Опис відповідного типові лісу ґрунту

Надійною допоміжною ознакою є грунти, їх тип, механічний і хімічний склад, глибина залягання підґрунтових вод, товщина грунту. Механічний склад — найважливіша допоміжна ознака для визначення багатства грунту. В різних кліматичних умовах залежно від типу грунтів їх механічний склад і ступінь родючості співвідносяться по-різному. Тому такеспіввідношен­ня повинно враховуватисьстосовно до кожного кліматичного району.

До допоміжнихознаквідносятьсятакожгенетичнігоризонти грунту. Закономірнийзв'язокміжрельєфом і едатопамидозволяєко­ристуватисьрельєфом як допоміжноюознакою для визначеннягрупивологості типу. Однаквінмає, як правило, місцевезна­чення.

Інодідопоміжніознаки є єдиними, тоді вони набуваютьзна­ченняпровідних. Так, при визначеннілісорослинних умов степовихділянок, провіднимиознакамивиступаютьрельєф, тип грунту, рівеньзакипаннякарбонатів. Лісопридатністьзасоленихмісцеоселеньвизначається за глибиноюзалягання горизонту токсичноїсолі.

Враховуючи задані закономірності та специфіку географічного поширення лісів та грунтів України пропонується узагальнений опис відповідного свіжому дубово-сосновому субору типу ґрунту, а саме дерновогослабоопідзоленого.

Це диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350-млн. га, в СНД - 185 млн. га, в Україні - 2, 5 млн. га. В Україні дерново-підзолисті ґрунти є зональ­ними для Полісся, інколи зустрічаються на борових терасах і стародавніх прируслових валах рік Лісостепу й Карпатської гірської області. Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Клімат зони розповсюдження цих ґрунтів гумідний бореальний, Кз> 1, континентальний або різкоконтинентальний. Рельєф різноманітний як рівнинний, так і розчленований. Ґрунтотворні породи – водно-льодо­викові, моренні, стародавньоелювіальні, в основному безкарбонатні, різного гранулометричного складу.

Склад і властивості дерново-підзолистихґрунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу ґрунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю, аналогічно вище описаним підзолистим ґрунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуманно - фульватний (Сгк: Сфк = 0, 7-0, 9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г ґрунту), ґрунти кислі (рН=3, 5-5, 5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Мg, Н. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко, змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, струк­тура ґрунту нестійка.

Будова цілинного дерново-підзолистого ґрунту:

Не – гумусовий-елювіальний горизонт – до 25 см; сірий грудкувато-пилуватий, слабоущільнений, пронизаний дрібними корінцями, слабовологий, перехід різкий.

Е – елювіальний слабогумусовий горизонт – 26-30 см; ясно-сірий з окремими білуватими плямами, плитчаста структура, збагачений кремнієвою присипкою, перехід поступовий.

І - ілювіальний, темно-бурий.(у легких – червонувато-бурий), світлий, щільний, грудкувато-призма-тичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінер-альних колоїдів;

Р – материнська порода, від 100см і глибше, морена, лесовидні суглинки, водно-льодовикові відклади.