Профілактична діяльність органів внутрішніх справ включає у себе загальну, індивідуальну та оперативно-розшукову профілактику.

Загальна профілактика наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної обстановки на території обслуговування (адміністративна ділянка, район, область), пов’язаної з нелегальним обігом наркотиків та їх немедичним вживанням. Необхідно вивчати причини й умови, що сприяють порушенню антинаркотичного законодавства, а також осіб, які його порушують, і наслідки таких дій. Основним завданням загальної профілактики є усунення зазначених причин і умов або принаймні часткове перешкоджання їх негативного впливу на ситуацію.

Серед профілактичних заходів важливе місце займає роз’яснювальна робота серед населення про велику шкоду, яку завдає немедичне вживання наркотиків, необхідність дотримання антинаркотичного законодавства і правові наслідки його порушення.

У трудових колективах і за місцем проживання населення потрібно інформувати про стан оперативної обстановки у зазначеному напрямі, приводити конкретні її причини.

Особливу увагу слід приділяти роботі з батьками, які мають дітей-підлітків і юнаків, роз’яснюючи їм характерні ознаки вживання наркотиків (сліди уколів на тілі, наявність на ньому характерних малюнків або татуювань, поява шприців, бинтів, хімічного посуду, різке схуднення, характерний блиск очей, постійне ковтання слини, брехливість, поява великих боргів тощо), у разі виявлення у дітей таких ознак батьки повинні негайно звертатися за допомогою до медичних установ і міліції.

Систематично в місцях збуту і вживання наркотиків (як у приміщеннях, так і навколо них) міліція разом з громадськістю повинна проводити рейди з метою встановлення і припинення таких дій, застосовувати профілактичні заходи або заходи правового примусу.

Слід регулярно проводити планові оперативні перевірки установ, підприємств чи організацій, діяльність яких пов’язана з виробництвом або використанням наркотичних засобів, хімічних реагентів, де можливе

виробництво синтетичних наркотиків, а також житлового сектора, гуртожитків, місць проведення дозвілля, де можливе немедичне вживання нар­котиків, а також інших місць за результатами попереднього аналізу.

До антинаркотичної пропаганди треба широко залучати електронні й друковані засоби масової інформації, де разом з порушенням питань наркоманії професійними журналістами повинні постійно виступати медичні працівники, працівники міліції, прокуратури, педагоги. Лекції, бесіди, виступи, статті мають бути ретельно підготовлені, максимально враховувати аудиторію або читачів. Вони повинні бути спрямовані на розвінчування вживання наркотиків як нібито незвичайного заняття для вибраних, розповідати про конкретні трагедії (уникаючи вказівок на прізвища) без нальоту сенсаційності.

В усіх без винятку заходах загальної профілактики наркоманії активну участь повинні брати представники громадськості, мікрорайону, батьківського активу.

Особливо тісно повинні взаємодіяти органи внутрішніх справ і охорони здоров'я через міжвідомчі звірки облікових даних на осіб, які вживають наркотики; обмін інформацією про стан щодо наркоманії на конкретній території (об'єкті) і спільне вивчення цього стану; спільні виступи перед населенням і в засобах масової інформації; обстеження у наркологів осіб, які підозрюються у вживанні наркотиків; індивідуально-профілактичну роботу з хворими після їх лікування і з особами, які перебувають на профілактичному лікуванні.

Величезну роль у загальній профілактиці наркоманії можуть відігравати й засоби масової інформації, які у значній мірі формують суспільну думку.

Індивідуальна профілактика спрямована відносно конкретної людини, конкретної особистості. Для так званого особистісного рівня, пише професор Г.А. Аванесов, характерні особливі якості, обумовлені специфікою роботи з кожною конкретною людиною. Саме на цьому рівні конкретизуються всі практичні висновки й висновки, що стосуються поведінки особи. Отже, здійснюючи профілактику наркоманії та вчинених на її ґрунті злочинів, на перший план як об’єкт впливу повинна висуватись відповідна особа.

Звідси й випливають конкретні завдання:

виявлення наркоманів і поставлення їх на профілактичний облік;

виявлення осіб, так чи інакше пов’язаних з наркоманією, їх облік, вивчення й здійснення щодо них оперативно-розшукової роботи;

виявлення осіб, що замислюють вчинення злочину на ґрунті наркоманії, запобігання й припинення підготовлюваних ними зазіхань;

контроль над поведінкою всіх цих категорій осіб, проведення оперативного спостереження, а у цілому - недопущення злочинів.

Також індивідуально-профілактичну діяльність слід здійснювати серед засуджених до покарання без позбавлення волі, звільнених з місць позбавлення волі, відносно яких прийняте рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, притягнутих до адміністративної відповідальності, тих, хто примусово лікувався від наркоманії, стосовно яких є інформація, що вони орі­єнтовані на вживання наркотиків.

Інформація про зазначених осіб надходить з місць позбавлення волі, приймальників-розподільників, наркологічних служб, станцій «швидкої допомоги», медпунктів навчальних закладів, громадських організацій, окремих громадян тощо.

