Соціальні передумови злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків. Зв'язок злочинності і зловживання наркотичних речовин.

У кримінології детермінанти злочинів, зокрема у сфері обігу наркотиків, як правило, дослід- жуються залежно від їх змістовного наповнення (соціально-економічні, політичні, психологічні та інші). Такий підхід є цілком обґрунтований. Однак наявність значної кількості різних за змістом чинників, які на різних рівнях безпосередньо чи опосередковано впливають на злочинність у сфері обігу наркотиків, істотно ускладнює можливість вирішення проблеми детермінації. Відтак, задля розробки більш ефективного механізму запобігання злочинності у сфері обігу наркотиків в Україні вбачається доцільність розглянути детермінанти за рівнями їх впливу на наркоситуацію в державі, а саме: 1 – детермінанти індивідуального рівня, які діють на рівні моральних якостей, психологічних особливостей осіб-учасників злочинного обігу наркотиків; 2 – детермінанти, що формуються на рівні держави та впливають на розвиток наркобізнесу в Україні; 3 – детермінанти глобального характеру, що формуються поза межами держави, проте значною мірою впливають на кон’юнктуру наркоринку в Україні.

Основними чинниками, що впливають на вживання наркотиків на індивідуальному рівні, є: пізнання нових відчуттів та бажання “випробувати” себе (“так” відповіли 28 % жінок і 26 % – чоловіків); криза суспільства (66 % чоловіків); низький рівень культури (36 % жінок) [1, с. 445]. З цього випливає нагальна потреба застосування превентивних заходів, спрямованих на широке інформування населення про негативні наслідки наркотизму через більше використання можливостей соціальної реклами, телебачення, радіо, ЗМІ, проведення зустрічей, семінарів за участю колишніх наркозалежних, а також підвищення ролі медичних оглядів, адміністративно- правової відповідальності тощо.

До групи суб’єктивних факторів також можна віднести суперечність між потребами та реальними можливостями їх задоволення; спілкування з наркозалежними особами; позитивне ставлення до алкоголю та наркотиків з боку батьків і найближчого оточення. Визначальним чинником є психофізіологічні якості особистості, наркозахворювання, наркозалежність; відсутність родини; нерозвиненість культурних потреб, що призводить до безцільного проведення дозвілля у формі відвідування нічних клубів, дискотек, де переважно розповсюджують наркотики; наявність тяжкої/хронічної хвороби, травми, що викликає потребу вживання лікарських препаратів, що містять наркотичні речовини; минулий досвід перебування у місцях позбавлення волі та ін.

Детермінанти, що формуються на рівні держави та впливають на розвиток наркобізнесу в Україні, ретельно розробляються у кримінологічній літературі [4, с. 231]. До їх переліку відносять: соціально-економічні, соціокультурні, організаційно-управлінські, правові, соціально-політичні та ін. чинники.

Зокрема, в соціально-економічний сфері детермінанти злочинного наркообігу здебільшого проявляються у відсутності постійної зайнятості; низьких заробітків, що не забезпечують життєво важливих потреб, зокрема матеріального підґрунтя для створення своєї сім’ї та її подальшого утримання, задоволення інших потреб. Особливістю цих чинників є опосередкований вплив на вчинення злочинів у сфері обігу наркотиків. Вчинення злочинів у сфері обігу наркотиків може бути вмотивовано потребою вживання наркотиків, щоб хоч на деякий час послабити вплив психотравмуючої ситуації; вчинення крадіжки та збуту наркотиків, щоб мати принаймні якийсь заробіток. З цим пов’язана й наявність можливості “легкого” приробітку, що відтворює прагнення отримати прибуток в будь-який, навіть незаконний спосіб.

Чинники в соціокультурній і морально-психологічній сферах проявляються в скороченні державної підтримки освітньо-культурного розвитку населення, насамперед дітей і молоді. Державна політика щодо формування суспільно доцільних морально-етичних цінностей виявилася неефективною. Натомість поза контролем держави відбувалося моральне спустошення молоді та підлітків засобами масової культури. Внаслідок цього в суспільній свідомості позначився глибокий дефіцит суспільно-прийнятних етичних цінностей. Соціокультурна, морально-психологічна сфери й загалом суспільна свідомість значною мірою визначаються разючою нерівністю можливостей освітнього, культурного, професійного розвитку, неспроможністю значної частини населення задовольнити елементарні потреби. Наочною є девальвація матеріальних, загальнолюдських цінностей, насамперед молоді, яка не знаходить можливості для використання свого творчого потенціалу. Згадані негативні детермінанти заклали глибини безперспективності майбутнього, нестабільності, потенційної конфліктності в суспільстві. Вони зумовили негативні кримінально- психологічні стереотипи, зокрема допустимість аморальної, протиправної чи навіть злочинної поведінки для задоволення індивідуальних потреб.

У сфері правового регулювання відносин: не вироблено чіткої правової регламентації з питань лікування наркоманів, зокрема примусового; повною мірою не використовуються можливості нормативно-правового забезпечення взаємодії і співробітництва на міжнародному рівні, включаючи виконання зобов’язань, що виникають у зв’язку з приєднанням держави до міжнародних конвенцій, договорів та угод; не створена належна правова база для реалізації заходів боротьби з відмиванням наркокоштів; недостатня регламентація чинного законодавства щодо обігу в Україні сильнодіючих та отруйних лікарських засобів, що унеможливлює в належний спосіб впливати на ситуацію, яка склалась із зловживанням трамадолу (за офіційними даними, хімфарм підприємства України за рік виробляють майже 60 млн. лікарських доз препаратів трамадолу, тоді як потреба в ньому становить 4 млн. доз). Останнє, на нашу думку, сприяє потраплянню таких лікарських засобів у незаконний обіг та поширенню їх серед наркоспоживачів.

В організаційно-управлінській сфері відповідні чинники проявляють себе в недоліках діяльності державних органів і установ, передусім, у виконанні правових норм, управлінських рішень, зокрема органами внутрішніх справ щодо контролю за наркосередовищем, у здійсненні ними профілактичної роботи, виявленні осіб, які систематично порушують режим обігу наркотиків в Україні, а також у діяльності медичних установ (недосконалі методики ранньої діагностики і лікування хворих на наркоманію; відсутні системи обліку осіб даної категорії і спостереження за ними, а також збору, зберігання, узагальнення й обміну такою інформацією між зацікавленими відомствами тощо). До цього рівня детермінант можна також віднести негативний вплив ЗМІ, телебачення, літератури, що відображає недоліки стосовно визначення тематичної спрямованості та змісту останніх.

У діяльності спеціальних органів, які забезпечують протидію та контроль за наркообігом, найсуттєвішими недоліками є: слабкий контроль за незаконним культивування нарковмісних рослин; за ввозом, вивозом і транспортуванням наркотиків, їх підпільним виготовленням, а також за виробництвом, зберіганням, виготовленням і торгівлею хімікатами й устаткуванням, що використовується при їх незаконному виробництві; недостатній контроль за правилами виготов- лення, зберігання, транспортування і використання наркотиків у медичних та наукових цілях, як цього вимагають положення міжнародних конвенцій.

Найбільш типовими порушеннями порядку наркообігу в аптеках та аптечних базах, лікувально-профілактичних закладах є порушення ведення облікової документації та правил обліку препаратів, відсутність ліцензій на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом наркотиків, неправильне оформлення документів на призначення наркотичних препаратів і виконання їх без призначення лікаря.

На глобальному рівні на наркоситуацію в Україні, передусім, впливають: геополітичне розташування України, що сполучає Азію з Західною Європою; складності в організації митного і контрольно-пропускного режиму; недостатня ефективність взаємодії з правоохоронними органами сусідніх держав у напрямку протидії наркобізнесу; широке втягування громадян нашої держави, передусім працівників транспорту (особливо морського), у незаконні операції з наркотиками за кордоном; інтернаціоналізація наркобізнесу; використання потенціалу хіміко-фармацевтичної, хімічної промисловості держави для незаконного виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин.

