Колобок

ули собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:

— Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.

Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, —
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, —
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг... Аж іде ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, —
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:

— Колобок, колобок, я тебе з'їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану заспівай!

Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, —
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

Колобок скочив їй на язик та й почав співати:

Я по засіку метений...

А лисичка — гам його! Та й з'їла!

Усі учасники розбиваються на дві групи. Ведучий кожній підгрупі дає завдання проілюструвати одну з казок, які написані на картках. Вправа повинна бути виконана за рахунок пантомімічної гри. На підготовку дається до 7 хвилин. Після закінчення роботи кожна група презентує свою казку, останні вгадують.

Питання для ведучого:

1. Яка з команд продемонструвала найбільш творчий підхід?
2. Що було головним під час виконання завдання (для команди та для кожного учасника)?
3. Які труднощі були під час виконання вправи?

Вправа 4. Спостережливість

Мета: розвиток спостережливості, уваги до оточуючих та до ситуації у якій знаходиться учасник.

Обладнання: не має.

Учасники групи сидять по колу. «Нам потрібен один доброволець, який хотів би перевірити свою психологічну спостережливість|спостережність|».

Ведучій чекає до тих пір, поки той, що бажає не з'явиться|появлятиметься|. Припустимо, добровольцем виявився учасник на ім'я Микола. «Микола, почекай, будь ласка, одну хвилину|мінуту| за дверима». Після того, як Микола покидає кімнату, решта учасників групи розташовується по кімнаті, залишаючись сидіти на стільцях або стояти поодинці і парами. Потім ведучій запрошує Миколу до аудиторії.

«Микола, у тебе є одна хвилина|мінута| для того, щоб запам'ятати розташування всіх, хто знаходиться|перебуває| в цій кімнаті... Тепер тобі доведеться|припаде| ще раз вийти за двері».

Ведучій швидко міняє|замінює| деяких (приблизно половину) членів групи місцями, запрошує Миколу і пропонує повернути всіх на свої місця.

Вправу доцільно повторити, аби|щоб| три-чотири учасники могли перевірити свою спостережливість|спостережність|. Варіант: кожного разу не тільки міняти місцями присутніх, але й просити змінити будь-які речі чи розташування їх на столі, змінити щось з одягу, чи переодягтися у одяг іншого.

Питання для ведучого:

1. Які були труднощі під час виконання вправи?

2. Як вирішували завдання учасник (який механізм запам’ятовування, які елементи зайняли більше уваги, ін.)?

Вправа 5. Кошк почуттів

Мета: створення відчуття завершеності заняття, усвідомлення власної індивідуальності, емоційних особливостей, професійна ідентифікація.

Обладнання: не має

Ведучий пропонує: “Уявіть, що у центрі нашої аудиторії|кола| знаходиться велика корзина|кошик|, до неї кожен з вас може покласти ті відчуття|почуття|, емоції, які доставляють незручність або перешкоджають у особистому житті, можуть принести проблеми підчас професійної діяльності. Також ви можете узяти з|із| цієї корзини|кошика| ті відчуття|почуття|, емоції, які необхідні вам, аби|щоб| відчувати себе комфортно у спілкування, під час навчання, на своєму першому уроці. Потрібно також символічно зобразити кількість, об’єм потрібних\не потрібних емоцій (велика скеля, море, піщинка, крапля чи інше)”.

Питання для ведучого:

Вправа проводиться без обговорення.

Самостійна робота: З наведеного нижче переліку завдань різного рівня складності оберіть одне. Термін виконання та форму звітності узгодьте з викладачем.

Перший рівень складності:

Завдання 1. Напишіть міні-реферат на тему (один за вибором):

· Майстерність учителя в керуванні психічним станом.

· Зовнішній вигляд вчителя. Основи мімічної та пантомімічної виразності.

