Роль інтелектуальної власності в управлінні підприємством

Нове покоління керівників бізнесу, що нині приходить до вла­ди, розцінює інтелектуальну власність як новий базовий складник успішного підприємництва. Правда, такі керівники - радше виняток, ніж правило. Проте їхні компанії є найуспішнішими. До них належать такі світові лідери, як «Microsoft», «Lucent», «Іntel», «Dow Chemical», «Gilette», «Pfizer» та інші. Лідери цих компаній розпочали капіталізацію найбільших і на сьогодні ще не повною мірою освоєних активів - інтелектуальної власності.

Стратегії й тактики управління інтелектуальною власністю ще не знають більшість західних компаній, тим більше, вітчизняних підприємств. Крім того, більшість директорів українських підприємств помилково відносять інтелектуальну власність до віддаленого майбутнього. Але це не так. Ще не так давно інформаційні технології вважали чимось екзотичним, їм приписували суто технічні функції. Тепер неможливо уявити управління підприємством без застосування таких технологій. Експерти прогнозують, що найближчим часом теж саме відбудеться й з інтелектуальною власністю.

Більшість керівників вищої ланки сьогодні делегують функції управління інтелектуальною власністю патентним підрозділам або юридичним відділам. Проте в сучасних умовах управління інтелектуальною власністю стає однією з основних функцій керівника підприємства.

Належно розроблена патентна стратегія дозволяє компанії:

- зайняти сприятливіші ринкові позиції, використовуючи сучасні технології у виробництві своєї продукції та послуг, активізуючи НДДКР, підвищуючи ефективність маркетингу й передбачаючи можливі комерційні і технологічні зміни;

- удосконалити фінансову діяльність, виявляючи патентні активи для одержання нових доходів, зменшення витрат і підтримки на належному рівні загальнокорпоративних вартісних оцінок;

- підвищити конкурентність компанії за допомогою застосування в технології обхідних маневрів, використання нових ринкових можливостей і нейтралізації погроз, що виходять від конкурентів [74]. Ось приклад. 54-річний Р. Томан був у минулому головним фінансистом компанії «ІВМ», де агресивний наступ у сфері інтелектуальної власності забезпечив феноменальне зростання ліцензійних роялті на 3300% - з 30 млн. дол. у 1990 р. до 1 млрд. дол. сьогодні. Важливо наголосити, що цей мільярд у рік надходить у вигляді чистого щорічного доходу, що становить одну дев'яту всіх щорічних прибутків компанії. Для одержання такого ж прибутку іншим шляхом компанії довелося б щорічно продавати продукції ще на 20 млрд. дол. у рік, що становить чверть її загальносвітових продажів. У 1997 р. Р. Томан прийшов до компанії «Хегох». Доти портфель компанії нараховував 8000 патентів. Однак ніхто не міг доволі впевнено сказати, яка частина цих патентів мала будь-яку комерційну цінність. У результаті компанія одержала в 1997 р. всього 8, 5 млн. ліцензійних платежів. У 1998 р. Р. Томан створив спеціальний підрозділ з керування інтелектуальною власністю та призначив першого віце-президента з інтелектуальної власності. За обережними оцінками експертів, стратегія Р. Томана може збільшити ринкову капіталізацію активів компанії «Xerох» на 13% за умов зростання патентних платежів до 60 млн. дол. на рік [74].

Збільшення портфелю інтелектуальної власності сприяє також зростанню інвестиційної привабливості підприємства. Це збільшення може здійснюватися шляхом залучення працівників з високим творчим потенціалом (людський капітал); накопичення об'єктів права інтелектуальної власності, використання в технології виробництва невідокремлюваних від неї результатів інтелектуальної діяльності (структурний капітал).

Зрозуміло, стратегії управління інтелектуальною власністю повинні бути різними для виробництв, які динамічно розвиваються, Що потребують стабілізації їхнього бізнесу та підприємств, що перебувають у критичному стані.

Ще одна важлива функція інтелектуальної власності полягає в Регулюванні сегментів ринку наукомісткої продукції за допомогою інструментів виключних прав. Пояснимо це на прикладі. Припустимо, що підприємство володіє винаходом, обсяг прав якого обмежується формулою винаходу. Це дає право підприємству бути законним монополістом у цій галузі й забороняти конкурентам робити теж саме. Звичайно, це слабкий захист. Великі підприємства, що борються з конкурентами за значні сегменти ринку, повинні мат» велику кількість патентів, щоб затвердитися на ринку. Наприклад фірма «ІВМ» щорічно отримує близько 1000 патентів, витрачаючи на це мільйони доларів. Пакет патентів перетворюється на інструмент регулювання меж сегмента ринку.

У ширшому плані фірма повинна створювати пакет об'єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ), до якого, крім винаходів належать промислові зразки, корисні моделі, торговельні марки, комерційна таємниця, об'єкти авторського права та суміжних прав тощо.