Розглядаючи детермінанти наркобізнесу на глобальному рівні, варто зауважити, що проблема незаконного виробництва наркотиків з метою їх збуту, дуже тісно переплітається з іншими глобальними проблемами людства та зокрема з фінансуванням діяльності терористів, розвитком організованої злочинності загалом. У зв’язку з тенденцією неухильного скорочення фінансових “надходжень” з боку традиційних держав-спонсорів тероризму. Терористи все частіше вдаються до інших джерел фінансування, таких як виробництво і продаж наркотиків. Деякі ісламські екстремісти розглядають наркобізнес як зброю проти Заходу і важливе джерело доходів для фінансування своєї діяльності. Таким чином, тероризм, як і незаконний обіг наркотиків, загрожує життю мільйонів людей, стійкості державних інститутів, національній безпеці.

Ще одна проблема, що тісно пов’язана з незаконним обігом наркотиків і має глобальний характер поляризація держав, все більше поглиблює економічну нерівність. Саме у контексті проблеми держав “третього світу” зроблена спроба розглянути незаконний наркооборот у щорічній доповіді ООН про стан з наркотиками в світі. На думку експертів ООН, виробництво наркотиків все більше і більше зосереджується на території економічно слабких держав. Підходити до розв’язання цієї глобальної проблеми потрібно не з тієї позиції, що держави “третього світу” навмисно здійснюють нарковиробництво, а з того, що незаконне виробництво наркотиків – це лише симптом глобальних проблем цих держав, а наркопроблема є лише однією з найбільш складно вирішуваних. Це стосується тих держав, чиї інститути настільки слабкі, що не можуть організувати дієве внутрішнє регулювання і зовнішню безпеку, неспроможні забезпечити захист усім верствам населення. Все вищесказане зумовлює залучення населення держав “третього світу” до процесу незаконного виробництва наркотиків. Міжнародним співтовариством мають бути вжиті заходи щодо запобігання бідності, забезпечення безпеки населення, побудови в цих державах інституцій, що ефективно функціонують.

Отже, розвиток наркобізнесу, зокрема в Україні, детермінують такі глобальні чинники:

– надприбутковість цього виду бізнесу, при цьому найбільший економічний зиск від міжнародного наркобізнесу мають держави-виробники (зокрема – Болівія, Марокко) та держави- банкіри (Швейцарія, Люксембург, Угорщина);

– розвинені держави обмежують розвиток держав третього світу, певною мірою стримують розвиток їх економіки. їх промисловість здебільшого переробна. Наприклад, у господарському секторі Афганістану її частина становить лише 1/ 6;

– залежність економіки держав “третього світу” від наркоіндустрії, про що свідчать економічні відомості. Так, наприклад, у Болівії експорт кокаїну на 50 % більший від обсягу легального експорту, а в Марокко – щорічний експорт наркотиків близько 2 млрд. доларів США, що на тлі легального експорту – 3, 6 млрд. доларів США – становить майже 56 % [7];

– зосередження уваги суто на силових засобах боротьби з наркобізнесом;

– глобальна лібералізація фінансової діяльності, яка пов’язана з електронною передачею даних і забезпечує створення ідеальних, практично безперешкодних інструментаріїв для фінансування наркобізнесу (для порівняння: якщо при контрабанді наркотиків правоохоронні органи перехоплюють лише до 10 % вантажів, то перехоплення наркокапіталів становить ще менше – лише 1 %);

– проникнення наркоманії в політичний простір, а саме: 1) коли наркомафія, щоб уникнути відповідальності за незаконний наркобізнес, вдається до корупційних діянь, підкупу, шантажу представників влади, поліції, військових; 2) коли представники наркомафії намагаються налагодити приязні стосунки з місцевим населенням, надаючи йому фінансову підтримку (кредитування селян в Афганістані для вирощування нарковмісних рослин) або ж захисту від збройних сил у місцях військових конфліктів, від нападок урядових військ тощо;

– численні суперечки з приводу того, які конкретно держави мають взяти на себе основний тягар фінансування програм альтернативного розвитку щодо держав-виробників наркотиків.

Зв’язок наркоманії зі злочинністю визначається такими моментами:

а) певна група складів правопорушень обумовлена виробництвом, розповсюдженням, споживанням наркотиків;

б) наркомани з метою заволодіння наркотичними засобами часто вчиняють крадіжки наркотиків або засобів для їх придбання;

в) значна частина правопорушень вчиняються особами, що перебувають у стані наркотичного сп’яніння;

г) наркотики негативно впливають на процес виправлення засуджених у ВТК;

д) наркотичні речовини є чинником, який визначає антигромадську поведінку підлітків і молоді.