Розділ 1

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі особливе місце посідає волонтерство та волонтерська діяльність. За останнє десятиріччя тема волонтерства неодноразово обговорювалось на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН. Волонтерство є суспільно-корисною безоплатною діяльністю, яка постає як чинник формування духовних, морально-етичних, культурних, суспільно-політичних та економічних цінностей і може набувати будь-яких форм від традиційних інститутів обопільної допомоги до мобілізованої суспільно-корисної праці під час криз або стихійного лиха, від проявів альтруїзму до структурованої організації волонтерського руху міжнародного масштабу. На сучасному етапі волонтерство асоціюється з потужним інструментом соціального, культурного та економічного розвитку суспільства. Волонтерський рух сприяє збереженню балансу в суспільних відносинах та їх гармонізації; ефективний засіб об’єднання зусиль громадянського суспільства та органів державної влади щодо вирішення ряду соціальних проблем.

Активізацію волонтерського руху в Україні в останні декілька років повязують зі складною ситуацією на сході країни. Адже саме сьогодні волонтерський рух в Україні набрав небачених раніше масштабів. Майже кожен із громадян нашої держави є, якщо не безпосереднім членом волонтерських організацій, то, як мінімум, самостійно підтримує солдат, людей, які переїхали з зони Антитерористичної операції (далі - АТО) чи окупованої Автономної Республіки Крим (далі - АРК).

Сьогодні волонтерство є потужним соціально – суспільним рухом, який проник у всі сфери життя. Адже волонтерський рух є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Саме волонтерство включає в себе найшляхетніші прагнення людство – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості лдя всіх людей. Для українського суспільства ціності, що зазначені вище сьогодні є надзвичайно необхідними. Спираючись на вищевикладене, можна стверджувати, що дослідження волонтерського руху є актуальним.

Стан наукової розробки теми. Особливості волонтерства як соціального феномену сучасності були предметом дослідження ряду науковців. Зокрема, тенденції та перспективи розвитку волонтерської діяльності у Європі та Великобританії розглядали Дж. Девіс Сміт, М.Харріс, К.Рочестер, Р.Хедлі, у США - С.Елліс, К.Кемпбел; проблеми менеджменту волонтерських програм та управління діяльністю волонтерів вивчали Л.Ремрайк, Л.Графф, С.Маккарлі, Р.Лінч, С.Вінйард, Б.Стайлінгс, К.Бідерман, Дж.Нобл, Л.Роджерс. Сектор роботи з волонтерами досліджували С.Маккарлі, Р.Лінч, С.Вінйард, С.Елліс, К.Кемпбел, К.Вейсман, А.Вейсборд, К.Нойс, Б.Вітіч.

На теренах колишнього СРСР російські дослідники одними з перших звернулись до проблематики волонтерської діяльності. Такі дослідники як С. Синецький [37] та М. Львова досліджували соціальний портрет російських волонтерів та ставлення населення і спеціалістів високої кваліфікації до волонтерської діяльності, приділивши значну увагу проблемам залучення до волонтерства і мотивації; їх вивчали також О. Веліканова [5], В. Гараніна [11], В. Кочеткова [21], Г. Бодренкова [3], яка також узагальнила і проаналізувала ряд досліджень волонтерського сектору.

Дослідження волонтерського руху в Україні можна знайти в роботах М. Корнішової [20], Г. Крапівіної [22], Т. Ляха [25], І. Юрченко [51]. Однак праці, зазначених авторів ґрунтуються переважно на узагальненнях досвіду практичної реалізації волонтерських проектів у галузі соціальної роботи з їх детальним, часто поетапним, описом. Тому, оцінюючи рівень розробленості проблематики щодо волонтерської діяльності і волонтерського руху в Україні, варто вказати на відсутність комплексних соціологічних досліджень у даній галузі.

Мета дослідження – розкрити тенденції та перспективи розвитку cучасних волонтерських рухів крізь призму сукупності різноманітних факторів – політичних, економічних, соціальних, культурних тощо.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних дослідницьких завдань:

- визначити теоретико-методологічні засади вивчення волонтерського руху;

- проаналізувати історію виникнення та розвитку волонтерських рухів у світовому контексті;

- виокремити особливості організації та діяльності волонтерських рухів в Україні;

- простежити тенденції трансформації волонтерських рухів у період військового конфлінку в Україні;

- зробити соціологічний аналіз суджень городян щодо діяльності волонтерських рухів у м. Миколаєві;

- з'ясувати думки експертів стосовно сучасної діяльності волонтерських рухів в м. Миколаєві;

- запропонувати шляхи підвищення ефективної діяльності волонтерських рухів в м. Миколаєві.

Об’єктом дослідження виступають волонтерські рухи.

Предметом – трансформація сучасних волонтерських рухів в Україні.

Джерельна база дослідження. Інформаційною базою послужили дослідження Г. Бодренкової [3], Е. Великанової [5], Д. Гаври [10], В. Гаранина [11], С. Гнатюк [12], В. Денисової [15], О Іващенка [19], М. Корнишової [20], В Кочеткової [21], Г. Крапівіної [21], А. Кутузова [24], Т. Ляха [25], С. Пішковцій [29], В. Роговського [34], А. Сандуляк [35], С. Синецкого [34], Е. Фоміна [45], Закони України та Постанова Кабінету Міністрів.

Методи дослідження. Теоретико – методологічну основу дослідження склали принципи історизму, об’єктивності, причинності та системності. Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувався комплекс як загальнонаукових, так і спеціальних методів, а саме: систематизація, узагальнення, історичний, описовий та порівняння, соціологічне дослідження та експертне опитування.

Практичне значення результатів дослідження. Результати дослідження можуть бути використані у якості основи для подальших досліджень волонтерського руху в Україні, підготовки навчально-методичних матеріалів, вдосконалення соціальної політики у галузі розробки і впровадження програм підтримки волонтерських ініціатив та розвитку волонтерського руху з метою підвищення ефективності соціальних послуг, розвитку здібностей, відродження духовних основ українського суспільства, а також для підвищення ефективності волонтерської діяльності та роботи з волонтерами.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи – 69 сторінок, робота містить 3 таблиці, 2 рисунки та 1 додаток. Список використаних джерел налічує 52 найменування.

РОЗДІЛ 1