Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Як росте картопля.






До якої ботанічної родини, роду і виду належить картоп­ля? Картопля належить до родини пасльонових, яка нара­ховує понад 2000 видів. До цієї родини належать також помідор, баклажан, перець, тютюн тощо.

Це багаторічна бульбоносна рослина, в якої трав'янисті стебла щорічно відмирають, а бульби залишаються в грунті і після певного періоду спокою відновлюють ріст, даючи початок розвитку нових рослин. Вона здатна рости на одному місці досить тривалий час, але в умовах помірного клімату взимку під дією низьких температур бульби здебільшого

пошкоджуються, тому ми їх викопуємо і зберігаємо в погре­бах, підвалах, кагатах.

Таким чином людина перетворила картоплю в однорічну культуру. Весь її життєвий цикл проходить за один веге­таційний період.

Картоплю можна розмножувати також насінням. У цьому разі утворюється нова рослина, можливо з іншими ознаками', яка здатна продовжити своє життя знову ж таки вегетатив­ним способом, тобто розмножуватися бульбами.

Кущ складається з кількох рослин, а ми приймаємо його за одну рослину. Насправді ж кожне стебло має власну кореневу систему, утворює певну кількість бульб. Величина і сила куща залежать від кількості стебел у ньому. Разом з тим ці показники обумовлені сортом та розміром висадже­них бульб.

Ранньостиглі сорти утворюють більше стебел, ніж пізньо­стиглі, з великих бульб розвиваються 6—8-стеблі кущі, з малих — 1—2-стеблі. Форми їх залежать від здатності" сорту до галуження. Кущі можуть бути сильно-, середньо- і слабо'-облистяні.

Стебла в більшості прямостоячі, інколи відхилені, ребристі '•— 3—4-гранні. У скоростиглих сортів стебла нероз-галужені, у пізньостиглих — розгалужені.

Висота стебла залежить також від умов вирощування і коливається у межах 30—150 см. В його підземній частині з бруньок формуються пагони, так звані столони, на кінцях

яких утворюються потовщення, що поступово розвиваються в бульби.

Листки, що з'являються при проростанні бульб, —- прості, с\ цільнокраї. З дальшим ростом формуються непарно-перисторозсічені листки, які складаються з черешка, стриж­ня, верхівкової, бічних супротивних часток. Поверхня листка гладенька або зморшкувата, здебільшого вкрита волосками. Біля основи листок має пару прилистків різної форми.

Листки, як і стебла, мають забарвлення від світло- до тем­но-зеленого, яке залежить від умов вирощування та сорту. Деякі сорти забарвлені в зелений колір з антоціаном, що надає кущам червоно-бурого відтінку.

Квітки зібрані у суцвіття складний завиток на квітконосах різної довжини. Забарвлення буває біле, червоно-фіолетове, синьо-фіолетове чи синє. Але не всі сорти картоплі утворюють квітки.

Картопля самозапильна рослина. Між рясністю цвітіння і кількістю бульб у кущі взаємозв'язку немає.

Плід — кулеподібна, соковита двогнізда, зелена, багато­насінна (50—150) ягода. Насіння дрібне. Маса 1000 штук становить лише 0, 5 г.

Коренева система рослини, вирощеної з бульби, мичкува­та, утворена з кореневих систем окремих стебел. Коренева система складається з вічкових (паросткових), або первин­них коренів, що утворюються на початку проростання буль­би, а також з пристолонних, які з'являються протягом веге­таційного періоду, та столонних коренів, що формуються на еталоні. Корені проникають у грунт неглибоко. Близько половини їх розміщено у орному шарі, одна третина чи

чверть— глибіне, а окремі досягають глибини 150 см. Роз-винутість кореневої системи зумовлена сортом, забезпече­ністю поживними речовинами, вологою, щільністю грунту.

Що ж таке бульба? Бульба не потовщення підземної частини стебла, яке перетворилося у спеціалізований орган розмноження. Якщо на надземній частині його розміщені зелені листки, то на бульбі у ранній стадії розвитку також утворюються дуже дрібні лускоподібні листочки, які потім відмирають, а на їх місці залишається малопомітний слід, що називається брівкою вічка. У пазухах лускоподібних листочків закладається по 3—5 сплячих бруньок, які утво­рюють вічка. Вони на бульбі, як і листки на надземному пагоні, розміщені спірально. Вічка бувають великі, середні і дрібні, глибокі і мілкі.

Брунька має точку росту, зародкові листочки й корінці. Середня брунька вічка більша від інших і є головною, а реш­та — другорядні.

Місце кріплення бульби до столона називають пуповиною, протилежну частину — верхівкою.

Оскільки бульба, як ми уже довели, є видозміненим стеб­лом, вона нагадує його своєю будовою. Молода бульба вкрита шкіркою, або епідермісом, який захищає її від виси­хання, проникнення мікроорганізмів. В епідермісі є продихи (щілини) для газообміну.

Коли бульба досягає розміру горошини, епідерміс замі­нюється покривною тканиною вторинного походження — перидермою.

З внутрішнього боку перидерма переходить у кору, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, і провідних елементів лубо-ситоподібних трубок. За корою, до серцевини бульби, розміщений шар утворю­вальної тканини, або камбію, який зумовлює розвиток бульби в товщину. За камбіальним шаром міститься кільце судинних пучків. Серцевина бульби складається з паренхімних клітин, заповнених крохмалем.

Перидерма виконує захисні функції. Замість продихів у ній є сочевички, які служать для газообміну бульби із зов­нішнім середовищем. При надлишку вологи в грунті над сочевичками з'являються білі горбики — нарости. Розрива­ючи шкірочку, вони виходять назовні білими крапками.

Перидерма має буре забарвлення внаслідок просочення клітин ліпоїдоподібною жирною речовиною.

Яку роль відіграє форма бульби? Вона неабияка не лише з погляду на господарську цінність, але від неї залежить садивна якість бульб. Форма є одною з ознак сорту, проте в межах його залежно від грунтово-кліматичних умов та

Ь

інших, факторів бульби однакової маси, але різної форми дають неоднаковий урожай. Як ніяка інша ознака, форма бульб мінлива. їх визначають як відношення довжини до ширини і ширини до товщини. За відношенням довжини до ширини і деякими іншими показниками визначають такі форми бульб: коротка, ріпоподібна, куляста, округла, оваль­на, еліптична; за відношенням товщини до ширини -— еліп­соподібна, циліндрична, довгаста, видовжена, веретеноподіб­на; за напрямком поздовжньої осі - нерівнобічна і вигнута; за місцем і положенням максимальної ширини — яйцеподіб­на, грушоподібна, перетягнута; за формою верхівки й осно­ви — бочкоподібна, серцеподібна. Є й інші форми — кутаста, виродлива.

Типовою формою бульб певного сорту вважається форма їх у здорових рослин. Якщо, наприклад, рослини уражені вірусами, утворюються веретеноподібні бульби.

Має значення також розмір бульб, тому для визначення форми вибирати потрібно лише великі.

Для механічного очищення картоплі перевага надається сортам з округлою формою бульб і невеликою кількістю міл­ких вічок, щоб зменшити втрати у відходи.

Чи має значення забарвлення бульб? Бульби бувають повністю або частково забарвлені. їх колір залежить від забарвлення кори або кіркового шару і зумовлений наявністю V тканинах пігментів. Забарвлення може варіювати від рожево-червоного до темно-фіолетового. Але трапляються сорти, вічка яких більше пігментовані, ніж вся бульба. Білі бульби мають відтінки від світло-жовтих і лимонних до яскраво-жовтих. Деякі сорти з білими бульбами під впливом світла набувають червоного або фіолетового забарвлення.

Чітко сортове забарвлення бульб виявляється тільки у повній стиглості. На світлі бульби всіх відтінків зеленіють. М'якоть бульб також різного забарвлення. Найчастіше білого, блідо-жовтого і жовтого, але є сорти з темно-червоною і фіолетовою м'якоттю. Трапляються також сорти, в яких пігментовані лише окремі частини бульби. Характерне за­барвлення м'якоті можна визначити у стиглій бульбі.

Споживачі на більшій частині території нашої країни віддають перевагу бульбам овальної або видовженої форми, рожевого забарвлення. Історично це пов'язано з сортом Рання рожева, який має досить добрі смакові якості і вико­ристовується на продовольчі цілі вже понад 100 років. У При­балтиці, подекуди в Білорусії та західних областях України останніми роками набувають популярності сорти з округлою формою бульб і жовтим забарвленням м'якоті.

Як розвивається рослина картоплі? Навесні вічка на

бульбі проростають. Паросток поступово збільшується, зверху на ньому утворюються невеликі горбочки — не майбутні листки, а знизу з'являються дрібні опуклості зачатки коренів. Якщо відсутні відповідні умови розвить: }', скажімо, низька температура або пересушений грунт, корін­ці не формуються і, як наслідок, не утворюються стебла. В такому рал поживні речовини надходять у паросток, біля основи якого розвиваються нові бульби, що не відіграють суттєвої ролі у нагромадженні врожаю.

За сприятливих умов відбувається одночасний розвиток підземних і надземних органів.

Розвиток рослини картоплі вчені поділяють на фази, тривалість яких залежить від скоростиглості сорту та умов вирощування:

Фаза

Поява сходів

Бутонізація Цвітіння

Бульбоутворення, початок Максимальний приріст надземної маси Максимальна продуктив­ність листя

Максимальне нагромад­ження врожаю Початок відмирання кар­топлиння

Через 24—25 днів після садіння Днів після появи сходів:

18—20 24—27 20—21

27—30

42—50

42—50

65—75

20—24 25—27 21 — 24

26—36

45 — 55

45—60

82—92

24—26 25—28 26-28

34—48

55—65

45—70

90—103

Життя рослини можна умовно розділити на три періоди: перший триває від сходів до початку цвітіння і в цей час збільшується маса стебел, а маса бульб зростає мало; другий період — від цвітіння до припинення росту стебел, коли від­бувається найбільш інтенсивне бульбоутворення (65— 75 %); третій період триває від початку припинення росту стебел до їх відмирання, завершується утворенням бульб. Тривалість окремих періодів залежить від сорту та умов вирощування. За оптимальних умов у другому періоді серед­ньодобовий приріст маси бульб може досягти 250—280 г/м 2, а приріст 100—150 г — звичайне явище.

Формування куща і тривалість періоду росту картоплі зумовлені тривалістю світлової частини доби. В умовах ко­роткого дня (менше 12 год) формуються низькорослі кущі з великими листками. Рослини майже не цвітуть, бульби

утворюються раніше і для їх дозрівання потрібно менше часу.

За довгого дня (понад 12 годі формуються високі розга­лужені куші з дрібними листками, із збільшеним обсягом бадилля і коренів, бульби утворюються пізно, врожай неви­сокий. Якщо тривалість дня наближається до 24 год. бчльби на столонах не утворюються, вони виходять з грунту' на денну поверхню і на них з'являються листки.

На розвиток бадилля і бульб насамперед спливають умови вирощування. Якщо немає дощів, припиняється ріст стебел, нижні листки жовтіють. Після дощів з пазух листків з'являються нові пагони і листя. Посуха негативно впливає на ріст бульб Вони передчасно припиняють ріст і прискорено дозрівають, але з настанням вологої погоди починається діткування бульб: з верхніх вічок утворюються паростки, на кінцях яких формуються нові бульби. За частих змін по­сушливих і вологих періодів на одному еталоні може утвори­тися кілька бульб у вигляді намиста.

Зміни періодів росту і «простоїв» негативно позначаються на насінних властивостях бульб, внаслідок чого відбувається виродження сорту. Отже, насадження картоплі мають бути рівномірно забезпечені вологою протягом вегетаційного періоду.

Потреба у світлі. З появою першого листка, рослина починає творити чудодійну справу — перетворювати сонячну енергію і вуглекислий газ в органічну речовину, яка вико­ристовується на побудову самої рослини та нагромадження запасів для оновлення життя, тобто речовини для створення нової рослини. Картопля відкладає їх у бульби, передусім у вигляді крохмалю.

Картопля дуже вибаглива до світла. Якщо вона росте під кронами дерев або її засмічують бур'яни, стебла і листки жовтіють, витягуються, не утворюються квітки, значно зни­жується врожай бульб.

Ця рослина здатна утворювати величезну кількість лист­ків, яка досягає за площею 3—4, 5 м 2 на 1 м 2 поверхні грунту. При затіненні в листках, стеблах посилюється дихання, на яке витрачаються органічні речовини, створювані в результаті фотосинтезу. Від тривалого затінення може настати такий момент, коли рослина буде витрачати більше органічної речо­вини, ніж створюватиме, тобто вже використовуватиме запаси. А чи надовго їх вис^ачит*ь? Отже, картоплю на городі слід розміщувати так, щоб її не затінювали інші рослини.