· Імідж фахівця. Складові іміджу викладача

Література:

1. Алиев Х.М. Ключ к себе: Этюды о саморегуляции / Л., 1990. - 207с.
2. Зязюн И.А., Крамущенко Л.В., Кривонос И.Ф., Мирпшник Е.П, Семиченкп В.А., Тарасевич Н.Н. Педагогическая техника учителя // Школьные технологии. – 2005. - № 6. – С. 154–164
3. Бенедиктова В. И. Деловая репутация. — М.: Ин-т новой экономики, 1996.
4. Браун Лиллиан. Имидж — путь к успеху — СПб.: Питер, 2000.
5. Джейн Э. Эффективная презентация / Пер. с англ. Т. А. Сивако­вой. — Минск: Амалфея, 1997.
6. Криксунова И. Создай свой имидж. — СПб.: Лань, 1997.
7. ПизА. Язык телодвижений: Пер. с англ. — Новгород, 1992.
8. Психология эмоций: Тексты / Под ред. В.К. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 286 с.
9. Смирнов Г.В. Аутогенная тренировка / Л., 1989. – 86 с.
10. Шепель В. М. Секреты личного обаяния. (Имиджелогия). — М.: ЮНИТИ, 1994.
11. Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику. — К., 1993.

Завдання 2. «Одяг для першого враження».

Продумайте варіанти одягу та самопрезентації для таких ділових ситуацій:

— знайомство з потенційним роботодавцем;

— захист дипломного проекту;

— проведення занять під час педагогічної практики.

Обґрунтуйте вибір та напишіть звіт.

На допомогу до виконання завдання прочитайте наведений уривок з книги Зінченко В.П. «Образ та діяльність»

Імідж вчителя, або психологія одягу.

Небезпечний» для кар'єри одяг

«На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і... її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці! Відповідність корпоративному дрескоду виявилась для компанії настільки важливою, що вона без коливань розсталася зі співробітницею, не готовою прийняти встановлені правила.

Слід визнати, що всі вищезазначені «претензії» до жіночого одягу є досить розповсюдженим явищем як в офісах, так і в державних установах. Але повернемось до школи. Хоча офіційного дрескоду в загальноосвітніх навчальних закладах не встановлено, існують певні правила, що «можна», а що не «можна» вдягати. А ось чи дотримуватись цих правил, вирішувати вам. Авжеж, активно протестувати проти подібного втручання в особисте життя треба. Однак чи впевнені ви, що ваш протест не закінчиться фіаско?

Зовнішність як «візитна картка» вчителя

Питання зовнішнього вигляду вчителя не нове, проте його актуальність з роками не зникає. Щороку до школи приходить працювати молодь, яка щойно закінчила педагогічні ВНЗ та коледжі. Там їх учили, що «...зовнішність учителя - складовий елемент педагогічної техніки, яка у свою чергу є структурним компонентом педагогічної майстерності. З огляду на це, очевидна пряма залежність між цими поняттями». Усе це добре відомо і зрозуміло, але сьогоднішнє покоління не хоче бути «як усі», прагнучи демонструвати свою індивідуальність.

Вірите ви чи ні, проте перше враження завжди існує. Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження є вірним. Загальновідоме прислів'я стверджує: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Що запам'ятовується при першій зустрічі з незнайомими? Так, зовнішній вигляд. Безперечно, набагато важливішим уважається розум, але все ж одяг визначає те, що про вас подумають інші люди та яке враження ви на них справите.

Зовнішній вигляд учителя запам'ятовується учням відразу, як вони побачили його вперше, і це враження з часом дуже важко змінити. Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, елегантно одягненого, охайного, з привабливим макіяжем, модною зачіскою та хорошими манерами. Від учнів початкових класів нерідко можна почути, що в них «найкрасивіша» або «найкраща» вчителька. У підлітковому віці учні звертають не менше уваги на це питання. Але якщо в початковій школі все це сприймається простіше, то у старшій школі вчитель, одягнений за модою 80-х років, може викликати до себе зневагу з боку своїх учнів. Тому, постаючи перед класом, учитель має бути впевнений, що він має гідний вигляд».

Що сьогодні вдягти на роботу?

Це далеко не просте запитання постає перед нами щоранку, а відповідь на нього залежить як від матеріальних можливостей, так і від смаку, стилю, погодних умов і звичок окремої людини.

