Запилення. – це перенесення пилку з тичинок на маточку

– це перенесення пилку з тичинок на маточку. Якщо пилок з тичинок переноситься на свою маточку, то відбувається самозапилення (фіалка, горох, соя, ячмінь, овес).

Якщо пилок з тичинок однієї рослини переноситься на маточку іншої то відбувається перехресне запилення.

Більшість рослин запилюються перехресно, за рахунок комах і тільки 10 частина вітром.

Квітки мають ряд пристосувань для запилення комахами: яскраве забарвлення і сильний запах, які повинні приваблювати запилювачів.

Якщо нектар знаходиться не глибоко то рослини запилюються мухами і жуками. Якщо глибоко то бджолами, джмелями.У рослин, які запилюються вітром (жито, кукурудза) квітки не показані, у них ців. нектар.У рослин які запилюються вітром квітки часто різностатеві; у рослин які запилюються комахами здебільшого тичинки дозрівають швидше ніж формується маточка.

35.Запліднення, подвійне запліднення

Після запилення відбувається процес запліднення — злиття чоловічої статевої клітини з жіночою. Пилок, що потрапив на поверхню приймочки, продовжує свій розвиток (починає проростати пилок ще в пиляках), що зовні виявляється в набряканні, утворенні пилкової трубки, стінки якої складаються з інтини і проходять крізь пори в екзині. Утворення пилкової трубки стимулюється речовинами, які виділяються приймочкою у відповідь на споріднений пилок, що потрапив на неї. Пилкова трубка за короткий час проходить крізь пухку тканину стовпчика і через мікропіле проникає до зародкового мішка. Одночасно проростає багато пилкових трубок, але із зародковим мішком зливається лише одна. У пилкову трубку, що утворилася з вегетативної клітини, переходять два спермії, що утворились з генеративної клітини в результаті мітотичного поділу. В окремих випадках спермії можуть утворюватися ще в пиляку. В місці контакту пилкової трубки із зародковим мішком стінки зародкового мішка ослизнюються і пилкова трубка проходить усередину. Досягши яйцеклітини, пилкова трубка розривається, з неї виходять два спермії. Один із сперміїв зливається з яйцеклітиною, утворюючи диплоїдну зиготу, з якої розвивається зародок нового рослинного організму. Другий спермій зливається з вторинним (диштоїдяим) ядром, у результаті чого утворюється триплоїдна клітина, яка дає початок ендосперму — запасу поживних речовин для зародка.

36.Насінина

— високоспеціалізований орган розмноження і поширення рослин па земній поверхні. Крім того, маючи підвищену стійкість до несприятливих зовнішніх умов, насінина забезпечує збереження рослин на зайнятій ними території в екстремальних умовах. За настання сприятливих умов (тепло, волога, повітря) насінина проростає і дає початок новій рослині. Насінина — складний орган; умовно можна виділити такі його частини: зародок, запасаюча тканина (тканини), шкірка. У дозрілій насінині спеціальної запасаючої тканини може і не бути. У цьому випадку запасні речовини нагромаджуються у клітинах зародка, найчастіше в його сім'ядолях, перших зародкових листках. Зародок — мініатюрна рослина з вегетативними органами: зародковим пагоном (зародкове стебло, сім'ядолі, зародкова брунька) і зародковим коренем.
Запасними речовинами у клітинах ендосперму (запасаюча тканина) або у клітинах сім'ядолей є жири, білки, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні сполуки. Води в дозрілій насінині дуже мало (до 12% загальної маси), а це при сповільненому обміні речовин підвищує.

37.Способи поширення плодів і насіння

у квіткових рослин дуже різноманітні. Вони можуть поширюватися за допомогою вітру, води, тварин тощо. Є рослини, здатні поширювати насіння самостійно. Наприклад, огірок-пирскач після дозрівання плоду із силою викидає його м'якуш із насінням на багато метрів, за що його ще прозвали «скажений огірок».
Бальзамін має плоди, які розтріскуються після дозрівання від звичайного дотику та розкидають насіння. Для розкидання насіння деякі види використовують силу пружності стебла або плодоніжки (наприклад, лілії, примули). Загалом, майже всі рослини із сухими розкривними плодами так чи інакше розкидають насіння після його дозрівання. Чи не найпоширенішим способом розселення рослин є поширення плодів і насіння вітром (мал. 117). Мабуть, немає такої людини, яка
у дитинстві не бавилася роздмухуванням пухнастих «парашутиків» кульбаби з легкими плодиками. А видів рослин, насіння яких має подібні «пристрої», у природі дуже багато. Плоди більших розмірів мають інші пристосування до поширення вітром, часто у вигляді пластинчастих крилоподібних відростків (наприклад, у клена, липи). Дуже дрібне насіння довго утримується в повітрі і може розноситись вітром на далекі відстані.

38.Магнолієві

Magnoliaceae – дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимовозелені або опадні.Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виямкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки – у Магнолії крупнолисткової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра. Магнолієві – дерева, рідше кущі. Листки Магнолієвих почергові, прості, зимовозелені або опадні.Листова пластинка частіше цілокрая, іноді на верхівці загострена або з виямкою, іноді лопатева. Деякі види мають дуже великі листки – у Магнолії крупнолисткової (Magnolia macrophylla) листки досягають в довжину одного метра. Гінецей більшості Магнолієвих складається з численних плодолистиків, хоча у виду Michelia montana – лише один плодолистик.У більшості видів плодолистики сидячі, у іншіх вони розташовані на досить довгій ніжці – гінофорі.У родів Liriodendron, Manglietia, Magnolia, більшості видів Michelia, деякіх видів Elmerillia плодолистики вільні, у Talauma досить зрослі, а у Aromadendron, Pachylarnax, Kmeria, Paramichelia і Tsoongiodendron зрослись в своєрідний синкарпний гіноцей. Кількість сім`язачатків в одному плодолистику численне у Tsoongiodendron, 4-14 у Manglietia, 4-8 у Pachylarnax, і 2 у більшості видів. У деяких видів лише 1. Сімязачатки – анатропні.

