Основні форми психотерапії та психокорекції.

Основні форми психотерапії:

а) психодинамічна індивідуальна психотерапія (психоаналіз З. Фрейда) - метод лікування психічних розладів шляхом з'ясування взаємодії свідомих і несвідомих елементів психіки і переведення витіснених почуттів і конфліктів в свідомість.

б) когнітивно-біхевіоральна психотерапія (поведінкова терапія, Лазарус, Айзенк) - в поведінковій терапії головне - це зміна поведінки пацієнта, регулятором якого буде служити позитивний стимул, в когнітивної основна роль відводиться пізнавальним структурам психіки. Найбільш поширені методи: метод систематичної десенсибілізації (поєднання стимулів, що викликають негатив, з переживанням задоволення), метод прогресивної м'язової релаксації по Якобсону, метод активної аутосуггестівной релаксації по Шульцу.

в) ігрова психотерапія - заснована на приниципе динаміки психічного розвитку, спрямована на полегшення емоційного стресу у дітей за допомогою різноманітних ігрових матеріалів.

г) недирективні методи гіпносуггестіі - лікувальний метод, що ставить специфічні лікувальні цілі і використовує специфічні технічні прийоми під час перебування пацієнта в стані гіпнозу.

д) групова психотерапія - застосування штучно створених малих груп для рішень проблем взаємин.

Психокорекція на практиці застосовується в двох формах: індивідуальної і групової.

У разі індивідуальної психокорекційної роботи психолог працює з клієнтом один на один за відсутності сторонніх осіб.

У другому випадку він працює з групою клієнтів, які в психокоррекционном процесі взаємодіючих не тільки з психологом, ної один з одним. У груповій психокорекції основним інструментом корекційного впливу виступає група, яка допомагає виявити і скоригувати проблеми клієнта за допомогою міжособистісного взаємодії і групової динаміки, сфокусованих на процесі «тут і тепер». На цій підставі іноді формується точка зору, згідно з якою групова психокорекція спрямована на опрацювання конфліктів у сфері міжособистісної взаємодії, в той час як індивідуальна - на розкриття, опрацювання глибинного внутрішньоособистісних конфліктів.

Однак групова психокорекція в рамках конкретного напруги вирішує ті ж завдання, що й індивідуальна, але за допомогою інших засобів. Якщо, наприклад, метою психокорекції є розкриття та опрацювання внутрішнього психологічного конфлікту і неадекватних, порушених відносин особистості, що зумовили виникнення суб'єктивної нерозв'язності його, то ця мета є спільною і для індивідуальної, і для групової психокорекції.

Труднощі в сфері міжособистісної взаємодії, міжособистісні конфлікти в значній мірі є наслідком глибинних колізій і змінених, неадекватних відносин особистості. У міжособистісних конфліктах висвічуються приховані неусвідомлювані психологічні проблеми. Вплив тільки на міжособистісному рівні є поведінковий тренінг, оскільки завдання психокорекції складніше і глибше.

Відмінність груповий корекції від індивідуальної при загальних завданнях полягає в тому, що перша в більшій мірі акцентує увагу на міжособистісному аспекті, а друга - на генетичному, однак лише в більшій мірі, але не виключно. Адекватна корекція порушених відносин особистості може бути здійснена клієнтом лише в тому випадку, якщо весь комплекс психологічних особливостей, що виявляються в процесі групової взаємодії, співвідноситься з його реальною ситуацією і проблемами поза групою, дозволяє реконструювати особливості взаємин в ситуаціях «там і тоді».