Міжнародна співпраця в протидії наркотизму і злочинності, пов'язаної з наркотиками

Держави не в змозі впоратися з цим лихом поодинці - необхідні міжнародна солідарність і збалансовані, колективні і одночасні дії міжнародного співтовариства. Протягом XX століття відбулися численні міжнародні форуми, на яких обговорювалися проблеми протидії наркотизму, приймалися відповіднірішення, в тому числі закріплюються в міжнародно-правових нормах.
Імпульсом до скликання і проведення міжнародних форумів служить фактичний стан наркотизму у світі і в окремих державах, визначається на основістатистичних даних вивчення, аналізу та узагальнення практики, експертних оцінок фахівців. На таких форумах розробляються, формулюються і закріплюються міжнародно-правові норми, які стають нормами національного законодавства держав, які ратифікували ці документи.
Разом з тим, світова спільнота давно дійшла до розуміння того, що в усьому комплексі заходів боротьби з наркотизмом першорядне значення слід приділяти заходам профілактичного характеру.

Відповідно до статті 38 Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї згідно з Протоколом 1972 року, та статті 20 Конвенції про психотропні речовини 1971 року, сторонам цих конвенцій належить приймати всі можливі заходи, спрямовані на запобігання зловживання наркотичними засобами чи психотропними речовинами, на раннє виявлення, лікування, виховання, відновлення працездатності, повернення до суспільствавідповідних осіб та щодо нагляду за ними після закінчення їх лікування.
У статті 14 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року передбачено, що «з метою зменшення страждання людей і ліквідації фінансових стимулів для ліквідації незаконного обігу Сторони вживають належних заходів, спрямованих на ліквідацію або скорочення незаконного попиту на наркотичні засоби та психотропні речовини».

У результаті узагальнення багаторічного досвіду боротьби з наркоманією та незаконним обігом наркотиків і психоактивних речовин вироблені дві основні стратегічні лінії, які зафіксовані в документах ООН:

1) скорочення незаконного попиту на наркотики та психоактивні речовини;

2) скорочення незаконного пропозиції наркотиків і психоактивних речовин.

Також, говорячи про співробітництво держав як формі профілактики наркоманії та наркозлочинності, слід зазначити, що основні зусилля країн в цьому напрямку реалізуються наступними способами:

1) укладання багатосторонніх і двосторонніх договорів та угод державами в галузі контролю над наркотиками та боротьби з поширенням наркоманії;

2) співробітництво держав з міжнародними регіональними організаціями, що займаються боротьбою зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом, у тому числі з Європейським Союзом;

3) співробітництво держав у рамках Програми ООН з міжнародного контролю над наркотиками;

4) співробітництво держав з питань виявлення та припинення фактів " відмивання" наркодоходов;

5) підтримання на постійній основі контактів між правоохоронними органами і спеціальними службами держав з питань організації протидії незаконному обігу наркотиків;

6) розширення інституту офіцерів зв'язку по лінії боротьби з незаконним обігом наркотиків в державах - великих виробників і розповсюджувачів наркотиків, перш за все Центрально-Азіатського регіону, Латинської Америки і Прибалтики, а також у державах-учасницях СНД і при Генеральному секретаріатіІнтерполу;

7) проведення міжнародних оперативно-профілактичних операцій («Канал», «Синтез», «Прикордонне братство» та «Мак»).

Міжнародний режим у галузі контролю над наркотичними засобами і психотропними речовинами включає наступні документи.

Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї згідно з Протоколом 1972 про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, яка здійснила об’єднання раніше прийнятих міжнародно-правових норм і привела їх у відповідність з обставинами, щодо того часу реаліями і умовами боротьби з наркотизмом (див., напр.: Міжнародна конвенція з опіуму, підписана 23 січня 1912 в Гаазі 58 державами, в тому числі царською Росією, складовою якої була й наша держава); Міжнародна Конвенція з питань регулювання виробництва, внутрішньої торгівлі і споживання готового опію, підписана у Женеві у лютому 1925 р.; Міжнародна конвенція з обмеження світового виробництва і регулювання розподілу наркотиків; Міжнародна конвенція 1936 р. про заборону незаконної торгівлі наркотичними речовинами, підписана, у Женеві; Резолюція 9 / I від 16 (лютий 1946 ЕКОСОР (економічної і соціальної Ради) ООН, відповідно до якої була утворена Постійна комісія з наркотичних засобів, покликана забезпечувати постійний нагляд за міжнародним контролем над наркотичними засобами, покращувати його, здійснювати повноваження по спостереженню за застосуванням міжнародних конвенцій та угод щодо наркотичних засобів, складати проекти міжнародних конвенцій, давати висновки з усіх питань, що стосуються контролю над наркотичними засобами; Протокол про наркотики 1946 р; Протокол третьої сесії Генеральної Асамблеї ООН 1948 р. про встановлення міжнародно-правового контролю над синтетичними наркотичними засобам; Протокол 1953 про встановлення міжнародно-правового контролю за наркотичною сировиною).

У зміст Конвенції закладені принципові положення, що визначають обсяг законодавчих заходів, а також основні напрямки практики боротьби з наркотизмом. Перш за все у ній містяться поняття незаконного обігу наркотичних засобів, їх ввезення, вивезення, виготовлення, виробництва, розподілу, торгівлі ними, а також перелік названих речовин. Останній не визначено як вичерпний, тобто держава-учасник має право його доповнення відповідними засобами.

Основна мета, яку переслідує Конвенція, - «обмежити виключно медичними та науковими цілями виробництво, виготовлення, ввезення, вивезення, розподіл наркотичних засобів, торгівлю ними та їх застосування і зберігання» (ст. 4). У документі встановлено заборону на немедичне вживання наркотиків: вживання опію всередину, куріння опіуму і гашишу, жування листя коки і ін. Стаття 35 Конвенції, визначаючи заходи боротьби з незаконним обігом наркотиків, встановлює основні обов’язки сторін у цій діяльності: а) прийняття внутрішньодержавних заходів для координації превентивних і репресивних заходів проти незаконного обігу наркотичних засобів, б) надання допомоги одна одній у проведенні кампаній по боротьбі з незаконним обігом; в) співробітництво один з одним і з компетентними міжнародними організаціями для проведення цих кампаній. У Конвенції вперше на подібному рівні закріплено положення, що стосуються лікування та реабілітації наркоманів. Стаття 38 рекомендує державам забезпечити належні умови для ефективного лікування хворих на наркоманію, якщо це дозволяють економічні можливості країни.

Конвенція про психотропні речовини 1971 року. Метою Віденської конвенції про психотропні речовини 1971 р. було встановлення міжнародно-правового контролю над психотропними речовинами, оскільки Єдина конвенція 1961 р. не містила положень, які стосуються даної групи засобів, а зростання масштабів зловживання ними у різних регіонах світу постійно вимагав відповідної реакції - і міжнародно-правової, і з боку внутрішньодержавного законодавства. Відповідно до Віденської конвенції держави-учасниці взяли на себе зобов’язання переслідувати у кримінальному порядку осіб, винних у різних незаконних операціях з психотропними речовинами. Конвенція заборонила всяку рекламу названих препаратів. Особливу увагу у документі приділено питанням запобігання незаконному вживанню психотропних речовин, лікуванню, реабілітації й соціальній реінтеграції осіб, що зловживають ними.

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, прийнята у Відні 19 грудня 1988 р., проголосила своєю метою надання сприяння співробітництву між країнами з тим, щоб вони могли більш ефективно вирішувати різні проблеми незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що мають міжнародний характер. На учасників Конвенції покладаються зобов’язання вживати необхідних заходів законодавчого і організаційного характеру щодо подолання незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин відповідно до основоположних принципів своїх внутрішніх правових систем.

На наш погляд, найважливішими висновками Конвенцій 1961, 1971 і 1988 рр., для формування системи запобігання наркотизму є наступні:

1. Про необхідність координації превентивних і репресивних заходів, визначення їх оптимального співвідношення у профілактичній діяльності.

2. Про спрямованість кримінальної репресії, у першу чергу проти торговців наркотиками - збувальників, які нелегально розповсюджують наркотичні засоби з метою отримання прибутків за рахунок заподіяння непоправної шкоди здоров’ю людей; саме до цієї категорії осіб передбачається застосування суворих видів покарання, зокрема тюремного ув’язнення або покарання іншим чином позбавлення волі (наприклад, ст. 22 Конвенції 1971 р.).

3. Про ставлення до осіб, які зловживають наркотичними засобами чи психотропними речовинами. До них, згідно з положеннями Конвенцій, повинні у першу чергу застосовуватися заходи, спрямовані на «раннє виявлення, лікування, виховання, відновлення працездатності, повернення до суспільства …і на спостереження за ними після закінчення ними лікування» (ст. 20 Конвенції 1971 р.). Щодо осіб, що зловживають відповідними засобами і які вчинили правопорушення, пов’язані з їх нелегальним обігом, статтею 22 Конвенції 1971 р. передбачена альтернатива: «Сторони можуть передбачити або як заміну; засудження або покарання, або як додаток до покарання відносно таких осіб застосування заходів, передбачених ст. 20 Конвенції», тобто заходів лікування, реабілітації та соціальної реінтеграції. Аналогічне положення міститься і у Протоколі 1972 р., який доповнив Єдину конвенцію 1961 р.

Оскільки Україна є учасником всіх трьох Конвенцій, її національна система законодавчих заходів профілактики наркотизму повинна відповідати принципам міжнародно-правових актів. Законодавчі положення вітчизняної системи права у сфері, що нас цікавить, в основному відповідають вимогам принципу верховенства норм міжнародного права та міжнародних договорів України, закріпленого у Конституції України. Так, законами України передбачено жорсткий контроль за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, встановлено заборону на здійснення з ними дій з метою, що суперечать правовим розпорядженням, а також заходи відповідальності за його порушення (Див., напр.: Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» прийнятий Верховною Радою України 15.02.1995р.). У країні сформовані і діють спеціалізовані державні структури, покликані забезпечувати дотримання антинаркотичного законодавства і наділені для цього відповідними повноваженнями. Однак окремі правові встановлення свідчать про переважання репресивного напряму щодо осіб, які страждають наркоманією і здійснюють незаконні дії з наркотичними засобами або психотропними речовинами без мети збуту. Головним чином це відноситься до норм кримінального закону.

Завдяки міжнародним договорам вдалося припинити витік законних наркотиків в незаконні канали збуту, а масштаби зростання наркоманії ніколи не досягали епідемічних рівнів XIX-го століття або початку XX століття в деяких країнах.
Проаналізуємо установи Організації Об'єднаних Націй з контролю над наркотиками.
Генеральна Асамблея ООН складається з представників всіх держав - членів Організації і є органом, за допомогою якого остання ухвалює резолюції, конвенції та протоколи, затверджує порядок фінансування діяльності, виконує функції форуму, на якому уряди окремих країн висловлюють свої думки.
Економічна і Соціальна Рада Організації відповідає за розробку загальної політики ООН у галузі боротьби зі зловживанням наркотиками, за координацію заходів з контролю над наркотиками з усіма економічними та соціальними програмами Організації та за доведення до урядів відповідних рекомендацій. У цій роботі Рада спирається на допомогу і консультації однієї зі своїх функціональних комісій - Комісії з наркотичних засобів.
Комісія з наркотичних засобів була створена в 1946 році. Вона є головним директивним органом системи ООН, що відповідає за розгляд всіх пов'язаних з наркотиками питань, аналіз становища зі зловживанням наркотиками в світі, розробку пропозицій щодо посилення міжнародного контролю над наркотиками. Важливі функції цієї Комісії передбачені також в Єдиній конвенції про наркотичні засоби 1961 року, Конвенції про психотропні речовини 1971 року і Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обороту наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року.
Комісія проводить щорічні сесії, у роботі яких в якості спостерігачів беруть участь багато країн, спеціалізовані установи та неурядові організації, щоб матиможливість боротися з розширенням проблеми зловживання наркотиками у всьому світі.

У рамках ООН діє і Управління ООН з наркотиків і злочинності (УНПООН), яке включає в себе Програму Організації Об'єднаних Націй з міжнародного контролю над наркотиками (ЮНДКП) і Центр з міжнародного попередження злочинності (ЦМПП).
Програма ООН з міжнародного контролю над наркотиками і попередження злочинності (ЮНДКП) забезпечує повсюдне просвітництво в області небезпеки зловживання наркотиками; підтримує міжнародні зусилля по боротьбі з виготовленням наркотиків, їх незаконним обігом і пов'язаної з наркотиками злочинністю; сприяє зусиллям щодо зниження рівня зловживання наркотиками, особливо серед молоді та вразливих груп населення; налагоджує на місцевому, національному та міжнародному рівнях співробітництво з питань боротьби з наркотиками; забезпечує інформацію, аналіз і послуги фахівців із пов'язаних з наркотиками питань.

Міжнародний комітет з контролю над наркотиками (МККН) був створений відповідно до Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961 року в якості наступника таких існували перш органів з міжнародного контролю над наркотиками, як Постійний центральний комітет з наркотичних засобів, який був створений на основі другого Міжнародної конвенції по опію (Женева, 1925 рік), і Контрольний орган з наркотичних засобів, створений на підставі Конвенції про обмеження виробництва та регламентації розподілу наркотичних засобів (Женева, 1931 рік).