Загальні вимоги до усного мовлення учнів

Усне мовлення учнів має бути грамотним, виразним, чітким, емоційним, що передбачає:

розпізнавання ними змістових відтінків слів, словосполучень, фраз та усвідомлення змісту розповіді;

уміння в темпі, нормальному для сприймання співрозмовником, передати, доповнити, продовжити сказане чи почуте, застосовуючи художні засоби зображення та засоби виразності (міміку, жести, інтонацію) і вживаючи займенники з метою уникнення повторення слів;

знання норм етики спілкування.

Крім цього, учні мають оволодіти первинними навичками лаконічно, з посиланням на джерело інформації, аргументувати свою думку, не боячись бути не сприйнятими іншими в разі її хибності; уміти при потребі користуватися певною довідковою літературою та здійснювати само- і взаємооцінку висловленого або почутого з інших уст, що сприятиме усуненню недоліків у їхньому мовленні.

Особливою вимогою до учнів є уміння правильно та чітко давати відповіді на запитання, висловлюючи одночасно закінчену думку. Учитель повинен ознайомити учнів з алгоритмами побудови відповіді, що значною мірою підвищить культуру їхнього мовлення.

Учитель має систематично стежити за правильністю та логічністю висловлювань учнів, грамотною побудовою речень та їх змістовим поєднанням, дбати, щоб вони правильно вимовляли слова і терміни, зокрема ті, які вперше зустрічаються у їхній мовленнєвій практиці.

Мовні і мовленнєві помилки учнів учитель виправляє на кожному уроці, у процесі позакласної та позашкільної роботи, під час перерв тощо. Почувши від учня неправильну мову, він повинен спокійно, тактовно виправити його. Виправляти мовленнєві помилки учня треба після відповіді, якщо вона коротка, або під час логічних інтервалів, оскільки неодноразові зауваження переривають хід думки школяра.

Починаючи з післябукварного періоду, потрібно формувати в учнів уміння користуватися орфографічним і тлумачним словниками для учнів початкових класів, систематично проводити практичну роботу з ними.

Учитель має бути взірцем культурного співрозмовника, дотримуватися мовних норм під час уроків і в позаурочний час.

Плануючи роботу з батьками, він повинен передбачати бесіди з ними щодо виконання єдиних вимог до усного та писемного мовлення учнів у школі і вдома.

Успіх у досягненні високої культури мовлення, спілкування забезпечать взаємоконтроль і взаємодопомога всіх суб'єктів освітянського процесу.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

Культура писемного мовлення передбачає грамотне, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків — літер (на письмі), охайне, чисте, відповідно до мовних норм, каліграфічних та естетичних правил, письмо.

Формуючи культуру писемного мовлення, вчитель одночасно сприяє виробленню в учнів таких якостей особистості, як акуратність, дисциплінованість, витримка, старанність, відповідальність, що, у свою чергу, підвищує моральність майбутнього громадянина країни. Тому слід формувати в учнів навички грамотного, каліграфічного письма, чіткого і правильного почерку.

Для формування в учнів навичок писемного мовлення вчитель повинен:

проводити систематичну роботу з вивчення орфографії;

розвивати практичні навички побудови синтаксичних конструкцій;

формувати навички каліграфічного письма;

стежити за охайністю записів учнів;

давати зразки правильного письма в зошитах, щоденниках тощо;

виправляти правописні, граматичні та мовні помилки;

вимагати від учнів уважно ставитися до оформлення письмових робіт, додержувати правил ведення учнівських зошитів з усіх предметів.

Письмові контрольні роботи з будь-якого предмета (мови, математики) проводять на другому чи третьому уроці за розкладом (крім понеділка і суботи), не більше однієї роботи на день, а протягом тижня — не більше двох. Комбіновану роботу з математики, за обсягом виконання розраховану на два уроки, проводять протягом двох послідовних днів. Не рекомендується проводити роботи в перший та останній дні тижня, семестру, у перший день після свята.