Ідеальною формою одягу для вчителя є така, що сприяє зосередженню уваги учнів не на вивченні деталей одягу, а саме на засвоєнні матеріалу. Таким одягом може бути діловий костюм (з латинської «костюм» означає «спосіб життя»), що підкреслює професійні, особисті якості й офіційність стосунків з учнями. До ділового костюма відносять піджак зі спідницею або брюками та блузку.

Культура одягу має не менше значення, аніж культура поведінки. В одязі завжди мають бути присутні чистота й охайність. «Я не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно вдягнений. Тому в нас стало звичкою ходити на роботу у кращому костюмі. І я сам виходив на роботу в найкращому своєму костюмі, який тільки в мене був», - писав А. Макаренко. Звісно, охайність у житті ще нікому не завадила.

Іншими словами, одяг є певною візитною карткою вчителя. «Одяг і одягає, й відкриває людину», стверджує відомий афоризм. Він повинен бути зручним і в той же час не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Психологія одягу розглядає оформлення зовнішності як багатовимірну інформацію про особу. При формуванні першого враження про особу одяг є найважливішою складовою, оскільки, як правило, він сприймається оточуючими як знак привабливості або непривабливості.

В одязі найбільш інформативними є три речі: ціна, стиль і колір. «Упізнати» якісний та модний одяг може кожний, навіть якщо він і не розбирається в останніх модних тенденціях. У російській традиції ахроматичні кольори, такі як чорний, білий та сірий, піднімають статус особи в очах оточуючих, а яскрава кольорова гама, навпаки, може впливати на якість засвоєння матеріалу класом, привертаючи увагу виключно до зовнішнього вигляду вчителя. Вибираючи пастельні, спокійні кольори, ви можете бути впевнені, що увага буде сконцентрована саме на викладенні вашого матеріалу.

Кілька порад, яких варто дотримуватись учителю

Безперечно, зовнішній вигляд залежить від окремо взятої особистості. Але не слід забувати, що вчителі - це зразок для наслідування, тому їх зовнішній вигляд має бути бездоганним у всіх відношеннях. Адже вчителю, а особливо молодому, учні надто важко вибачають будь-які недоліки. Запропоновані рекомендації, знайдені на одному із сайтів, допоможуть вам запобігти помилкам, які нерідко зустрічаються в реальному житті.

• У гардеробі вчителя не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, а також убрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує дітей.
• Не варто навіть молодому вчителю з'являтись у школі в шортах.
• Не втрачайте почуття міри: навчіться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли робочий халат, святкову сукню, а коли - светр і джинси.
• Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, що вам до вподоби й до лиця: естетично витриманий, модний, елегантний.
• Не захоплюйтеся сіробуденним одягом.
• Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим, зручним і не заважати працювати з класом.
• Не носіть тривалий час один і той же одяг. Варто якнайчастіше «оживляти» його, комбінувати, прикрашати.
• Не носіть взуття босоніж, на високих підборах, бо їх стукіт відволікає увагу учнів і, крім того, швидко стомлюються ноги.
• Не знаходьтесь у приміщенні в теплих чобітках.
• У жодному разі не перебувайте у приміщенні школи в головному уборі.
• Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з учнями.
• Неприпустимо вчителям-чоловікам приходити до школи неголеними.
• Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та часті зміни кольору не відволікали уваги учнів.
• Не рекомендується прикрашати себе занадто дорогими та яскравими коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з учнями.
• Не варто користуватись дезодорантами, туалетною водою чи одеколоном з різким, сильним запахом.

Більшість вітчизняних фільмів закріпили в нашій свідомості образ учителя, який у своїй скромній сукні чи костюмі цілими днями проводив у школі. Сьогодні слово «скромний» не зовсім підійде до того, що носять деякі вчителі, адже більшість із них намагаються «не відставати» від модних тенденцій. А сьогоднішню моду аж ніяк скромною не назвеш. Ось і виходить, що всі начебто розуміють, що існують певні канони, що «варто», а що «не варто» вдягати, ідучи на роботу, але дотримуються їх далеко не всі. Але вчителю, взявши на себе відповідальність вихователя, не слід забувати, що кожної хвилини він є зразком для учнів навіть через свій зовнішній вигляд. А яким буде цей зразок і як вас запам'ятають учні - залежить лише від вас.

Автор: В. Зінченко

Другий рівень складності: