Вартість грошової маси

Концепція вартості грошової маси є однією з базових теорій фінансового менеджменту. Зміст цієї концепції полягає в тому, що, незалежно від джерела фінансування, залучення капіталу в господарський оборот підприємства пов'язано з певними витратами.

Так, кредиторам потрібно сплачувати відсотки за кредит, власникам облігацій — річний купон, акціонери сподіваються на виплату дивідендів. І навіть у випадку, коли фінансові ресурси формуються за рахунок реінвестування прибутку, їх залучення не носить безплатний характер, оскільки у будь-якому випадку потрібно враховувати альтернативні витрати.

Під вартістю (або ціною) грошової маси розуміють відношення витрат з обслуговування залучених фінансових ресурсів до величини цієї грошової маси. Виражається вартість грошової маси у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела, як правило, протягом року.

Важливість цього показника в контексті завдань фінансового менеджменту полягає в тому, що він не лише показує проценти, які потрібно заплатити власникам фінансових ресурсів, а й, водночас, характеризують цільову норму рентабельності інвестованих засобів що використовуються підприємством, яку обов'язково має забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.

При цьому потрібно розрізняти вартість капіталу підприємства і вартість підприємства в цілому. Якщо перший показник є відносним вираженням річних витрат на обслуговування заборгованості перед власниками й інвесторами, то загальна вартість підприємства як суб'єкта на ринку капіталу залежить від величини власного капіталу, дохідності, рівня ризику, темпів інфляції та ін.

У момент продажу підприємства як цілісного майнового комплексу враховується величина «гудвілу», тобто вартісна оцінка його цінності, що залежить від часових та кон'юнктурних параметрів, іміджу підприємства і може бути як негативною, так і позитивною.

Методика визначення вартості ресурсів підприємства залежить від джерела його залучення. Основними джерелами формування ресурсів є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів ресурсів.

1. Вартість функціонуючого власної грошової маси має найбільш надійний базис розрахунку у вигляді звітних даних підприємства. У процесі такої оцінки враховуються:

а) середня сума власної грошової маси, що використовується в звітному періоді, за балансовою вартістю; цей показник слугує вихідною базою корегування суми власної грошової маси з врахуванням його поточної оцінки; розрахунок цього показника здійснюється за методом середньої хронологічної за ряд внутрішніх звітних періодів;

б) середня сума власного капіталу, що використовується за поточною ринковою оцінкою;

в) сума виплат власного капіталу (у формі відсотків, дивідендів тощо) за рахунок чистого прибутку підприємства; ця сума і являє собою ту ціну, яку підприємство платить за використання капіталу його власникам; у більшості випадків цю ціну визначають самі власники, встановлюючи розмір відсотків або дивідендів на вкладений капітал у процесі розподілу чистого прибутку.

Вартість функціонування власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

(3.1.1)

де - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді [5, с. 226];

- сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства у процесі його розподілу за звітний період;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

Процес управління вартістю цього елемента власних ресурсів визначається насамперед сферою його використання – операційною діяльністю підприємства. Він пов'язаний з формуванням операційного прибутку й здійснюваної ним політики розподілу прибутку.

Відповідно вартість функціонування власних коштів в плановому періоді визначається за формулою:

, (3.1.2)

де - вартість функціонуючого власних коштів підприємства у плановому періоді, %;

вартість функціонуючого власних коштів підприємства у звітному періоді, %;

- плановий темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладених коштів у вигляді десяткового дробу.

2. Вартість додатково залученого акціонерного (пайового) капіталу розраховується у процесі диференційовано за привілейованими та простими акціями (або за паями, що додатково залучаються).

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, що по них заздалегідь визначений. Це значно спрощує процес визначення вартості даного елемента капіталу, оскільки обслуговування зобов’язань по привілейованих акціях багато в чому збігається з обслуговуванням зобов’язань по позиковому капіталу. Однак істотною відмінністю у характері цього обслуговування з позиції оцінки вартості є те, що виплати по обслуговуванню позикового капіталу відносять на витрати (собівартість) і тому вони не входять до складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати по привілейованих акціях здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають «податкового щита». Крім виплат дивідендів, до витрат підприємства належать також емісійні витрати по випуску акцій (так звані «витрати розміщення»), які становлять суттєву величину. З урахуванням цих особливостей вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

(3.1.3)

де - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

- сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до конкретних зобов’язань емітента [3, с. 174];

- сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

ВЕ – витрати по емісії акцій, виражені десятковим дробом по відношенню до суми емісії.

Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій (або додатково залучених паїв) вимагає врахування таких показників:

а) суми додаткової емісії простих акцій (або суми додатково залучених паїв);

б) суми дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну акцію (або суми прибутку виплаченої власниками на одиницю капіталу);

в) планового темпу росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів (відсотків);

г) планових витрат по емісії акцій (або залученню додаткового пайового капіталу).

У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що за вартістю він є найбільш дорогим, оскільки витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподаткування прибутку, а премія за ризик – найбільш висока, тому що цей капітал при банкрутстві підприємства захищений у найменшому ступені.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за такою формулою:

(3.1.4)

де - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %;

- кількість додатково емітованих акцій;

- сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді (або виплати на одиницю паїв), %;

- плановий темп виплат дивідендів (відсотків по паях), у вигляді десяткового дробу;

- сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв);

ВЕ – витрати по емісії акцій, виражені десятковим дробом по відношенню до суми емісії.

З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів власного капіталу й питомої ваги кожного із них у загальному його обсязі може бути розрахований показник середньозваженої вартості власного капіталу підприємства.

Розглянемо найважливіші аспекти використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

1. Вартість капіталу слугує економічною базою для прийняття рішення про доцільність створення нового підприємства, розвитку і розширення діяльності господарюючого суб'єкта.

2. Вартість капіталу використовується як вимірник доходності поточної діяльності. Оскільки вартість капіталу відображає частину прибутку (нерозподіленого прибутку), що повинна бути сплачена за залучення нового капіталу, то даний показник є мінімальною нормою її формування від усіх видів діяльності підприємства.

3. Показник вартості капіталу використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Рівень вартості (ціни) капіталу використовується як дисконтна ставка, за якою сума майбутнього грошового потоку приводиться до дійсної вартості.

4. Вартість капіталу підприємства є базовим критерієм для вимірювання фінансових інвестицій. При оцінці доходності окремих фінансових інвестицій (акцій і корпоративних облігацій) базою порівняння стає вартість капіталу. Індикатор вартості капіталу дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість і доходність окремих видів емітованих цінних паперів, але й визначити найбільш перспективні напрямки фінансового інвестування.

5. Вартість капіталу в розрізі окремих його елементів використовується в процесі управління його структурою, слугує одним з можливих критеріїв оцінки економічної ефективності формування і використання сукупного капіталу та окремих його елементів у господарській діяльності підприємства.

6. Вартість капіталу є вимірником ринкової ціни підприємства. Зниження ціни капіталу призводить до зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо наочно ця залежність позначається на діяльності акціонерних товариств, ціна акцій яких періодично підвищується або знижується на фондовому ринку, що впливає на вартість їхнього капіталу.

Отже, управління вартістю капіталу є необхідною умовою підвищення ринкової ціни підприємства.