Вимоги до температури, Щоб бульби проросли у грунті, потрібна температура 7—8 °С. Але якщо вони пророщені, то їх можна садити при температурі 3—5 °С. За таких умов

інтенсивно ростуть корені і з дальшим потеплінням швидко розвиваються стебла. Картоплиння може рости при темпера­турі 7 — 8 'С, але уповільнено, оптимальна ж температура 17 -- 22 ~'С. З підвищенням її до 27--29 °С ріст гальмується, особливо при нестачі вологи у грунті, а при 42 ; 'С припи­няється. Для формування бульб оптимальна температура груїпл П> --17 С, що відповідає температурі повітря близько 20--23 " С, для цвітіння вона має становити 18-21 °С. Найбільш інтенсивно відбувається засвоєння вуглекисло­го газу при 20—21 °С. З підвищенням температури асимі­ляція його майже припиняється і посилюється дихання, що призводить до зайвих витрат нагромадженої органічної ре­човини.

Залежно від зони вирощування оптимальні температурні умови на картопляному полі створюються, якщо воно розмі­щене на південному чи північному схилі, з напрямком рядків на схід. Температуру грунту можна регулювати зрошенням. Потреба у волозі. Картопля належить до вологолюбних культур. Особливо вона вибаглива до наявності вологи в грунті. На кожен кілограм утворених бульб витрачає залежно від кліматичних і ґрунтових умов -- 60— 150 л води, причому більше в посушливих районах та на піщаних грунтах. її транспіраційний коефіцієнт досягає 400—550, тобто на кож­ний кілограм речовини рослина витрачає понад півтонни води. При її нестачі неефективно використовуються поживні речовини добрив, уповільнюється фотосинтез. Отже, врожай­ність кущів значною мірою зумовлена вологозабезпеченістю. Але протягом вегетації картопля потребує різної вологості грунту. На початку її (після садіння і до з'явлення сходів) рослини задовольняють потребу у воді на рахунок вологи материнської бульби. До речі, вона не втрачає цієї здатності і в наступний період, тобто є запасним джерелом води, яке спорожнюється при відсутності її в грунті і поповнюється після дощів. Таку ж послугу рослині надають і молоді бульби. Після сходів і до утворення бульб рослина здатна роз­виватися за рахунок зимово-весняних запасів вологи в грунті, адже потреба поки що невисока.

Найбільш вибаглива картопля до вологи під час форму­вання бульб. У цей період один розвинутий кущ за день випаровує води 4 л і навіть більше, а втрати її з кожних 100 м 2 можуть досягти 2 м '\ Тому під час бульбоутворення, якщо відсутні дощі, дуже важливе значення має зрошення. Вологість грунту повинна становити 70—80 % повної воло­гоємності.

За вегетаційний період картопля потребує 300 мм опадів, що в перерахунку на воду становить 3000 м 3 на 1 га, або

Зо

ЗО м '' на 100 м '. Отже, якщо літо посушливе, тобто випадає дише 150 200 мм дотів, бажано ділянки картоплі поливати і розрахунку 10—15 м'! води на 100 м ~.

На городі, достатньо заправленому органічними добрива­ми, картопля зменшує витрати води. Своєчасне розпушення імсншує її випаровування. Мульчування його поверхні або вкриття спеціальними плівками чи папером, а також рівно­мірне розміщення рослин на площі сприяють економному витрачанню води картоплею.

Картопля має ще одну властивість — поглинати воду надземними органами. Тому створення сприятливого мікро­клімату позитивно позначається на продуктивності рослин.

Слід також подбати про зменшення впливу сонячного проміння, чого можна досягти обприскуванням рослин і грун-гк розчином крейди або білої глини.

Потреба у кисні. Рослина картоплі потребує пухких грун­тів, в які без перепікоди проникає повітря. Корені, столони та бульби, особливо останні, дуже чутливі до наявності повітря, бо вони посилено дихають. За добу корінь вико­ристовує близько 1 мг кисню на утворення 1 г сухої речовини. Найбільша потреба в ньому під час масового бульбоутворен­ня. Отже, саме в цей період потрібно розпушувати грунт. Високою шпаруватістю відзначаються структурні грунти. На городі цього можна домогтися внесенням органічних доб­рив, вирощуванням багаторічних трав.