За наявності достатніх підстав зазначені особи беруться на профілактичний облік та з ними проводять індивідуально-профілактичну роботу працівники служби боротьби з незаконним обігом наркотиків (або працівники карного розшуку), дільничні інспектори міліції, працівники кримінальної міліції у справах дітей і органів, що виконують покарання.

Профілактика повинна вестися за планом з урахуванням рекомендацій лікаря-нарколога або за його безпосередньої участі в підготовці та виконанні таких заходів. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом повинно бути їх направлення на лікування з подальшою профілактикою.

Роботу з особами, які перебувають на профілактичному обліку, слід проводити диференційовано з урахуванням їх позитивних і негативних якостей. При цьому методи переконання і виховання слід поєднувати з медичним, правовим і соціальним впливом.

Здійснення індивідуально-профілактичних заходів передбачає:

нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка перебуває на профілактичному обліку, реагування на скоєння нею правопорушень та інших протиправних дій, пов’язаних з наркотиками;

здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення особи, яка розглядається, що провокують її до вживання наркотиків та інших одурманюючих засобів або до скоєння правопорушень.

Оперативно-розшукова профілактика своїми цілями і завданнями тісно пов’язана із загальною та індивідуальною профілактикою й здійснюється правоохоронними органами, що використовують специфічні заходи оперативного характеру.

Безумовно, усі ці види профілактики взаємозалежні й взаємообумовлені, тому що вони зводяться до того, щоб, з одного боку, перешкодити виникненню злочинного наміру, а з іншого - нейтралізувати вплив злочинного середовища на особу.

Контролюючи поведінку наркоманів, важливо пам’ятати, що у полі зору правоохоронних органів повинно бути і їх оточення. Значну допомогу (при бажанні) можуть виявити родина та школа, люди з найближчого оточення наркомана, зацікавлені в його лікуванні.

У цей час в усьому світі боротьба з наркоманією проводиться шляхом використання різних профілактичних моделей. Використання цих моделей у будь-якій країні можливо з урахуванням специфіки освітніх, соціальних, психологічних і медичних факторів того середовища, на яке вони розраховані. З урахуванням цього, у науковій літературі виділяють медичну, освітню й психосоціальну моделі профілактики. Коротко розкриємо їх:

Медична модель орієнтована переважно на медико-соціальні наслідки наркоманії та передбачає в основному інформування про негативні наслідки приймання наркотичних і інших психоактивних засобів на фізичне і психічне здоров’я. У її основі лежить інформаційно-лекційний метод спільної діяльності фахівців освітніх і лікувально-профілактичних установ, спрямований на формування у дітей і молоді знань про шкідливі наслідки вживання наркотиків для психічного та фізичного здоров’я людини, а також гігієнічних навичок, що запобігають розвитку найбільш тяжких медичних наслідків наркоманії (зараження Віл-Інфекцією, гепатитом, венеричними хворобами).

Освітня модель заснована на виховно-педагогічних методах діяльності фахівців освітніх установ, спрямована на формування у дітей і молоді знань про соціальні та психологічні наслідки наркоманії з метою формування стійкого альтернативного вибору на користь відмови від приймання наркотиків.

3. Психосоціальна модель. Головною метою якої є затвердження необхідності розвитку певних психологічних навиків у протистоянні груповому тиску, у вирішенні конфліктної ситуації, в умінні зробити вибір у ситуації пропозиції наркотиків. Ця модель заснована на біопсихосоціальному підході до запобігання зловживання наркотиками і психоактивними речовинами та представляє спільну діяльність фахівців освітніх і лікувально- профілактичних установ, спрямовану на формування особистісних ресурсів, що забезпечують домінування цінностей здорового способу життя й неприйняття наркотиків.

Профілактика наркоманії і незаконного обігу наркотиків, згідно міжнародних Конвенцій ООН, здійснюється за двома стратегічними напрямами: скорочення незаконного попиту на наркотики і психотропні речовини; скорочення незаконної пропозиції наркотиків і психотропних речовин. Обидва напрями тісно взаємопов’язані і являють собою систему ціленаправлених профілактичних заходів на міжнародному і національному рівнях.

Основною метою Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки є розроблення та здійснення пріоритетних заходів щодо протидії на державному рівні поширенню наркоманії і злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виконання взятих Україною відповідних зобов’язань перед міжнародним співтовариством. Концепцією визначаються такі напрями реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів:

- запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин, зокрема шляхом запровадження сучасних методик профілактики наркоманії, поліпшення антинаркотичної пропаганди, особливо серед молоді, удосконалення форм і методів лікування, реабілітації та ресоціалізації осіб, хворих на наркоманію;

- здійснення жорсткого контролю за дотриманням вимог законодавства щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та притягнення до відповідальності осіб, винних за їх порушення;

- ефективну протидію злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

- міжнародне співробітництво у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів