, сприяє інвестуванню в інфраструктуру, що своєю чергою дає соціальні і культурні переваги, деякі форми туризму і рекреаційної діяльності можуть спричиняти негативний вплив на навколишнє природне середовище - руйнування ареалів цінних видів рослин, деградацію ландшафтів, утворення відходів, сприяння конфліктам за можливості володіння ресурсами, такими як земельні, прісна вода, електроенергія.

Важливо, що негативний вплив на навколишнє природне середовище ускладнює існування власне рекреаційно-туристичного сектора економіки, оскільки він, насамперед, залежить від стану довкілля, а зв'язок між відпочинком та навколишнім середовищем двобічний. Вплив на навколишнє середовище, як правило, мають невеликі, але часті прояви недбалості туристів.

Оскільки туризм в наш час стає одним з найпопулярніших видів відпочинку, то він охоплює багато новачків, які не мають ні певної екологічної освіти, ні відповідних знань про навколишнє середовище [ 14 ]. Бурхливий розвиток гірського туризму призвів до засмічення перевалів, місць для ночівлі, які практично ніхто не прибирає. Потік таких туристів за останні роки має хаотичний характер, а масовість сходжень на найвищі гірські вершини щороку збільшується, особливо це стосується найвищої точки України ‒ гори Говерли, яка стала місцем «паломництва» до свята Незалежності України та інших державних свят. За даними управління туризму та курортів Івано-Франківської облдержадміністрації, 25.08.2010 р. вершину Говерли відвідало 3978 особи, які сходили на вершину з Івано-Франківського боку та 1306 осіб ‒ із Закарпатського, за даними Карпатського національного природного парку Говерлянське лісництво в травні 2010 р. відвідало 1005 осіб, в червні‒ 1038 осіб, тобто за два дні серпня заповідна територія відчула антропогенне навантаження удвічі більше, ніж за два попередні місяці.

В останні роки набуло великого поширення катання на гірських лижах, що також негативно позначається на стані довкілля. Зручних та легкодоступних місць для катання не так багато, тому для підйому і спуску прорубують просіки для будівництва крісельних та бугельних підіймачів. Такі траси створюють небезпеку ерозії ґрунту та явищ зсувів. Вирубування великих площ лісу, використання важкого обладнання для спорудження нових курортів, зміна форми схилів призводить до збільшення кількості лавин. За даними, в Альпах вирубування100 км лісу призвело до різкого збільшення кількості лавин. На площах для катання лижники сильно утрамбовують сніг і таким чином порушують природний режим розвитку підснігової рослинності [ 30, с.44 ]. Сліди важкого гірськолижного обладнання для функціонування підйомників викликають ерозію тонкого верхнього шару ґрунту, що впливає на рослинність, крім того надмірне удобрення трас влітку призводить до значної втрати біорізноманіття.

Гірськолижні види відпочинку також викликають проблеми з водопостачанням та скидом або захороненням стічних вод. Як правило, турист

який зупиняється в готелі, використовує на третину більше води, ніж місцевий житель. Проблеми з водопостачанням підсилює виготовлення штучного снігу, яке потребує1 м води на 2 м виготовленого снігу. Крім цього, штучний сніг дуже повільно тане і таким чином зменшує час для весняного відновлення трав'янистих видів, пошкоджена внаслідок таких процесів трав'яна рослинність сприяє ерозії ґрунту, зменшенню поглинання води і здатності до утримання гірських схилів, збільшуються ризики селів та лавин.

Стале рекреаційно-туристичне природокористування – це ведення прибуткової діяльності в галузі рекреації та туризму, при якій вплив на навколишнє природне середовище не перевищує межі природного самовідновлення впродовж цієї діяльності. За пропозицією Х. Мюллера, необхідно збалансувати п'ять головних елементів для досягнення сталого туризму: економічний, задоволення туристів, соціальний, культурний, екологічний, крім того це потрібно зробити так, щоб жоден з цих чинників не був домінуючим [ 10, с.82 ].

Мінімізувати негативний вплив рекреаційного господарства та відпочиваючих на природне середовище і його компоненти дозволить проведення в країні та регіоні заходів у наступних напрямках.

- наука: розробка стратегії сталого розвитку рекреаційних територій; проведення комплексних (екологічних, географічних, біологічних, економічних, соціологічних) наукових досліджень територій щодо можливостей і наслідків розвитку на них рекреаційної діяльності: вивчення особливостей територій щодо резервування рекреаційних ділянок, дослідження їх екологічної стійкості до впливу зовнішніх чинників, можливостей розвитку на них окремих видів рекреаційної діяльності, визначення її масштабів, розробка економічного механізму використання частки доходів від розвитку рекреаційної діяльності для охорони навколишнього середовища [ 10, с.87 ].

- освіта, виховання та агітація: екологічна освіта суб'єктів рекреаційної діяльності; пропаганда здорового способу життя у екологічно чистому середовищі; виховання почуття особистої відповідальності за стан довкілля, культури поведінки в природі.

- техніка і технології: розробка та використання безпечних в екологічному відношенні технологій виробництва рекреаційних послуг, утилізації відходів; удосконалення технологій природоохоронної та природовідновлювальної діяльності на рекреаційних територіях; використання на територіях відпочинку екологічно безпечних видів транспорту.

- організація і управління: моніторинг санітарного стану рекреаційних територій, обладнання та благоустрій рекреаційних територій; організація видалення та утилізації сміття; введення штрафних санкцій щодо порушників встановлених санітарно-екологічних норм організації та проведення рекреаційної діяльності, координація раціонального розміщення об'єктів рекреаційного господарства.

Проаналізуємо закордонний досвід по захисту довкілля: У Франції з часу, коли був прийнятий Закон “Про захист довкілля” (1976 р.), кожен проект майбутнього курорту з бюджетом понад 6 млн. франків повинен пройти екпертизу на предмет можливих наслідків для довкілля. У Німеччині визначальною є політична сумісність проекту [ 21, с.95 ]. На відміну від США, у Франції діяльність жодного гірськолижного курорту не була припинена у зв’язку із можливістю завдання шкоди навколишньому середовищу. У Австралії в штаті Вікторія створено спеціальну гірськолижну комісію штату, діяльність якої не підпорядковується Службі національних парків, оскільки лижний спорт та туризм значно відрізняється від інших видів діяльності в національних парках. Комісія контролює всі території, зайняті гірськолижними центрами, а також кілька потенційних ділянок під розвиток гірськолижних курортів [ 21, с.95 ].

Значної шкоди природному довкіллю Сколівського району завдають роботи, пов'язані з підготовкою трас, надмірне знищення лісів на великих територіях, використання різної техніки (екскаваторів, бульдозерів).

Привабливість гірськолижного курорту визначається за різними факторами. По-перше, з точки зору природи та навколишнього середовища - люди шукають оптимальної рівноваги між кліматичними та погодними умовами, станом та кількістю снігу, тривалістю снігового сезону та лісовим покривом.

Слід уникати ділянок, на яких часто фіксуються надто низькі або надто високі температури і сильний вітер. Найкращим є сухий сніг. В сучасних умовах нормою вважається, коли рівень опадів на гірськолижному курорті сягає 60 см. Використання обладнання для штучного снігу останніми роками перетворило деякі невеликі гірськолижні курорти на прибуткові підприємства. У Новій Англії та інших східних штатах через значні температурні коливання і часті дощі і морози тривалість снігового сезону залежить саме від якості штучного снігу. Все частіше і частіше природний сніг на курортах доповнюють штучним.(Рисунок 3.1.)

Рис.3.1.Снігова гармата на гірськолижному курорті «Плай»

Подібно до зрошувальної системи для гольфових полів, для систем штучного снігу необхідний резервуар води, розгалужена система трубопроводів і помп та велика кількість гармат для розпорошення снігу по схилах [ 21, с. 93 ]. Принцип роботи систем полягає у тому, що при певній температурі і вологості повітря вода у вигляді маленьких краплинок вистрілюється під дією стисненого повітря чи великих вентиляторів і падає на схили, вже перетворившись на сніг. Такий штучний сніг є щільнішим, містить більше води і менше повітря, ніж природний.

Переважну більшість лижників приваблюють зимові курорти, де є можливість насолодитись красою природи. Щоб курорт був прибутковим у довгостроковій перспективі, дуже важливо дотримуватись балансу між завантаженістю його лижниками і естетикою вражень від перебування тут на відпочинку [ 33 ]. Курорти можуть стикнутися з такими обмеженнями щодо довкілля, як, наприклад, наявність ареалів зникаючих видів тварин, існування специфічних культурних та археологічних особливостей, які необхідно зберегти, або бідність природних ресурсів. При побудові лижного курорту слід звертати особливу увагу на:

- мінімізацію впливу на довколишнє середовище під час будівництва;

- збереження ареалів дикої природи;

- мінімізацію викидів від снігоутворюючого обладнання у ріки та потічки; для цього слід використовувати спеціальні басейни чи резервуари;

- забезпечення доставки працівників громадським транспортом а гостей - регулярним спеціальним транспортом для забезпечення якості та чистоти повітря;

- розвиток програми переробки та утилізації сміття;

- енергозберігання.

Рекреаційна дигресія природного середовища в Карпатському регіоні найпомітніша на територіях гірськолижних спусків. Морфологічні ефекти трансформації рельєфу в разі пішохідно-гірськолижних навантажень фіксують на схилових поверхнях гірського розчленованого рельєфу. Досвід вивчення рекреаційної дигресії схилових ділянок у Чорногорі, Горганах та Бескидах дав змогу виділити певну стадійність у трансформації рельєфу під дією туристичного навантаження.

Загалом у разі гірськолижного навантаження можна виділити чотири стадії трансформації рельєфу на схилах. За обох видів рекреаційного навантаження можна ідентифікувати такі стадії трансформації рельєфу:

- початкову з локально розвинутим мікрорельєфом механічної деформації;

- ембріональну - з первинними мікроформами пішохідного чи гірськолижного перетворення поверхні (мікроулоговини, колії);

- зрілу - з характерними мікроформами пішохідного чи гірськолижного туризму, що змодельовані схиловими процесами, структурою деревостану і геологічного субстрату;

- завершальну - з вираженими формами деградації схилових стежок і гірськолижних трас.

Згідно з Протоколом про сталий туризм до Рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, сторони (країни Карпатського регіону) співпрацюють за такими пріоритетними напрямами:

- промоція Карпатського регіону як центру сталого туризму;

- забезпечення спільних високоякісних стандартів розвитку сталого туризму в Карпатах;

- управління туристичними потоками та туристичними центрами в Карпатах з метою позитивного впливу на довкілля та сприяння місцевому сталому економічному розвитку менш розвинених територій;

- управління впливом розвитку туризму на біологічне та ландшафтне різноманіття Карпат;

- управління впливом розвитку туризму на довкілля;

- управління впливом розвитку туризму на соціально-економічний та культурний розвиток Карпат;

- моніторинг впливу політики та стратегій на сталий розвиток туризму в Карпатах.

На нашу думку, задля мінімізації екологічних наслідків масового туризму в Українських Карпатах необхідно:

- звернути увагу на вжиття низки проекологічних заходів стосовно туристичної інфраструктури регіону: очищення стічних вод закладів розміщення (туристичні комплекси, бази відпочинку, місця концентрації індивідуальних засобів розміщення), упорядкування і забезпечення стійкості піших шляхів, протиерозійне облаштування гірськолижних трас та під’їзних гірських доріг;

- детально опрацювати екологічну компоненту в інвестиційних проектах розбудови великих і середніх туристичних комплексів, забезпечити моніторинг стану довкілля під час будівництва, експлуатації та функціонування комплексів.

Також, для Сколівського району потрібно розробити концепцію і програму розвитку екотуризму з використанням досвіду “більш екотуристично облаштованих регіонів” - Піренеїв, Альп, Балкан та сусідніх карпатських держав [ 34 ].