Особливості вирощування зрошуваної картоплі

В яких зонах картопля потребує зрощення? Щоб забезпе­чити високий урожай бульб, потрібен достатній запас про­дуктивної вологи в грунті. За період вегетації картопля по­требує 250 мм дощів, тобто 2500 м³/га води. На території України така кількість їх випадає у теплий період лише на Поліссі. Що стосується Лісостепу і особливо Степу, їх випа­дає значно менше і нерегулярно. Навіть у сприятливі за зволоженням роки, у періоди між дощами картопля терпить від нестачі води. Тому у степовій зоні зрошення картоплі для одержання гарантованого врожаю обов'язкове, у Лісосте­пу — бажане, а на Поліссі — можливе в окремі роки.

Залежно від умов зволоження Зони встановлені і зрошу­вальні норми. Якщо у Степу для одержання ранньої продук­ції потрібно 1500 м³/га води, в Лісостепу — 800—1000, то на Поліссі достатньо 300—500 м³/га.

У степовій зоні в більшості років потрібні вологозаряд-кові поливи, в лісостеповій — тільки в окремі роки, полісь­кій — майже ніколи.

В усіх зонах у жарке літо або в окремий період його

слід застосовувати освіжні поливи для поліпшення мікро­клімату на ділянці. Вдень зрошення знижує максимальну температуру повітря (на висоті 0, 5 м від поверхні грунту різ­ниця досягає 6 °С), а вночі підвищує мінімальну (різниця \ досягає.З °С). Підвищується відносна вологість повітря на 20—50 %, знижується максимальна температура на поверхні грунту (на 25 °С) і зменшується її коливання порівняно з незрошуваною ділянкою йа 10—15 °С. Особливо сприят­ливо впливає на рослини дощування. Дія зрошення триває 7 діб, протягом яких температура повітря, грунту і відносна вологість повітря врівноважуються.

Ефективність зрошення при вирощуванні картоплі тим і вища, чим вищий ступінь посушливості клімату. Середньо­річна врожайність її на зрошуваних землях порівняно з уро­жайністю на незрошуваних у вологій зоні майже в 1, 2 раза., вища, у посушливій — в 2—3 і гостро посушливій — у 3—6

разів.

Цк влаштувати зрошення на городі? Щоб забезпечити-

сприятливі водні, повітряні, сольові і поживні умови в грунті і для одержання максимального врожаю бульб, треба створи­ти за допомогою зрошення оптимальний меліоративний ре­жим грунту без розвитку водної ерозії. і На кожний 1 м² ЗО " ті води дають додатково 150—300 г бульб, а іноді приріст досягає 600 г.

Зрошення — штучне зволоження грунту застосовують то--дї, коли природного зволоження недостатньо для нормаль­ного розвитку сільськогосподарських культур. За впливом на грунт і рослини його розрізняють як:

зволожувальне, коли у грунті недостає вологи і її ком­пенсують подачею води з природних чи штучних водойм;

удобрювальне — разом з водою подають розраховану кількість розчинений у ній добрив;

вологозарядкове, або в запас, — ділянку поливають восе­ни або взимку для створення необхідних запасів, води в грун­ті;.

промивне — воду подають для розчинення і вимивання

з грунту шкідливих солей.

Зрошення буває регулярним, тобто проводять певну кіль­кість поливів за літо, і одноразовим, або нерегулярним.

Щоб організувати полив, насамперед треба мати джерел зрошення. Якщо є річка або ставок, необхідно після пог дження з місцевою Радою народних депутатів обладнат платформу для насоса та електромотора, підвести електр енергію, прокласти до ділянки водогін.

Для подачі води використовують малогабаритні електр насоси «Кама», 1 СУ В-1, 5 М або бензиновий насос 4БВ-1

виготовлений на базі двигуна бензопили «Дружба». Якщо до ділянки підведений водогін, залишається лише встановити резервуар, розрахований на денну норму поливу. Вночі його заповнюють водою, яка має прогрітися до температури 20 °С. Тільки теплою водою можна поливати, бо від холодної рос­лини хворіють. Найбільш сприятливий полив у ранні або вечірні години, щоб запобігти опікам картоплі (краплини води на листках діють як лінзи), втратам води від випаро­вування, щоб поліпшити мікроклімат на ділянці. Від резер­вуару прокладають труби уздовж ділянки, а від них кілька труб упоперек. Труби діаметром 12—24 мм прокладають по поверхні грунту, а восени їх розбирають.

Сучасні способи поливу: самопливний поверхневий, до- „ щування, внутрішньогрунтове зрошення* краплинне зро­шення, дрібнодисперсне (аерозольне) дощування.

Будь-який з перелічених способів може бути ефективним, якщо його грамотно виконувати. Слід пам'ятати, що непра-, --, вильний вибір способу поливу, напрямку нарізування боро-.. зен, їх розмірів, діаметра труб може викликати ерозію грунту, утворення рівчаків, знесення з ділянки родючого шару.

До монтування на ділянці трубопроводу і нарізування борозен треба внести добрива (органічні, мінеральні) і про­вести основний обробіток грунту.

Найпоширенішим стародавнім і вивіреним є самопливний поверхневий полив по борознах. Його застосовують на про-_ч ',.'' сапних культурах, в т. ч. на картоплі. Якщо город розташо­ваний на схилі, борозни для поливу нарізують упоперек '-\ його. На слабопохилих городах їх можна нарізувати і вздовж;...'

ділянки.

Цю роботу здійснюють одночасно з садінням картоплі '

або напередодні.. ■ "

Борозни бувають мілкі, середні і глибокі. Мілкі мають глибину 8—12 см, ширину по верху 30—35 см; середні —. відповідно 12—28 і 40—45 см, глибокі — 18—22 і 50—60 см. Відстань між ними може бути від 70 до 100 см. Вони бувають тупими, затоплюваними і проточними поливними, що зале­жить від щільності грунту.

Воду в борозни подають за допомогою сапи, лопати і під­пірних щитків, сифонів, поливних трубок, 3 тимчасового. зрошувача її напускають у борозни через зроблені лопа­тою у валику отвори. Коли вода заповнить борозну, валик відновлюють і розкопують його навпроти наступної борозни. Можна встановити у валику в кількох місцях підпірні щитки, тоді непотрібно розкопувати валик, а достатньо підняти

щиток і пустити воду.

Щоб не зруйнувати валик тимчасового зрошувача, воду

в борозни можна також напускати за допомогою сифонів або гумових поливних трубок. При поливі по трубках треба знати їх пропускну здатність і діаметр. При уклоні борозен 0, 015—0, 01 подача води повинна становити 0, 15—0, 25 л/с, а діаметр трубки (круглий переріз) — 1, 5—2 см; при уклоні 0, 01—0, 005 — відповідно 0, 25—0, 40 л/с і 2, 0—2, 5 см; при 0, 005—0, 002—0, 40—0, 60 і 3, 0. За таких уклонів борозен можна використовувати і трубки квадратного перерізу з дов­жиною сторони квадрата 2; 5 см, трикутні — з довжиною сто- < рони трикутника 4, 5 см. При уклоні 0, 002—0, 001 струм води

- має становити 0, 60—0, 75 л/с, а діаметр трубок круглих — 4, 5 см, квадратного перерізу із сторонами ^квадрата — 3, 5— 4 см, трикутного перерізу-із стороною 6, 5 см. Довжина трубок від 40 до 50 см, сифонів — 120 см.

Дощування — спосіб поливу, коли вода дробиться при­строєм на краплини і падає на рослину у вигляді дощу. Цей спосіб механізований, поливна -норма регулюється більш досконало, можна поливати ділянки на досить крутих схилах, виключається нарізування борозен, поліпшується мікроклі­мат на ділянці, на 15—20 % зменшуються витрати води. Проте дощування має і недоліки — потрібні трубопроводи і зрошувальні механізми, нерівномірність поливу при вітрі, недостатньо промочуються важкі глинисті грунти* Інтенсив­ність дощування не повинна перевищувати швидкості про-

- ннкнення води в грунт. Оптимальна інтенсивність дощу 0, 06— 0, 15 мм. Діаметр краплин дощу не повинен перевищувати 1—2»м. Щоб визначити кількість вилитої води при дощуван­ні на зрошуваній ділянці встановлюють мірне відро на ЗО с. Кількість води, що випала у відро, за цей час перераховують у літри на 1 м². '

Наприклад, при виробності насадки 6, 5 л за 30 с, або 780 л за 1 год, витрата води на 1 м² становить 27, 9 л, або 27, 9 мм. При потребі у воді 20 мм достатньо ввімкнути насадку на 45 хв, а при ЗО мм — на 65 хв.

Дощування можна здійснити за допомогою дощувальних переносних малолітражних короткоструминних установок МКД-1 і ПДУ-1. Вони працюють від водогону і насосних агрегатів.

Можна також здійснювати дощування за допомогою' насадок, які встановлюють не на гумові шланги, а на шта­тиви або планки. З допомогою насадки з тиском 2 ат можна поливати ділянку діаметром 6 м (близько 28 м²).

Ранню картоплю поливають також гумовим шлангом з на­садкою. Якщо немає водогону, можна поливати водою з бо­чок або резервуарів за допомогою відер або поливалок. На їм² виливають 2—=3 відра ємністю 10 л за один раз. У жарке

літо норму збільшують у 2-3 рази. Поливають через 2— 4 дні.

Краплинне зрошення дає можливість економно викори­стовувати воду (на 50—80 % менше порівняно з витратою при дощуванні), знизити витрати її на фільтрацію і випаро­вування. За такого способу відсутній поверхневий стік та ерозія грунту, оптимально промочується кореневмісний шар грунту. Краплинне зрошення підвищує врожайність картоплі на 20—25 %.

У систему краплинного зрошення входить насос, фільтр, регулятор витрати і тиску, поліетиленові трубопроводи діа­метром 6—19 см, водовипуски-краплинниці з перерізом 2 мм. Система працює з напором 3, 5—5, 1 м. Вода подається щодня протягом 3—4, а іноді 12 год. Замість краплинниць іноді ви­користовують мікротрубки з внутрішнім діаметром 0, 5—2 мм. Можна використовувати також поливний водопровід (шланг) з подвійними стінками. Вода, що потрапляє з одного ' отвору внутрішнього шлангу, дозволяє зменшити тиск у зов­нішньому шланзі. Трубопроводи розміщують у зоні кореневої системи або у мілкі борозни на відстані 0, 6—0, 8 м залежно від ширини міжрядь.

ВнутрІшньогрунтове зрошення здійснюється через гон­чарні труби, прокладені иа глибині 0, 4—0, 6 м. Його ефектив­ність залежить від всмоктувальної здатності грунту. Труби прокладають на відстані 1, 25—1, 5 м. Вода з труб у грунт над­ходить через стики (1, 0—1, 5 мм) між ними або через перфо­рацію (отвори). Труби укладають з уклоном 0, 004—0, 005, щоб швидкість струменя води в них була не меншою 0, 7— 0, 8 м/с.

Дрібнодисперсне, або аерозольне дощування здійснюєть­ся спеціальними пристроями, які створюють найдрібніші краплини води, зволожують приземний шар повітря, рослини і частково грунт: Ефективний також і штучний туман.

Які особливості садіння та догляду за насадженнями при зрошенні? Ширина міжрядь має бути не менше 70 см, що залежить від нарізування поливних борозен. Останні можна нарізувати до і після садіння.

Якщо борозни нарізують заздалегідь, бульби висаджу­ють у гребені. Можна висаджувати також на перехресті маркера під лопату з неглибоким загортанням бульб, а бо­розни нарізувати після сходів.

Для одержання раннього врожаю бульби садять у бороз­ни, нарізані восени. За зиму під дією низьких температур та опадів гребені достатньо розпушуються, весною грунт у них швидше висихає і прогрівається. Пророщені бульби розкла--дають по дну борозни і, згортаючи граблями землю з гребе-

нів, їх загортають. Після сходів на місці колишнього гребеня нарізують борозни, а грунт використовують для підгортання ^! кущів. ■ " \

Т

розрахункового шару грунту, не порушити-нормальної аера­ції грунту, поливного режиму рослин і щоб поливна вода не з'єдналася з підґрунтовими водами.

У степовій зоні, наприклад, зрошувальна норма для ран­ньої картоплі становить 1, 5—2 тис. м³/га і складається з 3—4 поливних норм по 500 м³/га, для середньостиглих сортів — відповідно 3—3, 5 тис. м³/га і 6—7 поливних норм по 500 м³/га.

При дощуванні рекомендують витрачати Для кожного освіжного поливу 50—100 м³/га; присадивного і післясаднв-ного —по 100—150, вегетаційного — 300—800 м³/га. У во-логозарядкові поливи на легких і середніх грунтах при глибокому заляганні підґрунтових вод витрачають 1000— 1500 м³/га води, на важких грунтах — 1500—2000.

Слід пам'ятати, що опади до 10—15 мм не впливають на строки чергового поливу, при 15—20 мм черговий полив пе­реносять на 3—5 днів пізніше, а при 25—40 мм — не поли­вають.

Скільки разів потрібно поливати картоплю? Кількість по-, ливів залежить від того, якої стиглості сорт, наявності за­пасів вологи в грунті і частоти дощів. Якщо у грунті вологи не вистачає, під час садіння картоплі інколи роблять воло-гозарядковий полив, вдруге поливають після садіння. При достатньому запасі вологи до цих поливів не вдаються. -\'

При зрошувальній нормі для ранньої картоплі 1500 м³/га перший полив проводять на другий—третій лень після са­діння поливною нормою 200—250 м³/га (20—25 л/м²), вдруге поливають на початку бутонізації по 400—450 м³/га, втретє під час цвітіння по 550 і четвертий раз— через 10 днів по 350 м³/га води.,

Максимальний режим зрошення на півдні республіки при зрошувальній нормі 3—3, 5 тис. м³/га передбачає поливи протягом усього вегетаційного періоду — 6—7 поливів по 500 м³/га, які здійснюються в період бульбоутворення через кожні 10 днів.

Деякі городники поливають ранню картоплю лише 2—3 рази, витрачаючи кожний раз по 500 м³/га води (50 л/м): перший полив — перед бутонізацією, другий — у період ма­сового цвітіння і бульбоутворення, третій — під час інтенсив­ного росту бульб..

У жарку погоду можна застосовувати додаткові освіжні поливи, які поліпшують мікроклімат ла грядці, для чого ви­трачають по 50—100 м³/га води.:

Яку роль відіграє сорт в умовах зрошення? Сорт має зна­чення як фактор інтенсифікації виробництва картоплі, дає можливість із затратою додаткових коштів і праці на удоб­рення та зрошення значно підвищити врожай, окупити всі

витрати і одержати чималий прибуток.

€ дві групи сортів: екстенсивні та інтенсивні. Перші, / пристосовані до певних грунтово-кліматичних умов, здатні* повно використовувати родючість грунту, але на високі дозил мінеральних добрив і зрошення їх реакція обмежена, тобто з підвищенням доз добрив і поливами врожай зростає по­вільно, досягає межі і далі не підвищується. Сорти інтенсив­ного типу відзначаються високою реакцією на добрива та. зрошення, тобто врожай зростає із збільшенням доз добрив, " норм поливів. Тому вибір сорту має важливе значення.

Зрошення може бути вигідним з двох причин: підвищення"; кінцевого врожаю і якомога раннє одержання продукції. -За таких умов слід використовувати різні сорти.

Для одержання раннього врожаю треба вибирати ультра- • ранні і ранні сорти, які формують господарськи цінний уро-; жай бульб за 50—60 днів від садіння. До цієї групи належать як екстенсивні, так і інтенсивні сорти (Прієкульська рання,.. Царнікавська, Воротинська рання, Іскра, Вармас, Неза- ' будка).

Щоб одержати високий остаточний урожай придатні лише сорти інтенсивного типу, що, як правило, відзначаються не тільки продуктивністю, але і крохмалистістю, стійкістю проти. хвороб-, які в умовах зрошення особливо агресивні, проти несприятливих умов (приморозки, тимчасове затоплення тощо).

Але треба пам'ятати, що такі сорти реалізують свої гене- ' тичні можливості тільки за високого рівня агротехніки, при повному забезпеченні всіма життєво важливими факторами.. Якщо відсутні високий агрофон і достатнє зрошення, вони дають нижчі врожаї, ніж сорти екстенсивного типу.

До. інтенсивних сортів, придатних для зони зрошення, належать Гатчинська, Огоньок, Луговська.

Як визначати вологість грунту? її встановлюють за спе­ціальною методикою, за якою відбирають проби грунту і ви­сушують їх у сушильних шафах при температурі 105 ^йС. За різницею мас обчислюють вологість грунту в процентах.

- Існує також простіша методика, запропонована С. В. Ас-таповйм.

Так, чорнозем важкосуглинковий і суглинковий при во­логості 15 % має вигляд сухого, грудка формується погано, кулька не утворюється, а при спробі зробити шнур грунт роз­сипається. При вологості 20 % грунт злегка зволожений, грудка формується в кульку погано, при катанні її в шнур розпадається. Якщо вологість такого грунту досягає 25 %, грудка і кулька формуються легко і з останньої можна зробити короткі шнури. При вологості ЗО % грунт сирий, >

грудка мокра, добре ліпиться, кулька міцна, шнур довгий і міцний.

Чорнозем легкосуглинковий при вологості 15 % злегка вологий, грудка формується, але при натиску легко розсипа­ється, при вологості 20 % грунт сирий, грудка міцна, кулька формується, але під натиском легко розпадається, шнур зро­бити важко і він буває надто коротким; при вологості 25 % грудка ліпиться, шнур можна сформувати довгий, але не­міцний, який легко розривається на короткі шнури; при воло­гості ЗО % грунт тече крізь пальці.

Чи можна поєднати полив з підживленням? Обов'язковий засіб підвищення врожайності картоплі на зрошуваних зем­лях є удобрення. Середньостиглі сорти можна підживлювати двічі, ранньостиглі — один раз. Вперше середньостиглі сорти підживлюють по сходах аміачною селітрою або сірчанокис­лим амонієм з розрахунку 10 г/м², загортаючи їх на глибину 8—10 см на відстані 12—15 см від рослин, вдруге — на почат­ку бутонізації суперфосфатом (15—20 г/м²) і калійною сіллю або калімагнезією (10 г/м²) на глибину 15—16 см на відстані 15—20 см від рядків.

Ранні сорти підживлюють після з'явлення масових сходів сумішшю добрив: суперфосфат (15 г/м²) і аміачна селіт­ра + калійна сіль (по 10 г/м²).

Добрива вносять перед поливом, що сприяє кращому їх розчиненню в грунті та швидкому засвоєнню' росли­нами.. ■. ч

Поєднати полив з внесенням добрив можна, для чого відповідну кількість добрив, розраховану на певну площу, розчиняють спочатку в невеликій посудині в теплій воді, а по­тім розводять такою у спеціальному резервуарі, що відпові­дає поливній нормі. Наприклад, на -площу 100 м² потрібно внести 3500 г суміші добрив, які необхідно розчинити у 3 м³

води.

Не можна концентрований розчин добрив виливати на ділянку, а потім проводити полив, бо це призведе до отруєння рослин або до їх опіку.

Яка ефективність зрошення картоплі? Завдяки зрошенню щорічно одержують сталі високі врожаї бульб. Якщо без зро-шення середній урожай картоплі становить 1, 5—2 кг/ м² і ко­ливається від 0, 8 до 4 кг/м², - то при зрошенні врожаї значно перевищують ці високі показники.

Сорти інтенсивного, типу при їх повному забезпеченні елементами живлення і регулярних поливах можуть дати врожай 6—10 кг/м² і більше. Тут важливе значення має своє­часний і ретельний догляд за картоплею, проведення заходів проти" хвороб і шкідників, тобто зрошення не виключає до­тримання всіх технологічних вимог вирощування.

У Степу і Лісостепу зрошення використовується як факто" ** одержання'раннього врожаю бульб для того, щоб задоволь­нити попит населення в них у літній період. За цих умов одер­жання рекордно високого врожаю не є самоціллю.

Одержання раннього врожаю бульб (кінець травня — % початок червня) по 2—3 кг/м² економічно вигідне завдяки реалізації їх за високими цінами. Навіть при врожаї у 0, 8— 1 кг/м² доцільно розпочинати копати картоплю.

Якщо картоплю використовують тільки для потреб сім'ї, можна мати 2—3 сорти різної стиглості, щоб запровадити своєрідний конвейєр надходження бульб для споживання * і одержувати врожай від ранньо-, середньо- і пізньостиглих сортів.