Що робити, якщо бульби взимку погано зберігаються?

Поганий стан картоплі у сховищі зумовлений тим, що з осені заклали неякісні бульби. Вони могли бути пошкоджені при­морозками, хворобами, піддатися удушенню під час затоп­лення ділянки водою тощо. Порушення режиму зберігання (підвищена або знижена температура, підвищена вологість повітря) можуть бути також причиною гниття бульб. Тому насамперед треба виявити причину загнивання бульб і усу­нути її.

Слід вжити заходи щодо зниження температури в схо­вищі, для чого відчинити отвори для природної вентиляції, ляду або двері у погребі. Якщо це виявиться недостатнім для зниження температури і припинення гниття бульб, треба їх перебрати, вилучити гнилі, з ознаками хвороб та'обламати паростки. Надалі температуру слід підтримувати напайниж-чому рівні для даного сорту, а також зменшити відносну вологість повітря до 80—85 %. Але треба бути обережним і не допускати підмороження бульб під час провітрювання сховища. Через 2—3 тижні перевіряють дієвість проведених заходів і при потребі повторюють їх.

Цю картоплю насамперед використовують на продоволь­чі потреби, а якщо вона призначена на насіння, викладають на тривале пророщення на світлі (за 45—60 днів до са­діння).

В якій тарі краще транспортувати і зберігати бульби? Якщо картоплю вирощують на певній відстані від місця зимо­вого зберігання, її перевозять здебільшого автомобільним транспортом. Найпоширеніша тара — мішки, але це не кра­щий її вид. У мішках бульби зазнають ударів, з них часто здирається шкірка. Оптимальний вид тари — ящики, в яких кращі умови не тільки для перевезення, але й для тривалого зберігання.,

Ящики можуть бути дерев'яними і пластмасовими різної конструкції і місткості — до ЗО кг. Можна також використати овочеві ящики (огіркові,. помідорні). Перевозити бульби можна в кошиках з лози, а також сітчастих мішечках.

Зберігають картоплю насипом і в тарі. Насипом бульби укладають у бурти, кагати, а також у засіки в постійних сховищах. В останніх (погребах, лабазах, підвалах) можна зберігати і в ящиках. Бульби затарюють в ящики безпосе­редньо на ділянці, в них їх транспортують і зберігають. Добре зберігаються бульби в сітчастих мішечках, які підвішують в сховищі на дерев'яні чи металеві перекладини.

Як зберегти насінні бульби? Збирати насінну картоплю треба в суху погоду. Якщо температура знижується до —4 °С, пошкоджується не тільки бадилля, а й бульби в грунті. Такі

бульби не придатні для зберігання і більшість з них загниває. " Важливим заходом боротьби проти фітофторозу є скот шування картоплиння за 10—12 днів до збирання врожаю. Викопані бульби потрібно просушити., відкалібрувати, зали­шивши на насіння масою 50—60 г. Просушені бульби склада­ють у купи або бурти, вкривають сухою соломою, матами чи брезентом, де витримують протягом 2—3 тижнів. Темпе­ратуру підтримують на рівні 14—16 °С, відносну вологість повітря 80—90 %. У цей період відбувається загоювання поранень на бульбах, проявляються хвороби.

Ефективне озеленення бульб протягом 10—12 днів, для чого їх розкладають тонким шаром на майданчиках, на ніч укривають матами або брезентом. Процес вважається завер­шеним, якщо на зрізі бульби вся м'якоть від поверхні до серцевцни має зелене забарвлення.

Після перебирання бульби закладають на постійне місце зберігання. Температуру в сховищі поступово (по 0, 5— 1° за добу) знижують до оптимальної за допомогою вентилю­вання.

У сховищах слід підтримувати відносну вологість повітря на рівні 90—т95 %, допускається тимчасове зниження її до 85 %. Добре зберігаються бульби при температурі 1—3 °С, при зниженні її до—1 — 1, 5 °С бульби підмерзають, а після відтавання гниють. При підвищенні до 7—10 °С проростають вічка, рід чого ще більше підвищується температура і бульби загнивають.

Якщо насінні бульби нормально зберігаються, немає по­треби перебирати їх взимку. При порушенні режиму збері­гання ранньої весни на бульбах з'являються паростки, які необхідно обламати, а це явище не бажане.

Отже, температура повітря і відносна вологість повітря — фактори, що сприяють збереженню садивних бульб у доб­рому стані.

Чи змінюється поживна цінність бульб під час зберіган­ня? Так, значно змінюється хімічний склад бульб, особливо вуглеводів. Частина крохмалю витрачається на підтримання життєдіяльності бульб, забезпечення таких важливих проце^ сів, як дихання, терморегуляцію тощо. Інтенсивність дихання зростає як при високих, так і при низьких температурах. При порушенні режиму зберігання витрати крохмалю помітно збільшуються і можуть досягти 5—6 %.