39.Лататтєцвіті

(NymphaealesЛата́ ття бі́ ле (Nymphaea alba, інші назви: жіноче латаття, водяна лілiя, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава) — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні — серпні. Плід — ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні — вересні. Росте в стоячих водоймах та водоймах з повільною течією. Водяна рослина; до дна водойми прикріплюється великим міцним кореневищем товщиною до 10 см, вкритим бурими лусками. Від нього на поверхню води на довгих черешках піднімаються плаваючі великі цілісні листки овальної форми з серцевидною основою.

40.Жовтецеві

(Ranunculaceae) Родина жовтецевих характеризується такими ознаками: переважають трави частіше багаторічні, з черговими листками, без прилистків; квітки правильні, рідко неправильні, двостатеві, частіше п’ятірного типу, але бувають відхилення за кількістю чашолистиків і пелюсток. Здебільшого жовтецеві мають багато тичинок і багато маточок. Тичинки й оцвітина вільно прикріплені до квітколожа під маточкою. Оцвітина то подвійна, то проста — віночковидна; іноді пелюстки перетворюються в нектарники. Запилення перехресне, за допомогою комах, але зустрічається також і самозапилення. Плоди — сім’янки або листянкиБарбарисові (Berberidaceae) До родини жовтецевих входить багато (понад 1200 видів) різноманітних за зовнішнім виглядом і будовою рослин, поширених переважно в помірних і холодних країнах, а також на високогірних пасовищах.

41.Макові

(лат. Papaveraceae) — родина дводольних рослин порядку жовтецевоцвіті.

Однорічні та багаторічні трави, містять нерідко молочний сік; листки чергові, зрідка протилежні. Дерев'янисті рослини зустрічаються лише вродах бокконія і дендромекон. Квіти або одиночні, або утворюють китицеподібне суцвіття. Вони двостатеві, правильні або неправильні; в чашечці здебільшого 2 листочки, у віночку 4 пелюстки, але бувають винятки; тичинки, яких багато, розташовані в 2 або 4 кола (не без винятків), рідше тільки 4 або 2, в останньому випадку вони розгалужуються від самого заснування. Гінецей містить від 2 до 16 маточок, зрощених до верхівки і утворює одну цілісну зав'язь, здебільшого одногніздну. Плід сухий, коробчатий, одногніздний або розділений на неповні гнізда, рідко горіхоподібний. Насіння з маслянистим білком і маленьким зародком, який у шишконосних забезпечений тільки однієї сім'ядолею замість двох. Запилення відбувається переважно за допомогою комах.

42. Родина Кропивові

— Urticaceae Багаторічна трав'яниста рослина 30—150 см заввишки. Кореневище її з підземними галузистими пагонами; рослина росте групами. Стебло тупочотиригранне, усіяне, як і листки, волосками, що жалять. У стінках волосків міститься кремній, вони легко ламаються, гострими кінцями ранять шкіру і в ранку зі зламаного волоска потрапляють мурашина кислота і гістамін. Листки яйцевидно-ланцетні або ланцетні, шорстко-волохаті, при основі серцевидні, по краях великозубчасті, супротивні, довгочерешкові. Квітки дводомні, дрібні, зелені, зібрані пучками в гіллясті колосовидні суцвіття, жіночі — звислі, чоловічі — прямостоячі. Плід — горішок. Родина Коноплеві — Cannabaceae Багаторічна культурна і дикоросла дводомна рослина. Щороку з кореневищ виростають навесні довгі (іноді до 18 м) виткі, звичайно шестигранні, порожнинні стебла, які взимку відмирають. Листки яйцевидні, три-, п'ятилопатеві, велико-пилчасті, шорсткі. Чоловічі квітки зеленувато-білі, зібрані у волотисте суцвіття. Жіночі — яйцевидні шишки.

43.Горіхові

(Juglandaceae) — родина рослин порядку букоцвітих (Fagales), налічує до 70 видів, поширених у помірній зоні північної півкулі. Дерева, рідше кущі, з почерговими, непарноперистими листками, що містять ароматичні речовини.

Квітки різностатеві, в пазухах покривних лусок; оцвітина проста або її зовсім немає. Тичинкові квітки в сережках, тичинок 2-40; маточкові квітки поодинокі, скупчені або в китицях; зав'язь нижня, одногнізда, зростається з оцвітиною і приквітками; насінний зачаток прямий, з одним покривом.

Плід — псевдомонокарпна кістянка, яку найчастіше називають «горіхом». Позаоплодень спочатку соковитий, потім шкірястий, багатий на дубильні й ароматичні речовини; середоплодень дерев'янистий. Насіння без ендосперму, з великими зморшкуватими сім'ядолями, що містять олію, білки, вітаміни.

До родини належать дерева, які застосовуються у зеленому будівництві, харчовій, деревообробній та інших галузях промисловост

44.Гвоздикоцвіті

(лат. Caryophyllales.Гвоздиковы.До складу цієї великої родини (понад 1400 видів) входять як однорічні, так і багаторічні трав'янисті рослини. Стебла вузлуваті із супротивним листорозміщенням. Листки прості, цілокраї, звичайно без прилистків. Суцвіття — розвилина (напівзонтик). Оцвітина або проста, або подвійна. Чашечка з 4—5 вільними або зрослолистими чашолистиками, віночок вільнопе-люстковий, у пелюсток розвинуті нігтики і відгини, на межі яких часто є придатки у вигляді зубців (привіночок). Тичинок десять і рідко п'ять або менше. Зав'язь верхня, одногнізда, з 2—5 стовпчиками. Квітки двостатеві і зрідка одностатеві. Кактусові (Cactaceae) — родина суккулентних рослин порядку гвоздикоцвітих (Caryophyllales). Поширені у пустелях, вирощуються як декоративні, зокрема кімнатні, та харчові рослини. Завдяки довгому корінню та товстим стеблам кактуси збирають вологу і здатні переживати великі посухи.

ЛободовіКвітки одностатеві або двостатеві п'ятірного типу. Тичинки за кількістю часток оцвітини і супротивні їм; маточки з 1—4 приймочками, з одногніздою зав'яззю. Зав'язь верхня, за винятком буряка, у якого зав'язь середня. Запилення відбувається вітром, рідко комахами або шляхом самозапилення. Плоди і стебла у багатьох видів лободи і лутиги до осені робляться яскраво-червоними від утворення антоціану. Плоди — сім'янки

45. Гречкоцвіті

– PoligonalesЧастіше трав'янисті рослини з черговими листками, прилистки яких зростаються й утворюють тонку плівку — піхву, що обхоплює вузлувате стебло. Квітки частіше двостатеві, правильні, складаються з простої віночковидної або чашечковидної оцвітини з 5—6 частками. Тичинок від трьох до дев'яти. Маточка одна, зав'язь одногнізда, верхня, з 2—3 стовпчиками, які мають головчасті або китицевидні приймочки. Плід — дво-, тригранний горіх або сім'янка; насіння з борошнистим ендоспермом. До родини входить близько 750 видів, поширених по всій земній кулі.

На вогких місцях росте водяний перець— однорічна рослина, отруйна, із смаком перцю; використовується як лікарська, кровоспинна. Декоративне значення має гречка сахалінська — висока багаторічна рослина, яка швидко відростає від кореневищ.

46. Страстноцвіті

– PassifloralesКлас — дводольні рослини

Підклас – зрослопелюсткові

Однодомні, рідше дводомні рослини з повзучими і лазячими стеблами, звичайно мають вусики, що виходять з основи чергових і пальчастожилкових листків. Квітки розміщені в пазухах листків. Вони п'ятірного типу, з лопатевою або роздільною І чашечкою і віночком, який опадає разом з чашечкою. Тичинок в чоловічих квітках п'ять, з яких чотири зростаються між собою попарно, а п'ята залишається більш або менш вільною. Зав'язь у жіночих квітках нижня, з багатьма насінними зачатками, звичайно тригнізда; стовпчик короткий, приймочка лопатева. Запилюють рослину комахи, які прилітають за нектаром, що міститься в чоловічих квітках на медовому диску, розміщеному у внутрішньому просторі між тичинковими нитками, а в жіночих квітках навколо основи стовпчика. Плід м'ясистий, соковитий, багатонасінний, несправжній, ягодоподібний. Відомо понад 760 видів гарбузових дикорослих у субтропічних і тропічних країнах.

До гарбузових належать баштанні та овочеві рослини: гарбуз, кавун, диня та огірок.

47. Каперцевоцвіті –

CapparalesКапустяні (Brassicaceae), раніше хрестоцвіті (Cruciferae) — родина рослин, названа за назвою роду капуста (Brassica), старіша назва «хрестоцвіті» походить від чотирьох пелюсток, через що квітка цих рослин нагадує хрест. Родина містить однорічні, дворічні та багаторічнітрави, інколи кущі та напівкущі.

Листя у капустяних просте, з черговим розташуванням, без прилистників. Квітки актиноморфні, рідше — зигоморфні, двох статей. Плід — стручок.Порівняно з кормовими злаковими та бобовими культурами, кормові капустяні вирізняються рядом позитивних властивостей і ознак. Їхнє насіння коштує недорого. Виняток становить лише насіння спеціальних сортів для біологічної боротьби з нематодами в сівозмінах із цукровим буряком. Капустяні рослини відрізняються більшою толерантністю до пізньої сівби і швидким початковим ростом. При пізній сівбі, після короткого вегетаційного періоду (60-80 днів) і в прохолодну осінь вони дають урожай понад 20 ц/га, до того ж гарної якості. Наші суворі зими вони переносять досить непогано, через те, що мають тривалий період осіннього використання. Це має велике значення не тільки для задоволення потреби у зеленому кормі. Тривале покриття ними ґрунту є ефективним заходом боротьби проти ерозії ґрунту.

48.Порядок Вербоцвіті

– SalicalesВе́ рба (Salix L.) — рід дерев, кущів або напівкущів родини вербових (Salicaceae). Деякі види мають і деревну, і кущову форми Родина Вербові

Цей високий, до 6 м, гіллястий кущ часто утворює суцільні зарості на вологих луках, болотах, у вологих лісах. Як і попередній вид, верба попеляста має маточкові і тичинкові квітки з редукованою оцвітиною. Вони зібрані в сережки. Кожна квітка сидить у пазусі волосистої приквіткової луски. Сережки великі, тичинкові — яйцевидної форми, маточкові — циліндричні, повислі (до б см). Листки видовжено-еліптичні, звужені до основи, 3 — 8 см завдовжки. Зверху вони вкриті пушком, а знизу повстисті. Бруньки і молоді пагони теж вкриті сіруватим пушком. Плід — одногнізда коробочка. Насінина волосиста. Верба попеляста має цікаву особливість — запасні сплячі бруньки. Якщо гілка пошкоджена, вони розпускаються і перетворюються у вкриті листками пагони. Життєздатними такі бруньки можуть лишатися дуже довго, а розпускаються тоді, коли гілку або стовбур зламати.

49.Мальвоцвіті

(Malvales) — порядок квіткових рослин підкласу розидів. Представники порядку — здебільшого кущі і дерева; більшість його родин мають космополітичне розповсюдження у тропіках і субтропіках з обмеженим розширенням в помірних регіонах. На острові Мадагаскарзустрічаються три ендемічні родини мальвоцвітих (Сарколенові (Sarcolaenaceae), Сфероцепалові (Sphaerosepalaceae) і Дієгодендрові(Diegodendraceae)). Молочайні (Euphorbiaceae) Розміщення листків почергове, іноді супротивне або кільчасте, вони прості, рідше складні, з перистим або пальчастим жилкуванням, здебільшого з прилисткми, які іноді перетворюються на волоски, залозки або колючки. Листки прості, іноді супротивні або мутовчатсті, нерідко із парними трилистниками, часто зростаються разом, перетворюються у колючки, іноді редуковані, змінюються філокладіями. Суцвіття двостатевої квітки складається із жіночої квітки (без прилистника), оточеного верхньоквітковими чоловічими суцвіттями, що складаються із 1-10 квітів і більше [1]. Квітки в суцвіттях різнихтипів, актиноморфні, з подвійною оцвітиною або безпелюсткові, іноді зовсім без оцвітини, 5-членні, іноді 3- або 4-членні. Плід — коробочка, інколи ягода, рідко кістянка.

50. Молочаєцвіті

(Euphorbiales) Молочайні (Euphorbiaceae) — велика, в основному тропічна родина. Більшість представників — трави, хоча, особливо у тропіках, багато деревта кущів, деякі представники є сукулентами. Розміщення листків почергове, іноді супротивне або кільчасте, вони прості, рідше складні, з перистим або пальчастим жилкуванням, здебільшого з прилисткми, які іноді перетворюються на волоски, залозки або колючки. Листки прості, іноді супротивні або мутовчатсті, нерідко із парними трилистниками, часто зростаються разом, перетворюються у колючки, іноді редуковані, змінюються філокладіями. Суцвіття двостатевої квітки складається із жіночої квітки (без прилистника), оточеного верхньоквітковими чоловічими суцвіттями, що складаються із 1-10 квітів і більше [1]. Квітки в суцвіттях різнихтипів, актиноморфні, з подвійною оцвітиною або безпелюсткові, іноді зовсім без оцвітини, 5-членні, іноді 3- або 4-членні. Плід — коробочка, інколи ягода, рідко кістянка.

51. Ломикаменевоцвіті

(Saxifragales) Аґрусові (Grossulariaceae) — родина квіткових рослин порядку ломикаменецвітих. Таксономія родини змінилася дуже значно протягом останнього часу, тільки найбільший рід родини — Смородина (Ribes) — завжди залишався її частиною і зараз є єдиним родом родини. Так, родиЕскалонія (Escallonia), Ітеа (Itea) і Квінтинія (Quintinia) були винесені в інші родини.РосичковіРОСИЧКА КРУГЛОЛИСТА, РОСЯНКА КРУГЛОЛИСТНАЯ, DROSERA ROTUNDIFOLIA L, Родина Росичкові, Росянковые, Droseraceae Багаторічна рослина висотою 10—20(25) см. Листки в прикореневій розетці, зверху і з країв вкриті золотистими щетинками. Цвіте в червні — серпні. Росте на сфагнових болотах, торфовищах у Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу (на півдні трапляється рідко).
Росичка — комахоїдна рослина. На її листках є залозки, що виділяють липку блискучу рідину, від якої листок здається вкритим росою (звідси і назва рослини). Комаха, сівши напитися такої «роси», відразу прилипає до листка. Рослина стала рідкісною і повсюдно заслуговує охорони. На Україні росте 3 види росички.

52.Розоцвіті

(Rosales) — порядок квіткових рослин, що складається з дев'яти родин, з яких Розові (Rosaceae) дає назву порядку. Відомі члени Rosales включають: троянди, полуницю, малину, яблуні, груші, сливи, персики, абрикоси, мигдаль, горобину, глід, в'язи, фігові дерева, кропиву, хміль і коноплю. Коріння Rosaceae звичайно мають подвійну симетрію, але інколи також потрійну, дані про більшість інших родин недостатні, хоча здається у Ulmaceae коріння також мають подвійну симетрію. Як мінімум Rosaceae, Rhamnaceae, Elaeagnaceae і Ulmaceae може бути мікоризовими.Пластиди клітин флоеми (провідної тканини) не мають крохмалю і у більшості видів — також білків (крім деяких паразитичних видів). Інші характеристики: інфекція бактерій роду Frankia через міжклітинне проникнення, призматичні кристали в променевих клітинах, (окрім Barbeyaceae, Elaeagnaceae), клітини флоеми з білковими тілами, наявність слизових клітин, зубчатий край листка, цимозні суцвіття, наявність гіпатіума, виробляють нектар.

Кущ або невелике деревце родини жостерових (1, 5-8 м заввишки) з темною корою і супротивними гілками, які часто закінчуються колючкою. Молоді пагони сірі, блискучі. Листки супротивні (3-6 см Квітки дрібні, здебільшого одностатеві, зібрані пучками по 10-15 у пазухах листків. Оцвітина квіток зеленувата, 4-5-членна, пелюстки чергуються з частками чашечки або їх немає зовсім. Чашечка вузькодзвоникувата. Жіночі квітки з однією маточкою, стовпчик — 24-роздільний, зав'язь верхня. Чоловічі квітки з чотирма тичинками. Плід — чорний, кулястий (6-8 мм у діаметрі), блискучий, містить три-чотири насінини.

57. Виноградні

Порядок об'єднує 2 родини, 13 родів та 770 видів.Невисокі дерева, прямостоячі чагарники і трави або частіше дерев'янисті ліани. Листки чергові або дуже рідко супротивні, переважно прості, дуже часто пальчасто-лопатеві, рідше перисто- або пальчастоскладні, звичайно з опа­даючими прилистками, рідше без них або з дуже рудиментарними прилистками. Квітки здебільшого зібрані в цимозні суцвіття, звичайно дрібні, переважно зеленкуваті, маточково-тичинкові, полігамно-однодомні або дводомні, чотири-, п'ятичленні. Чашечка звичайно слаборозвинута, невиражено чотири-, п'яти- або (як виняток) три-, шести-, семизубчата або лопатева, часто редукована до кільця навкруги віночка. Пелюсток чотири-п'ять (дуже рідко три, шість або сім), вони стулчасті, вільні, рідше зрослі основами в трубку або зрослі верхівками (Vitis та деякі види Cissus) і опадаючі в цьому випадку цілком, у вигляді ковпачка. Тичинок чотири-п'ять, прикріплених до основи нектарного диска і вільних (Vitaceae) або зрослих у трубку (Leeaceae). Гінецей ценокарпний, з двох-шести. Зав'язь верхня або більш чи менш зросла з нектарним диском. Плоди — м'ясисті, соковиті або майже сухі ягоди з одним-двома (Vitaceae) або трьома-шістьма (вісьмома) гніздами.Охоплює дві досить подібні між собою родини (Vitaceae і Leeaceae), які часто розглядаються як одна — Виноградні. Походження цієї родини вважається спільним з Кизиловими, іноді її ставлять між Аралієвими і Кизиловими. Розглянемо лише одну родину цього порядку.Родина Виноградні (Vitaceae) Виноградні поширені переважно в тропічних та субтропічних гірських районах з теплим і помірно теплим кліматом. В областях з помірним кліматом росте небагато видів (головним чином з родів Vitis, Ampelopsis, і Partenocissus). Налічують всього 12 родів і до 700 ви­дів цієї родини. В Україні представлено 3 роди і 8 видів.

58. Ранникоцвіті

(Scrophulariales Пасльо́ нові (Solanaceae) — родина квіткових рослин, багато з представників якої використовуються в їжу, тоді як деякі інші — отруйні (деякі мають як їстівні, так і отруйні частини). Родина включає такі рослини: дурман, баклажан, мандрагора, красавка або беладонна, капсикум абоперець, картопля, тютюн, помідор, томати(помідор), петунія та блякота. Представники родини пасльнових у великій кількості вирощуються людиною, вони є важливим джерелом їжі, спецій і ліків. Проте алкалоїди, що містяться у багатьох з цих рослин, можуть бути токсичними для людини і тварин.

Квітки зазвичай конічні або у формі лійки, з п'ятьма пелюстками, зазвичай об'єднаними. Листя чергується, часто з волохатою або клейкою поверхнею. Плоди — ягоди, як у випадку з помідором, або коробочки (тобто відкриваються при висиханні, випускаючи насіння), як у випадку з дурманом. Насіння кругле та плоске, 2-4 міліметри в діаметрі. Тичинки зазвичай присутні у кількості, кратній чотирьом (звичайніше всього чотири або вісім).

Ранникові (Scrophulariaceae) — родина рослин порядку губоцвітих (Lamiales) Пухирникові (Lentibulariaceae) — родина рослин порядку губоцвітих (Lamiales). Родина вовчкові – Gliridae Thomas

59. Пасльо́ нові

(Solanaceae) — родина квіткових рослин, багато з представників якої використовуються в їжу, тоді як деякі інші — отруйні (деякі мають як їстівні, так і отруйні частини). Родина включає такі рослини: дурман, баклажан, мандрагора, красавка або беладонна, капсикум абоперець, картопля, тютюн, помідор, томати(помідор), петунія та блякота. Представники родини пасльнових у великій кількості вирощуються людиною, вони є важливим джерелом їжі, спецій і ліків. Проте алкалоїди, що містяться у багатьох з цих рослин, можуть бути токсичними для людини і тварин.

Квітки зазвичай конічні або у формі лійки, з п'ятьма пелюстками, зазвичай об'єднаними. Листя чергується, часто з волохатою або клейкою поверхнею. Плоди — ягоди, як у випадку з помідором, або коробочки (тобто відкриваються при висиханні, випускаючи насіння), як у випадку з дурманом. Насіння кругле та плоске, 2-4 міліметри в діаметрі. Тичинки зазвичай присутні у кількості, кратній чотирьом (звичайніше всього чотири або вісім).

Деякі рослини родини Пасльонові занесені до Червоної книги України, наприклад, беладона звичайна.

60.Губоцвіт

і (Lamiales) — порядок еудікотів, що включає великі родини Глухокропивові (Lamiaceae) і Вербенові (Verbenaceae) та кілька менших родин. Клас — дводольні рослини

Підклас – зрослопелюсткові

Трави або кущі з чотиригранними стеблами, супротивними суцільними листками, губовидними квітками, що зібрані кільцями (мутовками) на вершині стебла. Чашечка з п'ятьма зубцями, часто двогуба. Віночок з верхньою губою, що утворилася з двох пелюсток, і нижньою губою, яка утворилася з трьох пелюсток. В трубочці віночка часто бувають помітні волоски. Квітка має чотири або дві (у шавлії) тичинки. Маточка складається з верхньої чотирилопатевої зав'язі, із середини якої виходить довгий стовпчик, що закінчується двороздільною приймочкою.

Серед губоцвітих відомо багато лікарських та ароматичних рослин. Багато губоцвітих зустрічається на луках, а також у полі, як бур'яни. Всього відомо до 3000 видів губоцвітих, поширених у помірних і субтропічних областях.

61. А́ йстрові

(Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae) — родина рослин, найбагатша за кількістю видів серед еудікотів: включає понад 25 000видів. Її представники поширені на всіх континентах і зустрічаються у різних рослинних угрупованнях Більшість Айстрових — трав'янисті рослини, інколи — напівкущі та кущі, зрідка — дерева (наприклад, скалезія, брахілена).Пагони з почерговим розміщенням листків (рідше — супротивним або мутовчастим). Інколи листки розміщені у вигляді прикореневої розетки. Листки прості, без прилистків. Стебла і листки часто вкриті волосками чи колючками (осот, нетреба, будяк). Плід — сім'янка, часто із чубчиком (парашутиком), який утворений чашолистиками та слугує для розселення вітром (кульбаба). Відозміни стебла — підземна бульба (топінамбур), кореневище (осот).

62.Лілієцвіті

(Liliales) — порядок рослин класу однодольних (Liliopsida) Лілі́ йні (Liliaceae) — родина рослин порядку лілієцвітих (Liliales)

Лілійні мають квітки здебільшого правильні, з простою, яскраво забарвленою віночковидною оцвітиною з шести листочків, розміщених у два круги. Тичинок шість. Зав’язь тригнізда, верхня, з одним стовпчиком із суцільною або трироздільною приймочкою. Плід — тристулчаста коробочка з центральним сім’я-носцем або ягода. Лілійні — багаторічні рослини, що розмножуються цибулинами або кореневищами. Листки лінійні або видовжені, паралельно- або дугожилкові. Цибулеві (Alliaceae) родина однодольних рослин, що налічує близько 750 видів багаторічних, трав'янистих рослин, що мають видозміну пагону —цибулини.

Вони мають прості сидячі листки, розташовані почергово. Квітки правильні, зібрані у суцвіття зонтик. Мають просту віночкоподібну оцвітину із 6 вільних або при основі зрослих пелюсток. Тичинок 6, маточка одна. Із стінок зав'язі утворюється плід коробочка.

Амарилісові (Amaryllidaceae

Цибулинна рослина висотою 20—40 см. На стрункому 2-гранному стеблі красується велика квітка з довгою циліндричною трубкою, 6-роздільним білосніжним відгином віночка і жовтуватим привіночком. Листки лінійні, дуже вузькі, кілюваті, сизо-зелені. Цвіте у травні — червні. Росте на гірських луках, у передгір'ях Карпат і в Прикарпатті. Зустрічається дуже рідко.

Ситник

(Juncus L.) — рід рослин з родини ситникових, однорічних або багаторічних, у останніх [кореневище] коротке або подовжене, що утворює дернинки, або повзуче з циліндричними стеблами і піхвяними листками. Суцвіття розгалужене, рідше головчасте. В Україні 29 видів. Ростуть на вогких місцях, луках, берегами водойм.

Найпоширеніші:

§ Ситник розлогий (J. effusus P.);

§ Ситник пониклий (J. inflexus L. = J. glaucus Ehrn);

§ Ситник Леєрса (J. Leersii Marss

64. Осокоцвіті

(Cyperales) Осокові — трав'янисті, здебільшого багаторічні кореневищні рослини. Вони дуже подібні до злаків, тому треба знати відмітні ознаки. Осокові мають переважно тригранні стебла без потовщень у вузлах, з лінійними, ланцетними або шиловидними листками, в яких піхви замкнуті і відсутній язичок. Листорозміщення чергове по трьох боках стебла. Краї листків гостро-шорсткі. Квітки в них або одностатеві, або двостатеві, зібрані в колоски, які в свою чергу сидять у волотистих, колосовидних або зонтиковидних суцвіттях. Квітки дрібні, непоказні, вітрозапильні. Оцвітина у квіток шестилиста, але частіше відсутня, а замість неї є одна або дві луски. Внутрішня луска, яка містить в собі зав'язь, у осок називається мішечком. Справжня; оцвітина іноді перетворюється в щетинки і волоски. Тичинок три, рідко дві. Маточка одна з трьома або двома нитковидними приймочками, що зрослися при основі. Запилення відбувається вітром перехресно, бо пиляки звичайно розкриваються лише І після того, як відсохнуть приймочки. Плід — горішок або сім'янка — у осок міститься в мішечку, який утворюється із зрослого краями приквітка.

65. Тонконогові

(Poaceae) або Злакові (Gramineae) — родина однодольних рослин, відомо приблизно 11000 видів^[1], 340 з яких в Україні. Цеодно-, дво- та багаторічні трави, які поширені на всіх континентах крім Антарктиди. Коренева система, як і у всіх однодольних, мичкуватого типу.

Мають стебло — соломину. Пагін часто є кореневищем. Тонконоговим властивий інтеркалярний ріст (пагін складається з вузлів та міжвузлів). Тонконогові мають порожнє всередині стебло — соломину, на якому чітко видно вузли та міжвузілля. Листки лінійні, з паралельним жилкуванням, сидячі; у місці переходу листкової пластинки в піхву є язичок (плівчастий виріз).

Квіти дрібні, анемогамні, в основному двостатеві. Зустрічаються дводомні рослини (наприклад кукурудза). Суцвіття тонконогових, як правило, — складний колос (у культурної кукурудзи жіноча квітка — складний початок, а чоловіча квітка — волоть).

Квітка тонконогових складається з двох лусок, має трипроменеву симетрію. Маточка одна з двома приймочками. Тичинок 3 або 6.

Плід — зернівка, горішок або ягода (у бамбуку).

Розвиток родини Тонконогові, пов'язаний із пристосуванням до запилення вітром. Тонконогові є основою покриву Землі.

66. Цибулеві

(Alliaceae) родина однодольних рослин, що налічує близько 750 видів багаторічних, трав'янистих рослин, що мають видозміну пагону —цибулини.

Вони мають прості сидячі листки, розташовані почергово. Квітки правильні, зібрані у суцвіття зонтик. Мають просту віночкоподібну оцвітину із 6 вільних або при основі зрослих пелюсток. Тичинок 6, маточка одна. Із стінок зав'язі утворюється плід коробочка.

Амарилісові (Amaryllidaceae

Цибулинна рослина висотою 20—40 см. На стрункому 2-гранному стеблі красується велика квітка з довгою циліндричною трубкою, 6-роздільним білосніжним відгином віночка і жовтуватим привіночком. Листки лінійні, дуже вузькі, кілюваті, сизо-зелені. Цвіте у травні — червні. Росте на гірських луках, у передгір'ях Карпат і в Прикарпатті. Зустрічається дуже рідко.

67.Фітогеографії

, наука про географічне поширення рослин. На час істоти " Виникнення видів" зоогеографія та фітогеографія вже досягли досить екстра класу і забезпечили Дарвіну грандіозну кількість переконливих прецедентів і висновків, що підтверджують історичне становлення тварин і рослин. В основі біогеографічних уявлень Дарвіна лежав принцип монофілетичне зародження видів у іменитих географічні центри, звідки вони розселялися по земній кулі під впливом сучасного підвищення кількості, і ще дії різних зовнішніх моментів. При всьому при цьому рослинам і тваринам доводилося долати різноманітні перешкоди, яким Дарвін давав актуальне значення. Він довів безперервність не стільки процесу розселення видів в місці, адже і безперервність історичного становлення їх у часі. Самим що ні на є під биогеографию був підведений міцний еволюційний, історичний фундамент, і вона перетворилася з переважно емпіричної секторі економіки знання у справжню науку. Як виділив німецький зоолог К. Земпер (1880), до Дарвіна зоогеографія обходилися тільки описом передового географічного поширення тварин. У наслідку Дарвіна перед зоогеографії встала мета - дослідити поширення та розподіл тварин не стільки в місці, адже і в часі.

68.Флористичні царства і зони рослинності землі

Регіони: бореальних (Північної Америки, Європи, Північної і Центральної Азії та Північної Африки), Palaeotropical (в тому числі африканських, Індо-Малайзії, і полінезійської субрегіонів), Неотропіческой (Південна і Центральна Америка), Південної Африки, Австралійський і Антарктики.

Австралійський регіон є найбільш ізольованих, уважно стежив за південноамериканських частина Неотропіческой регіоні. Обидві ці області містять велику кількість унікальних видів рослин. Мадагаскар, давно відділений від Африки, в деяких випадках розглядається окремо взятому регіоні через свою незвичайну флорою.зони рослинності землі:

зона великих пустель. зона етезіев, зона аридного клімату помірних широт, Зона вологих тропічних лісів, Рослинність вологого тропічного лісу, Напіввічнозелені вологі ліси низовин. Гірські тропічні вологі ліси Тропічні вологі ліси Південної Америки, вологий ліс низовин, гевея бразильська (Hevea brasiliensis), Тропічні вологі (дощові) ліси Африки Тропічні вологі ліси Азії Мангри, або мангрові лісу.

69.Флора та мікобіота України

нараховує понад 27 тисяч видів (гриби і слизовики — 15 тисяч, водорості — 5 тисяч, лишайники — 1, 2 тисячі, мохи — 800 і судинні рослини — 5, 1 тисяч, включаючи найважливіші культурні види, а з урахуванням екзотів, які вирощуються у ґрунті ботанічних садів — понад 7, 5 тисяч видів. З них 826 видів занесено до Червоної Книги України(третє видання 2009 року).

Під природною рослинністю зайнято 19 млн га (близько третини території). Найбільше ендемічних, рідкісних та зникаючих видів у Кримських горах і Карпатах, де зосереджена майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів.

У процесі виробничої діяльності людини рослинний світ України суттєво зміни

У процесі виробничої діяльності людини рослинний світ України суттєво змінився: протягом XVI—XIX століть у лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більше, ніж у п'ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у ХІХ сторіччі зменшилася на чверть. У ХХ сторіччі великої шкоди було завдано лісам у роки після Другої Світової війни у ході відбудови народного господарства.

На сьогодні під лісами зайнято 14% території України. Склад деревних порід у лісах змінюється під впливом господарської діяльності людини. Насадження цінних порід (дуба (Quercus), бука(Fagus)) збільшуються, а менш цінних (граба (Carpinus betulus), осики (Populus tremula)) — зменшуються. Близько половини загального запасу деревини України припадає на хвойні породи дерев — сосну (Pinus), ялину (смереку) (Рісеа abies), ялицю (Abies).

Ліси України багаті на ягоди, гриби, дикорослі плоди, лікарські рослини. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 — науковою медициною. Найпопулярнішими лікарськими рослинами в Україні є: кульбаба лікарська, звіробій звичайний, материнка звичайна, нагідки лікарські, мальва, хрін, перцева м'ята, кропива дводомна, вовче тіло болотне та інші. Найбагатшими на лікарські рослини є райони Полісся та лісостепу, а також Карпати

70.Етапі формування та розвиток флори і рос.покривцу

До Палеотропіческой області відноситься ПівденнаАзія, де найдавніша флора лісового типу сформувалася в Малезійскойпідобласті, що обіймає в Азії території Малайського архіпелагу і півостроваМалаккі.Для Центрально-Азіатської флористичної підобласті лісу вже нехарактерні. Сухостепну і пустельні ландшафти, що виникли в кайнозої, займаютьплощі, що раніше належали лісової рослинності. Як і в Європі, у зв'язку зпохолоданням клімату в олігоцені скорочувалася площа, зайнята теплолюбнийтропічній та субтропічній полтавської флорою. Вона заміщалася Тургайськійфлорою, що розвивалася в умовах помірно-теплого і помірного клімату. Цейпроцес тривав до кінця пліоцену. Потім настав заледеніння. Якщо прице в північній половині Західної Європи та Північної; Америки ліси булизнищені або відступили в більш південні райони, то Азія уникнула такогоспустошення. Заледеніння в її північних районах було незрівнянно меншим. Тим неменше, гірські райони Центральної Азії, особливо Тибету нагір'я, покривалися значними для півдня помірних і субтропічних широт льодовикамигірського типу. Найбільш сприятливі умови для збереження Тургайській флорибули у Східній Азії, як на території колишнього СРСР, так і в закордонній Азії.Тут і перезимовують мігрували рослини (а також тварини). У ЦентральнійАзії в цей час формувалася нова флора, в якій, з одного боку, зберігалися місцеві давніші види, з іншого, - виникали новиеВслед зазникненням льодів настали арідні умови,

71.Географічний розподіл видів рослин

На землі відомо понад 500 тис. видів рослин, розподіляються вони нерівномірно: багато їх у тропіках, і субтропіках менше в помірних і зовсім мало в аридних областях. Славиться флористичним багатством Південно – Східна Азія, особливо Індонезія (45 видів видів), а в Південній Америці – Бразилія(40 тис. видів). Особливістю її є мангрові ліси, або мангри, дощові тропічні ліси у долині Амазонки, численні епіфіти з родини бромелієвих і близько 4500 видів орхідей. Флора України нерівномірно розподіляється по окремих регіонах. Оптимальні кліматичні умови, близькість Чорного та Азовського морів гірський і степовий ландшафт Кримського півострова сприяли флористичному багатству. Нині у Флорі криму 2400 видів, понад 52% з яких середземноморського походження. Самобутність флори визачают ендемічні види. Їх у Криму понад 240. Це більше ніж на решті територі України. Різноманітна флора рівнинних степів, які тепер на 80% розорані й освоєні. Природна рослинність збереглася лише у заповідниках і на землях, непридатних для окультурення – балках, схилах. У її складі налічується понад 1800 видів. На Херсонщині де досить високий прес техногенезу від колись багатющої флори збереглися 1500 аборигенів. Особливістю флори степів є висока насиченість дерновиннях видів, особливо типчака й ковилів. Порівняно багата і різноманітна флора Лісостепу: на Лівобережжі вона включає 1600 видів, з яких 2 ендемічні, на Правобережжі ростуть 1700 видів з яких 20 ендемів. Характерною ознакою їх у лісах є наявність ранньовесняних неморальних видів, а на степових ділянках – дерновиннях ксерофітів.

72.Класиф. екологічних фіакторів

Екологі́ чні фа́ ктори або Фа́ ктори середо́ вища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні (гр. а — заперечна частка і bios — життя), біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної, або неживої, природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, бо кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.

73.Абіотичні факторі та їх вплив

Абіотичні фактори середовища - це комплекс умов довкілля, що має прямий або опосередкований вплив на рослини. Існують також біотичні фактори, дія яких зумовлена впливом на рослини діяльності інших живих організмів До абіотичних належать хімічні та фізичні фактори. Хімічними абіотичними факторами є газові складові атмосферного повітря, хімічний склад водойомів, грунтів. Основні фізичні фактори - це температура, вологість, інтенсивність сонячного випромінювання. В окрему групу в деяких класифікаціях виділяють такі абіотичні фактори, як орографічні, що включають рельєф, геологічні відмінності земної поверхні. Вплив на організм абіотичних факторів різноманітний і залежить від інтенсивності впливу кожного окремо взятого фактора та поєднання їх між собою. Чисельність і розподіл певного виду рослин у межах даної території обумовлені впливом лімітуючих абіотичних факторів, які життєво необхідні, але значення їх мінімальні.Найбільш істотно для рослин вплив трьох абіотичних факторів - температури, вологості та світла. Світло — це важливий фактор середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні) у житті більшості тварин та здатність їх орієнтації у просторі. Джерелами світла на Землі єСонце, Місяць, зірки і біолюмінесценція. Важливим аспектом світла, як екологічного фактору, є його інтенсивність та спектр, як у видимому, так і в ультрафіолетовому, й інфрачервоному діапазонах довжин хвилі.

Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами у вигляді хімічних зв'язків у цукрах, а ті з рослинною біомасою є їжею для твари

Температура є надзвичайно важливим екологічним фактором, і в першу чергу, через її вплив на швидкість хімічних реакцій у широкому розумінні цього слова.

За відношенням до температури виділяють дві екологічні групи рослин: теплолюбні — термофіли (гр. thermos — теплий і philos — люблю); холодолюбні — психрофіли (гр. psychros — холодний і philos). Вода — це один із трьох найважливіших абіотичних екологічних факторів суходолу, що мають визначальне вплив на живі організми. Вода є основою внутрішнього середовища усіх клітинних живих організмів, виступає універсальним розчинником і середовищем протікання біохімічних реакцій.

74.Біотичні фактори та їх вплив

, включають в себе весь комплекс впливу на даний живий організм, який виникає в результаті співіснування цього організму з іншими тваринами і рослинами. — фітогенні — мікробогенні — зоогенні — антропогенні Гомотипові взаємодії (коакції)Розмноження (шлюбна поведінка, спарювання, народження тощо)Груповий ефектМасовий ефектВнутрішньовидова конкуренція[ред.]Гетеротипові взаємодії (коакції)Протокооперація (++) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якій обидва одержують взаємовигідну користь, але їх співіснування є факультативним.Мутуалізм або симбіоз (++) — це взаємодія популяцій двох видів, при якій розвивається залежність одне від іншого — облігатний симбіоз.Синойкія чи метохія(біол.) (+0) — тісне співжиття организмів різних видів, При якій один із организмів може отримувати для себя користь, не причиняючи шкоди іншому організму.Коменсалізм (+0) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якому один з видів отримує користь, незавдаючи шкоди іншому.Хижацтво (±) — це поїдання одним організмом (хижаком) іншого організму (жертви), причому останній до нападу повинен бути живим, а не мертвим, що відрізняє хижацтво від детритофагії. Існує чотири основні категорії хижаків: справжні хижаки, пасовищні хижаки, паразитоїди та паразити (деякі автори). Справжні хижаки — це істоти, що у процесі живлення ловлять і вбивають свою жертву, після чого її поїдають цілком або частково. Впродовж життя вони вбивають велику кількість жертв, що можуть належати до різних видів. Пасовищні хижаки — це істоти, які живлячись не вбивають своєї жертви, але поїдають її частину, чинячи їй шкоду. За своє життя вони харчуються різноманітними жертвами з різних видів. Паразитице істоти, що тісно пов'язані з однією або кількома особинами одного чи кількох видів впродовж усього свого життя, вони поїдають частину жертви, завдаючи їй шкоди. Паразитоїди — це істоти, які нападають на свою жертву, відкладаючи у неї яйця, личинка що вивелась вбиває свого хазяїна. Модель Лотки-Вольтери — це тип взаємодії популяцій хижака і жертви, коли ріст популяції хижака залежить від росту популяції жертви.

75. Антропічний або антропогенний фактор

— такий фактор, агентом якого є людина (безпосередньо або внаслідок своєї діяльності). Роль антропічного фактора весь час зростає. Дія людини на рослинні угруповання може бути прямою (безпосереднє споживання, вирощування в системі сільського господарства, використання рослинних ресурсів, інтродукція, пряме винищення тощо) та непрямою (деградація та позитивні зміни в фітоценозах, вимирання одних видів та розповсюдження інших внаслідок різних видів людської діяльності). За результатом вплив людини умовно поділяють на позитивний та негативний. Людина може навіть істотно змінювати ландшафт. Так, у країнах Середземномор'я, особливо в Греції, свійські тварини (вівці, кози) ще за античних часів винищували багату та різноманітну рослинність. Великих втрат зазнали ліси нашої планети, особливо Європи, Малої Азії, Північної Африки, Куби. Тепер загроза нависла над сельвою Південної Америки.

76.Клімат як еколог.фактор

Для існування живих організмів найбільше значення мають такі кліматичні фактори, як температура, вологість, світло.

Температура на земній поверхні залежить від географічної широти місцевості та її висоти над рівнем моря. Крім того, вона змінюється з порами року. В зв'язку з цим у тварин і рослин виробились різні пристосування до температурних умов. У більшості організмів процеси життєдіяльності відбуваються в інтервалі температур від 4 °С до +40—45 °С. Цим пояснюють бідність форм життя в арктичних районах і тундрі.Для кожного виду характерна оптимальна температура і крайні межі виживання, за яких ще відбуваються процеси життєдіяльності. Виробилися вони в процесі добору і пристосування до умов існування. Більшість морських безхребетних дуже чутливі до змін температури і витримують її підвищення лише до 30 °С, а мало які з них — до 38 °С. Вони мешкають у великих водоймах, які не перегріваються, тому у них не виробились пристосування до виживання за високих температур. Значно ширший діапазон витривалості до змін температури у мешканців малих прісних водойм. Вони можуть витримувати як промерзання, так і нагрівання до 41—44 °С.

77.Світло як еколог. фактор

— це важливий фактор середовища, який визначає біологічні ритми (добові, місячні, річні)

Світло є основним джерелом енергії, яка засвоюється рослинами у вигляді хімічних зв'язків у цукрах, а ті з рослинною біомасою є їжею для тварин. Сонячна енергія, яку зелені рослинипоглинають і використовують у процесі фотосинтезу, називається фізіологічно-активною радіацією (ФАР). Це промені з довжиною хвилі 0, 4…071 мкм, проте рослина поглинає енергію в цих межах неоднаково. До того ж, в житті рослини поза якістю світлових променів велике значення має кількість світла, тобто інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду і залежить також від широти місцевості. Рослини на нашій планеті ростуть у різних світлових умовах: від надмірно освітлених гір, пустель, степів до напівтемних печерта морських глибин. Тому в рослин у процесі природного добору виникли численні пристосування до життя відповідно до того чи іншого світлового режиму. За відношенням до світла рослини поділяються на три основні групи: світлолюбні, або геліофіти (гр. helios — сонце і phyton), тінелюбні, або сціофіти (гр. skia — тінь і phyton), та тіневитривалі.