Особливості організації та діяльності волонтерських рухів в Україні

В Україні волонтерство також має свої корені. Як пише дослідниця історії Галичини Адріана Огорчак: “українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн”. Усім відомі імена Костянтина Островського, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, які не тільки були відомими політичними діячами, але й меценатами і благодійниками [1, с. 33].

Зміни суспільного устрою, нестабільність, будь-якого характеру, чи то економічна, політична або соціальна, як невід'ємна риса 90-х років, спричинили появу та розвиток в українському суспільстві нових соціальних інституцій та сфер діяльності. Передусім, серед таких новоутворень можна назвати появу неурядових організацій, які спрямовують свою діяльність на зменшення соціальної нестабільності через надання певним категоріям населення необхідних соціальних послуг.

Процес становлення і розвитку волонтерського руху розпочався майже одразу після проголошення незалежності і відбувався двома шляхами: за рахунок внутрішніх і зовнішніх ресурсів.

Під внутрішніми ресурсами розуміється відродження традицій добровільної допомоги: інституту людинолюбства, благодійництва та меценатства, які існували на території сучасної України з давніх-давен. Зважаючи на те, що демократичні перетворення в усіх сферах суспільного життя обмежили монополію держави щодо надання соціальних послуг і призвели до появи великої кількості політичних партій та громадських організацій, об'єднань, фондів, спілок та асоціацій, внутрішні ресурси розвитку волонтерського руху умовно поділяються за їх належністю до державної або громадської сфери суспільного життя. Остання заслуговує на особливу увагу, оскільки серед значної кількості громадських організацій існує чимало таких, які є неприбутковими і проводять свою діяльність у галузі надання добровільної допомоги у вигляді різноманітних безоплатних послуг і захисту прав та інтересів громадян. Деякі з цих організацій функціонують виключно на добровільних засадах і кожна з них займає свою нішу на ринку послуг та потребує залучення певної кількості волонтерів. Серед громадських організацій та об'єднань виключно волонтерської спрямованості можна виділити Центр волонтеріату “Добра Воля”, Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт” та Всеукраїнський громадський центр “Волонтер” [8, с. 38-39].

Роль та місце держави у процесі трансформації волонтерського руху, як одного із внутрішніх ресурсів його розвитку, полягають у створенні і впровадженні програм державної підтримки і розвитку громадських ініціатив щодо добровільної допомоги на волонтерських засадах. Підтримку і розвиток волонтерського руху визначено одним з напрямків державної молодіжної політики: на державному рівні ініціюється створення волонтерських служб при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, розроблено і впроваджено програми навчання волонтерів у діючій при Державній соціальній службі для сім’ї, дітей та молоді “Школі волонтерів”, за державної підтримки щорічно проводиться збір-похід дитячих та юнацьких організацій, волонтерських загонів “Козацькими шляхами” тощо. Також маємо вказати на державну підтримку та сприяння діяльності українських громадських організацій і об'єднань, які виступають другим внутрішнім ресурсом розвитку волонтерського руху, та відділень міжнародних благодійницьких організацій в Україні, які є чи не найголовнішим із зовнішніх ресурсів [51, с. 190-193].

Зовнішні ресурси представляють собою привнесені з-за кордонів нашій державі основи інституту міжнародного волонтерства, впровадження яких було розпочато у 1992 році волонтерами Корпусу Миру США, які на той час працювали за двома програмами: економічного розвитку та навчання англійській мові. На даний час в Україні функціонують відділення таких міжнародних організацій: Товариство Червоного Хреста, ЛаСтрада, Фонд Сороса, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Східна Місія допомоги, Лікарі без кордонів, Жіноча громада, Асперн, Карітас-Відень, Благодать та ін. До речі, Центр Волонтеріату “Добра Воля” та Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”, створені за підтримки Нью-Йоркського Інституту Відкритого Суспільства, більш відомого як Фонд Сороса, в межах розпочатої у 1998 р. програми “Ініціативи по роботі на добровільних засадах” [52, с. 183].

У 2006 році було вперше проведено Всеукраїнський конкурс „Волонтер року”. Конкурс проводився для того, щоб публічно подякувати волонтерам, а також, щоб продемонструвати приклади волонтерської діяльності і цим самим надихнути інших долучитися до волонтерського руху. Щороку 5 грудня в Україні, як і у всьому світі, відзначається Міжнародний день волонтерів [5, с. 18].

Як відомо, з 2011 року Україна має спеціальний закон, який регулює діяльність волонтерів. Так, в Законі України «Про волонтерську діяльність» міститься легальне визначення волонтерства: волонтерська діяльність - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги. В свою чергу, волонтерською допомогою вважаються роботи та послуги, які виконуються або надаються волонтерами безоплатно [31].

Волонтерська діяльність в Україні здійснюється за такими напрямами:

- надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації;

- здійснення догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги;

- надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям;

- надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

- проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;

- сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів;

- надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- надання волонтерської допомоги за іншими напрямами, не забороненими законодавством.

Закон, крім того, визначає правовий статус волонтерів, волонтерських організацій, отримувачів волонтерської допомоги тощо. Нормативно-правовим актом передбачена можливість укладати договори про надання волонтерської допомоги, за якими одна сторона (волонтерська організація) зобов'язана надавати на користь іншої сторони (отримувача) визначені в договорі види волонтерської допомоги шляхом залучення до виконання волонтерів протягом встановленого в договорі строку, а отримувач зобов'язаний прийняти волонтерську допомогу [31].

Підтримка волонтерської спільноти полягає у практиці міжнародного обміну досвідом і людськими ресурсами, фінансовій та матеріальній підтримці волонтерських ініціатив, наданні методичної та організаційної допомоги у впровадженні та реалізації волонтерських заходів і освітніх програм для навчання волонтерів. Серед волонтерських організацій, чий внесок у розвиток волонтерського руху в Україні варто відмітити, маємо назвати Корпус Миру, Волонтери ООН, Європейський волонтерських корпус, Міжнародна асоціація волонтерських зусиль, Міжнародна конференція волонтерів, Європейська Волонтерська Служба та інші [47, с. 39-45].

В Україні існує велика кількість недержавних, громадських і благодійних організацій. Про це свідчать статистичні дані: станом на початок травня 2015 р. в “Реєстрі громадських організацій” зазначається, що в Україні нараховується 3225 легалізованих громадських організацій із всеукраїнським та міжнародним статусом, які розв’язують актуальні для суспільства завдання: допомагають найбільш уразливим категоріям населення (інвалідам, літнім людям, невиліковно хворим, дітям-сиротам, неблагополучним сім’ям), переймаються питаннями екології [20]. Особливим об’єднанням громадян, які належать до третього сектору, є волонтерські організації, вони орієнтують свою діяльність на різноманітні сфери життя (захист прав людини, охорона здоров’я, освіта, соціальний захист населення, екологія, культура тощо.

Різноманітні форми волонтерства на теренах України мають давню історію. Волонтерство, як вид діяльності, можна розглядати з позицій індивідуальної, групової та суспільної діяльності. На волонтерський рух в Україні впливає ряд факторів, основними серед яких виступають роль та місце держави і державних структур, діяльність громадських організацій та об'єднань і представництв міжнародних благодійницьких організацій та фондів. Розвитку волонтерства в Україні сприяє підтримка не лише державних структур, а й міжнародної волонтерської спільноти.

Отже, у кожній країні цінності і норми волонтерської діяльності мають свою специфіку, яка залежить від багатьох факторів, починаючи з національного менталітету і політичної ситуації і закінчуючи особливостями реалізації волонтерської діяльності. Зважаючи на стрімкий розвиток волонтерства в Україні, особливої уваги потребують питання його трансформації, законодавчого регулювання та державної підтримки волонтерського руху. Варто також відзначити той факт, що переважна більшість елементів і структур волонтерського руху в Україні вже сформувалися. Про це свідчить наявність нормативно-законодавчих актів щодо регулювання волонтерської діяльності; структур з її інформаційно-технічного забезпечення, реалізації та підтримки волонтерських ініціатив.