Бульби містять до 1 % сахарів, але при витримуванні при низькій температурі (близько 0 °С) вміст їх збільшуєть­ся до 7—8 % за рахунок гідролізу крохмалю. Бульби набу­вають солодкого неприємного смаку, а тривале зберігання в таких умовах призводить до потемніння м'якоті.

Якщо бульби зберігаються при високих температурах (до 25—ЗО °С і вище), відбувається розладнання процесів обміну речовин. При нестачі свіжого повітря (кисню) тка­нини бульб темніють, а потім відмирають.

Залежно від сорту бульби містять 20—30 мг% вітаміну С. Він бере активну участь у диханні, тому при тривалому їх зберіганні вміст вітаміну зменшується майже наполо­вину.

Особливо багато поживних речовин втрачають бульби при зберіганні в умовах високих температур: понад 10 °С втрати поживних речовин становлять 10—15 %, а загальна маса бульби зменшується на 50.%. Бульби в'януть, втрача­ють смак.

Отже, поживна цінність бульб значною мірою залежить від умов зберігання, дотримання яких дає можливість не тільки зменшити втрати, а й зберігати до весни їх смакові якості.

В яких сховищах можна зберігати картоплю взимку? Для зберігання картоплі взимку можна використати як спе­ціальні, так і пристосовані приміщення. До спеціальних належать кагати, траншеї, підвали, лабази і погреби, до пристосованих приміщень — тимчасові гаражі, балкони, жилі будівлі.

Кагати — це видовжені купи картоплі^які мають форму двосхилого даху. Вони бувають^ заглиблені і напівзаглиб-лені..--.'''",.

У заглиблених кагатах половина картоплі знаходиться в землі, решта над нею. Заглиблення досягає 1 м., Ширина кагату -«- 1, 5—2 м, довжина — за потребою. Для видалення теплого повітря обладнують припливний рів і гребінь.

У напівзаглиблених кагатах менша частина бульб зна­ходиться в землі, більша — над нею. Котловани копають глибиною 25—30 см і шириною до 2 м. Вентиляцію здійсню­ють за допомогою припливно-витяжної системи.

Для обладнання вентиляції по дну котлована копають канавку завширшки ЗО см і завглибшки 25 см, перекривають її дерев'яними рейками. Кінці котлована мають виходити за межі кагату. З обох торцьових стінок кагату під кутом приблизно 45° вставляють дерев'яні труби перерізом 20Х Х20 см, висотою 1—1, 3 м. По довжині канавки через кожні 3—4 м ставлять вертикальні труби перерізом 20Х 20 см, висо­тою 2, 3—2, 5 м. Нижній кінець труби оббитий рейками, а верх­ній — дошками, щоб не просипалась земля.

Укладені бульби вкривають шаром соломи 45—50 см, зверху шаром землі 35—40 см. Якщо не вистачає соломи, шар її можна зменшити до 20—25 см, а землі збільшити до

*4ЙІ< «Х^^Дйь**** '

55—60 см. Замість землі можна використати сухе листя з де­рев і поверх покласти тирсу.

Траншеї — викопані у землі котловани різної ширини і глибини. Здебільшого їх ширина і глибина дорівнює 1 м, довжина довільна. Через кожні 3—4 м можна влаштувати перетинку з грунту, товщиною ЗО см, що дасть можливість зберігати кілька сортів. Траншеї, як і кагати, обладнують припливно-витяжною вентиляцією. Завантажену картоплю вкривають шаром соломи 40—50 см, а зверху шаром землі 60—80 см.

Навколо траншей і кагатів слід викопати канаву для від­ведення дощової води.

Протягом зберігання картоплі в кагатах і траншеях слід­кують за температурою і при потребі додатково вкривають або навпаки провітрюють їх. Навесні при потребі подовжити зберігання їх вкривають снігом.

Підвали — приміщення, заглиблені на 2—3 м в землю і розташовані під житловими або господарськими примі­щеннями. Вони обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Бульби зберігаються в засіках, ящиках або насипом (у ку­пах).

Лабази — це котловани або ями, під дахом. Глибина їх від 0, 5 до 1, 5, ширина 4—6 м, довжина довільна. Посередині споруди ставлять 1—2 підпірних стовпи. Всередині облад­нують засіки.

Погреби — ями, облицьовані цеглою, каменем або дошка­ми. Накриття буває з бетонних плит чи з дерева. Поверх плит нагортають шар глини, а зверху обкладають дерном. Вхід у погріб у вигляді люка з лядою або по сходах а дверима. Погріб обладнують припливно-витяжною вентиляцією, все­редині — засіками.