Під час бульбоутворення треба глибоко розпушувати міжряддя, особливо після дощів та подивів, підгортати кущі, щоб бульби розміщувалися у верхньому шарі грунту. На важких перезволожених грунтах потрібне щілювання, виса­джування картоплі на гребенях, грядах, на підвищених місцях.

Як картопля витримує короткочасне затоплення? Як усі інші живі організми, картопля дихає, тобто засвоює з навко­лишнього середовища кисень і виділяє вуглекислий газ. Оскільки бульби розміщені у грунті, треба дбати про те, щоб він був достатньо насичений повітрям.

Але після рясних дощів, подивів усе повітря з грунту витискує вода. Дихання бульб ускладнюється, адже вони не пристосовані до поглинання кисню з води. При нестачі повітря над брівкою вічка бульби утворюються білі горбочки. Якщо тривалість цього періоду збільшується, бульби зади­хаються, їх м'якоть темніє, набуває неприємного запаху.

Щоб запобігти цьому і зберегти врожай, слід відвести зайву воду з городу, після чого глибоко розпушити грунт у міжряддях і в рядках.

Якщо бульби ще не дозріли, їх викопують і розстилають

тонким шаром під навісом, щоб вони не позеленіли від пря­мого сонячного освітлення. Насінні бульби можна залишити на відкритому майданчику. Через деякий час ті білі горбочки зникнуть, але взимку за такими бульбами треба пильнувати, щоб вони не загнили. При потребі провітрюють сховище, перебирають бульби.

Як виливає короткочасна посуха на картоплю? Як ґрунто­ва, так і повітряна посуха негативно позначається на картоп­лі. При вологості повітря нижче ЗО % листки в'януть, фото­синтез припиняється, продихи закриваються. Витрати вологи зводяться до мінімуму. Якщо цей період короткочасний, рос­лини за ніч відновлюють тургор. У тривалу повітряну посуху листки не здатні за ніч відновити свій початковий стан і мо­жуть посохнути.

Від нестачі вологи в грунті припиняється утворення бульб,, на них потовщується шкірка, тобто вони прискорено дозрі­вають. Короткочасну посуху рослини витримують, використо­вуючи запаси вологи з материнської та з утворених молодих бульб.

З настанням дощів після короткочасної посухи ріст лист­ків та бульб відновлюється. За таких умов можливе розтріс­кування бульб, утворення дупел, діткування, формування на бульбах перетяжок або наростів.

Чому бульби не проростають відразу після збирання? У процесі еволюції рослини виробили захисну реакцію проти несприятливих умов, які, наприклад, у нашому поясі бувають взимку. Уявіть собі, що у бульб пробуджуються бруньки відразу після збирання, в такому разі з настанням замороз­ків вони неминуче загинуть. Отже, рослини і виробили здат­ність певний період перебувати в стані спокою.

Спокій бульб — такий стан, коли значною мірою упо­вільнюються життєві процеси, різко ослаблюється обмін речовин, а вміст клітин зазнає глибоких змін.

Розрізняють три періоди у житті бульб. Перший харак­теризується глибоким спокоєм, розпочинається відразу після збирання і триває, залежно від сорту, умов вирощування, стану бульб та їх стиглості, 1 — 3 міс. У цей період бульби потребують підвищених температур. Вони не утворюють паростків, стійкі проти хвороб, швидко зажнвлюють пора­нення, посилено дихають.

Другий період має назву зимового спокою, або періоду «сплячки». Бульби потребують низької температури і високої вологості повітря, дихання ослаблене, бруньки ростуть по­вільно, біохімічні процеси уповільнені, завдяки чому витрати поживних речовин незначні.

У третьому періоді бульби проростають. Більшість сортів

вступає в нього через б~-7 міс, а бульби від літнього садін­ня ■ ■ — через 7-У міс. Якщо навесні па бчльбп подіяти низь­кими температурами, цей період можна подовжити те на 2-3 міс.

Тривалість спокою дуже залежить від сорту. Тут існує пряма кореляція (взаємозалежність.) між скоростиглістю й тривалістю спокою. У ранніх сортів він на 15--ЗО днів дов­ший, ніж у пізніх.

