Інжиніринг— система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів. 4 страница

Стимулююча функція податків — полягає в тому, що податки сприяють ефективному веденню господарства тих, хто їх сплачує. Об'єктом податкового стимулювання є певна економічна діяльність суб'єктів оподаткування, спрямована на збільшення виробництва валового внут­рішнього продукту. Формами податкового стимулювання виступають різні ставки податку, звільнення деяких суб'єктів від сплати податку, звуження бази оподаткування

Страйк — узгоджене тимчасове припинення ро­боти найманими працівниками з метою досягнення вису­нутих вимог професійного або економічного характеру.

Стратегічне планування – це сукупність дій, рішень, які приймають керівники підприємств

Стратегія віолентів — це така стратегія, коли спираючись на свою силу гіганта, фірма намагається домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

Стратегія експлерентів — це не просто поліпшен­ня якості товарів та послуг, а пошук украй ризико­ваних, але неймовірно вигідних (у випадку успіху) революційних рішень.

Стратегія комутантів полягає в тому, що вони легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.

Стратегія патієнтів — не просто спеціалізація, а зосередження всіх ресурсів на виробництві економіч­них благ, що користуються обмеженим попитом.

Страховий захист – послуга, яку надає страховик страхувальникові.

Страховий інтерес страхувальника — це усвідомле­на потреба обмежити збитки від настання несприятливих подій, задоволення якої передбачає вільне обрання способу реалізації цієї потреби.

Страховий ризик – ризик, який страхувальник прагне застрахувати, а страховик погоджується це зробити.

Страховик (за чинним законодавством України) — це юридична особа, яка отримала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхові компанії здійснюють акумуляцію грошових засобів у специфічній формі — шляхом продажу страхово­го захисту, який засвідчується страховим полісом (догово­ром, свідоцтвом).

Страхувальник — це юридична або дієздатна фізична особа, яка підписала із страховиком (страховою компанією) договір про страхування або яка визнана страхувальником за чинним законодавством.

Страхування — система відносин між його учасника­ми (страхувальником і страховиком) з приводу формуван­ня цільового страхового фонду і його використання з ме­тою відшкодування збитків постраждалим від страхових випадків та виплати їм страхових сум.

Структура заробітної плати — основна і додаткова частини та види ви­нагороди, що входять до кожної з них.

Структурна перебудова економіки – формування оптимальної структури економіки, адекватної ринковим механізмам регулювання і стратегічним національним інтересам країни.

Структурне безробіття — не­зайнятість економічно активного населення, спричинена змінами попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці й територіальних диспропорцій у по­питі та пропозиції робочої сили.

Структурний бюджетний дефіцит — показує, якими мають бути надходження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва.

Структурні цикли — періодичні хви­леподібні зміни структури економіки, що відбуваються че­рез схожі фази макроструктурної динаміки.

Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності.

Суб’єкти державного регулювання економіки – суб’єкти виконання (держава та її інституційні органи) та суб’єкти впливу (фізичні та юридичні особи, громадські і політичні об’єднання, засоби масової інформації, окремі особи тощо.)

Субвенції — державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.

Субвенція — форма грошової чи матеріальної допомо­ги, що надається державою в екстремальних ситуаціях (сти­хійне лихо, війна, економічні кризи тощо).

Суб'єкт оподаткування (платник податків) — юридична чи фізична особа, що сплачує податки.

Суборенда — передавання частини орендованого майна в оренду третій особі або групі осіб. У цьому разі орендар виступає у ролі вторинного орендодавця

Субсидії — державна допомога організаціям, установам, громадянам.

Субсидія — форма цільової фінансової або матеріаль­ної допомоги держави окремим суб'єктам економіки.

Сукупний працівник — це сукупність працівників різ­них спеціальностей, які є учасниками спільного виробниц­тва певного товару на основі розподілу праці між ними.

Сукупні (валові витрати) (ТС) сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва, сума постійних та змінних витрат: TC=FC + VC

Суспільна власність — спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб'єкти спільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнен­ня стає розподіл доходу, а мірою його розподілу — праця.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Суспільні блага — товари і послуги, призначені для за­доволення колективних потреб, які неможливо визначити в грошовій формі (отже, їх не може забезпечити ринок), але які не можна вилучити із споживання.

Суспільні фонди споживання — фонди, за допомогою яких використо­вується частина фонду життєвих засобів і забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб в освіті, культурі, охороні здоров'я, утримання непрацездатних членів суспільства (Розд. 22):

Схильність до ризику – здатність людини пристосовуватись до невизначеності.

Тарифна система — встановлена державою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється організація зарплати: тарифні ставки й надбавки до них, тарифні сітки, схе­ми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна сітка — форма організації оплати праці на основі поєднання тарифних розрядів (залежно від склад­ності роботи) з відповідними тарифними коефіцієнтами.

Тезаврація ( від лат.— заморожу­вання) — збереження господарюючим суб'єктом ціннос­тей або боргових зобов'язань, які вилучені з економічного та грошового обігу і не приносять доходу.

Тендер ( від англ.— обслуговувати) — про­позиція і система організації торгів на конкурсній основі.

Теорія " економіки пропозиції" — неоліберальна еконо­мічна теорія, яка, на відміну від кейнсіанства, відстоює не­обхідність стимулювання пропозиції і зростання ефектив­ності виробництва на основі зниження витрат, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприєм­ництва, скорочення соціальних витрат тощо.

Теорія раціональних очікувань — неокласична теорія, яка стверджує, що заходи держави стосовно стабілізації економіки є неефективними, оскільки суб'єкти господарю­вання, усвідомлюючі всю інформацію про об'єкти, які пред­ставляють для них грошовий інтерес, та розуміючи мож­ливі наслідки економічної політики держави, приймають оптимальні рішення.

Теорія споживчої поведінки — розкриває споживчу поведінку як про­цес формування попиту споживачів на різноманітні товари і послуги, що визначає розвиток їхнього виробництва та споживання на ринку. Головний висновок цієї теорії полягає в тому, що не споживання слугує виробництву, а, навпаки, виробництво слугує споживанню. Спо­живча поведінка людей зумовлена їхніми доходами. При купівлі то­варів і послуг людина керується розмірами доходів та уявленнями про ті блага, які задовольняють потреби. В цій теорії рівновага вивчається за допомогою термінів і графіків бюджетного обмеження і кривими бай­дужості Технопарк — акціонерна компанія, яка займається па­тентуванням, рекламою, лізингом, маркетинговими дослі­дженнями, надає консультації, здає в оренду приміщення для дослідницького виробництва тощо.

Техніко-економічні відносини — це відносини між людь­ми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва.

Технологічне безробіття — пов'язане в основному з науково-технічним прогресом, появою нових виробництв, відмиранням старих технологій. Технічний прогрес веде до появи нових професій. Тривалість безро­біття тут пов'язане з часом навчання новій професії. Технологічне без­робіття для працівника має примусовий характер і потребує тривало­го періоду

Технопарк — акціонерна компанія, яка займається па­тентуванням, рекламою, лізингом, маркетинговими дослі­дженнями, надає консультації, здає в оренду приміщення для дослідницького виробництва тощо.

Технополіс — якісно нова територіальна форма інте­грації науки і виробництва, що забезпечує високі темпи на­уково-технічного розвитку території за рахунок реалізації потенціалу регіону.

Тимчасова зайнятість — ро­бота з визначеним у трудовому договорі (контракті) термі­ном її закінчення.

Тіньова заробітна плата — заробіток найманого праців­ника, який перебуває за межами офіційного (державного) обліку й контролю.

Товар – економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.

Товар — економічне благо, що має суспільну споживну вартість та обмінюється на ринку.

Товариства (партнерства) — форма організації під­приємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статут­ного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством

Товариство з обмеженою відповідальністю — товари­ство з чітко визначеними частками капіталу в статутному фонді кожного із засновників, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства лише в межах своїх вкладів.

Товарна біржа — це оптовий товарний ринок, для яко­го характерні такі особливості: торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку; регулярність торгів на основі певних правил; формування цін на основі зіставлення попиту і про­позиції; свобода вибору контрагента за угодою; стандартизація контрактів і мінімальних партій по­ставок.

Товарне виробництво — форма організації суспільно­го господарства, за якої продукти виробляються не для влас­ного споживання їхніми виробниками, а спеціально для об­міну, для продажу на ринку.

Торгова марка — один з елементів позна­чення товару, об'єкт комерційної власності.

Торговельна мережа — два чи більше магазинів під загальним володінням та контролем, які продають товари аналогічного асортименту, мають спільну службу закупі­вель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформ­лення.

Торговельний баланс — різниця між вартістю експорту й імпорту країни; чистий експорт.

Торговельно-промислові палати — комерційні орга­нізації, головним завданням яких є сприяння розвитку еко­номічних і торговельних зв'язків із партнерами зарубіж­них країн.

Торговий дім — торговельні фірми, які закуповують товари у виробників або оптовиків і перепродують їх всере­дині своєї держави або за її межами.

Традиційна (натуральна) економіка — економічна система, в якій традиції та звичаї визначають реальне використання обмежених ресурсів.

Транзитологія — теорія економічної трансформації.

Трансакція (від лат. — завершення) — пе­редача прав власності.

Транснаціональні банки (ТНБ) — крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні операції на світовому ринку.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, —найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства.

Трансфертні платежі — прямі ви­плати, що здійснюються державою приватним особам або фірмам і не пов'язані з виробництвом товарів або послуг (субсидії, допомоги по безробіттю, стипендії, пенсії тощо).

Трансформаційна економіка — особливий стан еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціаль­но-економічних форм.

Траст — система довірчого управління власністю.

Трастові (довірчі) операції — операції банків щодо управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів.

Тратта, переказний вексель — письмове дору­чення кредитора позичальникові про сплату певної суми пред'явнику тратти або іншій особі.

Тренд, тенденція — довготривала тенденція роз­витку в певному напрямі економічного явища незалежно від короткострокових випадкових коливань.

Тренінг — послуги з підвищення кваліфікації управлінського персоналу, що передбачають використання активних методів навчання.

Трест — одна з форм моно­полій, за якої всі об'єднані підприємства втрачають свою комерційну й виробничу самостійність і підпорядковують­ся єдиному управлінню.

Трипартизм — див. Інститут соціального партнер­ства.

Трудове законодавство покликане забезпечити прове­дення ефективної політики зайнятості.

Трудовий контракт — згода ро­бітника виконувати покладені на нього роботодавцем зав­дання в обмін на поточні та майбутні виплати.

Трудові ресурси — частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності. Це населення працездатного віку (чоловіки — 16-59 років, жінки —16-54 роки), крім непрацюючих інвалідів І і II груп і непрацюю­чих осіб, що одержують пенсію на пільгових умовах, працюючі підлітки і працюючі особи пенсійного віку

Трудомісткість – показник, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції. (варт затрат живої праці/варт продукц)

Угода (операція) — домовленість про взаємну переда­чу прав та зобов'язань стосовно біржового товару, яка су­проводжується передачею фінансового інструмента (банків­ських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.

Універсальна біржа — біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами та фрахтовими контрактами.

Унітарне підприємство — комерційна організація, що не є власником використовуваного нею майна.

Управління державним боргом — це система заходів держави, пов'язана з вивченням кон'юнктури на ринку позичкового капіталу; випуском та розміщенням нових боргових зобов'язань; погашенням нових боргових зобов'язань; виплатою відсотків на позики; зміною строків позик; зміною відсоткових ставок на позики (конверсія); анулюванням боргу (у випадку фінансової неспроможності держави).

Управлінські цикли — періодич­на зміна систем управління економікою, що проходить че­рез певні фази.

Уречевлена праця – інструменти, машини, обладнання, виробничі будівлі, транспортні засоби, резервуари

Утилітаризм — доктрина, згідно з якою держава повинна прагнути до максимізації сукупної ко­рисності з погляду кожного члена суспільства.

Фактична зайнятість — зафіксова­ний на конкретний час результат розподілу ресурсів праці.

Фактичний бюджетний дефіцит — відображає реальні надходження і видатки за певний період часу.

Фактичні потреби — потреби, які фактично задоволь­няються наявними товарами та послугами.

Фактори виробництва (ресурси) — всі необхідні еле­менти, які використовуються для виробництва матеріаль­них і духовних благ.

Факторинг — один з видів фінансових послуг, при якому банк або фірма купує у свого клієнта право на отримання грошей від його боржника

Факторингові операції — придбання банком (факторинговою фірмою) права вимагати виплати за фінансовими зобов'язаннями, скупленими в різних осіб. Іншими сло­вами, це передача підприємством банкові права на управ­ління своєю дебіторською заборгованістю.

Факторні доходи — винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Факторні доходи — винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Феодальна власність передбачає абсолютні права влас­ності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Фізичне зношування основного капіталу — втрата за­собами праці фізичних властивостей і вартості внаслідок їхньої експлуатації та природного впливу.

Фізичний капітал — засоби виробництва, що беруть участь у виробництві товарів і послуг.

Фізіократія - економічна школа, яка перенесла акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Джерелом багатства вважала тільки пра­цю у с-г вир-цтві.

Фізіологічний мінімум — вар­тісна величина середньодушового сукупного доходу, що за­безпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини неприпустиме.

Фіксовані ціни на товари і тарифи на послуги — державне закріплення цін на деякі товари і тарифи на по­слуги на певному рівні.

Фіктивний капітал — цінні папери, що приносять дохід. Сам по собі фіктивний капі­тал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

Фінанси – систе­ма економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими дер­жавами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національ­ного доходу (НД).

Фінанси громадських об'єднань — система відносин між громадськими об'єднаннями та їхніми членами; громадськими об'єднаннями і підприємствами, організаціями й установами, між різними рівнями громадських об'єднань, між громадськими об'єднаннями і підвідомчими господарськими об'єднаннями щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг, за напрямами використання грошових фондів об'єднання;

Фінанси домогосподарства — грошові відносини щодо формування та використання громадянами (членами сім'ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бю­джетом.

Фінанси підприємств, установ та організацій — си­стема відносин між юридичними особами, між юридични­ми особами і державою, між юридичними і фізичними осо­бами з приводу формування та використання певних гро­шових фондів (фінансових ресурсів).

Фінансо­ва система – система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) — організаційна форма об'єднання великих промислових фірм із банків­ськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтереса­ми групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

Фірма — юридично самостійна організація, що використовує ресурси для виробництва товарів і послуг з метою отримання прибутку

Фіскальна політика — діяльність держави щодо фор­мування та регулювання державного бюджету (бюджетно-податкова політика), а також мобілізації коштів у держав­ну казну з інших джерел.

Фіскальна функція податків — необхідність створення державної скарб­ниці для забезпечення існування держави та її установ, органів вла­ди, виконання державних функцій тощо

Фіскальні монополії — це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держа­ви від реалізації монополізованих товарів.

Фонд життєвих засобів — сукупність предметів споживання — послуг, які об'єктивно необхідні для задоволення особистих потреб людини. Забезпечує відтворення і розвиток її здібності до праці, утримання не­працездатних членів сім'ї

Фонд нагромадження — частина ВВП, що використовується для приро­сту виробничих і невиробничих основних фондів, а також оборотних засобів і резервів

Фонди невиробничого призначення — частина фондів підприємства, втілена в житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла та інші компоненти невиробничого при­значення. Поділяються на основні та оборотні

Фонди обігу — готова продукція, що знаходиться на складі підприєм­ства, відвантажена, але ще не оплачена покупцем продукція, грошові кошти на рахунку підприємства, необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати

Фонди підприємства — матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

Фондова біржа — організований ринок цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для дов­гострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Фондові операції — операції з цінними паперами, що мають таку структуру: кредит під цінні папери; банківські інвестиції, тобто купівля банками цінних паперів.

Фондовіддача – показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних фондів. (варт виробл продукції/варт осн фондів)

Фондомісткість показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції (варт осн фондів/варт виробл продукції)

Форвард-курс – т зв попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди.

Форвардна угода — строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості (або валюти) на певну дату в майбутньому. Ціна товару, курс валюти тощо фіксуються в момент укладання угоди.

Форвардні операції — позабіржові строкові угоди, що здійснюються на договірній основі

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Фрайчайзинг – надання невеликій фірмі, яка є самостійною юридичною особою, великою фірмою (франчейзером) права діяти під своєю торговельною маркою.

Фрахтова біржа — постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та відфрахтування суден.

Фрикційне безробіття — не­зайнятість економічно активного населення, зумовлена ком­плексом факторів, пов'язаних із динамічністю процесів на ринку праці та недосконалістю інформаційних потоків: рухом робочої сили через невідповідність рівня заро­бітної плати або умов праці вимогам робітників, регіональ­ними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'я­заними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності, спричинених факторами випадкового харак­теру; необхідністю певного часу для пошуку відповідного робочого місця або певного робітника, що відповідав би ви­значеним вимогам; недосконалістю інформаційних потоків.

Фритредерство — політика вільної торгівлі стосовно лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечен­ня вільного доступу на національний ринок товарів, капі­талів, робочої сили тощо.

Функціональний розподіл доходів — спосіб розподілу національного доходу між споживачами залежно від виконання ними пев­них функцій в економіці.

Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній " плоті".

Функція грошей як засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Функція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Функція засобу обігу – гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Ф'ючерс — будь-яка угода, пов'язана з купівлею або продажем товарів чи цінних паперів у майбутньому за ціною, оговореною в конкретний момент (сьогодні).

Ф'ючерсні угоди — угоди про купівлю-продаж фінан­сових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний про­міжок часу після укладання угоди. Укла­даються не з метою страхування угоди стосовно наявного товару, або з метою отримання різниці від перепродажу ф’ючерсної уго­ди, або для отримання прибутку від зміни цін і курсів.

Хедж — строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін.

Хеджер — юридична особа (фірма, банк, фермер тощо), яка, на відміну від спекулянта, страхує (хеджує) можливі втрати, пов'язані зі зміною цін та курсів валют.

Хеджування — дії покупця чи продавця, спрямо­вані на захист свого доходу від впливу зміни цін у майбутньому. Це механізм страхування за допомо­гою біржі.

Хеджування — операції страхування від несприятливої зміни цін за уго­дами, які передбачають поставки товарів у майбутньому

Холдинг — компанія, що ставить за мету отримання і збереження участі в капіталі підприємств з метою контролю або спрямування їхньої діяльності.

Холдинг — компанія, що ставить за мету отримання і збереження участі в капіталі підприємств з метою контролю або спрямування їхньої діяльності.