Неабияку роль відіграють умови вирощування. Після жаркого й сухого літа період спокою буває коротший і, навпа­ки, після холодного літа -— довший, проростання бруньок V деяких сортів можливе лише у січні.

Що є причиною тривалого проростання? При вирощуван­ні насінних бульб в умовах жаркої погоди та нестачі вологи в них відбуваються такі процеси, які погіршують їх якості. На цих бульбах утворюються ниткоподібні паростки або вони зовсім не здатні проростати. Інколи з вічок такої бульби з'являються паростки, які розвиваються в бульбочки. Це одна з причин формування несхожих бульб. Вони можуть втратити схожість, якщо грядка тривалий час перебуває під водою.

Негативно позначається на схожості бульб зберігання їх при високих температурах, багаторазове обламування паростків, ураження деякими хворобами і шкідниками, пору­шення правил протруювання, особливо формаліном.

Отже, важливим заходом, який забезпечує стопроцентні сходи, є пророщений бульб і відбирання несхожих та тих, що утворили ниткоподібні паростки.

Чому бувають пізні сходи? Якщо висаджують холодні (прямо з погреба), непрс/рощені або непрогріті бульби, вони не дають сходів 20—ЗО днів, а в холодну погоду з темпера­турою нижче 7—8 °С вони можуть з'явитися лише через 40—50 днів.

За таких умов частина бульб, що були уражені хвороба­ми, можуть згнити.

Бульби можуть згнити або втратити схожість на важких перезволожених грунтах в холодну погоду, особливо різані.

Від чого залежить кількість стебел у кущі? Насамперед, це генетична ознака сорту. Як правило, при однаковій масі садивних бульб ранньостиглі сорти утворюють більше стебел, ніж пізньостиглі. Середньостиглі займають проміжне місце. Наприклад, ранньостиглі сорти Прієкульська рання, Вармас, Бородянська утворюють у середньому 5, 2—5, 8 стебла з буль­би, середньостиглі Смачна, Столова 19 — по 3—4, а пізньо­стиглий Темп -— 1, 8—3 стебла.

На стеблоутворення впливає також розмір бульб, їхня

маса. Так, бульби сорту Вармас масою ЗО—50 г утворюють

3.2 стебла, 51—80 г '4, 1, 81-120 г- 4, 9, 121 — 150 г.....-

6.3 стебла. Отже, щоб мати вирівняне насадження, з рівно­мірним розміщенням не тільки кущів, а й стебел, висаджу­вати треба бульби певних фракцій — дрібні загущено, вели­кі - розріджено.

Інтенсивність стеблоутворення залежить від погодних умов формування насінних бульб. За високих температур під час бульбоутворення стеблоутворювальна здатність бульб зростає, а в період зберігання, навпаки, зменшується.

Стеблоутворювальну здатність бульб можна прогнозу­вати. Для цього потрібно взяти по 50—100 бульб кожної садивної фракції і проростити їх у темному приміщенні, ящику, шафі за температури 12—18 °С та вологості повітря 70 %. Через 10—20 днів підрахувати великі (10—15 мм) паростки.

Між кількістю великих (переважаючих) паростків на бульбі і кількістю стебел існує пряма залежність. Так, якщо на бульбі було 3 чи 4 паростки, стільки ж розвинеться сте­бел. Тобто, стеблеутворювальну здатність бульб певної партії можна визначити ще взимку.

За скільки днів можна одержати товарний урожай? Три­валість вегетаційного періоду, як і проміжок часу, потрібний для одержання товарного врожаю бульб, залежить від скоро­стиглості сорту.

Картоплярі повинні звертати увагу ще на таку господар­ську ознаку сорту, як його здатність давати ранній урожай. Ранні сорти починають утворювати бульби через 10—15 днів після з'явлення сходів, тобто ще до утворення бутонів. Через 55—60 днів після садіння вони вже формують господарськи вагомий урожай — 8—10 кг з 10 м 2, через 65—70 днів він перевищує 15 кг, а за оптимальних умов — і 20 кг. Повний урожай може досягти 250—300 кг і більше з 100 м - (0, 1 га).

За даними Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства, найбільш ранні врожаї (8— 10 кг з 10 м ") можна одержати від таких сортів:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.